03 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/3276/25
Головуючий в 1 інстанції: Максютенко О.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 травня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Красносьолова В'ячеслава Юрійовича, поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Снігура Владислава Валерійовича, за участю третьої особи - Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди, -
У квітні 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просив визнати протиправною вимогу поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 , спеціальний жетон №0160940, висловлену в усній формі 02 жовтня 2024 року на адресу ОСОБА_1 , пред'явити військово-обліковий документ або інший документ, який посвідчує особу;
- визнати протиправною вимогу поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 , спеціальний жетон №0160945, що висловлена в усній формі 02 жовтня 2024 року на адресу ОСОБА_1 , пред'явити військово-обліковий документ або інший документ, який посвідчує особу;
- визнати протиправним адміністративне затримання, застосування кайданків, примусове доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведення особистого огляду та речей ОСОБА_1 , вчинене 02 жовтня 2024 року поліцейським взводу №2 роти №2 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 , спеціальний жетон №0160940, згідно протоколу АЗ №100892 про адміністративне затримання від 02 жовтня 2024 року за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- визнати протиправною обробку персональних даних ОСОБА_1 , вчинену 02 жовтня 2024 року поліцейським взводу №2 роти №2 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 , спеціальний жетон №0160940;
- стягнути з поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 , спеціальний жетон №0160940 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень, заподіяну 02 жовтня 2024 року протиправною вимогою пред'явити військово-обліковий документ або інший документ, який посвідчує особу, протиправним адміністративним затриманням, застосуванням кайданків, примусовим доставленням до ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведенням особистого огляду та речей, протиправною обробку персональних даних ОСОБА_1 ;
- стягнути з поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 , спеціальний жетон №0160945 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень, заподіяну 02 жовтня 2024 року протиправною вимогою пред'явити військово-обліковий документ або інший документ, який посвідчує особу ОСОБА_1 ;
- стягнути з поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 , спеціальний жетон №0160940, поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Снігур В.В., спеціальний жетон №0160945 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі пропорційно до задоволених вимог.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 травня 2025 року прохальну частину позовної заяви ОСОБА_1 до поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Красносьолова В'ячеслава Юрійовича та поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Снігура Владислава Валерійовича, за участі третьої особи - Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дії та стягнення моральної шкоди - залишено без руху. Надано позивачу десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі. Роз'яснено позивачу, що у разі не виконання вимог ухвали у встановлений строк, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду. Зазначено, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде визнана неподаною і повернута.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надав апеляційну скаргу, вважає її незаконною і необґрунтованою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу №400/3276/25 для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтувань неправомірності висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
22 вересня 2025 року до суду від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч.2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно з п.3 ч.1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 травня 2025 року позов було залишено без руху.
В зазначеній ухвалі суд першої інстанції вказав, що позивачем в порушення вимог КАСУ не викладено обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги щодо кожного з відповідачів, не надано доказів, що підтверджують вказані обставини, не виконано вимоги п. 6-10 ч. 5 ст. 160 КАС України.
Судом зазначено, що до позову ОСОБА_1 не додано всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Вказано, що в позовній заяві не зазначено та не надано відповідні докази щодо органу, який здійснював розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, що необхідно для подальшої оцінки процесуальних дій працівників поліції при адміністративному затриманні та складанні протоколу про адміністративне затримання відповідно ст. 267 КУпАП.
Суд першої інстанції вказав, що позивач у позові зазначив відповідачами поліцейських взводу №2 роти №2 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Красносьолова В.Ю. та Снігура В.В., які є посадовими особами Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, а тому не можуть бути належними відповідачами та відповідати за даним позовом, оскільки належним відповідачем, як суб'єкт владних повноважень у адміністративній справі, щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, повинен бути відповідний орган Національної поліції.
Також в ухвалі суду зазначено, що позивач просить визнати протиправним адміністративне затримання, застосування кайданків, примусове доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , протиправне проведення особистого огляду та речей позивача, що вчинені 02.10.2024 року, при цьому до суду про оскарження неправомірних дій (вимог) відповідачів позивач звернувся 02 квітня 2025 року, тобто із пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Судом зазначено, що позивач не подав заяви про поновлення строку на звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Також судом першої інстанції зазначено, що позивачем не додано документ про сплату судового збору, та визначено про необхідність сплатити судовий збір у розмірі 605,60 гривень за кожну з чотирьох окремих позовних вимог, що разом становить 2422,40 гривень, або зазначити підстави звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2025 року на виконання вимог ухвали до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від представника позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, в якій зазначено про надання позовної заяви в новій редакції.
Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, зокрема не надано заяви про поновлення строку на звернення до суду з зазначенням причин пропуску, не сплачено судовий збір.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Згідно з п.1, п.2, п. 7 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Відповідно до ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частин другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Колегією суддів встановлено, що підставою для звернення до суду з цим позовом позивачем визначено протиправність дій працівників поліції, вчинених при затриманні позивача і допровадженні його до ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведенням особистого огляду речей, протиправною обробкою персональних даних позивача.
Таким чином, з огляду на заявлені позивачем вимоги і підстави, викладені на їх обґрунтування, предметом позову у цій справі є дії суб'єктів владних повноважень, щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
При цьому, відповідно до правової позиції Верховного суду викладеної у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №308/12685/14-а, факт наявності/відсутності рішення (постанови) про притягнення до адміністративної відповідальності не впливає на право позивача щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстнції правильно визначив, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, щодо притягнення до адміністративної відповідальності врегульовані статтею 286 КАС України, відповідно до якої, строк звернення до суду встановлено 10 денним строком.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує дії працівників поліції щодо його затримання, які мали місце 2 жовтня 2024 року, при цьому з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 02.04.2025 року через систему «Електронний суд», тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду, передбаченого ст. 286 КАС України.
Приймаючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції, крім іншого, зазначив, що позов подано з порушенням строку звернення до суду, ухвалою визначено 10 днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, що зазначені в ухвалі суду від 16 травня 2025 року.
На виконання вищезазначеної ухвали, позивач 27 травня 2025 року надав нову редакцію позовної заяви про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди.
При цьому заяви про поновлення строку звернення до суду та обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивачем не надано.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Крім цього, на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачем не сплачено судовий збір.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Відповідно до п.9 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що позивачем не були усунуті недоліки позовної заяви у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 травня 2025 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко