19 вересня 2025 року м. Київ
Справа № 367/5898/24
Провадження: № 33/824/4052/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідомої Т. О.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргузахисника ОСОБА_1 - адвоката Довженка Валерія Івановича
на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 12 червня 2025 року, винесену під голуванням суддіКарабази Н. Ф.,
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1. ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АДД №682193, 10 червня 2024 року о 14:55 год. в смт.Гостомель, вул.Свято-Покровська - вул.Ватутіна,1 ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ110207 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя та очей, очі не реагують на світло, вузькі зіниці очей. Водій на бодікамеру відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 12 червня 2025 рокупровадження по справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Не погодившись із таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Довженко В. І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову Ірпінського міського суду Київської області від 12 червня 2025 року в частині формулювання доведеності вини та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На обгрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що поєднання закриття провадження у справі з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями і їх прийняття в одному судовому рішенні свідчить про порушення права особи на справедливий суд. Крім того, вказує, що працівниками патрульної поліції було порушено процедуру огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки огляд не було проведено на місці зупинки транспортного засобу. Також вказує на те, що працівниками патрульної поліції було здійснено безпідставну зупинку. Сторона захисту посилається на те, що відеозапис не є належним доказом, а свідків під час пропозиції огляду не було. Крімтого, захисник вказує на те, що суд взяв на себе сторону обвинувачення та з власної ініціативи збирав докази у справі.
Подана апеляційна скарга також містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, щоні ОСОБА_1 , ні його захисник - адвокат Довженко В. І., не були обізнані про розгляд справи та належним чином не були повідомлені про розгляд справи. Оскаржувану постановубуло отримано 30 червня 2025 року.
На підставі викладеного, просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 12 червня 2025 року.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить з наступного.
У відповідності до вимог ст. 289 КУпАП у разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Обмеження на реалізацію право на оскарження, яке може полягати у не поновленні строку скаржнику, порушить саму суть права. Фактично, без поновлення строку на подання апеляційної скарги, скаржник буде позбавлений на реалізацію важливого елемента права на справедливий суд, як право на звернення до апеляційного суду за захистом своїх прав.
З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, апеляційний суд доходить висновку про те, що строк на апеляційне оскарження постанови районного суду пропущений скаржником з поважних причин, а тому клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Довженко В. І.про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Довженко В. І.не з'явились. Про судове засідання, призначене на 19 вересня 2025 року, ОСОБА_1 повідомлявся за зазначеною в матеріалах справи адресою. Згідно зворотного повідомлення «Укрпошти» поштове відправлення повернулось до суду апеляційної інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Захиснику - адвокату Довженку В. І.судова повістка направлялась на електронну пошту та до електронного кабінету, яка зазначена в апеляційній скарзі. Згідно звіту про доставку вихідної кореспонденції адвокат Довженко В. І. отримав судово-повістку повідомлення 21 липня 2025 року. Однак, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв та клопотань не подавав, у зв'язку з чим вважаю можливим проведення апеляційного розгляду за його відсутності на підставі наявних матеріалів.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Ураховуючи наведені обставини, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Довженка В. І. відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП.
Дослідивши письмові матеріали справи, відтворивши відеозаписи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстаціїдостатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень скаржника, ґрунтується на наявних у справі доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння,а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку оглядуна стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, п.2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту 2.5 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.
Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином,ОСОБА_1 реалізувавсвоє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серіїАДД №682193, 10 червня 2025 року о 14:55 год. в смт.Гостомель, вул.Свято-Покровська - вул.Ватутіна, 1, ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ110207 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя та очей, очі не реагують на світло, вузькі зіниці очей.
Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім того, в матеріалах справи міститься направлення ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 червня 2024 року. (а .с.5).
В матеріалах справи містяться відеозаписи із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,10 червня 2024 року щодоОСОБА_1 (а.с.9).
На долучених до матеріалів справи відеозаписах зафіксовано, щоОСОБА_1 , який керував транспортнимзасобом, коли побачив працівників патрульної полції зупинив його. Працівники поліції підійшли до автомобіля в якому знаходився ОСОБА_1 та повідомили, що він порушив Правила дорожнього руху, а саме не був пристебнутий паском безпеки. В подальшому було названо ще одну причину зупинки, а саме не було увімкнено показник повороту та тріснуте лобове скло. В ході спілкування із працівниками поліції у ОСОБА_1 було встановлено ознаки наркотичного сп'яніння. Запропоновано пройти огляд в медичному закладі, однак спочатку ОСОБА_1 повідомив, що він хоче пройти огляд на місці зупинки. Працівниками патрульної полції було роз'яснено, що огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться лише в медичному закладі. Працівник патрульної поліції декілька разів пропонував пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному заладі та роз'яснював наслідки відмови. ОСОБА_1 повідомив, що відмовляється від проходження огляду, оскільки вже пройшло дві години з моменту зупинки, а тому огляд буде недійсним.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння, а саме розширені зіниці, які не реагують на світло, почервоннія обличчя та очей, які виявлені працівниками поліції 10 червня 2024 року у ОСОБА_1 в розумінні п.п. 2, 4п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного чи іншого сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився. Вказане зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери працівника патрульної поліції.
Доводи скаржника, про те, що поєднання закриття провадження у справі з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями і їх прийняття в одному судовому рішенні свідчить про порушення права особи на справедливий суд оцінюються критично, виходячи з наступного.
Закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП, являється нереабілітуючою підставою закриття справи про адміністративне правопорушення, така підстава не може бути застосована до осіб, які не вчиняли адміністративного правопорушення або їх вина у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена у встановленому законом порядку. До таких осіб слід застосовувати реабілітуючі підстави закриття справи, передбачені пунктів 1-4 частини 1 статті 247 КУпАП.
Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, у будь-якому разі, суди (судді) мають забезпечити всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтею 280 КУпАП.
Судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними статтею 38 КУпАП, а передбачений статтею 277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об'єктивного і повного з'ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, закриваючи справу у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП) і не встановлюючи вину особи та інші обставини, передбачені статті 280 КУпАП, суд фактично не виконує свою основну функцію - здійснення правосуддя.
Отже системний аналіз норм КУпАП вказує на те, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП, можливо виключно у разі встановлення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Закрити провадження з нереабілітуючих підстав або звільнити від відповідальності можливо лише винувату особу, в діях якої є склад правопорушення, в іншому випадку прийняття такого рішення є свавільним.
З огляду на це, а також на репресивно - каральну та запобіжно - виховну функції адміністративної відповідальності, суддя при розгляді справи має встановити об'єктивні обставини адміністративного правопорушення, дослідити всі наявні докази у порядку встановленому КУпАП та дати їм належну оцінку і прийти до висновку про винуватість або невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що й було зроблено судом першої інстанції при розгляді матеріалів адміністративного правопорушення, відносно ОСОБА_1 .
Отже судом першої інстанції було правильно встановлено у мотивувальній частині судового рішення вину ОСОБА_1 .
В той же час у суду першої інстанції були відсутні підстави зазначати в резолютивній частині постанови про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто, за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Щодо доводів скаржника, що працівниками патрульної поліції було порушено процедуру огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки огляд не було проведено на місці зупинки транспортного засобу, суд зауважує таке.
Огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться, як це передбачено розділом ІІІ Інструкції від 09.11.2015 № 1452/735, лікарем закладу охорони здоров'я, який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством, яким, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями, встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Вказане свідчить про те, що водій транспортного засобу, в даному випадку ОСОБА_1 , у разі виявлення ознак наркотичного сп'яніння, повинен був пройти огляд на стан такого сп'яніння не на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а у спеціальному медичному закладі.
Щодо посилання сторони захисту, що відеозапис не є належним доказом, а свідків під час пропзиції огляду не було.
Відповідно до вимог, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.
Так, відеозапис з нагрудної камери працівника патрульної поліції було повністю досліджено судом, а тому доводи скаржника щодо неналежності відеозапису як доказу у зв'язку, апеляційний суд відхиляє, оскільки відеозапис повністю відображає подію, яка відповідає наявному протоколу про адміністративне правопорушення.
Також не можуть бути взяті до уваги доводи скаржника про те, суд взяв на себе сторону обинувачення та з власної ініціативи збирав докази у справі.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як убачається з матеріалів справи, про наявність відеозапису з бодікамер було зазначено ще в змісті протоколу про адміністративне правопорушення, до якого й долучався диск з відеозаписами.
Разом з тим, при надходженні протоколу про адміністративне правопорушення до суду було встановлено, що долучений до матеріалів компакт-диск містить непповну відеофіксацію правопорушення, що власне, перешкоджало повному та всебічному розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та свідчило про наявні недоліки додатків до протоколу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи існуючу необхідність в усуненні зазначених недоліків суд першої інстанції повитребував у керівника відділу полції №2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській облсті повну відеофіксацію правопорушення, у чому апеляційний суд не вбачає істотних порушень процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування оскаржуваної постанови суду від 12 червня 2024.
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, про те, щопрацівниками поліції було безпідставно зупинено ОСОБА_1 спростовуються відеозаписом із бодікамери працівників поліції, який долучено до матеріалів справи.
За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, місцевим судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та обґрунтовано визнав.винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, скаржником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанова Ірпінського міського суу Київської області від 12 червня 2025 рокує законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Довженка В. І. слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 284, 294 КУпАП, суд
Клопотаннязахисника ОСОБА_1 - адвоката Довженка Валерія Івановича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 12 червня 2025 року задовольнити.
Поновитизахиснику ОСОБА_1 - адвокату Довженку Валерію Івановичу строк на апеляційне оскарження постановиІрпінського міського суду Київської області від 12 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Довженка Валерія Івановичазалишити без задоволення.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 12 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Невідома