02 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 361/7024/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/14379/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Стрижеуса А.М.
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Бражник Н.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У липні 2024 року ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором № 3947370 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01 вересня 2023 року станом на 24 квітня 2024 року у розмірі 106 478,56 грн., яка складається з: 18999,99 грн. - заборгованості за кредитом; 87478,57 грн. заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4 кредитного договору за ставкою 2% за кожен день користування кредитом (730% річних) за період з 01 вересня 2023 року по 24 квітня 2024 року (включно); судові витрати у розмірі 2 422,40 грн. та 5 000 грн. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 01 вересня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3947370, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 19 000 грн., строком на 360 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2 % від суми кредиту за кожен день користування (730 % річних).
Кредитний договір укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора, підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписуючи договір відповідачка засвідчила безумовну згоду з його умовами, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 08 травня 2023 року, які викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://credit7.ua/pro-nas/.
Кредитні кошти перераховані відповідачці 01 вересня 2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 .
24 квітня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» уклали Договір факторингу № 24/04/2024 відповідно до умов якого право вимоги за Договором № 947370 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01 вересня 2023 року перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».
Відповідачка взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконала, не повернула своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 24 квітня 2024 року становить 106 478,56 грн. та складається з: 18 999,99 грн. - заборгованість за кредитом; 87478,57 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4 кредитного договору за ставкою 2% за кожен день користування кредитом (730% річних) за період з 01 вересня 2023 року по 24 квітня 2024 року (включно).
Посилаючись на наведене, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 01 вересня 2023 року № 3947370 у розмірі 106 478, 56 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» понесені ним судові витрати по оплаті судового збору у розмірі - 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 3 000 грн, а всього - 5 422,40 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи, тому не могла надати свої заперечення щодо вимог у позові. Вказана обставина є обов'язковою підставою для скасування рішення суду відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
Вказує, що у 2023 році вона втратила паспорт громадянина України, точну дату назвати не може , оскільки виявила це лише 16 жовтня 2023 року, тоді ж 18 жовтня 2023 року з метою відновлення втрачених документів звернулася до Броварського РУП ГУНП в Київській області. Тому, жодних кредитних договорів вона не укладала, ніколи не зверталася до ТОВ «Лінеура Україна» з приводу отримання грошових коштів, а кредитний договір, на який посилається позивач, був укладений від її імені внаслідок шахрайських дій осіб, які використали її персональні дані та заволоділи грошовими коштами.
Звертала увагу суду на те, що ТОВ «Лінеура Україна» не встановив та не перевірив особистість позичальника та надав кредит іншій особі, що призвело до відповідних наслідків.
Враховуючи, що вона особисто не укладала кредитний договір, не мала наміру його укладати, не підписувала електронним підписом, кошти від товариства не отримувала, тому у неї відсутнє зобов'язання за кредитним договором.
Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі і достатні докази перерахування коштів за кредитним договором позичальнику.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належно, тому колегія суддів вважала можливим провести розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані кошти відповідно до умов кредитного договору від 01 вересня 2023 року № 3947370 у добровільному порядку ОСОБА_1 не повернула, розмір заборгованості підтверджений позивачем належними доказами, тому суд дійшов висновку про задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, 01 вересня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений в електронному вигляді за допомогою ІТС договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3947370.
Відповідно до п. 1.2. Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 19 000 грн.
Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 . Суму кредиту Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 01 вересня 2023 року або 02 вересня 2023 року (п. п. 2.1., 2.2. Договору).
Пунктом 1.3. Договору визначено строк кредиту - 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені у Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього Договору.
Згідно з п. 1.4. Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 2,00 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.
Відповідно до п. 1.5. Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредиту 30 341,06% річних.
Детально порядок обчислення (нарахування) процентів, порядок зміни процентів передбачений розділом 3 Договору.
Пунктом 1.6. Договору передбачено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 155 800 грн.
Кредитний договір підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором A516, надісланий на номер телефону, що наданий відповідачкою, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписуючи договір відповідачка засвідчила безумовну згоду з його умовами, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 08 травня 2023 року, які викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://credit7.ua/pro-nas/.
ТОВ «Пейтек Україна» листом від 26 квітня 2024 року № 20240426-2645 повідомило, що 01 вересня 2023 року успішно перераховано кошти на платіжну картку № НОМЕР_1 клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» на суму 19 000 грн.
Як вбачається із розрахунку ТОВ «Лінеура Україна» станом на 24 квітня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 3947370 від 01 вересня 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту становить 106 478,56 грн, яка складається з: 18 999,99 грн - заборгованість за кредитом, 87 478,57 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» 24 квітня 2024 року уклали Договір факторингу № 24/04/2024.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу від 24 квітня 2024 року № 24/04/2024 ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» набуло право вимоги за Договором № 947370 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01 вересня 2023 року.
На виконання ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2024 року АТ «Універсал Банк» надало виписку про рух коштів по рахунку з 01 вересня 2023 року до 06 вересня 2023 року, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , відповідно до якої встановлено, що 01 вересня 2023 року на зазначену карту зараховано 19 000 грн.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки матеріали справи не міститься доказів повернення відповідачем позивачу отриманої у позику за вказаним договором суми позики, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18 999,99 грн. є обґрунтованими.
З умов кредитного договору вбачається, що стандартна процента ставка становить 2% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного у пункті 1.3 цього договору (п.1.4.1 договору).
Отже, сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування - 360 днів за користування кредитними коштами.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, кредитодавцем за період кредитування з 01 вересня 2023 року по 24 квітня 2024 року нарахував відсотки у розмірі 87 478,57 грн.
Відтак, вимоги позивача про стягнення відсотків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не укладала 01 вересня 2023 року кредитний договір № 3947370, а від її імені уклала договір інша особа, оскільки нею у 2023 році був загублений паспорт, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Згідно з п. 9.7 кредитного договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІТС товариства. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариства повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
Відповідачка відповідно до умов кредитного договору, в особистому кабінеті в ІТС прийняла пропозицію укласти договір та підписала його 01 вересня 2023 року о 22:21:27 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором А516, надісланий на номер телефону, що був наданий відповідачкою.
Доказів того, що станом на дату укладення договору (01 вересня 2023 року) у відповідачки був відсутній паспорт громадянина України, остання не надала, тому твердження про те, що договір був укладений іншою особою від її імені грунтуються виключно на твердженнях відповідачки, що не підтверджено жодним доказом.
Факт звернення ОСОБА_1 18 жовтня 2023 року до Броварського РУП ГУНП в Київській області з повідомлення про виявлення за місцем проживання відсутність паспорту на своє ім'я, також не підтверджує обставин щодо відсутності паспорту на день укладення договору.
Колегія суддів зауважує, що кредитні кошти були перераховані відповідачці 01 вересня 2023 року на платіжну карту№ НОМЕР_1 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_1 , яка була верифікована шляхом блокування певної суми коштів або іншим способом. Провести верифікацію платіжної картки може здійснити виключно власник картки. Номер телефону відповідачки співпадав з даними Українського бюро кредитних історій. Таким чином, виключно особа відповідачки могла отримати кредит після укладення кредитного договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав доказів на підтвердження перерахуванню відповідачу коштів в розмірі 19 000,00 грн., є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме: ТОВ «Пейтек Україна» листом від 26 квітня 2024 року № 20240426-2645 повідомило, що 01 вересня 2023 року успішно перераховано кошти на платіжну картку № НОМЕР_1 клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» на суму 19 000 грн.; випискою АТ «Універсал Банк» про рух коштів по рахунку з 01 вересня 2023 року до 06 вересня 2023 року, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , відповідно до якої встановлено, що 01 вересня 2023 року на зазначену карту зараховано 19 000 грн.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявні в матеріалах справи докази, що підтверджується факт отримання кредитних коштів згідно договору про надання споживчого кредиту № 3947370 від 01 вересня 2023 року відповідачкою не спростовані.
Разом з тим, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не була належним чином повідомлена про розгляд справи.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Перелік справ, які може бути розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, наведено у ст. 274 ЦПК України.
Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 277 ЦПК України).
Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду відповідного клопотання позивача вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п'яти днів з дня вручення ухвали. Ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог ч. 5 ст. 128 цього Кодексу (ч.2,4, 5 ст. 187 ЦПК України).
Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет (ч.1, 2 ст. 190 ЦПК України).
У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку (ч.1, 2 ст. 191 ЦПК України).
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2024 року відкрито провадження у справі, та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Крім того, у п. 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
У рішеннях від 27.06.2017 у справі «Лазаренко та інші проти України» і від 03.10.2017 у справі «Віктор Назаренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації.
Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.
Разом з тим, доказів отримання відповідачкою копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками до неї, матеріали справи не містять і, відповідно, відповідач не мали можливості ознайомитися з доводами позовної заяви і надати суду свої заперечення проти цих доводів.
Таким чином, наявні обґрунтовані підстави вважати, що відповідачка не була належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі, під час розгляду якої ухвалено рішення, яке оскаржується.
За таких обставин, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову та стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за договором № 3947370 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01 вересня 2023 року у розмірі 106 478,56 грн.
Як вбачається із позову, ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» просило стягнути з відповідачки 5 000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Частиною 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.
Суд також повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» долучено до позовної заяви: копію Договору про надання юридичних послуг від 03 липня 2023 року № 03/07/2023 укладеного між ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та адвокатом Руденком К.В., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Руденка К.В., копію довіреності від 26 лютого 2024 року, якою ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» уповноважило адвоката Руденка К.В. представляти його інтереси в судах України, копію Акта приймання-передачі наданих послуг № 70 від 03 червня 2024 року до Договору про надання юридичних послуг від 03 липня 2023 року № 03/07/2023, копію Витягу з реєстру № 1 від 03 червня 2024 року до Акта приймання-передачі наданих послуг № 70 від 03 червня 2024 року до Договору про надання юридичних послуг від 03 липня 2023 року № 03/07/2023, про підтвердження факту надання юридичних послуг Руденком К.В., а саме: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , клопотання про витребування доказів - на суму 5 000 грн, копію платіжної інструкції від 06 червня 2024 року № 913 про оплату юридичних послуг згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг № 70 від 03 червня 2024 року до Договору про надання юридичних послуг від 03 липня 2023 року № 03/07/2023.
Дана справа відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України належить до справ незначної складності, у спорах про стягнення заборгованості за порушення грошового зобов'язання судова практика є сталою, не потребує вивчення великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час, тому суд дійшов висновку проте, що розмір гонорару адвоката у 5 000 грн, не відповідає критерію розумності їх розміру з урахуванням складності цієї справи.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» за подачу позову сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19 липня 2024 року № 1089.
Таким чином, із відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за договором № 3947370 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01 вересня 2023 року у розмірі 106 478,56 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: