Справа № 600/2929/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич І.В.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
03 жовтня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач-2), в якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області від 06.06.2024 р. №241670069081 виплатити ОСОБА_1 , грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як працівнику освіти зі стажем роботи на посадах педагогічних працівників понад 30 років.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.01.2025 позов задоволено.
Визнано протиправним рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 19.02.2024 року перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Чернівецькій області як отримувач пенсії за віком.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач зокрема :
- в період з 01.08.1983 по 15.08.1988 працювала на посаді викладача хорового класу в Сторожинецькій музичній школі;
- з 23.08.1988 по 02.10.1991 року на посаді викладача теоретичних дисциплін Глибоцької музичної школи.
26.02.2024р. Сторожинецькою музичною школою Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області видана довідка №6 відповідно до змісту якої вказано, що позивач працював на посаді викладача теоретичних дисциплін з 01.08.1983 (наказ № 19, параграф 5 від 01.08.1983) по 15.08.1988 (наказ №39-К від 15.08.1988).
26.02.2024 р. Глибоцькою музичною школою Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області видана довідка №22 відповідно до змісту якої вказано, що позивач працював на посаді викладача теоретичних дисциплін з 23.08.1988 (наказ № 66 від 23.08.1988) по 02.10.1991 (наказ №51 від 02.10.1991 звільнена у зв'язку з переводом).
У травні 2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою, в якій просила провести нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, оскільки на момент призначення пенсії у неї була достатня кількість необхідного страхового стажу (понад 30 років як у працівника освіти), передбаченого пунктом «е» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", який дає право на виплату вказаної грошової допомоги.
Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішенням №241670069081 від 06.06.2024 р. повідомило позивача про відсутність підстав для виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.
До стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, можливо зарахувати періоди роботи з 01.08.1983 p. пo 15.08.1988р. та з 23.08.1988 р. по 02.10.1991 р. при умові надання довідки про перебування у відпустці без збереження заробітної плати.
Станом на 28.05.2024р.(день-звернення) страховий стаж особи складає 38 років 10 місяців 04дні. Спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років складає 26 років 05місяців 09днів.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги, у розмірі їх десяти місячних пенсій.
Позивач, не погоджуючись із такою відмовою пенсійного органу, звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 1058-IV).
Згідно пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Законом, який гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1788-XII).
Пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що додається.
Згідно розділу 1 "Освіта" зазначеного вище Переліку, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема учителі та викладачі музичних і художніх шкіл.
У Примітці 3 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що робота на посаді викладача (вчителя) у музичній школі, яку позивач займав з 01.08.1983 p. пo 15.08.1988р. та з 23.08.1988 р. по 02.10.1991 р., зараховується до спеціального стажу, передбаченого пунктом «е» ст. 55 Закон №1788-XII, який дає право на отримання грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону 1058-IV за наявності достатньої кількості такого стажу.
Поряд з цим, слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).
Згідно пунктів 1-7 Порядку №1191 цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 49-51, ст. 376), та механізм її виплати.
До страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 3, ст. 10), що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 ( 909-93-п ) "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (ЗП України, 994 р.,4, ст. 70; Офіційний вісник України, 2002 р., N 39, ст. 1820; 2004 р., N 46, ст. 3052); переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р.583 (583-92-п) "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" (ЗП України, 1992 р., № 11, ст. 271).
Для осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "є" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12), до страхового стажу для визначення права на виплату грошової допомоги зараховується час перебування таких осіб у складі збірних команд України, а також колишньої Української РСР.
Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12).
Грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону (1058-15), працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15 ), станом на день її призначення.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Як зазначено судом вище, з 19.02.2024 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Чернівецькій області як отримувач пенсії за віком.
При цьому, пенсію 19.02.2024 року призначено вперше, будь-яких інших видів пенсій позивач не отримувала, що не заперечувалось відповідачем в ході судового розгляду справи.
Суд зазначає, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач зокрема :
- в період з 01.08.1983 по 15.08.1988 працювала на посаді викладача хорового класу в Сторожинецькій музичній школі;
- з 23.08.1988 по 02.10.1991 року на посаді викладача теоретичних дисциплін Глибоцької музичної школи.
26.02.2024р. Сторожинецькою музичною школою Сторожинецької міської ради Сторожиецького району Чернівецької області видана довідка №6 відповідно до змісту якої вказано, що позивач працював на посаді викладача теоретичних дисциплін з 01.08.1983 (наказ № 19, параграф 5 від 01.08.1983) по 15.08.1988 (наказ №39-К від 15.08.1988.
26.02.2024 р. Глибоцькою музичною школою Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області видана довідка №22 відповідно до змісту якої вказано, що позивач працював на посаді викладача теоретичних дисциплін з 23.08.1988 (наказ № 66 від 23.08.1988) по 02.10.1991 (наказ №51 від 02.10.1991 звільнена у зв'язку з переводом).
Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на момент призначення пенсії в позивача, як у працівника освіти, було достатньо страхового стажу (понад 30 років) на посаді викладача (вчителя) в музичній школі, який дає право на отримання при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.
За таких обставин, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з відповідною заяву про нарахування і виплату грошової допомоги яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.
Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішенням від 06.06.2024 повідомило про відсутність підстав для виплати грошової допомоги.
Так, пенсійний орган зазначив, що до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, можливо зарахувати періоди роботи з 01.08.1983 p. пo 15.08.1988р. та з 23.08.1988 р. по 02.10.1991 р. при умові надання довідки про перебування у відпустці без збереження заробітної плати. Станом на 28.05.2024р.(день-звернення) страховий стаж особи складає 38 років 10 місяців 04дні. Спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років складає 26 років 05 місяців 09 днів. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги, у розмірі їх десяти місячних пенсій.
При цьому, відповідачами не обґрунтовано чому вказаний період роботи позивача не було враховано до спеціального стажу, який дає право на отримання грошової виплати. Будь-яких інших підстав для відмови у виплаті грошової допомоги пенсійним органом не вказано.
Суд наголошує, що позивачем надано довідки з роботи про підтвердження вказаного стажу.
Крім цього, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду вирішуючи спори, пов'язані із застосуванням постанови № 909, дійшла висновків про недопустимість формальних (дискримінаційних) підходів органів ПФУ до реалізації особою конституційного права на соціальний захист при наявності підтвердженого стажу роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров'я та соціального захисту.
Така позиція Великої Палати Верховного Суду була висловлена у постановах від 29 серпня 2018 року у справі №492/446/15-а, від 30 січня 2019 року у справі №876/5312/17 та від 13 лютого 2019 року у справі №233/4308/17.
Поряд з цим, Верховний Суд, зокрема у постанові від 20.02.2019 (справа № 462/5636/16-а) дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивач мав право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, оскільки станом на момент призначення пенсії у нього, як у працівника освіти, було більш ніж достатньо спеціального страхового стажу (понад 30 років) на посаді викладача музичної школи, який дає право на виплату такої грошової допомоги.
При цьому, до 19.02.2024 року будь-яких інших видів пенсій позивач не отримував, що також є обов'язковою вимогою для отримання грошової виплати згідно пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з метою обрання належного способу захисту порушеного права, необхідно визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області стосовно не виплати позивачу грошової допомоги та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області провести нарахування і виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.