03 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/23200/24 пров. № А/857/5381/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Запотічного І.І. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Хомича Івана Олександровича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.12.2024р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Хомича Івана Олександровича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. про визнання дій протиправними, зобов'язання перерахувати і виплачувати пенсію за віком із урахуванням визначеного показника середньої заробітної плати (суддя суду І інстанції: Гулик А.Г., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 31.12.2024р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
14.11.2024р. (згідно із відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Хомич І.О., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Львівській обл. щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;
зобов'язати відповідача провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії позивача у відповідності до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763 грн. 17 коп. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021р. відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів /КМ/ України № 127 від 22.02.2021р. «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022р. відповідно до п.1 постанови КМ України № 118 від 16.02.2022р. «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023р. відповідно до п.1 постанови КМ України № 168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024р. відповідно до п.1 постанови КМ України № 185 від 24.02.2024р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2021р.;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати (а.с.1-12).
Згідно ухвали суду від 18.11.2024р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними матеріалами справи (а.с.26 і на звороті).
Відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.12.2024р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.39-42).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Хомич І.О., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлені позовні вимоги задовольнити (а.с.45-58).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в розглядуваному випадку суд помилково застосував абз.1 п.5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 124 від 20.02.2019р. (надалі - Порядок № 124), оскільки такий не відповідає приписам ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується судовою практикою.
Відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.72-83).
Окрім цього, відповідач наполягає на застосуванні до спірних правовідносин наслідків, визначених ст.123 КАС України, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду із розглядуваним позовом, поважних причин такого пропуску не навів.
Ухвалою апеляційного суду від 03.09.2025р. запропоновано ОСОБА_1 та її представнику адвокату Хомичу І.О. навести поважні причини пропуску строку звернення до суду, про що подати до апеляційного суду письмову заяву з відповідним обґрунтуванням та доказами поважності причин пропуску такого строку (а.с.90-94).
У відповідь представник позивача адвокат Хомич І.О. подав заяву, із змісту якої слідує фактична відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду із розглядуваним позовом (а.с.97-98).
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку на обліку в ГУ ПФ України у Львівській обл. як отримувач пенсії за віком з 23.08.2020р. згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.19-21).
Згідно з матеріалами пенсійної справи розмір пенсії позивача обчислений із заробітної плати за період роботи з 01.07.2000р. по 31.08.2020р., індивідуальний коефіцієнт заробітку - 1,34820. При призначенні пенсії середньомісячна заробітна плата становила 10466 грн. 31 коп. (7763 грн. 17 коп. - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні для обчислення пенсії за 2017-2019 роки х 1,34820).
14.08.2024р. позивач звернулася до відповідача ГУ ПФ України у Львівській обл. із заявою, в якій просила провести перерахунок її пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021р., на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022р., на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023р., на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024р. та провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2021р. (а.с.16 і на звороті).
Листом № 22006-23450/Б-52/8-1300/24 від 19.09.2024р. відповідач повідомив про те, що відповідно до абз.5 ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу проведено перерахунок пенсії з урахуванням набутого страхового стажу 38 років 09 місяців 06 днів (стаж враховано по 31.08.2020р.); коефіцієнт страхового стажу - 0,38750, та із середньомісячної заробітної плати - 10466 грн. 31 коп. (7763 грн. 17 коп. х 1,34820) за період роботи з 01.07.2000р. по 31.08.2020р. згідно індивідуальних відомостей про застраховано особу. Розмір пенсійної виплати з 01.03.2024р. становить 5440 грн. 19 коп., зокрема: 4176 грн. 53 коп. - розмір пенсії за віком (7994,47 х 1,34820 х 0,38750); 136 грн. 96 коп. - доплата за понаднормований стаж за 8 років; 939 грн. 72 коп. - підвищення пенсії за ч.3 ст.29; 86 грн. 98 коп. - надбавка 135 грн. з 01.03.2022р.; 100 грн. - надбавка 100 грн. з 01.03.2023р.; 100 грн. - надбавка 100 грн. з 01.03.2024р. Оскільки пенсію позивача обраховано із врахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - 7763 грн. 17 коп., а перерахунок пенсії з 01.03.2022р. проводився із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії - 6186 грн. 32 коп. та з 01.03.2023р. - 7405 грн. 03 коп., тому підстави для проведення перерахунку пенсії є відсутніми; до пенсійної виплати встановлено щомісячну доплату з 01.03.2022р. в розмірі 135 грн. та з 01.03.2023р. - 100 грн. Звідси, нарахування та виплата пенсії проводиться відповідно до норм чинного законодавства згідно поданих документів (а.с.17-18).
Покликаючись на неправомірність дій пенсійного органу щодо обчислення індексації пенсії ОСОБА_1 , представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час обчислення пенсії за віком позивача відповідно до Закону № 1058-ІV відповідач застосував середній заробіток в Україні, з якого сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 роки, який становив 7763 грн. 17 коп.
При цьому, позивач має право на перерахунок пенсії у 2021-2024 роках, однак, такий перерахунок не призводить до підвищення пенсії позивача в спірні періоди, оскільки пенсія позивачу призначена у 2020 році і для обчислення її розміру застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7763 грн. 17 коп., що є більшим за показник середньої заробітної плати, визначений відповідно до п.5 Порядку № 124, збільшений на коефіцієнт 1,11 (в 2021 році), 1,14 (в 2022 році), 1,197 (в 2023 році) і збільшений на коефіцієнт 1,0796 (в 2024 році).
Приймаючи постанови № 127, 118, 168, 185, Уряд передбачав, що внаслідок перерахунку певні пенсії не будуть підвищені. У зв'язку з цим для досягнення мети індексації установлені щомісячні доплати.
Враховуючи зазначене, пенсії, призначені у 2020-2022 роках з урахуванням показників середньої заробітної плати відповідно 7763 грн. 17 коп., 9118 грн. 81 коп., 10846 грн. 37 коп. не індексуються (із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,17 (з 01.03.2019р.), 1,11 (з 01.05.2020р.), 1,11 (з 01.03.2021р.), 1,14 (01.03.2022р.), 1,197 (з 01.03.2023р.) та 1,0796 (01.03.2024р.). Проте до таких пенсій встановлюються щомісячні доплати в розмірі 100 грн. (з 01.07.2021р.), 135 грн. (з 01.03.2022р.), 100 грн. (01.03.2023р.) та 100 грн. (01.03.2024р.) у межах максимального розміру пенсії.
На момент розгляду справи вказані нормативно-правові акти є чинними і у встановлений законодавством спосіб протиправними не визнавались, а тому підлягають застосуванню.
Положеннями ч.2 ст.42 Закону № 1058-ІV надано КМ України повноваження з визначення порядку проведення перерахунку пенсії з метою її індексації.
З урахуванням вищевикладеного позовна заява не підлягає задоволенню.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають вимогам чинного законодавства, з наступних підстав.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно приписів ст.2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Обов'язковий характер індексації визначається ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч.2 ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
У зв'язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15.02.2022р. прийнято Закон України № 2040-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства», яким ч.5 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було викладено в новій редакції.
Так, частиною 5 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Преамбулою названого Закону закріплено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії КМ України прийнято 20.02.2019р. постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Порядок № 124).
Згідно з п.5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 4 Порядку № 124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:
(ЗСЦ+ЗСЗ )х 50%
К = ------------------------ + 1%,
100%
де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);
ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:
ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%,
де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;
Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.
Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.
Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.
Пунктом 1 постанови КМ України № 127 від 22.02.2021р. «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» встановлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.
У разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Постановою КМ України № 118 від 16.02.2022р. «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (надалі - постанова № 118) з 01.03.2022р. установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14; у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». У свою чергу пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації пункту 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» КМ України прийняв 24.02.2023р. постанову № 168, пунктом 1 якої установлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197.
Постановою КМ України № 185 від 23.02.2024р. «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (надалі - постанова № 185) установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., №19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796 (пункт 1 постанови).
Відповідно до пп.6 п.2 постанови № 185 до пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 р. згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 р. № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» (Офіційний вісник України, 2021 р., №17, ст. 679), пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) та пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475), в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Установлено, що у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень (пункт 3 цієї постанови).
Отже, індексація пенсій у подальшому відповідно до постанов КМ України № 127 від 22.02.2021р. «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», № 118 від 16.02.2022р. «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», № 168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», № 185 від 23.02.2024р. «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» проводиться згідно з Порядком № 124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року на відповідні коефіцієнти.
Таким чином, положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою КМ України № 124 від 20.02.2019р. «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», не узгоджені з приписами ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017р. (за приписами Порядку).
Відповідно до ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).
Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб'єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов'язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому, цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов'язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розмір внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов'язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.
Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу - чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Отже, вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Отже, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв'язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.
Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов'язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.
Отже, абзац 1 в сукупності з абз.2 п.5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто, під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.
В іншому випадку, відповідно до ч.4 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.
При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону».
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019р. у справі № 913/204/18, від 10.03.2020р. у справі № 160/1088/19).
У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 - 2024 роках згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Застосуванню також підлягають відповідні постанови КМ України № 127 від 22.02.2021р. «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», № 118 від 16.02.2022р. «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», № 168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», № 185 від 23.02.2024р. «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положень п.5 Порядку № 124, є протиправним.
З врахуванням вищевикладеного, норми абз.1 в сукупності з положеннями абз.2 п.5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.
Застосовуючи наведені норми права, з урахуванням зазначених висновків Верховного Суду, колегія суддів констатує, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивача на підставі ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановивши йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 грн., в розмірі 135 грн. у 2022 році, 100 грн. - у 2023 році та 100 грн. - у 2024 році, замість застосування коефіцієнта збільшення 1,11, 1,14 та 1,197, 1,0796 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.
Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що право громадян, пенсія яким призначена у 2020 - 2024 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Так, відповідно до ч.ч.1, 2 та 3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Звернувшись до суду з цим позовом 14.11.2024р. представник позивача заявив вимоги про зобов'язання відповідача здійснити з 01.03.2021р. індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2021р., у розмірі 1,14 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2022р., у розмірі 1,197 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2023р., у розмірі 1,0796 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2024р.
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020р. у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема, ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що індексація у 2021-2024 роках позивачу не нараховувалася, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Звернувшись до суду з цим позовом 14.11.2024р., представник позивача заявив позовні вимоги з 01.03.2021р., у зв'язку із чим, з урахуванням визначеного вище висновку, вони можуть бути захищені судом з 14.05.2024р., тобто, в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями ч.2 ст.122 КАС України, а не з 01.03.2021р.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини /ЄСПЛ/ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено поважності пропущеного нею строку звернення до суду (який є досить тривалим), тому наведені причини пропуску строку не можна розцінювати як поважні, через що колегія суддів не убачає правових підстав для поновлення строку звернення до суду.
За таких обставин позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Застосовуючи зазначені вище правові висновки до обставин справи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про відсутність правових підстав для застосування приписів КАС України щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а відтак і про залишення без розгляду цього позову.
Вказаний підхід узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.12.2020р. у справі № 510/1286/16-а, а також з правовим висновком Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021р. у справі № 240/12017/19, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного питання.
Оскільки позивачем пропущений строк звернення із розглядуваним позовом, поважних причин пропуску вказаного строку останнім не наведено, тому є наявними правові підстави для застосування ч.1 ст.319 КАС України та залишення частини позовних вимог за період з 01.03.2021р. по 13.05.2024р. без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про часткову необґрунтованість та безпідставність заявленого позову, через що останній підлягає до часткового задоволення, із залишенням частини позовних вимог без розгляду.
При цьому, в порядку ст.139 КАС України належить стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України у Львівській обл. судові витрати у розмірі 968 грн. 96 коп. сплаченого судового збору за подачу позовної заяви та 1453 грн. 44 коп. за подання апеляційної скарги, а всього: 2422 грн. 40 коп. (а.с.22, 61).
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача весь розмір визначеного законом судового збору, оскільки, незважаючи на часткове задоволення позовних та апеляційних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірного рішення суб'єкта владних повноважень, а спір по суті вирішено на користь позивача. Також за таких умов правильним є застосування принципу визначення розміру судових витрат (виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог, який стосується часткового задоволення судом вимог немайнового характеру, за якого визначити у відсотковому відношенні суму судового збору є неможливо.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог із залишенням частини вимог без розгляду та відмовою в задоволенні решти позовних вимог, з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.243, ст.311, п.п.2, 3 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника адвоката Хомича Івана Олександровича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.12.2024р. в адміністративній справі № 380/23200/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов представника адвоката Хомича Івана Олександровича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. здійснити з 14.05.2024р. індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796, у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 14.05.2024р.
Позовні вимоги представника адвоката Хомича Івана Олександровича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 01.03.2021р. до 13.05.2024р. включно залишити без розгляду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у розмірі 968 грн. 96 коп. сплаченого судового збору за подачу позовної заяви та 1453 грн. 44 коп. за подання апеляційної скарги, а всього: 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді І. І. Запотічний
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 03.10.2025р.