П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1883/25
Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.,
повний текст судового рішення
складено 30.05.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.07.2023 в частині відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 , на визначений позивачкою банківський рахунок;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2017 року на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Акцент-Банк» з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що з метою зміни банківського рахунку для зарахування пенсії позивачка відкрила рахунок № НОМЕР_1 в АТ «АкцентБанк», та 24.04.2024 реквізити банківського рахунку були передані відповідачу, проте листом від 07.01.2025, до якого було долучено рішення, відповідач повідомив про скасування рішення про поновлення виплати пенсії №951070147424 від 08.11.2022 та прийняття нового рішення про відмову у поновленні виплати пенсії. Відповідач відмовив позивачці у поновленні пенсії на тій підставі, що позивачка не особисто звернулася до відповідача і не надала документ, який посвідчує її особу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 року позов задоволений частково:
- визнане протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.07.2023 року в частині відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 на визначений позивачкою банківський рахунок;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2017 року на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Акцент-Банк» з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що пенсійний орган в черговий раз повідомив представника Позивача про обставини, з якими пов'язується не виплата пенсії, а саме: через відсутність належної заяви на виплату пенсії через банківську установу. Надана Позивачем 11.06.2024 через веб-портал Пенсійного фонду України довідка про реквізити не відповідає вимогам Порядку №1596. Питання виплати пенсії Позивачу на поточний рахунок, відкритий в банківській установі можливо розглянути за умови надання заяви відповідно до Додатку №1 Порядку №1596 особисто Позивачем, або установою уповноваженого банку, або в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою кваліфікованого електронного підпису. Іншого чинним пенсійним законодавством не передбачено.
Крім того, пенсійний орган зазначає, що висновок суду першої інстанції про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів є необґрунтованим.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , громадянка України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданий 2ISR, 21.08.2023 року.
Перед виїздом за кордон позивач мешкала за адресою: АДРЕСА_1 .
З 08.12.2006 позивач отримувала пенсію за віком.
Для оформлення постійного проживання за кордоном позивач оформила зняття з реєстрації з останнього місця проживання та здала паспорт громадянина України, як це визначено «Порядком розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордоном», затвердженим Наказом Міністра закордонних справ України №201 від 22.11.1999 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1999 року за №903/4196.
30.08.2016 позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
Після переїзду на місце постійного проживання в Ізраїль, позивачу офіційними органами Ізраїлю був наданий документ-посвідчення особи №32228576, видане відділенням МВС м. Єрусалим 22.04.2018.
На підставі зазначеного документу ізраїльським нотаріусом була верифікована особа позивача для нотаріального засвідчення підпису на Довіреності та на його особистій Заяві про призначення пенсії, нотаріальне засвідчення котрих, в свою чергу, були засвідчені печаткою Апостиль, у відповідності до Гаазької конвенції.
Згідно з наданими поясненнями позивач з 01.02.2017 і станом на день подання позову не отримує призначену пенсію.
17.01.2022 представник заявника - адвокат Вадим Меламед, який діє на підставі ордеру та виданої йому довіреності, звернувся безпосередньо до відповідача з особистою відповідною заявою позивачки про поновлення пенсії, засвідченою нотаріально в Державі Ізраїль та легалізованою печаткою апостиль у відповідності до Гаазької Конвенції. До вказаної заяви представником позивачки було додано належним чином засвідчену копію паспорта Ізраїлю, ІПН (оригінал), належним чином засвідчену копію трудової книжки, належним чином засвідчену копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 .
Проте, відповідач листом №1500-0307-8/19993 від 10.02.2022 відмовив у призначенні пенсії позивачу, роз'яснив порядок подання заяви до територіального органу ПФУ через структурний підрозділ особисто з оригіналами документів: паспортом громадянина України з відміткою реєстрації місця проживання або довідкою про фактичне місце проживання. Відповідач зазначив, що до заяви про поновлення пенсії за віком додаються такі документи: довідка податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера, документ про місце реєстрації особи (паспорт), трудова книжка.
Не погоджуючись з діями пенсійного органу щодо відмови в поновленні пенсії, позивачка для захисту своїх прав звернулась до суду з позовом.
Вказані обставини встановлені, зокрема, рішенням Одеського окружного суду від 18.07.2022 у справі №420/6318/22 та не потребують доказування.
Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного суду від 18.07.2022 у справі №420/6318/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 - протиправною, визнано протиправними та скасовано рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 викладене в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №1500-0307-8/19993 від 10.02.2022 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву про поновлення пенсій відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі №420/6318/22 ОСОБА_1 з 07.02.2022 поновлено виплату пенсії за віком відповідно до норм Закону №1058.
Розмір пенсії обчислено при страховому стажі 39 років 3 місяці (стаж враховано по 31.12.2010, середньомісячній заробітній платі 1321,08 грн, визначеній за період з 01.01.1975 по 31.12.1979 згідно з довідкою про заробітну плату, з 01.07.2000 по 31.12.2006 та її розмір становить 1277,12 грн.
Відповідач листом №375-33501/К-02/8-1500/25 від 07.01.2025 повідомив позивача, що повторно розглянувши рішення суду, рішення про поновлення виплати пенсії від 08.11.2022 №951070147424 скасовано та прийнято рішення від 14.07.2023 про відмову у поновленні виплати пенсії.
Вказане рішення мотивовано тим, що позивачем порушено порядок звернення до територіального органу Пенсійного фонду, а саме ОСОБА_1 особисто не зверталася, оригінали паспорту громадянина України, довідки про реєстрацію місця проживання особи не надавала, відсутня заява на виплату пенсії через банківську установу, отже підстави для поновлення виплати пенсії відсутні.
Позивачка, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.07.2023 в частині відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 на визначений позивачкою банківський рахунок, звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями чинного законодавства, яке регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, передбачено право особи на отримання пенсії у випадку виїзду його закордон на постійне місце проживання. За висновками суду, відмова ГУ ПФУ в Одеській області у виплаті позивачу пенсії на визначений нею банківський рахунок не відповідає вимогам Інструкції про порядок переведення пенсій громадянам, які виїхали за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 23.04.1999 №4-5, зі змінами, внесеними Постановою Правління Пенсійного фонду України від 20.05.2015 №10-1.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV).
За визначенням, наведеним в статті 1 Закону №1058-ІV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів, шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги в уповноважених банках.
Згідно п.4 Порядку №1596 виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України через вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).
Цим же пунктом Порядку №1596 передбачено, що пенсія, грошова допомога в разі виїзду одержувача на постійне місце проживання за кордон виплачуються органами Пенсійного фонду, органами соціального захисту населення шляхом зарахування на поточний рахунок одержувача в уповноваженому банку.
У разі відсутності в одержувача поточного рахунка такі виплати можуть проводитися органами Пенсійного фонду шляхом переказу коштів одержувачу без відкриття рахунка через банк, який є уповноваженим на провадження розрахунково-касових операцій з коштами Пенсійного фонду України, визначений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 січня 2004 р. №25 «Про визначення уповноваженого банку, який провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду України», а також органами соціального захисту населення - через уповноважений банк, з яким передбачено такий спосіб виплати договором, зазначеним у пункті 3 цього Порядку.
За приписами п.5 Порядку №1596 уповноважені банки проводять операції з відкриття поточних рахунків, зарахування сум пенсій та грошової допомоги, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на поточні рахунки і їх виплати відповідно до зобов'язань, визначених додатком до Порядку відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1231, та укладених договорів, передбачених пунктом 3 цього Порядку.
Згідно п.6 Порядку №1596 одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Відповідно до п.8, п.9 Порядку №1596 поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
Згідно п.10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, одержувача та уповноваженого працівника банку.
Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
У разі отримання від одержувача заяви про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення інформує одержувача про необхідність укладення договору банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.
Органи Пенсійного фонду України та органи соціального захисту населення формують перелік одержувачів на підставі отриманих заяв про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка та разом із необхідними для відкриття поточних рахунків таким особам документами та відомостями, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку, подають його відповідному уповноваженому банку у строки, визначені у договорі, але не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дати прийняття документів.
Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.
Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії (бланк якої є Додатком № 1 до Порядку №1596), яка може бути подана пенсійному органу, відповідно до п. 10 Порядку № 1596, двома шляхами, а саме:
- особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду;
- від установи уповноваженого банку.
Аналогічні положення закріплені у п 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1), яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим Постановою № 1596 (зі змінами).
Втім, жоден з пунктів Порядку №22-1 не містить обов'язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін заявник, як вже зазначено вище, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.
Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 по справі №280/6637/22 дійшов такого правового висновку:
«Слід зазначити, що наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, а тому існуючі загальні норми, на думку суду, не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
Таким чином, колегія суддів вважає за можливе проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається».
Крім того, колегія суддів наголошує, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права.
Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 року №25-рп/2009.
Крім того, колегія суддів зазначає, що на сайті Пенсійного фонду України за посиланням:https://mof.gov.ua/uk/upovnovazheni-banki-shhodo-obslugovuvannja-zarplatnih-proektiv наведено перелік уповноважених банків, через які може здійснюватися виплата пенсій, серед переліку уповноважених банків є також АТ «А-БАНК» (АТ «АКЦЕНТ-БАНК»). Отже, АТ «АКЦЕНТ-БАНК» є уповноваженим банком, якому надано право виплати пенсії пенсіонерам, через відкритий в ньому поточний рахунок.
Як вбачається з матеріалів справи, в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» відкрито на ім'я ОСОБА_1 банківський рахунок з наступними реквізитами: одержувач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , банк: AT «АКЦЕНТ-БАНК», рахунок одержувача № НОМЕР_1 .
24.04.2024 представником позивача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України розміщено заяву (клопотання) про проведення виплати пенсії на визначений банківський рахунок/про подання підтвердження про знаходження особи в живих.
В указаному зверненні представник позивача зазначив, що його клієнтка ОСОБА_1 , яка постійно проживає в Ізраїлі та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області, уповноважила його подати до пенсійного органу апостильовану та нотаріально завірену заяву із зазначенням реквізитів її банківського рахунку для зарахування пенсії з підтвердженням про знаходження особи в живих та довіреністю.
З матеріалів справи вбачається, що до заяви про виплату пенсії на визначений банківський рахунок, Позивачем долучено підтвердження про знаходження особи в живих та апостильована довіреність, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер.
В спірному випадку встановлено, що волевиявлення позивачки щодо виплати пенсії на відкритий нею поточний рахунок в уповноваженому банку оформлено письмово через його представника з наданням усіх необхідних документів, що не суперечить жодній нормі діючого законодавства, тому відмова відповідача у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, відкритий у відділенні в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», є протиправною.
Доводи апелянтва, що заява про виплату пенсії надійшла від представника позивача (а не від банківської установи) без дотримання вимог Порядку №1596, є помилковими, оскільки як вже зазначалося, цією заявою позивачем визначено його волевиявлення та реалізовано право на отримання пенсій на відкритий нею поточний рахунок в уповноваженій банківській установі.
Так, в матеріалах справи міститься апостиль нотаріуса, яким посвідчено підпис ОСОБА_1 , якою оформлено довіреність від 28.02.2024 року на представництво її інтересів, зокрема, Маламедом Вадимом.
До того ж, врегульований на законодавчому рівні порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті покладає на банк відповідальність за достовірність даних, внесених уповноваженим працівником банку до заяви про виплату пенсії щодо проведення у повному обсязі ідентифікації одержувача під час відкриття рахунку.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до абз.6 п.10 Порядку №1596 уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будь-яких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на виплату поточної пенсії, в тому числі суму недоотриманої пенсії на банківський рахунок, відкритий у АТ «АКЦЕНТ-БАНК», а тому апелянта зобов'язаний виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою представником.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом у постанові від 20.01.2022 по справі № 280/4551/21 сформовано правовий висновок, згідно якого: «подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку №22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року №13-1 та від 16.12.2020 року №25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку № 22-1».
Вказаний правовий висновок розповсюджується і на порядок виплати грошових коштів на карткові рахунки пенсіонерів, які фактично перебувають за кордоном (постанова Верховного Суду від 24.07.2023 року по справі №280/6637/22).
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що «колегія суддів вважає за можливе проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається».
Наведені ж відповідачем в листі обставини не є підставою для відмови у виплаті пенсії позивачу на відкритий ним банківський рахунок в уповноваженому банку, а отже, відповідачем було допущено надмірний формалізм у спірних правовідносинах, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера, - верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що волевиявлення позивача щодо виплати пенсії на відкритий ним поточний рахунок в уповноваженому банку оформлений письмово через його представника з наданням усіх необхідних документів, що не суперечить жодній нормі діючого законодавства, тому відмова у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, відкритий у відділенні в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», є протиправним.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести виплату поновленої пенсії позивачу з 01.02.2017 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до ч.2 ст.46 Закону 1058-IV, судова колегія зазначає таке.
Частиною другою статті 46 Закону №1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, що пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159).
За статтею 1 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону № 2050-III).
Відповідно до статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
У той же час статтею 4 Закону №2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. Одночасно законодавець пов'язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 520/1001/19 та від 23.03.2023 у справі №520/2020/19.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки не проведення виплати пенсії позивачці відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, тому поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону №1058-IV.
З викладеного вбачається, що доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія