03 жовтня 2025 рокуСправа № 380/4078/24 пров. № А/857/12022/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Великомостівської міської ради Львівської області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Великомостівської міської ради Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року (суддя Сидор Н.Т., м.Львів), -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великомостівської міської ради Львівської області (далі - Міська рада) в якому просила:
визнати протиправною відмову відповідача в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність щодо земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0543 га (для ведення особистого селянського господарства - ОСГ; далі - Земельна ділянка);
зобов'язати відповідача повторно розглянути у відповідності до вимог законодавства заяву позивачки від 19.12.2023 (далі Заява) з врахуванням висновків суду щодо протиправності відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її власність, щодо Земельної ділянки (для ведення ОСГ).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі вказує, що одним із видів технічної документації із землеустрою є проект землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому, процес встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає такі етапи розробки, погодження та затвердження проекту землеустрою: 1) отримання дозволу на розробку проекту землеустрою; 2) розробка проекту землеустрою; 3) погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами або землевласниками; 4) у разі необхідності погодження проекту землеустрою з органами у сфері управління земельними ресурсами та земельного кадастру; 5) затвердження проекту землеустрою на пленарному засіданні відповідної міської ради. Однак, під час воєнного стану в Україні діє заборона на безоплатну передачу земель державної та комунальної власності в особисту власність, а також заборона на отримання дозволів на розроблення документації землеустрою з метою такої передачі та розроблення такої документації, (підпункт 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України; далі - ЗК). Фактично у довоєнний час громадяни України мали право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності (порядок такої передачі закріплено у статті 118 ЗК). Під час дії воєнного стану в Україні формування земельних ділянок у межах безоплатної приватизації, а саме визначення їх площі, меж та реєстрація в державному земельному кадастрі, забороняється згідно із чинним законодавством. Безоплатна передача землі дозволяється під час передачі земельних ділянок у приватну власність власникам об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що розташовані на таких земельних ділянках. В зв'язку із чим міська рада вважає технічну документацію неправомірною, поза як дана документація виготовлена в 2023 році (під час дії воєнного стану в Україні), що суперечить чинному законодавству України та право на виготовлення якої заборонено взагалі, а відтак вона суперечить нормам чинного законодавства.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновок (рішення) органу місцевого самоврядування, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Такі висновки суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з не правильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що відповідно до витягу з рішення Міської ради від 03.04.2009 № 193 «Про видачу дозволу на проведення робіт по виготовленню державного акта на право власності на землю громадянам» надано дозвіл громадянці ОСОБА_1 , жительці АДРЕСА_2 на проведення робіт по виготовленню державного акта на право власності на землю за адресою АДРЕСА_1 - площею згідно земельно-облікових документів 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,0663 га для ведення ОСГ.
Сокальський районний суд Львівської області рішенням від 28 грудня 2010 року у справі № 2-1382/2010 позов задовольнив, визнав за ОСОБА_1 право власності на Земельну ділянку у розмірі 0,0663 га.
ОСОБА_1 19.12.2023 звернулась до міського голови Ройка Я.Г. із Заявою про погодження меж земельної ділянки по вул. Б. Хмельницького, 78, загальною площею 0,0543 для ведення ОСГ на підставі рішення та долучила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення ОСГ КВЦПЗ 01.03) розроблену Державним підприємством «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - ДП).
Листом від 29.12.2023 № 2249/02-12 (далі Лист) відповідач повідомив, що відповідно до розробленої та погодженої позивачкою як забудовником, схеми розміщення тимчасової споруди по АДРЕСА_1 суміжна територія - землі загального користування (дорога), а не територія під КВЦПЗ 01.03 зазначена у поданій для розгляду технічній документації. Враховуючи вищевикладене, розроблена технічна документація суперечить вимогам Закону України «Про землеустрій» (далі - Закон №858-IV), тому і не може бути погоджена у підписанні меж земельної ділянки з метою її формування.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою-другою статті 116 ЗК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За змістом частини першої та другої статті 118 ЗК громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
Відповідно до статті 1 Закону № 858-IV технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування
Згідно з статтею 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою, зокрема, є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до статті 30 Закону № 858-IV погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено положеннями статтею 186 ЗК.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 186 ЗК технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується: у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів.
Згідно з частиною сьомою статті 186 ЗК Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.
Відповідно до частини восьмої статті 186 ЗК підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Відповідно до положень частини десятої статті 186 ЗК висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
Як уже вказано вище, позивач 19.12.2023 звернулась до відповідача із Заявою та просила погодити межі Земельної ділянки.
Проте Міська рада Листом повідомила, що технічна документація суперечить вимогам Закону № 858-IV, тому не може бути погоджена у підписанні меж земельної ділянки з метою її формування. Підставою для відмови позивачу у погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) зазначено відповідно до розробленої та погодженої ОСОБА_1 як забудовником, схеми розміщення тимчасової споруди по АДРЕСА_1 суміжна територія - землі загального користування (дорога), а не територія під КВЦПЗ 01.03 зазначена у поданій для розгляду технічна документація.
Поміж тим, Міська рада також 28.11.2023 зверталась до директора ДП з листом-проханням направити в Міську раду виконавця даних робіт для розгляду та з'ясування обставин розроблення документації з метою погодження меж Земельної ділянки.
У свою чергу, зважаючи на викладені обставини, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на доводи скаржника в частині того, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не узгоджуються із фактичними обставинами справи, так як Заява останньої стосувалася саме погодження меж Земельної ділянки, а не затвердження технічної документації, як це вказано в позовній заяві та в оскаржуваному рішенні суду.
В розрізі сказаного апеляційний суд, звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 20 березня 2019 року у справі №350/67/15-ц в частині зокрема тлумачення процесу встановлення меж земельної ділянки (постанова Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-ц).
Так, стадія погодження меж земельної ділянки при виготовлення землевпорядної документації є допоміжною. При цьому, стаття 198 ЗК лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови.… У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.
Як видно із Листа не погодження меж Земельної ділянки відбулося через те, що подана та погоджена заявником, схема розміщення тимчасової споруди по АДРЕСА_1 суміжна територія - землі загального користування (дорога), а не територія КВЦПЗ 01.03, як це зазначено у технічній документації (а.с.29).
Отже усунувши недоліки технічної документації з підстав, що наведені Міською радою у Листі, ОСОБА_1 має право звернутися до Міської ради із заявою про затвердження відповідної технічної документації або ж - про затвердження у її первісному вигляді.
Втім, в межах фактичних обставин справи ОСОБА_1 дійсно не зверталася до Міської ради із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою, а відтак є безпідставними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання відповідача вчиняти дії для відновлення права позивача, яке фактично порушено не було, так як не було заявлено і не було предметом заявленого у Заяві питання.
Внаслідок викладеного суд першої інстанції здійснив підміну фактичних обставин справи в користь заявлених позовних вимог та доводів, що наведені у позові.
У підсумку, такі обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду про задоволення позову та ухвалення постанови про відмову в задоволенні позову, з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Великомостівської міської ради Львівської області задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич