Номер провадження: 22-ц/813/4171/25
Справа № 492/110/25
Головуючий у першій інстанції Черевата В.І.
Доповідач Карташов О. Ю.
12.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Михайлова Катерина Анатоліївна
на ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 24 січня 2025 року
за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 492/110/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів
Історія справи, короткий зміст вимог
У січні 2025 року Позивачка звернулася до Арцизького районного суду Одеської області з позовом до відповідача про захист прав споживачів.
Одночасно з подачею позову позивачка просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» нараховувати та стягувати обов'язкові платежі, проценти та будь-які штрафні санкції по банківським рахункам № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 на розмір заборгованості 132 400,00 гривень, яка виникла у зв'язку із неправомірним оформленням та списанням без волевиявлення ОСОБА_1 кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів, штрафних санкцій до ухвалення рішення по справі про захист прав споживачів та набрання ним законної сили.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Арцизського районного суду Одеської області від 24 січня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 492/110/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів - відмовлено.
Ухвала суду вмотивована тим, що у заяві, щодо застосування заходів забезпечення позову, зазначених позивачем, не встановлено реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, а позивачем таких доказів не надано.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Михайлова К.А., подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та наданим доказам, порушення норм процесуального права, просить ухвалу Арцизського районного суду Одеської області від 24 січня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Михайлової К.А. про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити, заборонити Акціонерному товариству Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» нараховувати та стягувати обов'язкові платежі, проценти та будь-які штрафні санкції по банківським рахункам № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 на розмір заборгованості 132 400,00 гривень, яка виникла у зв'язку із неправомірним оформленням та списанням без волевиявлення ОСОБА_1 кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів, штрафних санкцій до ухвалення рішення по справі про захист прав споживачів та набрання ним законної сили. Копію постанови направити Акціонерному товариству Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК».
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі зазначається, що предметом спору у даній справі є захист прав споживачів, зокрема, у зв'язку з заволодінням сторонньою особою кредитних коштів на рахунках позивачки, що відбулося поза її волею, а тому враховуючи зміст позовних вимог в даному випадку на думку скаржника застосування заходів забезпечення позову, про які просить сторона скаржників є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
Акцентується увага на тому, що, у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи відповідачем буде стягнуто грошові кошти, позивачка не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за її позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки.
Наголошується, що захід забезпечення позову про заборону Акціонерному товариству Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» нараховувати та стягувати обов'язкові платежі, проценти та будь-які штрафні санкції не є тотожним з позовною вимогою про захист прав споживача, оскільки в даному випадку до вирішення спору по суті лише зупиняється нарахування та стягнення вказаних платежів з метою надання можливості позивачці захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження, без нових звернень до суду.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представником АТ КБ «Приват Банк» адвокатом Яковлєвою -Ангеловською О.А. в порядку п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України подані письмові пояснення, в яких зазначено, що АТ КБ «Приват Банк» не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не спростовують висновку суду першої інстанції з огляду на що, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
На думку сторони відповідача, забезпечення позову у спосіб, що вказано позивачкою є по суті вирішенням її спору в частині однієї з позовних вимог, що суперечить ч. 10 ст. 150 ЦПК України, а тому такий захід не є можливим. Наголошується, що на рахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов'язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача, а саме по собі нарахування банком процентів на заборгованість, що виникла внаслідок грошових переказів, які позивач оспорює, жодним чином не порушує права позивача та не свідчить про наявність будь-яких ускладнень для виконання майбутнього рішення суду.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Учасники провадження в судове засідання не з'явились, про дату, час та порядок розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про відкладення розгляду справи, про розгляд справи за їх відсутності не заявляли.
Від представника скаржниці ОСОБА_1 адвоката Михайлової К.А. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, подану апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити. Також, в заяві зазначено, що станом на 12.06.2025 року цивільна справа № 492/110/25 розглянута судом першої інстанції, і по ній 10.06.2025 року ухвалено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, але вказане судове рішення позивачка має намір оскаржити в апеляційному порядку, у зв'язку з чим необхідність забезпечення позову актуальна.
Від представника АТ КБ «Приват Банк» також надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача, також в заяві повідомляється, що цивільна справа № 492/110/25 розглянута та ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк».
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
23.01.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Арцизького районного суду Одеської області з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів.
Одночасно з подачею позову позивачка просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ КБ «ПРИВАТБАНК» нараховувати та стягувати обов'язкові платежі, проценти та будь-які штрафні санкції по банківським рахункам № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 на розмір заборгованості 132 400,00 гривень, яка виникла у зв'язку із неправомірним оформленням та списанням без волевиявлення ОСОБА_1 кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів, штрафних санкцій до ухвалення рішення по справі про захист прав споживачів та набрання ним законної сили.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Питання про застосування заходів забезпечення позову, яке вирішувалося судом в оскарженій ухвалі, регламентується Главою 10 Розділу І ЦПК України.
Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним. Одним із видів такого забезпечення є, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (висновок, висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20)).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед не може бути визначено результат розгляду справи по суті спору.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 травня 2020 року у справі № 755/15345/17-ц та від 21 квітня 2022 року у справі №592/7729/18.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що за принципом змагальності сторін у цивільному судочинстві, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд не може збирати докази з власної ініціативи, на думку колегії суддів, висновки першої інстанції суду щодо безпідставності та необґрунтованості вимог щодо забезпечення позову є обґрунтованими.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те що позивачкою не доведено та не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК України.
Крім того, колегія суддів вважає слушними твердження сторони відповідачів, що нарахування позивачу пені (штрафу тощо) не впливає на права позивача, оскільки є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов'язань та такі дії не свідчать про наявність будь-яких ускладнень для виконання майбутнього рішення суду.
Відтак підстави для забезпечення позову на даний час відсутні.
Посилання скаржниці в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18, колегія суддів відхиляє, як не релевантні.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, фактично дублюють аргументацію заяви про забезпечення позову, та не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що районним судом при вирішенні питання про забезпечення позову у даній справі порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування судового рішення.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги сторони позивачки.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Михайлова Катерина Анатоліївна, залишити без задоволення.
Ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 24 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький