02 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 307/1415/25 пров. № А/857/35351/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області 18 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, управління автоматичної фіксації порушення дорожнього руху про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення,
суддя у І інстанції Чопик В.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Тячів,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
22.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила поновити строк звернення до суду, визнати протиправними та скасувати постанови від 28.08.2023 серії ЗАВ №03309682, від 27.04.2023 серії ЗАВ №02193030, від 25.04.2023 серії ЗАВ №02184658, від 26.03.2023 серії ЗАВ №02026172 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення її до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області 18.06.2025 у справі №307/1415/25 позивачці поновлено строк звернення до суду із заявленими позовними вимогами та позов було задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови від 28.08.2023 серії ЗАВ №03309682, від 27.04.2023 серії ЗАВ №02193030, від 25.04.2023 серії ЗАВ №02184658, від 26.03.2023 серії ЗАВ №02026172.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що хоча оскаржувані постанови і були направлені позивачці у відповідності до вимог статті 279-1 КУпАП поштовим відправленням на адресу реєстрації, однак такі не були вручені, а повернуті відповідачу у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Оплату за вчинені правопорушення було здійснено чоловіком позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується платіжними інструкція від 26.03.2023.
Таким чином, оскільки позивачка поштовим зв'язком оскаржувані постанови безпосередньо не отримала, такі були повернуті у зв'язку із закінченням терміну зберігання, на виконання вказаних постанов оплату штрафу здійснив її чоловік, який користується транспортним засобом BMW X-1 номерний знак НОМЕР_1 , і відсутні докази того, що він повідомив позивачку про наявність оскаржуваних постанов, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід поновити строк звернення до суду із цим адміністративним позовом, оскільки вона про наявність оскаржуваних постанов дізналась 15.04.2025 у сервісному центрі МВС.
При цьому суд вважав, що відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами того, що саме позивачка керувала транспортним засобом та порушила вимоги Правил дорожнього руху України, а тому оскаржувані постанови є протиправними та такі слід скасувати.
У апеляційній скарзі Департамент патрульної поліції просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . Обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не з'ясовані обставини, що мають значення для даної справи. Наполягає на пропуск позивачкою строку звернення до суду із цим позовом.
Представник Департаменту патрульної поліції у судовому засіданні апеляційного суду у режимі відеоконференції підтримав подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Представник ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Спірним в межах розгляду цієї справи є, зокрема, питання дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України визначенні особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Тобто, законодавством регламентовано скорочений десятиденний строк оскарження до суду рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При визначенні початку цього строку підлягає з'ясуванню момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, яке також слідує із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як встановлено апеляційним судом, представник позивачки звернувся до суду із позовними вимогами про скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення від 28.08.2023 серії ЗАВ №03309682, від 27.04.2023 серії ЗАВ №02193030, від 25.04.2023 серії ЗАВ №02184658, від 26.03.2023 серії ЗАВ №02026172 лише 22.04.2025, тобто поза межами десятиденного строку на звернення до суду.
Згідно із частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Варто зауважити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які підтверджені належними доказами.
Приписами статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, зокрема, обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а саме виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Як слідує з матеріалів справи, 22.04.2025 разом з позовною заявою позивачкою заявлено клопотання про поновлення строку оскарження вказаних постанов, яке мотивовано тим, що про такі постанови ОСОБА_1 дізналась 15.04.2025 у сервісному центрі МВС .
Поновляючи строк звернення до суду, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка поштовим зв'язком оскаржувані постанови безпосередньо не отримувала, такі були повернуті відповідачу у зв'язку із неврученням, а тому про існування таких не знала.
З цього приводу апеляційний суд зазначає таке.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №13 від 13.01.2020, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.02.2020 за №113/34396, було затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.
Відповідно до пункту 9 вказаної Інструкції винесена уповноваженим поліцейським адміністративна постанова автоматично вноситься засобами Системи до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, у якому здійснюється їх облік.
Винесена уповноваженим поліцейським адміністративна постанова друкується з використанням засобів Системи та протягом трьох днів із дня її винесення передається національному оператору поштового зв'язку для доставлення на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи) рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Зразок бланку повідомлення про вручення поштового відправлення затверджено національним оператором поштового зв'язку відповідно до вимог пункту 7 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270.
Повідомлення про вручення поштового відправлення розміщується на зворотному боці паперового конверту, що має формат 229 х 114 мм, вагу не менше 80 г/м2 і прозоре віконце для візуалізації штрихового кодового ідентифікатору поштового відправлення, поштової адреси та індексу отримувача.
Днем отримання адміністративної постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 142 КУпАП, або повнолітньому члену сім'ї такої особи.
У разі якщо відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 142 КУпАП, відмовляється від отримання адміністративної постанови, днем отримання адміністративної постанови є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову в її отриманні.
У разі невручення адміністративної постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів адресою днем отримання адміністративної постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до уповноваженого органу (підрозділу) Національної поліції України, уповноважений поліцейський якого виніс відповідну постанову.
Як слідує з матеріалів справи, оскаржувані позивачкою постанови відповідачем подано на поштове відділення Укрпошти для вручення ОСОБА_1 за поштовою адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 58-66). Зазначена адреса вказана у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу позивачки.
Згідно з відмітками Укрпошти такі відправлення не вручені під час доставки та повернуті за зворотною адресою з позначкою “адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до висновку, висловленого Верховним Судом у постанові від 30.04.2024 у справі № 536/455/23, за наявності факту відмови позивача від отримання постанови у справі про адміністративне правопорушення, у разі неотримання поштового відправлення особою, щодо якої складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності у не автоматичному режимі, датою вручення цієї постанови слід вважати дату повернення конверта до відповідного органу поліції.
Отже, за обставин цієї справи днем вручення позивачці оскаржуваної постанови фактично вважається день повернення поштових відправлень з позначкою про невручення до відповідача.
Разом із тим, позивачка звернулася до суду лише 22.04.2025, тобто з пропуском встановленого статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України строку.
На переконання апеляційного суду, наведені позивачкою причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, які судом першої інстанції оцінені як поважні, не дають підстав вважати, що у спірному випадку існували дійсні об'єктивні перешкоди для своєчасного звернення позивачкою за захистом своїх прав до суду.
Норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять виключень або підстав для звільнення учасників справи від обов'язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Підстави пропуску строку можуть бути визнані судом поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання адміністративного позову.
Згідно із частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до приписів частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Відтак, апеляційний суд дійшов переконання, що позовна заява ОСОБА_1 подана до суду першої інстанції після закінчення встановленого частиною 2 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України 10-денного строку без зазначення будь-яких поважних причин його пропуску.
Підсумовуючи викладене апеляційний суд вважає, що оскільки позовна заява ОСОБА_1 подана до суду після встановленого законом строку за відсутності поважних причин його пропуску, то оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати та позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Керуючись статтями 241, 243, 268, 272, 286, 308, 310, 319, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Скасувати рішення Тячівського районного суду Закарпатської області 18 червня 2025 року у справі №307/1415/25 та позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Постанова у повному обсязі складена 03 жовтня 2025 року.