Справа № 306/675/25
Провадження № 2/306/634/25
23 вересня 2025 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Жиганської Н.М.
за участю секретаря судового засідання Мігалко Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник-адвокат Бобаль Марина Іванівна звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 2624 доларів США, що еквівалентно 108056,32 грн.
Суд своєю ухвалою від 29.04.2025 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та призначив підготовче засідання. Сторонам направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі та відповідачу копія позовної заяви з доданими до позову документами з використанням послуг поштового зв'язку, які надаються АТ "Укрпошта". Інформація щодо справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - e-mail inbox@sv.zk.court.gov.ua.
29.05.2025 року до суду надійшов відзив (вх.№3883) на позовну заяву від відповідача, у якій ОСОБА_2 просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі. В обгрунтування заперечень на позовну заяву посилається на те, що позовні вимоги позивача ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 108056,32 грн. є безпідставними у зв'язку з тим, що позивачем не враховано, що добові становили 80 євро за кожен день відрядження, включаючи день від?їзду та день приїзду, відстань з м. Магдебург до м. Свалява 1200 км, вартість бензину в Німеччині від 1,9 до 2,3 євро за літр, перегонка автомобіля з Німеччини в м. Свалява - 500 євро, норма добових витрат Німеччина 50 доларів США та гранична норма витрат на наймання житла за добу 121 доларів США по постанові норм відшкодування витрат на відрядження за кордон. Вимоги мотивує тим, що мінімальні витрати відповідача на придбання автомобіля для позивача ОСОБА_3 в м.Магдебург (ФРН) з м. Свалява становило плату за автомобіль - 1850 євро + придбання 120 літрів бензину по 2 євро за літр бензину = 240 євро, добові за 7 днів по 80 євро = 400 евро, 500 евро за доставку автомобіля позивачу, витрати по найму житла по 121 доларів США за ніч на 5 ночей = 600 доларів США, або 500 євро, а всього 3490 євро. Вважає, що збитки, завдані ОСОБА_2 при придбанні автомобіля для позивача ОСОБА_3 становлять 824 Євро (3490 Євро - 2666 Євро).
Судовий розгляд справи призначений відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2025 року на 11:00 годину 23.09.2025 року.
Позивач подав до суду заяву (вх.№7215) про розгляд справи у його відсутності. Заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити.
Представник-адвокат Бобаль Марина Іванівна, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 (ордер на надання правничої допомоги серії АО №1171533 від 16.04.2025 року) позовні вимоги про стягнення грошових коштів з відповідача на користь позивача підтримує, просить позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві (вх.№2444) за наявними у справі доказами.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи. Заявлених вимог не визнав, просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «EASYCON» не здійснювалося (ч.2 ст. 247 ЦПК України).
Суд проводить розгляд без участі сторін за наявними доказами у справі та доходить такого висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч. 1 ст. 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ч.2 ст. 83 ЦПК України - позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ та ОБГРУНТУВАННЯ ВИСНОВКІВ СУДУ:
Відповідно до ст. 15 ЦК України, ст. 55 Конституції України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 20 ЦК України - право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 202 ЦК України - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Договір - це взаємна угода сторін, тому в ньому містяться окремі положення, умови, визначаються права та обовязки сторін. Сукупність погоджених сторонами умов і становить зміст договору.
За наслідками розгляду справи судом встановлено, що 10 січня 2025 року між ОСОБА_1 (позивачем) та ОСОБА_2 (відповідачем) укладено усний договір, за яким відповідач зобов'язувався вчинити від імені та за рахунок позивача певні юридичні дії, а саме придбати автомобіль за кордоном.
10.01.2025 року на виконання договору доручення позивачем на ім'я ОСОБА_2 оформлена довіреність, нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Ляшенко А.Г., зареєстрована в реєстрі за №23. Згідно довіреності ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 купити за кордоном на його ім'я транспортний засіб марки та моделі за його розсудом, бути представником в митних органах Державної фіскальної служби, в Територіальних сервісних центрах МВС України та у всіх інших державних підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності, при вирішенні питань пов'язаних з розмитненням та постановкою на облік, державною реєстрацією, належного позивачу транспортного засобу (позивач надав відповідачу право: представляти його інтереси у відповідних митних органах України з питань розмитнення та проходження митного контролю, поставити автомобіль на облік в Територіальних сервісних центрах МВС України або інших державних органах України, що проводять державну реєстрацію транспортних засобів, подавати та отримувати необхідні довідки та документи (в тому числі довідки - рахунки, договори купівлі-продажу, посвідчення митниці, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу), заяви, сплачувати гроші та інші збори за автомобіль, розписуватись за нього, провести сертифікацію автомобіля на території України, отримати сертифікат відповідності, одержати оформлені документи, державні номерні знаки, тощо бути вказаним в реєстраційних документах на автомобіль в якості водія для транспортування автомобілів по території України, користуватись належним автомобілем, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з виконанням даної довіреності).
На виконання договору доручення 23 січня 2025 року, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 3 200 доларів США на придбання транспортного засобу (сторони попередньо усно узгодили придбання транспортного засобу марки Skoda або Volkswagen), про що складена 23.01.2025 року заява, нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Ляшенко А.Г., зареєстрована в реєстрі за №65.
Обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).
Позивач у позовній заяві зазначає, що ОСОБА_2 діючи всупереч попередніх усних домовленостей придбав автомобіль марки PEUGEUT модель 206, 2005 року випуску за 550 Євро, що підтверджується договором купівлі-продажу від 27.01.2025 року, тобто придбав автомобіль зовсім іншої марки, за суттєво нижчою ціною. Також позивач зазначає у позові, що відповідач телефонував позивачу для здійснення оплати послуг митного брокера та митний платіж в розмірі 70 200,60 грн. Після сплати позивачем митних платежів відповідач ввіз на територію Україну автомобіль марки PEUGEUT модель 206, 2005 року випуску за митною декларацією №25UA305160002841U2 від 04.02.2025 року, який позивачу не підійшов та не відповідав попередньо узгодженим між сторонами характеристикам (технічний стан транспортного засобу не надавав можливості його використовувати, кузов автомобіля мав пошкодження). Сторони домовилися про повернення ОСОБА_2 грошових коштів ОСОБА_1 , однак згодом відповідач відмовився повертати гроші позивачу. Також позивач зазначає, що відповідач не пройшов сертифікацію та не зареєстрував автомобіль марки PEUGEUT модель 206, 2005 року випуску на території України. Відповідач, який отримав 3200 доларів США на виконання договору доручення купівлі автомобіля та здійснення дій, що пов'язані з його ввезенням на митну територію, постановку на облік, витратив 550 Євро, що еквівалентно 24156 грн. (576 доларів США), а кошти в розмірі 2624 доларів США на виконання доручення безпідставно присвоєні відповідачем.
Відповідно до зі ст. 6 ЦК України - сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України - представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; ч. ст.244 ЦК України - за довіреністю може здійснюватися представництво, яке ґрунтується на договорі; ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; ст. 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною; ст. 1000 ЦК України - за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя; ст. 1003 ЦК України - у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненими; ст.1004,1005 ЦК України - повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто.
Відповідно до ст. 1006 ЦК України - повіренний зобов'язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
В судовому засіданні встановлено, що станом на день звернення позивача до суду, відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за договором доручення від 10.01.2025 року не виконав,при передачі придбаного на ім'я позивача автомобіля марки PEUGEUT моделі 206, 2005 року випуску про понесені витрати та повернення грошових коштів, які ним одержані у зв'язку з виконанням доручення, які не використані на виконання обумовлених дорученням дій (на купівлю транспортного засобу, оплату митних платежів, послуг брокера, оплату сертифікації, реєстраційного платежу при постановці автомобіля на облік в Україні) позивача не повідомив.
Відповідно ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Позивач, як сторона договору, який виконав свої зобов'язання за договором доручення від 10.01.2025 року, має право вимагати від другої сторони належного виконання його зобов'язань, зокрема повернення безпідставно збережених у відповідача грошових коштів в розмірі 2624 долари США, поскільки понесені позивачем витрати є неспівмірними отриманому в результаті часткового виконання доручення, а саме різницю між переданими коштами на купівлю автомобіля в розмірі 3200 доларів США та понесеними відповідачем витратами на купівлю автомобіля, а саме 550 Євро (576 долари США).
Відповідно до ст. 99 Конституції України - грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України - при визначенні ціни у договорі сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження при розгляді справи, поскільки фактично отримані та використані відповідачем грошові кошти (різниця між переданими коштами на купівлю автомобіля в розмірі 3200 доларів США та понесеними відповідачем витратами на купівлю автомобіля, у розмірі 550 Євро) в добровільному порядку не повернуті, зобов'язання за вказаним договором належним чином відповідач не виконав, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 2624 долари США, що станом на 16.04.2025 року (пред'явлення позову) відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України) складає 108 056,32 грн. обгрунтованими.
Доводи відповідача про необхідність компенсації інших витрат, понесених відповідачем, документально не підтверджено і, в договорі - не обумовлено. А тому такі не можуть бути визнані судом підставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; докази на їх підтвердження; ч.1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Оцінивши надані суду докази в їх сукупності, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, враховуючи, що відповідач заявлені проти нього позовні вимоги не спростував, доказів протилежного у відповідності до ст. 81 ЦПК України до суду не подав (у відповідності ч.4 ст.12 ЦПК України - кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій), суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до п.6 ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат; ч. 1 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; ч.1 ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вимогу про стягнення з відповідача судових витрат позивач не заявляв, тому суд не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України.
Статтею 129 - 1 Конституції України визначено: Суд ухвалює рішення іменем України. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
У контексті вказаної практики суд уважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Керуючись ст. 13, 81, 89, 95, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.526, 610, 612, 615, 625, 629, 651, 1000, 1003-1004, 1006 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 2624 доларів США (дві тисячі шістсот двадцять чотири долари), що еквівалентно 108056,32 грн. (сто вісім тисяч п'ятдесят шість гривень 32 коп.).
Рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 03.10.2025 року і, починаючи з наступного за цим дня, набирає законної сили після спливу тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів до Закарпатського апеляційного суду.
Найменування позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
Представник-адвокат Бобаль Марина Іванівна, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , ордер на надання правничої допомоги серії АО №1171533 від 16 квітня 2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/3270 від 08 лютого 2024 року, адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3
Ім'я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
ГОЛОВУЮЧИЙ - СУДДЯ Н.М.ЖИГАНСЬКА