03 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/2467/25
Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.,
повний текст судового рішення
складено 03.07.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської регіональної торгово-промислової палати на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 про закриття провадження у справі №420/2467/25
24.01.2025 Одеська регіональна торгово-промислова палата звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу № 1005561070027016839 від 18.11.2024.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 закрито провадження у справі №420/2467/25 за позовом Одеської регіональної торгово-промислової палати до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії № 1005561070027016839 від 18.11.2024.
Приймаючи таку ухвалу окружний адміністративний суд, з посиланням на приписи п.1 ч.1 ст.238 КАС України, вказав, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 по справі №420/2467/25 позивачем подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, викладено прохання скасувати спірний судовий акт, а справу направити до окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує, що в даній справі спір між сторонами не є спором між учасниками юридичної особи або спором учасників юридичної особи з юридичною особою щодо скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У даній справі позовні вимоги ґрунтуються виключно на протиправності оскаржуваної реєстраційної дії та полягають у вирішенні питання про те, підлягають чи не підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про членів Одеської регіональної торгово-промислової палати і чи можуть члени палати зазначатися в реєстрі як її учасники (засновники). Ініційоване Одеською регіональною торгово-промисловою палатою судове провадження не має на меті вирішення корпоративного спору. Як стверджує позивач, у даному випадку, між сторонами виник саме публічно-правовий спір.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.
Зокрема, колегією суддів установлено, що 18.11.2024 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Тетяною Андріївною прийнято рішення щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу №1005561070027016839 стосовно зміни кінцевого бенефіціарного власника або зміни відомостей про кінцевого бенефіціарного власника, зміни складу засновників (учасників) або зміни відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, зміни структури власності, зміни фізичних осіб або зміни відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
Не погодившись із таким рішенням Одеська регіональна торгово-промислова палата звернулась до суду з даним позовом.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 (справа №826/9341/17), від 19.06.2019 (справа №802/385/18-а), від 06.11.2019 (справа №826/3731/18), неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.
"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень".
Колегія суддів зазначає, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній, відповідно, зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Водночас, у постанові від 04.09.2018 у справі №904/5857/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:
"…Спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в ЄДР є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
Вимога про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення в ЄДР відомостей, щодо достовірності яких виник корпоративний спір, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб…".
Суд апеляційної інстанції зазначає, що виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, зумовлено незгодою позивача із рішенням приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу №1005561070027016839 від 18.11.2024 стосовно зміни кінцевого бенефіціарного власника або зміни відомостей про кінцевого бенефіціарного власника, зміни складу засновників (учасників) або зміни відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, зміни структури власності, зміни фізичних осіб або зміни відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
Як зазначає Одеська регіональна торгово-промислова палата, вищеозначеною реєстраційною дією нотаріуса додано відомості щодо учасників позивача, як юридичної особи. Незаконність таких дій, на думку скаржника, полягає у тому. що окремі юридичні особи, яких було додано відповідачем як учасників Одеської регіональної торгово-промислової палати не були та не є її членами.
Отже, Одеською регіональною торгово-промисловою палатою оскаржуються до адміністративного суду дії суб'єкта владних повноважень, пов'язані з реєстрацією змін до установчих документів юридичної особи, посилаючись при цьому на недотримання цим суб'єктом встановленого законом порядку проведення реєстраційної дії.
Отже, звернення позивача до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його корпоративних прав, зокрема, щодо діяльності та управління юридичною особою, вирішення питання керівництва товариством, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Відтак, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі колегія суддів вказує, що цей спір має вирішуватись в порядку господарського судочинства. Та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин і не робить даний спір публічно-правовим.
При цьому, апеляційний адміністративний суд відхиляє довід скаржника про те, що в даній справі спір між сторонами не є спором між учасниками юридичної особи або спором учасників юридичної особи з юридичною особою щодо скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.09.2018 у справі №904/5857/17, вимога про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення в ЄДР відомостей, щодо достовірності яких виник корпоративний спір, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб.
Установлені в межах даного апеляційного розгляду фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційних скаргах доводи позивача.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а викладені позивачем в апеляційних скаргах доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення спірного питання.
Отже, при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для її скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.238, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Одеської регіональної торгово-промислової палати залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 про закриття провадження у справі №420/2467/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький