03 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/39259/24
Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.,
повний текст судового рішення
складено 07.04.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №420/39259/24 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, за участю третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління капітальних вкладень Міністерства оборони України, Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування сил логістики Збройних Сил України, Начальник гарнізону м. Одеси, Житлової комісії Одеського гарнізону, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення
18.12.2024 ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив суд визнати протиправним та скасувати рішення заступника Міністра оброни України щодо розподілу квартир в Одеському гарнізоні від 25.11.2024 №6103/уд/1, а саме розподілу 38 квартир в будинку АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на квартирному обліку при житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 по забезпеченню постійним житлом в Одеському гарнізоні за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України в загальній черзі на отримання постійного житла за номером 16. 28.03.2024 відбулось засідання житлової комісії Одеського гарнізону, на якому розглянуто питання щодо розподілу в Одеському гарнізоні житлових приміщень (квартир) в будинку АДРЕСА_1 . На думку ОСОБА_2 , житловою комісією Одеського гарнізону неправильно визначено відсотковий розподіл житлових приміщень (квартир) в будинку АДРЕСА_1 , внаслідок чого порушено право позивача на житло.
Не погодившись із заявленими позивачем позовними вимогами Міністерством оборони України до суду першої інстанції подано відзив, у якому зазначено, що розподіл житлових приміщень в Одеському гарнізоні проведено правильно. Також, відповідач зауважив, що визначення відсоткового співвідношення «постійного» та «службового» житла від загальної кількості отриманих квартир є дискреційними повноваженнями Міністерства оборони України.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Центральним управлінням інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 до окружного адміністративного суду скеровано власні пояснення, у яких акцентовано увагу на тому, що розподіл 38 квартир за адресою: АДРЕСА_1 здійснено із дотриманням пропорційного співвідношення кількості військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №420/39259/24 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення заступника Міністра оброни України від 25.11.2024 №6103/уд/1 про затвердження розподілу в Одеському гарнізоні 38 квартир в будинку АДРЕСА_1 .
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав, що прийняття заступником Міністра оброни України оскаржуваного в даній справі рішення від 25.11.2024 №6103/уд/1 не відноситься до його дискреційних повноважень та підлягає судовому контролю. Також, окружний адміністративний суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах розподіл житла здійснено без урахування пропорційного співвідношення кількості військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Міністерством оборони України зауважено, що спірне рішення від 25.11.2024 №6103/уд/1 виконано, а тому його скасування не призведе до поновлення прав позивача. У разі задоволення позову ОСОБА_2 , особи, яким виділено житлові приміщення, зазнають негативних наслідків. Інша частина доводів апеляційної скарги дублює зміст відзиву на позовну заяву (т.І а.с.115-122, т.ІІ а.с.162-167).
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Центральним управлінням інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду апеляційної інстанції скеровано власні пояснення, у яких вказано, що наразі 23 квартири із 38 фактично передано військовослужбовцям та членам їх сімей для проживання та Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради видано відповідні ордери на вселення людей. У зв'язку з чим, на думку учасника справи, задоволення позовних вимог у справі №420/39259/24 не призведе до поновлення порушеного права позивача, натомість, може створити передумови для безпідставного виселення 23 сімей військовослужбовців (22 військовослужбовців та 58 членів їх сімей, з яких - 33 неповнолітні) із вказаних квартир. Решта доводів пояснень є ідентичними тим, які третьою особою подавались до суду першої інстанції.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025 апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №420/39259/24 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, за участю третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління капітальних вкладень Міністерства оборони України, Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування сил логістики Збройних Сил України, Начальник гарнізону м. Одеси, Житлової комісії Одеського гарнізону, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - без змін.
У подальшому, особою, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 до П'ятого апеляційного адміністративного суду подано апеляційну скаргу про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №420/39259/24.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що рішенням об'єднаної житлової комісії військової академії (м.Одеса) у формі протоколу №6 від 22.01.2025 йому на склад сім'ї розподілено три кімнатну квартиру АДРЕСА_2 . На підставі ордеру на жиле приміщення №3055 серії ПР від 31.03.2025 сім'я ОСОБА_1 всилилась до службової квартири та зареєстрували місце проживання. Однак, 07.04.2025 Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/39259/24 прийнято рішення, яке на думку ОСОБА_1 , впливає на його права, свободи, інтереси та обов'язки. Решта доводів апеляційної скарги дублюють зміст апеляційної скарги Міністерства оборони України, яка була предметом минулого апеляційного провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За правилами частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
За приписами частини четвертої статті 293 КАС України, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Системний аналіз положень вищенаведених норм процесуального права свідчить про те, що необхідною умовою, за наявності якої особа, яка не брала участі у справи, набуває права на апеляційне оскарження рішення суду, є вирішення судом першої інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
На відміну від норми частини першої статті 5 КАС України, якою передбачено, що кожна особа має право в порядку визначеному цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, правила частини першої статті 293 КАС України повинні забезпечувати дотримання принципу юридичної визначеності та сталості судового рішення, гарантуючи особі право на апеляційне оскарження виключно у тому випадку, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
У судовій практиці сформовано загальні принципи і підходи щодо прийнятності та обґрунтованості апеляційних та касаційних скарг осіб, які вважають, що рішення суду прийнято про їх права, обов'язки чи інтереси.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Зазначена правова позиція була застосована й Верховним Судом у постановах від 23.11.2020 у справі № 826/3508/17, від 17.10.2024 у справі № 440/268/22 і є сталою. Відступ від такого правозастосування Верховним Судом не здійснювався.
Отже, для вирішення питання про порушення прав чи інтересів особи, яка не брала участі у справі, суд має з'ясувати, чи прийняте судове рішення безпосередньо вирішує питання про права та інтереси цієї особи чи покладає на неї нові обов'язки, або змінює її наявні права та/або обов'язки, або позбавляє певних прав та/або обов'язків.
Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, це рішення суду стосується прав та обов'язків певного кола осіб, а саме: ОСОБА_2 (позивач), Міністерства оборони України (відповідач), Головного управління капітальних вкладень Міністерства оборони України, Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних сил України, Начальника гарнізону м. Одеси, Житлової комісії Одеського гарнізону, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача).
Предметом спору в справі №420/39259/24 є правомірність прийняття заступником Міністра оброни України рішення щодо розподілу квартир в Одеському гарнізоні від 25.11.2024 №6103/уд/1, а саме розподілу 38 квартир в будинку АДРЕСА_1 .
Будь-яких питань про права, свободи та інтереси, зокрема, ОСОБА_1 цим рішенням не вирішувалося. ОСОБА_1 не є учасником спірних публічно-правових правовідносин, які виникли між позивачем як особою, яка перебуває на квартирному обліку при житловій комісії Приморського РТЦКСП по забезпеченню постійним житлом в Одеському гарнізоні за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України та відповідачем як органом, яким прийнято рішення щодо розподілу квартир в Одеському гарнізоні від 25.11.2024 №6103/уд/1, а саме розподілу 38 квартир в будинку АДРЕСА_1 .
При цьому, доводи скаржника про те, що рішенням об'єднаної житлової комісії військової академії (м.Одеса) у формі протоколу №6 від 22.01.2025 йому на склад сім'ї розподілено три кімнатну квартиру АДРЕСА_2 та він, на підставі ордеру на жиле приміщення №3055 серії ПР від 31.03.2025, разом із сім'єю всилилась до службової квартири та зареєстрували місце проживання, жодним чином не свідчить про те, що рішенням суду у цій справі вирішені права чи обов'язки ОСОБА_1 .
За таких обставин суд апеляційної інстанції вказує, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 , а тому він не є суб'єктом оскарження судового рішення в розумінні положень ч. 1 ст. 293 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Відтак, беручи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції уважає за необхідне закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №420/39259/24 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, за участю третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління капітальних вкладень Міністерства оборони України, Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування сил логістики Збройних Сил України, Начальник гарнізону м. Одеси, Житлової комісії Одеського гарнізону, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Керуючись ст.ст.2, 5, 13, 293, 305, 311, 321, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №420/39259/24 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, за участю третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління капітальних вкладень Міністерства оборони України, Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування сил логістики Збройних Сил України, Начальник гарнізону м. Одеси, Житлової комісії Одеського гарнізону, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Ю.В. Осіпов О.І. Шляхтицький