Справа № 560/9211/24
Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
16 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.
за участю:
секретаря судового засідання: Загоренко О.О.,
представника відповідача: Васильченка В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області до Судилківської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Керівник Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області звернувся в суд з позовом до Судилківської сільської ради, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області щодо не оформлення документів на земельну ділянку орієнтовною площею 1 га для розміщення на ній сміттєзвалища та зобов'язати Судилківську сільську раду Шепетівського району Хмельницької області вчинити дії та забезпечити виготовити документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки яка розташована на відстані 1,2 км від села Судилків Судилківської об'єднаної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, орієнтовною площею 1 га для розміщення на ній сміттєзвалища, винесення в натурі та встановлення на місцевості меж земельної ділянки, а також здійснення державної реєстрації прав на дану земельну ділянку.
Рішенням від 20.08.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд позов прокурора задовольнив, визнав протиправною бездіяльність Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області щодо не оформлення документів на земельну ділянку орієнтовною площею 1 га для розміщення на ній сміттєзвалища та зобов'язав Судилківську сільську раду Шепетівського району Хмельницької області вчинити дії та зобов'язав виготовити документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки яка розташована на відстані 1,2 км від села Судилків Судилківської об'єднаної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, орієнтовною площею 1 га для розміщення на ній сміттєзвалища, винесення в натурі та встановлення на місцевості меж земельної ділянки, а також здійснення державної реєстрації прав на дану земельну ділянку.
Постановою від 12.11.2024 Сьомий апеляційний адміністративний суд рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.08.2024 скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Постановою від 24.04.2025 Верховний Суд рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.08.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2024 скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою від 08.05.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву керівника Шепетівської окружної прокуратури залишив без руху та надав строк для усунення її недоліків шляхом, зокрема, подання доказів невиконання Державною екологічною інспекцією України чи її територіального органу покладених повноважень щодо звернення до суду з вимогами про забезпечення виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення на ній сміттєзвалища, винесення в натурі та встановлення на місцевості меж земельної ділянки і заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення.
На виконання ухвали суду від 08.05.2025 позивач подав пояснення, у яких стверджує, що прокуратурою 07.05.2024 розпочата перевірка в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", в межах якої 07.05.2024 в Департамент природних ресурсів та екології Хмельницької ОДА та Судилківську ОТГ надіслані запити про надання інформації щодо виготовлення та затвердження технічної документації на земельні ділянки, на яких розташовані сміттєзвалиша, в селах Судилків, Білокриниччя, Савичі, Траулин, Жолудки та інші. У відповідь на запити Департамент природних ресурсів та екології Хмельницької ОДА листом від 17.05.2024 і Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області листом від 28.05.2024 повідомили окружну прокуратуру про те, що не звертались до суду з позовами до Судилківської ОТГ про зобов'язання оформити документи на земельні ділянки, на яких розміщені сміттєзвалиша. Вважає, що тримісячний строк для пред'явлення вказаного позову прокурором не пропущений, оскільки його перебіг розпочався 17.05.2024 (після отримання відповідей), а позовна заява подана 19.06.2024.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2025 визнано неповажними причини пропуску звернення до суду керівника Шепетівської окружної прокуратури.
Позов керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області до Судилківської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Керівник Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Похивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що керівник прокуратури звернувся до суду з цим позовом з пропуском, строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Також суд зазначив, що у позовній заяві, визначивши уповноваженим органом у спірних правовідносинах Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області, прокурор не вказав які саме повноваження, обсяг яких визначений статтею 14-2 Земельного кодексу України, за своїм змістом передбачають здійснення Інспекцією контролю за оформленням права користування земельною ділянкою, на якій розташоване діюче сміттєзвалище.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Стосовно наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
З цього приводу у Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Так, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 806/602/18, від 13.03.2019 у справі № 815/1139/18, від 15.10.2019 у справі № 810/3894/17, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а, від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18, від 03.12.2019 у справі № 810/3164/18 та від 01.06.2022 у справі № 260/1815/21.
Частиною третьою статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII) визначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частини четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статті 169 цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дають підстави для висновків, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
Екологічні інтереси населення можуть захищатися у порядку адміністративного судочинства на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного Суду від 01.09.2022 у справі № 520/16518/2020, від 04.11.2022 у справі № 420/18905/21, від 04.11.2022 у справі №420/18905/21 та від 01.12.2022 у справі № 360/4969/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, зазначила, що за змістом частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Суд також враховує, що у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France), заява № 61517/00, пункт 27).
Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі Менчинська проти рф (заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку думку: сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, у тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.
Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує, наскільки участь прокурора є доцільною.
Крім того, у рішенні у справі Меріт проти України (заява № 66561/01, пункт 63) ЄСПЛ зазначив, що тільки той факт, на який посилається Уряд, що відповідно до національного законодавства прокуратура, крім виконання функції обвинувачення, ще й діє в інтересах суспільства, не може розглядатися як підтвердження її статусу незалежного та безстороннього суб'єкта в суді.
У пункті 9 рішення у справі Мукий проти України (заява № 12064/18) ЄСПЛ, вирішуючи питання про те, чи було надмірним втручання прокурора у справу заявників, зазначив, що втручання, яке розглядалося, було, очевидно, на користь головного противника заявників - адміністрації заповідника - і, крім того, допомогло гарантувати, що рішення, яке було винесено не на її користь, підлягає оскарженню, враховуючи те, що апеляцію самого Заповідника було відхилено як неприйнятну з процесуальних підстав.
Важливе значення також мають наступні сформовані судом підходи: в ряді випадків присутність прокурора чи аналогічного службовця в засіданнях суду в якості активного або пасивного учасника справи може вважатися порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (Martinie v. France [GC], заява № 58675/00, пункт 53); сам по собі факт того, що дії прокурорів спрямовані на охорону державних інтересів, не можна тлумачити як надання їм правового статусу незалежних і неупереджених учасників процесу (Zlнnsat, spol. s.r.o. v. Bulgaria, заява № 57785/00, пункт 78); хоча незалежність та неупередженість прокурора чи аналогічної посадової особи не піддаються критиці, підвищена чутливість громадськості до справедливого здійснення правосуддя виправдовує зростаюче значення, яке надається такій участі прокурора (Borgers v. Belgium, заява № 12005/86, пункт 24).
Отже, участь прокурора в судовому провадженні поза межами кримінального процесу, незалежно від існуючих законодавчих гарантій неупередженості та об'єктивності цього органу, допускається як виняток, оскільки така участь на боці однієї із сторін може негативно сприйматися в суспільстві, у тому числі, через існування загрози порушення досить чутливого та важливого принципу рівності сторін судового процесу.
Таким чином, позиція європейських інституцій полягає у тому, що участь прокурора у судовому провадженні поза межами кримінального процесу є винятком; така участь можлива лише за умови спрямованості на захист суспільних або важливих державних потреб, відсутності конфлікту інтересів, гарантованої незалежності органів прокуратури, а також дотриманні права усіх сторін процесу на справедливий суд як елементу принципу верховенства права.
Суд звертає увагу, що в даному випадку у спірних правовідносинах, захисту полягають інтереси держави у сфері забезпечення безпечного для життя та здоров'я населення довкілля, гарантованого Конституцією України, зокрема шляхом зобов'язання органу місцевого самоврядування оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку зайняту під сміттєзвалище.
Так, центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 є Державна екологічна інспекція України (далі - Положення № 275).
Відповідно до пункту 1 Положення №275 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення № 275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань звертається до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення № 275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
Пунктом 7 Положення №275 передбачено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Тобто, саме Держекоінспекція уповноважена звертатися до суду з позовом, зокрема про визнання протиправними дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.
Верховний Суд у постановах від 31.01.2024 у справі №340/5950/21, від 22.05.2024 у справі №340/5972/21, з посиланням на сформовані Верховним Судом висновки у постанові від 29.09.2022 у справі № 120/11496/21-а, зазначив про те, що саме Державна екологічна інспекція уповноважена звертатися до суду з позовом, зокрема, про визнання протиправними дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування їх посадових осіб. Отже, реалізація прокурором права на звернення до суду з позовом у справі, що розглядається, невід'ємно пов'язана із необхідністю доведення невиконання або неналежного виконання уповноваженим органом своїх повноважень щодо захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища.
У позовній заяві зазначено, що Шепетівською окружною прокуратурою до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області направлено лист в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо наявних порушень №54-3767ВИХ-24 від 07.05.2024 щодо надання інформації про перелік проведених Інспекцією заходів із державного нагляду з питань поводження з відходами на території Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.
Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області листом №1216/03/01 від 13.05.2024 повідомлено про проведені у березні 2024 року заходи державного контролю у сфері управління відходами Судилківською сільською радою та додано відповідний акт, складений за наслідками перевірки.
Згідно листа Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області № 1566/03/01 від 17.06.2024 екологічна інспекція не зверталася та не планує звертатися до суду щодо визнання протиправною діяльність та зобов'язання Судилківської сільської ради Хмельницького району вжити заходів щодо реєстрації речових прав на земельні ділянки під сміттєзвалищами через відсутність фінансування.
Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, дійшла висновків, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд у постанові від 11.03.2021 у справі № 920/821/18 за позовом заступника керівника Сумської місцевої прокуратури який діє в інтересах держави в особі Держекоінспекції до суб'єкта господарювання про стягнення коштів висловив подібну правову позицію щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави.
Суд також враховує, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Крім того, правовий висновок про те, що прокурор уповноважений звертатися до суду для захисту інтересів держави в суді в особі органу, до компетенції якого належить захист інтересів держави у відповідній сфері, у разі невиконання або неналежного виконання цим органом своїх повноважень, у тому числі з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору, міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, та Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/11956/20.
Висновки про право прокурора з вищезазначених підстав звертатися до суду для захисту інтересів держави в судів саме в особі Держекоінспекції у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням цим органом своїх повноважень, у тому числі, з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору, міститься у постановах Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 920/821/18, від 30.03.2021 у справі № 920/266/19, від 31.03.2021 у справі № 805/430/18-а, від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20, від 04.11.2022 у справі № 420/18905/21 та від 01.12.2022 у справі № 360/4969/21.
Крім того, Верховний Суд, у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20, зазначив про обов'язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України у взаємозв'язку з закріпленим в законі принципом щодо обов'язковість додержання встановлених екологічних правил при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності, що дає підстави для висновків про наявність прямого державного інтересу у забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від недотримання зазначених положень, державні органи повинні діяти у найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.
Отже, суд дійшов висновків про дотримання прокурором встановленого статтею 53 КАС України та статтею 23 Закону №1697-VII порядку звернення до суду з позовом для захисту інтересів держави та про наявність підстав для такого захисту.
Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у своїй постанові від 21.06.2023 у справі №420/2910/22.
Колегія суддів також не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що керівник прокуратури звернувся до суду з цим позовом з пропуском, строку, встановленого статтею 122 КАС України, з огляду на наступне.
Так, відповідно до вимог ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
У свою чергу право на представництво в суді інтересів держави (які охоплюють у цій справі й суспільні інтереси) виникає у прокурора з того моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про невжиття протягом розумного строку органом, уповноваженим на здійснення функцій державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, активних дій з метою захисту інтересів держави, адже інше призводить до можливості через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення з позовом.
Верховний Суд у постанові від 05.07.2023 у справі № 380/15396/22 вказав, що у випадку звернення прокурора із позовом в інтересах держави положення частини другої статті 122 КАС України слід застосовувати з урахуванням вимог частини третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які серед іншого, вимагають від прокурора перед зверненням до суду з позовом в інтересах держави довести, що відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, а також попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень; крім того, лише у такій ситуації прокурор отримує право запитувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У цій справі про наявність підстав звернення до суду прокурор дізнався 16.05.2024 з листа Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької ОВА та листа Держекоінспекції у Хмельницькій області від 13.05.2024, отриманих на його запит.
Листом від 17.06.2024 №1566/03/01 Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області повідомила позивача про те, що вона до суду не зверталася щодо визнання протиправною діяльність та зобовязання Судилківської сільської ради вжити заходів щодо реєстрації речових прав на земельні ділянки під сміттєзвалищами через недостатнє фінансування по сплаті судового збору, у зв'язку з чим Шепетівська окружна прокуратура 19.06.2024 повідомила Держекоінспекцію у Хмельницькій області про підготовку нею позовної заяви до суду про визнання протиправною бездіяльності Судилківської сільської ради щодо невжиття заходів із розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії, та запросила необхідну інформацію.
З урахуванням зазначеного, зважаючи на те, що Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області належним чином повідомлена прокурором про порушення державних інтересів та враховуючи, що позов подано прокурором 21.06.2024, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не пропустив строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду через пропуск строку звернення до суду та відсутності підстав для звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави, а тому ухвала суду підлягає скасуванню.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
У зв'язку з вищезазначеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, відповідно оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави задовольнити.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року скасувати.
Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 03 жовтня 2025 року.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.