02 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 758/10595/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/14165/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Шкоріної О.І.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Якимець О.І., у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У серпні 2024 року АТ «Сенс Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором 501306839 у розмірі 359 251,10 грн.
Вимоги позову обгрунтовано тим, що 25 березня 2021 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту № 501306839.
Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації.
Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту, однак відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 359 251,10 грн.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
Посилаючись на те, що відповідач не виконує належним чином умови кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 359 251,10 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 5 388,77 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що він не отримував копії позовної заяви та додатків до неї, оскільки позов та додатки до нього направлялися за іншою адресою, що позбавило можливості подати відзив на позов.
Вказує, що позивач не надав суду угоду про надання споживчого кредиту № 501306839, а відтак не підтвердив обставин, викладених у позові. Крім того, не надано і додатків до неї.
Крім того, вказує, що пропозиція укласти угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії підписана не ним, а іншою особою.
Вважає, що суд не мав можливості у повній мірі дослідити всіх обставин, зокрема не мав доказів, які підтверджують факт укладення угоди, порядок нарахування та сплати відсотків, випадки дострокового припинення договірних відносин.
Посилається на те, що судом не зазначено у рішенні з чого складається сума заборгованості.
Зауважував, що враховуючи складність справи, необхідність залучення додаткових доказів, вважав, що справу необхідно розглядати за участю всіх сторін в загальному позовному провадженні, у зв'язку з чим було подано заяву, в якій заперечував щодо розгляду справи в спрощеному провадженні, однак ухвала за результатами розгляду такої заяви судом постановлена не була.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник АТ «Сенс Банк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи позивач повідомлений належно, тому колегія суддів, з урахуванням ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважала можливим провести розгляд справи за відсутності представника позивача.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено обставини, на які він посилався на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитом і його розміру. Водночас, відповідач доводів позивача про таку заборгованість не спростував, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів сплати заборгованості за кредитним договором до суду не подав.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 25 березня 2021 року ОСОБА_1 підписано оферту на укладання угоди про надання кредиту № 501306839, відповідно до умов якої останній запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти з ним угоду про надання споживчого кредиту. Оферта містить умови споживчого кредиту: тип кредиту - «кредит готівкою», сума кредиту 305 000,00 грн, процентна ставка 30 %, тип ставки фіксована, строк кредиту 60 місяців. Дата повернення кредиту 25 березня 2026 рік.
25 березня 2021 року АТ «Альфа-Банк» підписано акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 500831660 за вищевказаними умовами.
Додатком № 1 до угоди від 25 березня 2021 року про надання кредиту № 501306839 сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки.
25 березня 2021 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту за умовами, аналогічними викладеними в оферті на укладання угоди про надання кредиту № 501306839 та анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
Відповідно до меморіального ордеру від 25 березня 2021 року № 150163178 ОСОБА_1 було перераховано 305 000,00 грн.
Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», про що 30 листопада 2022 року внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору від 25 березня 2021 року № 501306839 за ОСОБА_1 станом 28 лютого 2023 року обліковується заборгованість у розмір 359 251,07 грн.
08 вересня 2023 року АТ «Сенс Банк» на адресу ОСОБА_1 надіслано вимогу від 04 вересня 2023 року про повернення кредиту у непогашеній сумі та сплати нарахованих процентів у загальному розмірі 359 251,10 грн.
Відповідно до наданого банком розрахунку кредитної заборгованості ОСОБА_1 сплатив суму кредиту (тіло) та відсотки у загальному розмірі 109 880,96 грн. Станом на 28 лютого 2023 року заборгованість за тілом кредиту становить 275 477,64 грн, а за процентами за користування кредитом - 83 773,43 грн.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач належним чином взяті на себе кредитні зобов'язання за угодою про надання споживчого кредиту від 25 березня 2021 року не виконував, унаслідок чого станом на 28 лютого 2023 року утворилася кредитна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку. При цьому розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору, а відповідачем зазначений розмір заборгованості не спростовано.
Доводи апеляційної скарги про неукладеність кредитного договору є безпідставними, оскільки не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. При цьому, ОСОБА_1 не заперечував факт отримання та використання кредитних коштів, часткове виконання умов кредитного договору шляхом сплати відповідних платежів (сплачено 109 880, 96 грн), а тому відсутні підстави вважати, що між сторонами не склалися договірні правовідносини.
Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2025 року у справі № 504/3085/20, провадження № 61-17178сво23.
Доводи апеляційної скарги про те, що пропозиція укласти угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії підписана не відповідачем, а іншою особою, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки не підтверджені жодним доказом.
Посилання відповідача на те, що судом не зазначено у рішенні з чого складається сума заборгованості, колегія суддів відхиляє, оскільки такі твердження спростовуються змістом рішення, в якому зазначено, що заборгованість за тілом кредиту становить 275 477,64 грн, а за процентами за користування кредитом - 83 773,43 грн.
Щодо доводів про необхідність розгляду справи в загальному провадженні, а не в спрощеному провадженні з викликом сторін, колегія суддів зазначає.
Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Ціна позову, у справі, що переглядається, складає 359 251,10 грн, що станом на день подання позову не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже, справа не віднесена до категорій справ визначених частиною четвертою статті 274 ЦПК України, суд першої інстанції обгрунтовано призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
У цій справі суд ухвалив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, тому твердження апеляційної скарги про те, що суд повинен був призначити справу в порядку загального позовного провадження є безпідставними та не є підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 03 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: