02 жовтня 2025 року місто Київ.
Справа № 753/20465/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13104/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року(постановлено у складі судді Осіпенко Л.М., повне рішення складено 14.05.2025 року)
у справі позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги
Позивач ТОВ "Євро-Реконструкція" звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та абонентської плати у розмірі 40 137,18 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 10,99 грн., 3 % річних у розмірі 0,85 грн. та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , , в тому числі і квартирі 30 здійснюється ТОВ "Євро-Реконструкція" на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198. Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
23 липня 2014 року у газеті "Хрещатик" (№ 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в газеті "Хрещатик" 06 серпня 2014 року (№ 111 (4511). Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статтей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ "Євро-Реконструкція" 13.10.2021 року.
01.07.2014 року між ТОВ "Євро-Реконструкція" та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір №440372/30 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідачі своєчасно з жовтня 2023 року не вносили плату за отримані послуги з постачання теплової енергії, з вересня 2023 року не вносили плату за отримані послуги з постачання гарячої води, та з листопада 2021 року за абонентську плату, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01.09.2024 в сумі 40 137,18 грн., з яких теплова енергія 8 086,30 грн., гаряча вода 30 418,16 грн., абонентська плата 1 632,72 грн., що є підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та абоненстської плати у розмірі 40 137, 18 грн.. інфляційну складову 10,99 грн., 3% 0, 85 грн. та судовий збір 3028 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 14 травня 2025 року електронною поштою подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскржуване рішення є незаконним, необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказує, що як учасник бойових дій та особою з інвалідністю внаслідок війни II групи, йому надається (далі - Закон №3551-XII), як особі з інвалідністю внаслідок війни 100-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Зазначає, що чинне законодавство не покладає на пільговика, належним чином зареєстрованого в ЄДАРП, обов'язку повторно чи регулярно повідомляти кожного окремого надавача комунальних послуг про свій пільговий статус. Вважає, що ТОВ «Євро-реконструкція» мало обов'язок використовувати Інформацію з ЄДАРП, а не очікувати окремого повідомлення від скаржника.
Вказує, що до 31.12.2022 року пільги на оплату житлово-комунальних послуг надавались переважно у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування коштів з державного бюджету на рахунки надавачів послуг через уповноважені банки на підставі даних ЄДАРП.
Зазначає, що після введення виключно готівкової форми надання пільг, скаржник мав би отриматикошти для виплати житлово-комунальних послуг від ПФУ. Якщо виникла заборгованість, то причиною може бути як невикористання отриманої пільги Апелянтом, так і збій у системі її надання, потенційно спричинений невірною позицією позивача щодо необхідності «повторного повідомлення».
Також вказує, що тривалий час ніхто з відповідачів не проживав у квартирі, про що суду першої інстанції було надано докази. Відтак позивачем некоректно нараховано плату за гарячу воду без урахування фактичної кількості проживаючих.
Зазначає, що позивачем не надано до суду жодних первинних документів, що підтверджують показання зазначених загальнобуднпкових приладів обліку за кожен місяць спірного періоду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою.
2 липня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» на апеляційну скаргу, яким просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Вказували, що від початку монетизації пільг на житлово-комунальні послуги, виконавці таких послуг у квитанціях за комунальні послуги вказують повні суми до сплати за спожиті послуги, без відображення розміру пільг.
Зазначає, що позивачем не доведено вибір способу отримання пільгових коштів, як і не доведено, що такі кошти йому не виплачувались. Як і не доведено переказ коштів на рахунки позивача, які не враховані в наданих розрахунках заборгованості.
Вказує, що відповідачі не звертались до товариства щодо документального оформлення не проживання в квартирі, а також останні не знімались з реєстрації протягом спірного періоду. Звертає увагу, що згідно законодавства України зменшення вартості послуг можливе лише з часу такого звернення.
Зазначає, що скаржником не спростовано наданий позивачем розрахунок належними доказами, як і не було надано свій контрозрахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане та те, що ціна позову в даній справі 40 149, 02 грн., розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і квартира 30 здійснюється ТОВ "Євро-Реконструкція" на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198 та відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10 квітня 2014 року, за яким виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності з 1 липня 2014 року є об'єкт господарювання з постачання теплової енергії (а.с. 16-20, 21-23, 24).
Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Києва у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 з 17.09.1996 року зареєстровані відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 11).
01.07.2014 року між ТОВ "Євро-Реконструкція" та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір №440372/30 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
У відповідності до п. 1 Договору, виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені договором.
Зібраними у справі доказами підтверджується, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 обладнаний будинковим засобом обліку теплової енергії МВТ-2М заводський № 19559 та гарячої води №440372 (а.с. 62-64, 65-66, 97).
Згідно з розрахунку заборгованості з постачання теплової енергії заборгованість відповідачів з жовтня 2023 року по серпень 2024 року становить 8 086,30 грн. (а.с. 6).
Згідно з розрахунку заборгованості з постачання гарячої води, заборгованість відповідачів з вересня 2023 року по серпень 2024 року складає 30 418,16 грн. (а.с. 7-8).
Згідно з розрахунку заборгованості за абонентське обслуговування, заборгованість відповідачів з листопада 2021 року по серпень 2024 року складає 1 632,72 грн. (а.с. 9-10).
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , є споживачами послуг з постачання гарячої води та теплової енергії, які надавалися позивачем.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі свої зобов'язання за договором про надання послуг належним чином не виконують, внаслідок чого виникла заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та абонентської плати. ОСОБА_1 не надав доказів, що після 14.03.2016 року він повідомляв ТОВ "Євро-Реконструкція" про його право на пільги встановлені законодавством України.
Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не зверталися до позивача з заявою про відмову від послуг з теплопостачання та постачання гарячої води. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною першою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції Закону від 24 червня 2004 року N 1875-VI) передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції Закону від 24 червня 2004 року N 1875-VI) передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції Закону від 09 листопада 2017 року N 2189-VIII) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово - комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово - комунальних послуг.
Згідно із пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року N 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за N 630 (далі - Правила) регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
За змістом пунктів 18, 30 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , зокрема, стверджував, що розрахунок, наданий позивачем, не підтверджений належними доказами, а суд першої інстанції неправомірно поклав обов'язок спростування такого розрахунку на відповідачів.
Колегія суддів звертає увагу, що розрахунок суми боргу або переплат сформовано програмним забезпеченням в автоматичному режимі, на підставі наявних об'єктивних даних, що формуються за звітній період у відповідності з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, а тому наведені в ньому дані є обґрунтованими та належним чином підтвердженими.
Крім того позивачем до суду надано копії Акту постановки на комерційний облік засобу обліку теплової енергії, Акту про готовність вузла комерційного обліку до роботи в опалювальний період 2023-2024 р.р., нарядів на підключення/відключення опалення.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Разом з тим скаржником не надано власний контррозрахунок, не надано доказів, що за час нарахування заборгованості останні звертались до позивача з актами-претензіями про ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг , як того вимагає Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Доводи апеляційної скарги фактично грунтуються на припущеннях відповідача, що не підтверджено жодними доказами, а тому такі доводи апеляційним судом відхиляються.
Доводи апеляційної скарги щодо непроживання відповідачів у квартирі і, відповідно відсутність користування житлово-комунальними послугами, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції 2017 року, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
У пункті 29 Правил зазначено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Отже, споживач має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі.
Відповідачем не надано доказів звернення до ТОВ «Євро-Реконструкція» із заявою про не проживання у квартирі АДРЕСА_1 у спірний період та що вони бажають припинити отримання житлово-комунальних послуг на певний час, зокрема, на час їх відсутності за вказаною адресою, а тому підстав для звільнення відповідачів від оплати житлово-комунальних послуг немає.
Надані відповідачем копії закордонних паспортів, не можуть бути підставою для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги у спірний період, оскільки такі документи, разом з заявою та довідкою з місця тимчасового проживання він зобов'язаний був надати до надавача послуг і у спірний період.
Не позбавлений можливості відповідач звернутися до позивача з такими документами і у даний час.
Щодо неврахування позивачем та судом першої інстанції наявності у відповідача пільг на оплату комунальних послуг.
Відповідач до відзиву від 30.01.2025 року надав копію посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 14.03.2016 року на ім'я ОСОБА_1 , згідно з яким пред'явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (а.с. 41-42).
Крім того, відповідач ОСОБА_1 надав посвідчення, згідно з яким пред'явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с. 42-43).
Відтак ОСОБА_1 має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, зокрема, унормовані п. 5 ст. 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 № 3551-XII - 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
З 01.10.2019 набрав чинності Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 373 із змінами в редакції постанови КМУ від 14 серпня 2019 р. № 807) (далі за текстом - Порядок № 373), яким змінено підхід до виплати пільг і порядку їх розрахунку, за яким пільги на оплату житлово-комунальних послуг з цього часу розраховуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення (а не надавачами/виконавцями послуг), що на базі Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги і інформації надавачів комунальних послуг, щомісяця розраховують суму пільги, виходячи з розміру знижки, на яку пільговик має право, кількості членів сімї, з урахуванням діючих тарифів на комунальні послуги. З цього часу споживачі, в тому числі і пільговики, отримують квитанції за комунальні послуги з повним розміром платежу - без урахування пільг.
Так, за змістом п. 6 цього Порядку № 373 (в редакції з 14.08.2021 року до 01.01.2023 року): структурні підрозділи з питань соціального захисту населення на підставі даних Реєстру та інформації, отриманої відповідно до пункту 5 цього Порядку, розраховують щомісяця до 25 числа суму пільги: на оплату житлово-комунальних послуг, виходячи з розміру знижки, на яку пільговик має право згідно із законом, кількості членів сім'ї, які мають таке право відповідно до законодавчих актів, зазначених у пункті 3 цього Порядку, та визначені статтею 51 Бюджетного кодексу України, та з урахуванням встановлених цін/тарифів (внесків) і державних соціальних нормативів у сфері житлово-комунального обслуговування.
Згідно із п. 7 Порядку № 373 виплата розрахованої суми пільги здійснюється у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Мінсоцполітики в АТ "Ощадбанк" на підставі укладеного між Мінсоцполітики та АТ "Ощадбанк" договору (далі - рахунок для виплати пільг).
За заявою пільговика, поданою структурному підрозділу з питань соціального захисту населення до 15 жовтня (15 травня), у якій зазначаються виплатні реквізити, виплата пільги здійснюється у грошовій готівковій формі з початку опалювального (неопалювального) сезону. У разі подання заяви після 15 жовтня (15 травня) протягом опалювального (неопалювального) сезону пільга надається у грошовій готівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок пільговика в уповноваженому банку з місяця, що настає за місяцем подання заяви.
Відповідно до п. 9 Порядку № 373: АТ "Ощадбанк" веде у відповідних автоматизованих системах обліку банку персоніфікований облік пільговиків та коштів, які надходять на рахунок для виплати пільг, в розрізі кожного пільговика (далі - облікові записи пільговиків). АТ "Ощадбанк" здійснює переказ коштів на рахунки управителів, об'єднань, виконавців комунальних послуг на підставі договорів, що укладаються між АТ "Ощадбанк" (його установами) та управителями, об'єднаннями, виконавцями комунальних послуг.
Пунктом 12 Порядку № 373 унормована послідовність перерахування коштів з рахунка для виплати пільг на рахунки управителів, об'єднань, виконавців комунальних послуг, що здійснюється АТ "Ощадбанк".
Згідно із абзацом 3 п.п. 2 п. 12 Порядку № 373: пільговик може визначити іншу послідовність перерахування коштів за послуги (витрати) шляхом подання відповідної заяви структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.
За п. 14 Порядку № 373: виплата пільг у грошовій готівковій формі здійснюється шляхом перерахування структурним підрозділом з питань соціального захисту населення коштів на рахунок пільговика, відкритий в установі уповноваженого банку.
Із січня 2023 року пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються виключно у грошовій готівковій формі органами Пенсійного фонду України (пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі»).
Пільговики, яким надається пільга у грошовій формі, зобов'язані сплачувати щомісяця вартість фактично спожитих житлово-комунальних послуг з урахуванням суми пільги, виплаченої таким пільговикам готівкою.
Отже, до січня 2023 року пільговики отримували пільги на оплату житлово-комунальних послуг переважно у безготівковій формі, а для отримання пільг у готівковій формі пільговик подавав заяву структурному підрозділу з питань соціального захисту населення. З січня 2023 року пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються виключно у грошовій готівковій формі, якими пільговик самостійно оплачує плату за послуги.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову через неповідомлення позивача про наявність у ОСОБА_1 пільг, оскільки з жовтня 2019 року оплата за рахунок пільг здійснювалась АТ «Ощадбанком» або пільговиком.
Разом з тим з огляду на те, що заборгованість за тепло та гарячу воду, яка є предметом спору утворилась після січня 2023 року, саме відповідач має її погашати і отримувати від держави кошти в готівковій формі після оформлення пільги, а тому у суду відсутні підстави для відмови позивачу у стягненні такої заборгованості.
Стосовно боргу по абонентській платі яка становить 1 632,72 грн. за період з листопада 2021 року по серпень 2024 року , то вказана заборгованість за період з січня 2023 року по серпень 2024 року також мала сплачуватись відповідачами, а пільга отримується в готівковій формі в разі її належного оформлення. Борг з листопада 2021 року по грудень 2022 року, за відсутності доказів не отримання позивачем за цей період від держави коштів на пільгу в готівковій формі, суд теж не вважає за можливе не стягувати з відповідачів. Крім того крім пільговика , зобов'язання по сплаті такої заборгованості правомірно покладено на інших солідарних відповідачів.
Інші доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому суд залишає апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова