Справа № 580/1998/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
03 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 16.12.2022 по 30.12.2022, з 16.01.2023 по 30.01.2023, з 27.02.2023 по 23.03.2023;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 16.12.2022 по 30.12.2022, з 16.01.2023 по 30.01.2023, 31.01.2023 по 22.02.2023, з 27.02.2023 по 23.03.2023.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що у зв'язку з отриманням поранення проходив довготривале лікування та перебував на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах та за цей період позивачу не здійснювали виплату додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року позовні вимоги - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в пропорційному розрахунку на місяць за період з 16.12.2022 по 30.12.2022, з 16.01.2023 по 30.01.2023, з 31.01.2023 по 22.02.2023, з 27.02.2023 по 23.03.2023.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в пропорційному розрахунку на місяць за період з 16.12.2022 по 30.12.2022, з 16.01.2023 по 30.01.2023, з 31.01.2023 по 22.02.2023, з 27.02.2023 по 23.03.2023.
Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначена апеляційна скарга обґрунтована тим, що після кожного етапу лікування позивача з 02.11.2022 - 22.11.2022 16.12.2022 по 30.12.2022, з 16.01.2023 по 30.01.2023, 31.01.2023 по 22.02.2023, з 27.02.2023 по 23.03.2023 року (саме етапу лікування, а не продовження лікування) у позивача ОСОБА_1 на руках мала бути довідка ВЛК, де зазначена тяжкість поранення, але зазначені документи позивачем до суду не було надано.
Крім того, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки, однак зазначених документів також надано не було.
До того ж, апелянт звертає увагу на те, що оскільки позивач пропустив строк звернення до суду, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
У додаткових поясненнях позивачем звернуто увагу на те, що оскільки абзацом 2 пункту 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV зазначено про те, що в особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров'я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, а у разі неможливості направлення таких документів у електронному вигляді обов'язок по направленню документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров'я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, відтак позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025 прийнято до провадження дану справу та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 26 серпня 2025 року.
У силу вимог частини першої статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 24.02.2022 призваний на військову службу по мобілізації, у зв'язку зі збройною агресією РФ, відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію».
З 24.02.2022 по 29.03.2023 позивач проходив військову службу в роті охорони п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому, 04.10.2022 вибув у відрядження до зведеної роти ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно відомостей, які містяться в довідці №6/5/19 від 10.01.2023 про обставини травми, виданій ІНФОРМАЦІЯ_3 , виконуючи бойове завдання пов'язане із захистом Батьківщини, близько 14 години 10.11.2022 в населеному пункті Бахмут Донецької області, під час безпосереднього зіткнення з противником сержант ОСОБА_1 отримав травму.
У зв'язку з отриманням вибухової травми (акубаротравми) позивач проходив лікування в інфекційному відділенні КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради у період з 12.11.2022 по 21.11.2022.
Згідно виписки №3643Р від 30.12.2022 КНП «Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Черкаської обласної ради» позивач проходив стаціонарне лікування у період з 16.12.2022 по 30.12.2022 згідно основного діагнозу: наслідки перенесеної акубаротравми 14.08.2022, 10.11.2022, у вигляді стійкого цефалгічного синдрому, помірного вестибуло-атактичного синдрому, вираженого астено-невротичного синдрому, логоневроз.
У відповідності до виписки №1096 від 30.01.2023 КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» позивач проходив стаціонарне лікування у період з 16.01.2023 по 30.01.2023 згідно основного діагнозу: коксартроз внаслідок дисплазії, двосторонній. Супутні захворювання: стан після перенесеної МВТ легкого ступеню (10.11.2022), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, акубаротравми у вигляді стійкого церебрастенічного, вираженого вестибуло-атактичного синдромів, двобічної підгострої сепсоневральної приглуховатості 2 ступеню.
Згідно виписного епікризу №1084/02 від 22.02.2023 КНП «Черкаська психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» позивач проходив стаціонарне лікування у період з 31.01.2023 по 22.02.2023 згідно основного діагнозу: розлад пристосовних реакцій. Супутні захворювання: хронічний посттравматичний головний біль, ІХС, стенокардія напруги, ФК 2, кардіосклероз а/с і п/інфарктний, гіпертонічна хвороба ІІІ стад, ризик 4, ХСН ІІА стад. Варикозна хвороба правої н/кінцівки. ХВН Ост. Двобічна хронічна сенсоневральна приглухуватість.
У відповідності до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №755 від 23.03.2023 Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни позивач проходив стаціонарне лікування у період з 27.02.2023 по 23.03.2023 згідно основного діагнозу: стан після ВТ з ЧМТ, струсу головного мозку, акубаротравми (10.11.2022) з вестибуло-атактичним, перебрастинічним синдромами, мнестичним зниженням, двобічною хронічною сенсоневральною приглухуватістю. Логоневроз.
На адвокатський запит представника позивача з доданими медичними документами, листом №5/1/25/370 від 21.01.2025 п'ятий відділ ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив, що виготовлення грошових атестатів та довідок про виплату додаткових видів грошового забезпечення займається безпосередньо ІНФОРМАЦІЯ_5 .
На адвокатський запит листом №1021/7/216 від 27.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 рекомендував позивачу звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_4 із письмовою заявою та оригіналами документів, які дають право на отримання додаткової винагороди.
Вважаючи неправомірною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100000 грн. на місяць за спірні періоди, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки медичні виписки підтверджують послідовне проходження саме стаціонарного лікування позивача, хоча і з перервами, після отриманої вибухової травми - акубаротравми (10.11.2022) під час захисту Батьківщини, тому наявні підстави для виплати позивачу грошового забезпечення у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У силу вимог частин першої-третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Згідно з пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
У той же час, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Так, пунктом 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №53/2022 постановлено Кабінету Міністрів України в одноденний строк затвердити план заходів, передбачивши, зокрема забезпечення з 1 березня 2022 року підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України на 30 відсотків та доведення до 20 відсотків від початку 2022 року підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та Національної гвардії України.
На виконання вказаного Указу 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Інших постанов щодо зміни складових грошового забезпечення позивача, Кабінетом Міністрів України не приймалось.
У свою чергу, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Згідно із пункту 2-1 Постанови № 168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
За правилами пункту 3 Постанови № 168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У подальшому, 01 квітня 2022 року до Постанови №168 внесено зміни, якими передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Тобто, Постанова №168 передбачає дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, у розмірі до 100 000,00 грн, а саме:
1) які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого;
2) які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Таким чином, з аналізу вищевикладених норм вбачається, що додаткова винагорода в розмірі до 100000 грн. виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Як свідчать матеріали справи, з 24.02.2022 по 29.03.2023 позивач проходив військову службу в роті охорони п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно відомостей, які містяться в довідці №6/5/19 від 10.01.2023 про обставини травми, виданій ІНФОРМАЦІЯ_3 , виконуючи бойове завдання пов'язане із захистом Батьківщини, близько 14 години 10.11.2022 в населеному пункті Бахмут Донецької області, під час безпосереднього зіткнення з противником сержант ОСОБА_1 отримав травму.
У зв'язку з отриманням вибухової травми (акубаротравми) позивач проходив лікування в інфекційному відділенні КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради у період з 12.11.2022 по 21.11.2022.
Згідно виписки №3643Р від 30.12.2022 КНП «Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Черкаської обласної ради» позивач проходив стаціонарне лікування у період з 16.12.2022 по 30.12.2022 згідно основного діагнозу: наслідки перенесеної акубаротравми 14.08.2022, 10.11.2022, у вигляді стійкого цефалгічного синдрому, помірного вестибуло-атактичного синдрому, вираженого астено-невротичного синдрому, логоневроз.
У відповідності до виписки №1096 від 30.01.2023 КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» позивач проходив стаціонарне лікування у період з 16.01.2023 по 30.01.2023 згідно основного діагнозу: коксартроз внаслідок дисплазії, двосторонній. Супутні захворювання: стан після перенесеної МВТ легкого ступеню (10.11.2022), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, акубаротравми у вигляді стійкого церебрастенічного, вираженого вестибуло-атактичного синдромів, двобічної підгострої сепсоневральної приглуховатості 2 ступеню.
Згідно виписного епікризу №1084/02 від 22.02.2023 КНП «Черкаська психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» позивач проходив стаціонарне лікування у період з 31.01.2023 по 22.02.2023 згідно основного діагнозу: розлад пристосовних реакцій. Супутні захворювання: хронічний посттравматичний головний біль, ІХС, стенокардія напруги, ФК 2, кардіосклероз а/с і п/інфарктний, гіпертонічна хвороба ІІІ стад, ризик 4, ХСН ІІА стад. Варикозна хвороба правої н/кінцівки. ХВН Ост. Двобічна хронічна сенсоневральна приглухуватість.
У відповідності до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №755 від 23.03.2023 Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни позивач проходив стаціонарне лікування у період з 27.02.2023 по 23.03.2023 згідно основного діагнозу: стан після ВТ з ЧМТ, струсу головного мозку, акубаротравми (10.11.2022) з вестибуло-атактичним, перебрастинічним синдромами, мнестичним зниженням, двобічною хронічною сенсоневральною приглухуватістю. Логоневроз.
У свою чергу, Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 затверджено pміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, відповідно до пункту 10 яких у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Крім того, пункт 11 зазначених змін передбачає, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Слід враховувати, що вищеперелічені медичні виписки підтверджують послідовне проходження саме стаціонарного лікування позивача, хоча і з перервами, після отриманої вибухової травми - акубаротравми (10.11.2022) під час захисту Батьківщини, що вказує на необхідність виплати позивачу грошового забезпечення у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має безумовне право на виплату додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в пропорційному розрахунку на місяць за період з 16.12.2022 по 30.12.2022, з 16.01.2023 по 30.01.2023, з 31.01.2023 по 22.02.2023, з 27.02.2023 по 23.03.2023.
У той же час, відповідачем не надано доказів на спростування вказаних обставин, що свідчить про обгрунтованість позовних вимог.
Посилання скаржника на пропуск позивачем строку звернення до суду колегія суддів оцінює критично, з огляду на таке.
Так, спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Однак, приписами частин третьої і п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи слід звернути увагу на те, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У Рішенні від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
З огляду на вказане, у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо питання застосування частини п'ятої статті 122 КАС України у правовідносинах про виплату особі передбаченої Постановою № 168 додаткової грошової винагороди, яка полягає у тому, що вказана норма процесуального закону не підлягає застосуванню при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовами цієї категорії.
У постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов'язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах.
У цій справі Велика Палата Верховного Суду з-поміж іншого зауважила, що у взаєминах із державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи - суб'єкта приватного права.
У підсумку Велика Палата Верховного Суду № 990/156/23 констатувала, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п?ятою статті 122 КАС України (пункт 64 постанови).
Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду № 990/156/23 сформовані як за попередньої редакції приписів статті 233 КЗпП України так і з урахуванням змін, унесених до цієї норми Законом № 2352-IX, що набрав чинності з 19 липня 2022 року.
Отже, посилання апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом є помилковим.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко