Єдиний унікальний номер 644/5852/24
Номер провадження 22-ц/818/2789/25
02 жовтня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
представників позивача адвокатів Євсюкова Ф. Б., Боровської Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Харківське котлобудівне підприємство «Котлоенергопроект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні та енергозберігаючі системи» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаві продукт» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2025 року в складі судді Черняка В.Г. по справі № 644/5852/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання «Хорс» до Приватного акціонерного товариства «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні та енергозберігаючі системи», треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хаві продукт», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Палєва Олена Миколаївна про визнання договорів недійсними та відновлення становища, яке існувало до порушення права,
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднання «Хорс» (далі - ТОВ «Об'єднання «Хорс») звернулося до Приватного акціонерного товариства «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» (далі - ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект»), ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні та енергозберігаючі системи» (далі - ТОВ «Енергетичні та енергозберігаючі системи»), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хаві продукт» (далі - «Хаві продукт»), приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу (далі - ХМНО) Харківської області Палєва Олена Миколаївна про визнання договорів недійсними та відновлення становища, яке існувало до порушення права.
Позов мотивовано тим, що на підставі рішень Господарського суду Полтавської області від 16 листопада 2023 року по справі № 917/322/23 та від 18 грудня 2023 року по справі № 917/805/23 з ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» на користь ТОВ «Об'єднання «Хорс» стягнуто грошові кошти на загальну суму 115 064 189,22 грн.
03 травня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. стосовно ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» відкрито виконавчі провадження, які об'єднані в одне зведене виконавче провадження за № 74917913, щодо стягнення боргу на загальну суму 126 564 728,51 грн (з урахуванням винагороди виконавця).
Під час судового розгляду справи про стягнення заборгованості усі майнові активи у виді грошових коштів, нерухомості та виробничого обладнання підприємства, були виведені з рахунків та балансу підприємства шляхом укладення фраудаторних правочинів на користь ОСОБА_1 , а саме:
02 жовтня 2023 року ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» в особі директора Ліфшиця Володимира Давидовича на підставі договорів № 605 та 606 відчужено на користь ОСОБА_1 нежитлові приміщення першого поверху №№ 55-:-57 в нежитловій будівлі літ. «В-3», загальною площею 645,6 кв.м та нежитлова будівля літ. «Д-2» загальною площею 156,4 кв.м, а також нежитлові приміщення першого поверху №№ 1-:-9, частка приміщень №№ 10, 11,12 в нежитловій будівлі літ. «В-3», загальною площею 371,1 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; 13 жовтня 2023 року на підставі договору № 673 - нежитлову будівлю літ. «Б-1», загальною площею 1659,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
08 грудня 2023 року ОСОБА_1 вказане нерухоме майно продала ТОВ «Хаві продукт» на підставі договорів купівлі-продажу №№ 1088, 1089 та 1090.
Крім того, 13 грудня 2023 року ОСОБА_2 здійснено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні та енергозберігаючі системи» (надалі ТОВ «ЕЕС»).
09 січня 2024 року протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ЕЕС»» надано згоду ТОВ «Хаві продукт» на внесення частки до статутного капіталу у вигляді нерухомого майна, а саме:
- нежитлова будівля літ. «Б-1», загальною площею 1659,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 10 333 698,43 грн;
- нежитлові приміщення першого поверху №№ 1-:-9, частка приміщень №№ 10, 11,12 в нежитловій будівлі літ. «В-3», загальною площею 371,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 759 803,71 грн.
- нежитлові приміщення першого поверху №№ 55-:-57 в нежитловій будівлі літ. «В-3», загальною площею 645,6 кв.м та нежитлова будівля літ. «Д-2» загальною площею 156,4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 124 671,86 грн.
Оспорювані договори купівлі-продажу нерухомості №№ 605, 606, 673 були вчинені вже після того, як ТОВ «Об'єднання «Хорс» розпочало процедуру судового стягнення коштів з ПрАТ «ХКП «КЕП» і впродовж судового розгляду вищевказаних справ усе нерухоме майно Боржника на підставі інших правочинів неодноразово відчужувалось з метою уникнення його майбутнього стягнення та виконання рішення судів про стягнення боргу, які набрали законної сили.
Окрім цього, ОСОБА_1 є не тільки дружиною директора та власника боржника, а також і працівником останнього.
Також, ціна за відчужені об'єкти нерухомості на підставі оспорюваних договорів №№ 605, 606, 673 є не ринковою, а продаж майна за балансову вартістю спрямований на мінімізацію податкового зобов'язання ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект».
Наразі у ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» відсутні грошові кошти на рахунках, а також інше майно, за рахунок якого може бути здійснене погашення заборгованості за вищевказаними судовими рішеннями.
Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «Об'єднання «Хорс» просило:
- визнати недійсним договори купівлі-продажу від 02 жовтня 2023 року та 13 жовтня 2023 року, укладені між ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Палєвою О.М. за реєстровим № 606, № 607, № 673 та на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (номер відомостей про речове право: 51953863, 51953067 та 52118947 відповідно);
- відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення (реєстрації) ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» права власності на нежитлову будівлю літ. «Б-1», загальною площею 1659,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що розташована на земельній ділянці кадастровий номер 6310138500:12:002:0505 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2813024963120);
- відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення (реєстрації) ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект » права власності на нежитлові приміщення першого поверху №№ 1-:-9, частка приміщення №№ 10, 11,12 в нежитловій будівлі літ. «В-3», загальною площею 371,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2806002963120);
- відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення (реєстрації) ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» права власності на нежитлові приміщення першого поверху №№ 55-:-57 в нежитловій будівлі літ. «В-3», загальною площею 645,6 кв.м та нежитлова будівля літ. «Д-2» загальною площею 156,4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2806037163120).
26 серпня 2024 року та 27серпня 2027 року ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» подано відзив на позовну заяву, в якому підприємство просило позов залишити без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на спростовання презумпції правомірності оскаржуваних договорів, а також недобросовісності набуття ОСОБА_1 права власності на спірну нерухомість.
На момент укладення спірних договорів були відсутні будь які обтяження чи заборони на відчуження нерухомого майна, яке виступало предметом купівлі продажу.
Доказів того, що ТОВ «Хаві продукт», передаючи до статутного капіталу ТОВ «Енергетичні та енергозберігаючі системи» спірну нерухомість, мало на меті уникнення звернення кредитором стягнення на майно ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» матеріали справи не містять.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2025 року позов ТОВ «Об'єднання «Хорс» задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 02 жовтня 2023 року, укладений між ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Палєвою О.М. за реєстровим № 606 та на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (номер відомостей про речове право: 51953863).
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 02 жовтня 2023 року, укладений між ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Палєвою О.М. за реєстровим № 605 та на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (номер відомостей про речове право: 51953067)
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 13 жовтня 2023 року, укладений між ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Палєвою О.М. за реєстровим № 673 та на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (номер відомостей про речове право: 52118947).
Відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення (реєстрації) ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» права власності на нежитлову будівлю літ. «Б-1», загальною площею 1659,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що розташована на земельній ділянці кадастровий номер 6310138500:12:002:0505 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2813024963120).
Відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення (реєстрації) ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» права власності нежитлові приміщення першого поверху №№ 1-:-9, частка приміщення №№ 10, 11,12 в нежитловій будівлі літ. «В-3», загальною площею 371,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2806002963120).
Відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення (реєстрації) ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» права власності на нежитлові приміщення першого поверху №№ 55-:-57 в нежитловій будівлі літ. «В-3», загальною площею 645,6 кв.м та нежитлова будівля літ. «Д-2» загальною площею 156,4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2806037163120).
Стягнуто з ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» на користь ТОВ «Об'єднання «Хорс» судовий збір у розмірі 6056 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Об'єднання «Хорс» судовий збір у розмірі 6056 грн.
Стягнуто з ТОВ «Енергетичні та енергозберігаючі системи» на користь ТОВ «Об'єднання «Хорс» судовий збір у розмірі 6056 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час вчинення оспорюваних правочинів ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» було обізнано про існування боргу перед позивачем (кредитором) та пред'явлення до нього позову про стягнення заборгованості, тому мало передбачити негативні наслідки відчуження майна, у зв'язку із чим вчинило правочин з продажу свого майна з наміром виведення його з-під процедури звернення стягнення на це майно, що є підставою для визнання таких договорів недійсним та відновленню становища, яке існувало до укладання цих договорів.
На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 17 березня 2025 року ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано доказів, що відчуження належної ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» нерухомості у власність ОСОБА_1 відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на майно боржника.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 16 листопада 2023 року по справі № 917/322/23 та рішення Господарського суду Полтавської області від 18 грудня 2023 року по справі № 917/805/23, на яке посилається позивач, набуло чинності 12 лютого 2024 року та 29 лютого 2024 року.
Станом на 02 та 13 жовтня 2023 року ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» не мало жодних обмежень на відчуження нерухомого майна, не було боржником у будь якому виконавчому провадженні, зобов'язання із погашення заборгованості перед будь яким кредитором були відсутні, а тому спірні договори не мають ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам) та відповідають принципам добросовісності та розумності.
Укладення договору купівлі-продажу у ситуації, коли від імені продавця діє представник, із іншою стороною - покупцем (родичем представника продавця) саме по собі не свідчить, що мала зловмисна домовленість представника з покупцем, умислу представника, домовленості сторін оспорюваного договору для переслідування власних інтересів всупереч інтересам продавця.
Нотаріусом при посвідченні оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна було перевірено законність наданих для посвідчення договору купівлі-продажу документів, а також відсутність податкових застав, арештів, заборон та будь-яких інших обтяжень щодо сторін та відчужуваного нерухомого майна.
Станом на дати укладання оспорюваних договорів жодна особа не заявляла про свої права на вище перелічене нерухоме майно, що свідчить про правомірність угод.
Також, під час розгляду справи у Господарському суду Полтавської області ТОВ «Об'єднання Хорс» не було заявлено клопотання про арешт майна ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» у якості забезпечення позову по справі № 917/805/23 чи по справі № 917/322/23 та № 917/805/23, хоча мало такі процесуальні права за ГПК.
Позивачем не надано доказів на невідповідності вартості продажу нерухомого майна ринковим цінам. ОСОБА_1 сплачено ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» повну вартість нерухомого майна, вказану в договорах.
Також судом першої інстанції не враховано, що придбане ОСОБА_1 у ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» нерухоме майно було пошкоджене вибухами та пожежею, які мали місце 22 червня 2022 року та 27 липня 2022 року.
Спірне нерухоме майно було придбано ТОВ «Хаві Продукт» у ОСОБА_1 та внесене до статутного капіталу ТОВ «ЕЕС» в обмін на корпоративні права.
При передачі вказаного нерухомого майна від ТОВ «Хаві Продукт» до статутного капіталу ТОВ «ЕЕС», ТОВ «Хаві Продукт» сплатило більше 2-х мільйонів грн.
При цьому, позивач не звертався до суду з вимогою про витребування від ТОВ «Енергетичні та енергозберігаючі системи» нерухомого майна яке було предметом оспорюваних договорів, що свідчить про обрання ним неналежного способу захисту.
18 березня 2025 року ТОВ «ЕЕС» звернулось з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, товариство просило скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивовано тим, що ТОВ «ЕЕС» набуло права власності на спірне нерухоме майно у відповідності до норм законодавства України, а саме - на підставі Акту приймання передачі від 07 травня 2024 року, за яким ТОВ «Хаві Продукт» передало ТОВ «ЕЕС», як внесок до статутного капіталу нежитлові приміщення.
Позивачем не доведено фраудаторний характер правочинів, а саме, що приймаючи від ТОВ «Хаві Продукт» як внесок до статутного капіталу нежитлову будівлю ТОВ «ЕЕС» мало на меті уникнення звернення стягнення кредитором на майно ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект». Учасниками товариства є ОСОБА_3 та ТОВ «Хаві Продукт», засновниками якого є чотири уродженці Республіки В'єтнам, які проживають у трьох різних країнах світу і не мають жодного відношення до ТОВ «Об'єднання Хорс», ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» та ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять доказів, що під час підписання 07 травня 2024 року акту приймання передачі нерухомого майна, ТОВ «ЕЕС» та ТОВ «Хаві Продукт» діяли не у власних інтересах , а з метою виконання зловмисної домовленості.
ТОВ «Енергетичні та енергозберігаючі системи» хоча і було ухвалою суду від 29 серпня 2024 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача, однак ТОВ «Об'єднання Хорс» не заявляло позовної вимогами про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «ЕЕС» на нерухоме майно, вказане в позові, як не заявляло позовної вимоги про витребування вказаного нерухомого майна у ТОВ «ЕЕС».
Вказувало про неправомірність стягнення судових витрат, оскільки позовна заява не містила позовних вимог до ТОВ «Енергетичні та енергозберігаючі системи».
19 березня 2025 року ТОВ «Хаві продукт» також звернулось з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просило скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивовано тим, що позивачем не доведено належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом правочину фраудаторним, факту порушення його прав чи інтересів з боку ТОВ «Хаві Продукт» укладенням спірних договорів на момент їх вчинення.
ТОВ «Хаві Продукт», укладаючи з ОСОБА_1 договори купівлі продажу від 08 грудня 2023 року, діяло добросовісно, не знало і не могло знати про наявність господарських справ стосовно юридичної особи, яка раніше продала вказану нерухомість ОСОБА_1 і не має нести негативних наслідків за дії інших осіб. ТОВ «Хаві Продукт» не мало і не має жодних господарських відносин з вказаними юридичними особами.
Станом на жовтень 2023 року у ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» не існувало зобов'язань із погашення заборгованості перед будь яким кредитором і тому вказані договори не мають ознак фраудаторного правочину і не можуть ставитися під сумнів у частині їх добросовісності.
При укладанні Договорів купівлі продажу від 08 грудня 2023 року сторонами в момент вчинення правочину були додержані вимоги, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними. Доказів на спростування презумпції чинності вказаних договорів матеріали справи не містять.
17 квітня 2025 року ТОВ «Об'єднання «Хорс» подано відзиві на апеляційні скарги ПРАТ «ХКП «Котлоенергопроект», ТОВ «Хаві продукт», ТОВ «Енергетичні та енергозберігаючі системи», в яких просило рішення суду залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що боргові зобов'язання у ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» виникли не з моменту набрання законної сили судовими рішеннями, а з моменту звернення ТОВ «Об'єднання «Хорс» до суду із позовними вимогами про стягнення грошових коштів, а саме 27 березня 2023 року у справі 917/322/23 та 29 травня 2023 року у справі № 917/805/23.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 16 листопада 2023 у справі № 917/322/23 стосується невиконання зобов'язань за Договором № 021120kep на поставку Конденсаційної турбіни з регульованим відбором пари і генератора від 05 березня 2021 року. Рішення Господарського суду Полтавської області від 18 грудня 2023 року у справі № 917/805/23 стосується невиконання ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» зобов'язань за Договором № 1917 Генерального підряду від 01 жовтня 2019 року. Тобто вже на момент звернення до Господарського суду Полтавської області з позовами у вказаних вище справах існували невиконані зобов'язання на суму, що перевищує 110 млн. грн. При цьому в ході намагання досудового врегулювання спорів ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» неодноразово в своїх листах зазначало про припинення виконання своїх зобов'язань за вказаними вище договорами в односторонньому порядку.
ОСОБА_4 , як директор та кінцевий бенефіціарний власник ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект», будучи обізнаним про розгляд судових справ № 917/322/23 і № 917/805/23 , усвідомлюючи невідворотність настання для очолюваного ним підприємства майнової відповідальності за невиконаними перед ТОВ «Об'єднання «Хорс» зобов'язаннями, діючи умисно, з корисливих мотивів та з іншої особистої заінтересованості, а також в інтересах третіх осіб, вчинив вичерпні дії, що призвели до стійкої фінансової неспроможності ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» та завдало значної матеріальної шкоди кредитору в особі ТОВ «Об'єднання «Хорс».
Директор ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що єдиними значними активами, на які може бути звернено стягнення, є нерухомість, спочатку продав її на користь своєї дружини ОСОБА_1 , яка через певний час відчужила це майно на користь ТОВ «Хаві продукт». Приблизно в цей же час ще одна пов'язана з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 особа - їхній син ОСОБА_2 - здійснив державну реєстрацію ТОВ «ЕЕС», до статутного капіталу якого ТОВ «Хаві продукт» внесено частку капіталу у вигляді нерухомого майна, яке придбано у ОСОБА_1 .
Нерухомість за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1659,1 кв. м. при балансовій вартості 3 558 163,05 грн ПрАТ «ХКП «КЕП» була реалізована на користь ОСОБА_1 за ціною 3 560 000 грн. Однак, цей же об'єкт за спливом менше ніж двох місяців реалізовано ТОВ «Хаві продукт» за ціною 8 425 500,00 грн, що більш ніж удвічі перевищує її балансову вартість та ціну придбання такого майна ОСОБА_1 , що викликає сумнів у правомірності спірних договорів та їх економічної доцільності.
Вказувало, що ТОВ «Хаві продукт» та ПрАТ «ХКП «КЕП» є пов'язаними юридичними особами через свого спільного адвоката Холодова Леоніда Юрійовича, який на систематичній основі надає свої послуги зазначеним юридичним особам.
Вищезазначені фізичні та юридичні особи фактично створили двійника ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект», якому, з метою уникнення звернення стягнення кредитором на майно боржника, передали всі ліквідні активи.
Також, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08 серпня 2023 року по справі № 917/805/23 в порядку забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» в межах суми 42 207 670,79 грн.
Проте, через відсутність на рахунках ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» грошових коштів 28 вересня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 72537101 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» не сплачено жодних коштів на виконання судових рішень Господарського суду Полтавської області від 16 листопада 2023 року у справі № 917/322/23 та від 18 грудня 2023 року у справі № 917/805/23.
Також, наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження такого (фраудаторного) правочину особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо ця особа доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан з метою уникнення відповідальності перед кредитором, що свідчить про обґрунтованість правових вимог та обрання належного способу захисту прав кредитора.
В провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа № 643/10434/24 за позовом ТОВ «Об'єднання «Хорс» до ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект», ОСОБА_3 , ТОВ «ЕЕС» про визнання договору недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення права. За матеріалами справи ПрАТ «ХКП КЕП» на підставі договорів купівлі-продажу від 27 листопада 2023 року відчужило на користь ОСОБА_3 , який також є представником ТОВ «Хаві продукт» та ТОВ «ЕЕС», виробниче обладнання на суму понад 1,5 млн грн, яке в подальшому виступило внеском до статутного капіталу ТОВ «ЕЕС», засновником якого є син директора ПрАТ «ХКП Котлоенергопроект» (Ліфшиць П.В.).
В судове засідання апеляційного суду представники відповідачів ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект», ТОВ «ЕЕС», відповідач ОСОБА_1 , представник третьої особи ТОВ «Хаві Продукт» та приватний нотаріус Палєва О. М. не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 02 жовтня 2025 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
Публічним акціонерним товариством «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» отримано 07 серпня 2025 року в електронному кабінеті (т. 4, а.с.164).
ОСОБА_1 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 4, а.с.170), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (т. 4, а.с.169).
Адвокатом Холодовим Леонідом Юрійовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано 07 серпня 2025 року в електронному кабінеті (т. 4, а.с.168).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Хаві продукт» отримано 07 серпня 2025 року в електронному кабінеті (т. 4, а.с.165).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетичні та енергозберігаючі системи» отримано 07 серпня 2025 року в електронному кабінеті (т. 4, а.с.166).
Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Палєвою Оленою Миколаївною отримано 07 серпня 2025 року в електронному кабінеті (т. 4, а.с.167).
02 жовтня 2025 року від представника ТОВ «ЕЕС» адвоката Приблуди Є.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 02 жовтня 2025 року через його перебування у відпустці.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципів) цивільного судочинства, окрім іншого, є верховенство права, розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Вказана справа неодноразово призначалась до слухання.
В перше судове засідання, призначене на 29 травня 2025 року, представник ТОВ «ЕЕС» адвокат Приблуда Є.В. подав клопотання про відкладення розгляду справи через його хворобу. Судовий розгляд справи було відкладено на 17 липня 2025 року.
16 липня 2025 року від представника ТОВ «ЕЕС» адвоката Приблуди Є.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 17 липня 2025 року через його перебування у відрядженні. 17 липня 2025 року також надійшло клопотання від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Чернюк В.В. про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю ознайомитися з матеріалами справи. Судовий розгляд справи було відкладено на 07 серпня 2025 року.
06 серпня 2025 року від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Чернюк В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 07 серпня 2025 року через його участь у слідчих діях в кримінальній справі. 07 серпня 2025 року також надійшло клопотання від представника ТОВ «ЕЕС» адвоката Приблуди Є.В. про відкладення розгляду справи через його хворобу. Судовий розгляд справи було відкладено на 02 жовтня 2025 року.
Оскільки про дату, час та місце судового розгляду справи 02 жовтня 2025 року ТОВ «ЕЕС», представником якого є адвокат Приблуда Є.В., було повідомлено належним чином з 07 серпня 2025 року, представник відповідача мав достатньо часу для організації своєї діяльності по виконанню представництва по даній справі, з огляду на що колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволенні.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача адвокатів Євсюкова Ф. Б. та Боровську Н. В., які заперчували проти апеляційних скарг, просили рішення суду залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України в повному обсязі.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27 березня 2023 року у справі № 917/322/23 відкрито провадження за заявою ТОВ «Об'єднання «Хорс» до ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» про примусове виконання обов'язку в натурі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109853831).
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16 листопаді 2023 року по вказаній справі позов ТОВ «Об'єднання «Хорс» задоволено частково.
Зобов'язано ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» виконати зобов'язання відповідно до Договору № 021120кер на поставку Конденсаційної турбіни з регульованим відбором пари і генератора від 05 березня 2021 року, а саме, поставити на Майданчик, розташований за адресою: вул. Свіштовська, 4, місто Кременчук, Полтавська область, 39609, та передати ТОВ «Об'єднання «Хорс» Конденсаційну парову турбіну з регульованим відбором пари і генератор 7 МВт з її допоміжними пристроями для забезпечення потреб та технологічних процесів, а саме: парові турбіни, керуючі пристрої, мастильна система, конденсаційна система, контрольно-вимірювальні пристрої, аксесуари та трубопроводи, генератор, система збудження, аксесуари, запасні частини, креслення, інша документація, показники моніторингу турбіни, з проведенням її опису, яку ввезено на територію України згідно з митною декларацією UA204020/2022/018390 від 25.07.2022 року (Конденсаційна парова ТурбоГенераторна установка з відбором пари (Теплоелектростанція) максимальною потужністю 7,5 МВт. Складається з 2х частин. Режим компоновки: двокорпусний привід - генератор, парова турбіна з екстракцією та конденсацією, тип: С7.5-2.2/0.6 Однокорпусна парова турбіна з екстракцією імпульсного типу для промислових парових турбін з горизонтальним роз'ємом зовнішнього корпусу, діафрагмою з надбудованими лопатками і валом ротора... Комплект турбіни із захистом. Компоненти: корпус, вхлопний патрубок, парова засувка, вал ротора з диском, аварійний запірний клапан, регулюючи клапани групи форсунок, короб, діафрагма, корпус підшипника, радіальний підшипник та інше. Виробник та Торгівельна марка - Hangzhou Chinen Steam TurbinePower Co., Ltd. Країна виробництва - Китай), з усіма комплектуючими приналежностями та всією технічною та іншою документацією.
Стягнуто з ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» на користь ТОВ «Об'єднання «Хорс» 1 212 399,55 грн неустойки, 717 647,27 грн судового збору (https://reyestr.court.gov.ua /Review / 115231376).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29 травня 2023 року у справі № 917/805/23 відкрито провадження за заявою ТОВ «Об'єднання «Хорс» до ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» про стягнення грошових коштів у розмірі 111 879 742,40 грн та визнання договору розірваним.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18 грудня 2023 року по справі № 917/805/23 з ПрАТ «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» на користь ТОВ «Об'єднання «Хорс» стягнуто грошові кошти на загальну суму 111 879 742,40 грн, а також 939 400,00 грн витрат по сплаті судового збору (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116074549).
02 жовтня 2023 року між ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» в особі директора Ліфшиця В.Д. та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, за яким останній відчужено нежитлові приміщення першого поверху №№ 55-:-57 в нежитловій будівлі літ. «В-3», загальною площею 645,6 кв.м та нежитлова будівля літ. «Д-2» загальною площею 156,4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Палєвою О.М., реєстровий № 606 (том 1, а.с. 22-25) .
02 жовтня 2023 року ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» в особі директора Ліфшиця В.Д. між ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого були нежитлові приміщення першого поверху №№ 1-:-9, частка приміщення №№ 10, 11,12 в нежитловій будівлі літ. «В-3», загальною площею 371,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Палєвою О.М., реєстровий № 606 (том 1, а.с. 26-28).
13 жовтня 2023 року між ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» в особі директора Ліфшиця В.Д. та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, за яким останній відчужено нежитлову будівлю літ. «Б-1», загальною площею 1659,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Договір посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Палєвою О.М., реєстровий № 673 (том 1, а.с. 29-32).
08 грудня 2023 року ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу відчужено ТОВ «Хаві продукт» нежитлові приміщення першого поверху №№ 1-:-9, частка приміщення №№ 10, 11,12 та № 55-:-57 в нежитловій будівлі літ. «В-3», загальною площею 371,1 кв.м. та 645,6 кв.м, нежитлова будівля літ. «Д-2» загальною площею 156,4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також нежитлову будівлю літ. «Б-1», загальною площею 1659,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Договори посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Палєвою О.М., реєстрові номери: 1089, 1095,1096. Загальна вартість майна складає 8425500 + 619500+1016500 = 10 061 500 грн (том 1, а.с. 33-41).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Енергетичні та енергозберігаючі системи» створено 13 грудня 2023 року, перелік засновників:
- ОСОБА_3 , розмір частки засновника (учасника): 1 523 800,00;
- Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАВІ ПРОДУКТ", розмір частки засновника (учасника): 12 340 218,00.
ПІБ підписанта: ОСОБА_2 , тип підписанта: Засновник (учасник). З 15 жовтня 2024 року керівником Товариства є ОСОБА_3 .
Кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи: ОСОБА_5 , громадянство: АДРЕСА_3 . Тип бенефіціарного володіння: Непрямий вирішальний вплив Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу (непрямий вплив): 35.76.
07 травня 2024 року ТОВ «Енергетичні та енергозберігаючі системи» та ТОВ «Хаві продукт» складено акт, за яким останнім передано у власність ТОВ «Енергетичні та енергозберігаючі системи» на підставі протоколу № 2 загальних зборів учасників від 11 січня 2024 року нерухомого майна, а саме:
- нежитлова будівля літ. «Б-1», загальною площею 1659,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 10 333 698,43 грн;
- нежитлові приміщення першого поверху №№ 1-:-9, частка приміщення №№ 10, 11,12 в нежитловій будівлі літ. «В-3», загальною площею 371,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 759 803,71 грн.
- нежитлові приміщення першого поверху №№ 55-:-57 в нежитловій будівлі літ. «В-3», загальною площею 645,6 кв.м та нежитлова будівля літ. «Д-2» загальною площею 156,4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 124 671,86 грн (том 1, а.с. 46-49).
На підставі вказаного протоколу право власності на вищезазначене майно 07 травня 2024 року зареєстровано за ТОВ «Енергетичні та енергозберігаючі системи (том 1, а.с. 49 -54).
Листом Акціонерного товариства «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ» на запит Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області повідомлено, що станом на 08 травня 2024 року на поточних рахунках боржника ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект»» (ЄДРПОУ 31631883) відсутні грошові кошти для виконання даної постанови у межах суми звернення стягнення (том 1, а.с. 77).
10 травня 2024 року Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» повідомлено, що станом на день прийняття Постанови до виконання 09 травня 2024 року на рахунку ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» кошти відсутні для виконання арешту (том 1, а.с. 79).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добросовістність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах. Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24), постанову Верховного Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина 2 статті 13 ЦК України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина 3 статті 13 ЦК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина 3 статті 13, частина 3 статті 16 ЦК України не суперечать частині 2 статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини 3 статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини 1 статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині 3 статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина 3 статті 13 та частина 3 статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20)).
Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб.
Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що:
«позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».
Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як:
фіктивного (стаття 234 ЦК України);
такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України);
такого, що порушує публічний порядок (частини 1 та 2 статті 228 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року в справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) вказано, що: «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред'явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України)».
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)).
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.
До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа).
Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.
До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року в справі № 644/5819/20 (провадження № 61-1787св23)).
Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частина 1 та 2 статті 234 ЦК України).
Фіктивний правочин відноситься до оспорюваних правочинів, тобто визнається недійсним на підставі судового рішення про що має бути вказано в резолютивній частині рішення (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року в справі № 712/7975/17 (провадження № 61-42114св18)).
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (див., зокрема, постанову Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року в справі № 723/405/17 (провадження № 61-46674св18)).
Касаційний суд вже зауважував, що: недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; в практиці касаційного суду допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) чи такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України). Одна й інша підстави для кваліфікації правочину як фраудаторного побудовані законодавцем за моделлю оспорюваного правочину. Тобто, оспорення правочину має відбуватися за ініціативою кредитора як заінтересованої особи шляхом пред'явлення позовної вимоги про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов); кваліфікація правочину як фіктивного виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав; натомість для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна; очевидно, що одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не допускається (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року в справі № 761/40240/21 (провадження № 61-13013св23)).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин. Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Інакше такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним. Однак у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній. Натомість Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин (див. пункти 108, 115, 116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року в справі № 916/379/23 (провадження № 12-22гс24)).
Цей суд звертав увагу, що: відсутність заборони чи арешту не виключає кваліфікацію правочину як фраудаторного, оскільки для оспорення правочину, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України), важливим є те, що учасники цивільного обороту використовують приватний інструментарій всупереч його призначенню, принципу доброї совісті та, зокрема, для, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника (поручителя) чи зменшення обсягу його майна (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2024 року в справі № 947/37261/21 (провадження № 61-7737св24));
мета позаконкурсного оспорювання фраудаторного правочину досягається для того, щоб кредитор міг задовольнити своє право вимоги, тобто щоб відбулося погашення боргу боржником. Очевидно, що коли кредитор вже звернув стягнення на майно для задоволення свого права вимоги і погашення боргу боржника, то конструкція фраудаторного правочину не може бути застосована (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року в справі № 504/112/22 (провадження № 61-1582св23));
застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. Очевидно, що для мотивування кваліфікації оплатного правочину як фраудаторного недостатньо ствердження про наявність зловживання правом і наявність права вимоги. Таке мотивування має відбуватися через обґрунтування наявності/відсутності тих обставин, які дозволяють кваліфікувати правочин як вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору (наприклад, після пред'явлення позову про стягнення коштів та повернення заяви про забезпечення позову); контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (пов'язаність осіб, які вчиняють фраудаторний правочин може бути досить різноманітною. Зокрема, між особами які вчиняють фраудаторний правочин можуть бути родинні, квазіродинні відносини, інші цивільні відносини чи навіть трудові); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (це, зокрема потребує з'ясування того чи відповідала ціна вказана в договорі ринковим цінам на момент вчинення договору, чи взагалі відбувався розрахунок між боржником і кредитором, яким чином відбувався розрахунок) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2025 року в справі № 757/52379/21-ц (провадження № 61-3339св24));
тлумачення статті 220 ЦК України свідчить, що рішення суду про визнання договору дійсним при недодержанні сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору «зцілює» тільки таку ваду як відсутність нотаріального посвідчення договору. І, відповідно, не виключається визнання договору недійсним, який був визнаний дійсним внаслідок відсутності його нотаріального посвідчення, як такого, що вчинений на шкоду кредитору (фраудаторний договір). Приватно-правовий інструментарій (зокрема, визнання договору дійсним внаслідок відсутності його нотаріального посвідчення) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі № 569/6427/16 (провадження № 61-39814 св18))
Верховний суд неодноразово зауважував, що: зміст як договірного, так і недоговірного зобов'язання складають права та обов'язки його суб'єктів. Суб'єктивне право, що належить управненій стороні у зобов'язанні, йменується правом вимоги, а суб'єктивний обов'язок зобов'язаної сторони називається боргом;
для застосування конструкції фраудаторного правочину важливо щоб кредитору належало суб'єктивне цивільне право (зокрема, право вимоги). Цей суд неодноразово аналізував конструкцію фраудаторного правочину, тобто правочину, який вчиняється на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису. Тому необов'язково для застосування вказаної конструкції, щоб існувало судове рішення про стягнення зокрема, боргу чи був розпочатий судовий процес про стягнення боргу. Необхідно, щоб той чи інший правочин вчинявся на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) чи зменшення обсягу майна боржника.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що укладення оспорюваних договорів купівлі - продажу між відповідачами є способом ухилення від виконання рішення господарського суду, оскільки нерухомість, яка належала ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект», та на яку могло бути накладено стягнення в межах виконавчого провадження, відчужена іншій особі в період перебування у провадженні суду справи за позовом ТОВ «Об'єднання Хорс» до ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» про стягнення грошових коштів, дії відповідачів свідчать про недобросовісну поведінку, спрямовану на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.
Доказів, що ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» виконано судове рішення та боржник має інші активи, за які можна задовольнити вимоги кредитора, відповідачами не надано.
Посилання апелянтів щодо невжиття заходів забезпечення позову при розгляді справи про стягнення заборгованості також не свідчить про правомірність оскаржуваних правочинів. Доводи апелянтів про відсутність обтяжень та боргових зобов'язань на час укладання договорів не свідчить про їх правомірність, оскільки провадження про стягнення заборгованості було порушено щонайменше у травні 2023 року, тобто з цього часу боржник був обізнаний про наявність судових спорів та можливість ухвалення рішення про стягнення коштів.
Заперечення відповідачів про відсутність спільної господарської діяльності з ТОВ «Об'єднання Хорс» та ПрАТ «ХКП «Котлоенергопроект» не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки фактчино майно було передано до новоствореної юридичної особи ТОВ «Енергетичні та енергозберігаючі системи», що була створена 13 грудня 2023 року та яку очолював ОСОБА_2 , тобто пов'язана особа.
Щодо заперечення відповідачів про обрання неналежного способу захисту, суд виходить з такого.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)). Належним способом є відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини 2 статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 161/12564/21 (провадження № 61-10546св22)).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини 2 статті 16 ЦК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зазначено, що: «очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони договору купівлі-продажу від 26 червня 2018 року частки у праві спільної часткової власності на квартиру) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір купівлі-продажу від 26 червня 2018 року) використовувався учасниками для унеможливлення звернення стягнення на частку ОСОБА_1 і зумовив для неї настання таких негативних наслідків. Обраний ОСОБА_1 спосіб захисту (відновлення становища яке існувало до порушення, шляхом повернення частки в праві спільної часткової власності ОСОБА_2) передбачений пунктом 4 частини 2 статті 16 ЦК України та є ефективним для захисту її порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах».
За таких обставин судова колегія вважає, що обраний спосіб захисту є належним та відповідає цивільному законодавству та усталеній судовій практиці.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Харківське котлобудівне підприємство «Котлоенергопроект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні та енергозберігаючі системи» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаві продукт» залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина