Справа № 409/680/16-ц
Провадження № 2-в/0186/47/25
06 жовтня 2025 року м.Шахтарське.
Шахтарський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Янжули С.А.
при секретарі - Лиман Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Шахтарському в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу про відновлення втраченого судового провадження - цивільної справи Білокуракинського районного суду Луганської області №409/680/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та стягнення боргу за договором позики,
04 вересня 2025 року ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області ініційовано розгляд справи про відновлення втраченого судового провадження - цивільної справи Білокуракинського районного суду Луганської області №409/680/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та стягнення боргу за договором позики, оскільки судове провадження було втрачено.
Ухвалою суду від 05 вересня 2025 року було відкрито провадження по вищевказаній справі, зобов'язано учасників судового провадження направити до суду в строк до 05 жовтня 2025 року належним чином завірені копії всіх наявних у них письмових доказів, процесуальних документів, що були предметом розгляду вказаної цивільної справи №409/680/16-ц.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином на офіційну юридичну адресу через електронну пошту та через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України".
З урахуванням ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.488 Цивільного процесуального кодексу України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Як зазначено у ст.490 Цивільного процесуального кодексу України, заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Розпорядженням голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, справи, які підсудні Білокуракинському районному суду Луганської області розглядаються Першотравенським міським судом Дніпропетровської області.
При розгляді справи про відновлення втраченого судового провадження, суд бере до уваги: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження (ст.493 Цивільного процесуального кодексу України).
Судом встановлено, що Білокуракинським районним судом Луганської області 17 травня 2016 року ухвалено рішення в цивільній справі №409/680/16-ц.
Матеріали цивільної справи №409/680/16-ц перебували в Білокуракинському районному суді Луганської області, будівля якого знаходиться в смт.Білокуракине, Луганської області, яке на теперішній час не контролюється органами державної влади України та є тимчасово окупованою територією України.
Станом на 06 жовтня 2025 року Білокуракинський районний суд Луганської області цивільну справу №409/680/16-ц Шахтарському міському суду Дніпропетровської області не передавав.
Зазначена обставина дає підстави вважати про втрату матеріалів вказаної цивільної справи.
Шахтарському міському суду Дніпропетровської області надано доступ до АСДС КП "Д-3" Білокуракинського районного суду Луганської області, в якій міститься ОСК на вказану цивільну справу №409/680/16-ц (провадження №2/409/794/16) та додані до неї процесуальні документи.
Сторонам по справі запропоновано в строк до 05 жовтня 2025 року надати суду всі наявні у них письмові докази та процесуальні документи, які були підставою для ухвалення рішення по справі №409/680/16-ц від 17 травня 2016 року, однак сторони наданим правом не скористалися.
З метою відновлення втраченого судового провадження судом були досліджені відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, виявлено процесуальні документи, що містилися у втраченому судовому провадженні №409/680/16-ц Білокуракинського районного суду Луганської області.
Відповідно до ч.1 ст.494 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що досліджені документи, на думку суду, є належними та достатніми для відновлення втраченого провадження, суд, перевіривши зібрані матеріали, вважає за необхідне частково відновити втрачене судове провадження №409/680/16-ц.
Керуючись ст. 488, 490, 494 ЦПК України, -суд
Відновити частково втрачене судове провадження в цивільній справі за єдиним унікальним номером №409/680/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та стягнення боргу за договором позики.
Відновити та долучити до справи наступні документи цивільної справи №409/680/16-ц:
- ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 23 березня 2016 року про забезпечення позову,
- ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 квітня 2016 року про відкриття провадження в справі,
- ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 травня 2016 року про призначення справи до розгляду,
- ухвалу апеляційного суду Луганської області від 09 червня 2016 року про залишення скарги без руху,
- ухвалу апеляційного суду Луганської області від 23 червня 2016 року про відкриття апеляційного провадження,
- ухвалу апеляційного суду Луганської області від 30 червня 2016 року про призначення справи до розгляду,
- вступну та резолютивну частини ухвали апеляційного суду Луганської області від 07 липня 2016 року про залишення рішення суду без змін.
Відновити текст процесуального документу:
- рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 17 травня 2016 року, наступного змісту:
" Державний герб України
Справа № 409/680/16-ц
Пров. № 2/409/794/16
17 травня 2016 року смт.Білокуракине
Білокуракинський районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді: Полєна В.С.
при секретарі: Острогляд В.М.
за участю позивача: ОСОБА_1
за участю відповідача: ОСОБА_2
за участю представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Білокуракине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та стягнення боргу за договором позики -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та стягнення боргу за договором позики.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15 грудня 2013 року позивач надав відповідачу в борг 3400 доларів США. На підтвердження цього факту відповідач склав письмову розписку, в якій зобов'язався повернути кошти до 15 березня 2016 року. На даний час відповідач борг не повернув, строк повернення боргу сплинув, відповідач в добровільному порядку борг сплачувати не намагається навідь частково, що і змусило позивача звернутися до суду.
Позивач в судовому засіданні просив позов задовольнити в повному обсязі, пояснивши, що відповідач мав магазин та неодноразово позичав грошові кошти, які завжди відавав.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що він дійсно позичав грошові кошти неодноразово, проте за данною розпискою він кошти не отримував, та був введений в оману, та фактично в розписці йде мова про проценти. Не заперечує що написав розписку власноруч.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надавши аналогічні пояснення.
Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що в грудні 2013 року, він разом з ОСОБА_5 бачили, як позивач передавав відповідачу гроші в кількості 34 банкноти по 100 долларів США, та як відповідач написав розписку.
Свідок ОСОБА_5 надав аналогічні пояснення.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 суму у розмірі 3400 доларів США. На підтвердження цього факту відповідач склав письмову розписку, в якій зобов'язався повернути борг до 15 березня 2016 року (а.с.6).
Відповідно до курсу НБУ станом на 17.05.2016 року курс долару США складає 2539,467 грн.
Заява відповідача та його представника про те, що при написанні боргової розписки на 3400 доларів США відповідач ОСОБА_2 був введений в оману є безпідставною, так як під час судового засідання і відповідач і його представник підтвердили, що неодноразово брали в борг кошти у позивача, при цьому складали розписки. При цьому факт передачи грошей підтвердили вказані свідки.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі та на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі викладеного та керуючись ст. 1046-1050 ЦК України, ст.ст.10, 11, 30, 58-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дійсним правочин, вчинений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за позикою відповідачем грошових коштів в розмірі 3 400 доларів США
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: Луганська область, Білокуракинський район, с. Павлівка на користь ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: Луганська область, Білокуракинський район, с. Павлівка борг за договором позики у розмірі 86341,88 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Білокуракинський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя Білокуракинського районного суду
Луганської області Полєно В.С.";
- ухвали апеляційного суду Луганської області від 07 липня 2016 року, наступного змісту:
" Державний герб України
Головуючий суду 1 інстанції - Полєно В.С.
Доповідач - Коротких О.Г.
Справа № 409/680/16-ц
Провадження № 22ц/782/480/16
07 липня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого Коротких О.Г.
суддів Стахової Н.В., Орлова І.В.
за участю секретаря Подрябінкіна Я.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білокуракінського районного суду Луганської області від 17.05.2016року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
встановила:
У березні 2016року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 15.12.2013року позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 3400доларів США, про що останній написав розписку і зобов'язався повернути борг до 15.03.2016року. Відповідач не повернув борг, тому ОСОБА_1 просив визнати правочин дійсним і стягнути борг з ОСОБА_2 в сумі 89 225.,86грн.
Рішенням суду позовні вимоги задоволено частково: суд визнав дійсним правочин позики грошових коштів в розмірі 3400доларів США, вчинений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 86.341,88грн., в іншій частині позовних вимог відмовив.
Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи і просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст..213, ст.214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до вимог ч.1,ч.3 ст.303 ЦПК України ,- під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно з ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача і його представників, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.12.2013року позивач ОСОБА_1 надав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3400доларів США, про що останній написав розписку у присутності свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , і зобов'язався повернути борг до 15.03.2016року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст.1047,1049 ЦК України.
Судова колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, норам матеріального і процесуального права.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику(грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися грошові зобов'язання.
Доводи ОСОБА_2 стосовно того, що він написав розписку, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння і під впливом позивача ОСОБА_1 , який умисно довів його до такого стану і продиктував текст розписки, судова колегія не приймає до уваги, оскільки відповідач в судовому засіданні в суді першої інстанції і апеляційного суду визнав, що розписка (а.с.6 оборот) написана ним, а вимоги щодо визнання укладеного договору позики недійсним відповідачем не заявлялися. Причини, з яких він цього не зробив, не заслуговують на увагу.
Посилання відповідача на необгрунтовану відмову у допиті свідка ОСОБА_7 , судова колегія вважає безпідставним, оскільки сам відповідач пояснив в суді апеляційної інстанції, що не пам'ятає обставин написання розписки і хто був присутнім при цьому.
Крім цього, судова колегія зауважує, що грошові зобов'язання не можуть підтверджуватися свідченнями свідків, що випливає з вимог ч.2ст.59 ЦПК України, яка зазначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вище зазначене свідчить, що апеляційна скарга не спростовує правильних висновків суду першої інстанції, а рішення суду є законним і обгрунтованим.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308,315 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Білокуракінського районного суду Луганської області від 17.05.2016року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:".
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: С.А.Янжула.