Справа № 627/538/25
06 жовтня 2025 року с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Каліберди В.А.,
з участю секретаря судового засідання Коломієць Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про скасування заборони на відчуження нерухомого майна,
До Краснокутського районного суду Харківської області надійшла вказана позовна заява, в якій ОСОБА_1 просить суд скасувати заборону на відчуження на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . Зобов'язати Краснокутську державну нотаріальну контору скасувати обтяження шляхом його припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26 лютого 1991 року згідно договору купівлі-продажу придбав житловий будинок по АДРЕСА_1 . Оскільки придбаний будинок був старим, ОСОБА_1 вирішив побудувати новий. З 1985 року по 1993 рік позивач працював інженером в Краснокутському ремонтно-транспортному підприємстві. Зазначив, що в 1991 році для будівництва власного житлового будинку йому необхідні були кошти, тому з цією метою звернувся до Краснокутського відділення АТ «Ощадбанк» для отримання кредиту в розмірі 10000 крб. Поручителем за кредитним договором було Краснокутське РТП.
З метою забезпечення виконання своїх зобов'язань перед кредитором - АТ «Ощадбанк» був укладений договір застави нерухомого майна (іпотека), предметом якого був придбаний ним 26.02.1991 року житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . Договір застави нерухомого майна був посвідчений 26 березня 1991 року державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області, яким була накладена заборона відчуження вказаного будинку до припинення договору застави. Краснокутською державною нотаріальною конторою Харківської області запис про заборону відчуження нерухомого майна було перенесено з Єдиного реєстру заборон №4 від 26.03.1991 року та зареєстровано 24.05.2006 року за №3249041. Придбаний раніше ОСОБА_1 житловий будинок був знесений та на місці нього побудований новий житловий будинок, на який позивач 07.07.2009 року отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
На даний час позивач виявив намір подарувати частину належного йому житлового будинку та з цією метою звернувся до нотаріальних органів, де було встановлено, що на вказане майно діє заборона на його відчуження. У зв'язку з тим, що позивачем повністю та в строк виконані договірні зобов'язання, оскільки кредит був повністю виплачений у 1992 році, тому вважав, що АТ «Ощадбанк» чи Краснокутське РТП зобов'язані були вчасно повідомити Краснокутську державну нотаріальну контору про відсутність будь-яких фінансових зобов'язань і відповідно зняття заборони на відчуження житлового будинку, і особисто теж не звертався до нотаріальної контори.
З метою вирішення питання зняття заборони на нерухоме майно, позивач ОСОБА_1 звернувся до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області, однак отримав відповідь, що повідомлень погашення позики, на підставі якої накладено заборону 26 березня 1991 року, від Краснокутського РТП не надходило та було рекомендовано звернутися до суду, оскільки іншим чином вирішити питання про зняття заборони з нерухомого майна не можливо, так як Краснокутське РТП припинило свою діяльність без правонаступників у зв'язку з визнанням його банкрутом на підставі рішення Господарського суду від 16.09.2002 року.
На звернення ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» щодо підтвердження наявності чи відсутності заборгованості по кредиту, було отримано відповідь №118.40/0365-14/122906/2024 від 01.10.2024, що у позивача відсутня будь-яка кредитна заборгованість перед АТ «Ощадбанк».
Крім того, архівний відділ архівного управління Богодухівської РДА надав відповідь про те, що договір застави від 26.03.1991 року у відділі відсутній. Також Валківський відділ ДВС у Богодухівському районі надав довідку №26.2-84/31753 від 04.09.2024 про те, що виконавчі листи про стягнення боргів до відділу не надходили і не перебувають.
Існування заборони на відчуження нерухомого майна порушує права позивача та перешкоджає розпоряджатися своїм майном , в той же час позивач вважає, що зняття заборони не буде порушувати права, свободи чи інтереси сторонніх осіб.
Оскільки позасудовим шляхом вирішити зняття заборони не можливо, за захистом свого порушеного права позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 18 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого судового засідання.
21 серпня 2025 року до Краснокутського районного суду Харківської області надійшло пояснення третьої особи - АТ «Державний ощадний банк України», в якому представник Дем'янов І.Ю. просить поновити АТ «Ощадбанк» строк для подання пояснень у справі, долучити до матеріалів пояснення у справі №627/538/25.
Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 08 вересня 2025 року клопотання представника третьої особи - АТ «Державний ощадний банк України» задоволено: поновлено процесуальний строк та долучено до матеріалів цивільної справи №627/538/25 письмові пояснення АТ «Державний ощадний банк України».
Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року закрито підготовче провадження, призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
До судового засідання позивач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та прохав їх задовольнити.
Представник відповідача - Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області в судове засідання не з'явилася, через канцелярію суду від в.о. завідувача Руденко В. надійшла заява, в якій зазначила, що нотаріальна контора виступає як відповідач лише у тих справах, коли предметом позову є відшкодування шкоди, завданої неправомірним вчиненням нотаріальної дії. Просить справу розглядати без присутності представника нотаріальної контори та винести рішення на власний розсуд.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - АТ «Державний ощадний банк України» Дем'янов І.Ю. в поданих письмових поясненнях прохав справу розглядати без участі представника Банку, ухвалити рішення із врахуванням позиції АТ «Ощадбанк».
Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явилися, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. 2. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу, посвідченого Краснокутською державною нотаріальною конторою 26 лютого 1991 року, зареєстрованого в реєстрі №293, ОСОБА_1 купив житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 (а.с.8-9). Вказаний договір зареєстрований Богодухівським БТІ 28.02.1991 року, книга №10, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.9 зворот).
З копії трудової книжки серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 з 01.04.1986 року працював на посаді інженера в Краснокутському ремонтно-транспортному підприємстві.
В 1991 році для будівництва нового житлового будинку позивач звернувся до Краснокутського відділення АТ «Ощадбанк» для отримання кредиту в розмірі 10000 крб. Поручителем за кредитним договором була організація, в якій позивач перебував у трудових відносинах - Краснокутське РТП.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №393862494 від 06.09.2024, в реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявний запис про заборону на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер обтяження - 3249041, зареєстровано - 24.05.2006 Краснокутською державною нотаріальною конторою. Підстава обтяження: договір застави - 26.03.1991, Краснокутська державна нотаріальна контора з Краснокутським РТП, об'єкт обтяження - будинок, адреса: АДРЕСА_1 . Власник: ОСОБА_1 ; додаткові дані - перенесено з Єдиного реєстру заборон №4 від 26.03.1991 року; заявник - Краснокутська державна нотаріальна контора.
08 липня 2009 року позивач ОСОБА_1 в РКП «Краснокутське бюро технічної інвентаризації» зареєстрував збудований житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить позивачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 , виданого Краснокутською селищною радою 07.07.2009 року.
Згідно технічного паспорту, виготовленого 01.08.2024 КП «Краснокутське БТІ», будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 споруджений в період часу 01.06.2001-15.08.2002 р.р.
З позовної заяви вбачається, що позивач виявив намір подарувати частину належного йому житлового будинку та з цією метою звернувся до нотаріальних органів, де було встановлено, що на вказане нерухоме майно діє заборона на його відчуження.
З метою зняття заборони на нерухоме майно, ОСОБА_1 звертався до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області, однак державним нотаріусом надано відповідь за №356/01-16 від 22.08.2024, що станом на 22.08.2024 до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області повідомлень про погашення позики, на підставі якої накладено заборону 26 березня 1991 року, зареєстровану 24.05.2006 за №3249041, від Краснокутського ремонтно-транспортного підприємства не надходило, у зв'язку з чим рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання зняття заборони (а.с.7).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.08.2024 року 09.09.2005 року зареєстровано припинення юридичної особи - ВАТ «Краснокутське ремонтно-транспортне підприємство» у зв'язку з визнанням її банкрутом на підставі рішення господарського суду Харківської області від 16.09.2002 №Б-24/62-02 (а.с.23-25).
Згідно архівної довідки Краснокутського архівного відділу архівного управління Богодухівської РДА Харківської області від 09.08.2024 №05-44/87 встановлено, що договори застави Краснокутського РТП до відділу не надходили та їхнє місцезнаходження невідомо.
З матеріалів справи також вбачається, що позивач звертався до АТ «Ощадбанк» з метою надання довідки про погашення кредиту, на що керуючий ТВБВ №10020/0365 повідомила, що у ОСОБА_1 відсутня перед АТ «Ощадбанк» будь-яка кредитна заборгованість (а.с.28).
Згідно довідки заступника начальника Валківського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.09.2024 № 26.2-84/31753 вбачається, що виконавчі листи про стягнення боргів з ОСОБА_1 до відділу не надходили і не перебувають (а.с. 29).
Згідно письмових пояснень АТ «Ощадбанк» на теперішній стан будь-які правовідносини між Банком та позивачем, в тому числі щодо нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , відсутні. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, інформацію до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо заборони відчуження майна позивача було внесено реєстратором - Краснокутською державною нотаріальною конторою, тому у даному випадку державним реєстратором виступає нотаріус. У АТ «Ощадбанк» відсутня, а позивачем не надано будь-якої інформації, документів щодо підстав накладення заборони (арешту) на нерухоме майно позивача, зокрема і житлового будинку.
У відповідності до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 року, ратифікованого Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ст.ст.316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 328 ЦК України, встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року за № 1952-IV, державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, що набрало законної сили.
Згідно статті 73 Закону України «Про нотаріат» нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона; при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.
Статтею 74 цього ж Закону встановлено, що, одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз'яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні; позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Вимоги позивача, що ґрунтуються на праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 15 травня 2013 року у справі №6-26цс13.
Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.
Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29; справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Згідно п. 5 Глави 15 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 року, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.
Враховуючи викладене, норми Закону України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до вимог яких існуюче обтяження може бути знято лише за повідомленням (листом, заявою) відповідача, так як було накладено в його інтересах.
Оскільки між сторонами відсутні будь-які правовідносини, що підтверджується наданою інформацією, викладеною позивачем у позові, третьою особою у письмових поясненнях на позовну заяву, з яких вбачається, що заборгованість перед АТ «Ощадбанк» відсутня, нерухоме майно в заставі Банку не перебуває, суд дійшов висновку про те, що існування заборони відчуження об'єкту належного позивачу нерухомого майна порушує його право власності, а тому встановлене обтяження підлягає скасуванню.
Доводи відповідача щодо помилкового визначення державної нотаріальної контори відповідачем у справі, є неспроможними, оскільки за даними єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборона відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , внесена саме Краснокутською державною нотаріальною конторою.
Позивачем вжито всіх можливих заходів для з'ясування обставин накладення обтяження.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що потреба у збереженні заборони на відчуження належного на праві приватної власності позивачу житлового будинку відпала, а на час звернення з позовом до суду за наявності заборони відчуження нерухомого майна порушуються майнові права позивача, що полягають у неможливості розпорядитись належним майном, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом скасування заборони на нерухоме майно, оскільки позовні вимоги є законними, доведеними та обґрунтованими.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач не заявляв вимоги про стягнення судового збору з відповідача, у зв'язку з чим, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, питання розподілу судових витрат суд не вирішує.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про скасування заборони на відчуження нерухомого майна - задовольнити.
Скасувати заборону на відчуження нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме: тип обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 3249041, зареєстровано: 24.05.2006 за №3249041 реєстратором: Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області; підстава обтяження: Договір застави - 26.03.1991, Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області з Краснокутським РТП; об'єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_1 ; додаткові дані: перенесено з Єдиного реєстру заборон №4 від 26.03.1991 року; заявник: Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області.
Зобов'язати Краснокутську державну нотаріальну контору скасувати обтяження шляхом його припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач: Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області, адреса місцезнаходження: вул. Миру №138, с-ще Краснокутськ, Богодухівський район, Харківська область, ЄДРПОУ: 02893611.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: АТ «Державний ощадний банк України», адреса місцезнаходження: вул. Госпітальна, 12-Г, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ: 00032129.
Суддя Каліберда В. А.