Справа № 756/15505/25
Провадження № 1-кс/756/2744/25
02 жовтня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 вересня 2025 року за № 12025100050002387,
До Оболонського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання, у якому прокурор просив накласти арешт із забороною користування на нежитлові приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 73а) та нежилі приміщення з № 1 по № 9 ( групи приміщень) в літ. «А» загальною площею 119.4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтоване тим, що СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 вересня 2025 року за № 12025100050002387, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.
Прокурор зазначив, що 30.09.2025 було проведено невідкладний обшук за вказаною адресою, в ході якого було виявлено та вилучено: 6 клавіатур, 6 комп'ютерних мишок, 7 моніторів, 6 системних блоків, які було опечатано бірками з пояснювальними надписами та скріплено підписами учасників слідчої дії.
01.10.2025 слідчим у кримінальному провадженні, винесено постанову про визнання вказаного приміщення за адресою: АДРЕСА_1, речовим доказом.
Прокурор просив накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, пославшись на існування ризику подальшого користування зазначеним майном.
Прокурор ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримує та просить задовольнити.
У відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання розглянуте без повідомлення власника майна з огляду на необхідність забезпечення арешту майна.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
- збереження речових доказів;
- спеціальної конфіскації;
- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати (ч. 2 ст. 173 КПК України):
- правову підставу для арешту майна;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею, зокрема:
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення речових доказів);
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або цивільного позову);
- можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається з відповідною метою);
- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення цивільного позову).
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов'язок довести (ч. 1 ст. 173 КПК України):
- необхідність такого арешту;
- наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 3 ст. 132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Прокурор зазначив, що до Оболонського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення на спецлінію «102» про те, що за адресою: м. Київ, вул. Сокальська, 4, виявлено приміщення де організовано або проводиться азартні ігри без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону.
Виїздом на місце слідчо-оперативної групи було встановлено, що у вищевказаному приміщенні перебуває комп'ютерна техніка, за допомогою якої здійснюється незаконне заняття гральним бізнесом без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор.
Як вже було зазначено, однією із загальних підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, будь-яких матеріалів, які б вказували, що у вказаному приміщенні здійснювалася саме протиправна діяльність, матеріали справи не містять. Окрім рапорту ДОП СП ВП № 1 Оболонського УП ГУНП в м. Києві жодні інші матеріали (ані протокол обшуку, ані протоколи допитів свідків) не містять відомостей, які б вказували на факт вчинення кримінального правопорушення. Крім того, слідчим не надано ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук, яка б підтверджувала законність проникнення до володіння особи. Слід звернути увагу, що вказаний рапорт не є вагомим доказом вчинення кримінального правопорушення, адже не містить посилання на конкретні факти, на підставі яких працівник поліції дійшов висновку про здійснення у вказаному приміщенні протиправної діяльності.
Таким чином, слідчий суддя констатує, що стороною обвинувачення не доведена одна з обов'язкових підстав для накладення арешту на майно - обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Отже, відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора.
Слідчий суддя не оцінює наявність інших підстав для застосування арешту майна, адже така оцінка не впливає та не може вплинути на висновок слідчого судді за результатами розгляду клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1