03 жовтня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4714/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії,
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови у перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 , відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 р. та довідки Служби безпеки України №21/3/2-9/878-435 від 29.05.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 січня 2023 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з врахуванням складових, що вказані в довідці Фінансово-економічного управління Служби безпеки України №21/3/2-9/878-435 від 29.05.2025 року;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 при перерахунку пенсії з 1 лютого 2023 року та зобов'язати Головне управління в м. Києві здійснити з 1 лютого 2023 року та в подальшому виплату пенсії на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України №21/3/2-9/878-435 від 29.05.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у м. Києві здійснити з 1 лютого 2023 року та в подальшому, в разі проведення перерахунків пенсії в зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановленням нових підвищень , проведенням індексації пенсії, тощо, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України №21/3/2-9/878-435 від 29.05.2025 року без обмеження максимальним розміром.
Пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Відтак, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність. Тобто, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Стаття 25 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує підсудність справи за вибором позивача з зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача.
Судом встановлено, що згідно копії паспорту позивача серія НОМЕР_1 , місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
В той же час, згідно викладеної у позові позиції, обґрунтованої посиланням на довідку про фактичне місце проживання, виданої Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Головна 12» 09.08.2023 року, місцем фактичного проживання позивача є АДРЕСА_2 .
Проте суд зазначає, що фактичне місце проживання позивача не може вважатися місцем проживання позивача "зареєстрованим у встановленому законом порядку" для цілей застосування статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України при визначені підсудності такої справи.
Так, відповідно до частини першої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Наведене вище визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.
Відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року №1382-IV (далі - Закон №1382-IV).
У статті 3 Закону №1382-IV міститься визначення термінів, що вживаються у ньому, зокрема:
місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Механізм декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлення форми необхідних для цього документів визначає Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року №265.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5 цього Порядку декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради..
Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
Пунктом 46 вказаного Порядку визначено, що посадова особа органу реєстрації в день звернення особи або її законного представника (представника) чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або даних від органу соціального захисту населення:
- приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи;
- вносить відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) до реєстру територіальної громади відповідно до Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265;
- формує інформацію про реєстрацію місця проживання (перебування) особи для її передачі до відомчої інформаційної системи ДМС з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265;
- за зверненням особи, що декларує/реєструє/знімає задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування), або її законного представника (представника) видає витяг з реєстру територіальної громади.
Отже, законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що для застосування положень частини першої статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає можливість визначення підсудності справи за вибором позивача, необхідною умовою є саме наявність зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача. При цьому місце проживання чи перебування фізичної особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Наведеною нормою не передбачено можливості звернення до суду з позовом за фактичним місцем проживання позивача, не зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Отже, оскільки позивач згідно довідки, виданої Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Головна 12» 09.08.2023 року, проживає за адресою: АДРЕСА_2 без реєстрації, така адреса місця проживання не може бути врахована судом в цілях визначення підсудності даної справи згідно статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України.
В той же час, як уже зазначалося судом вище, на час звернення до суду із даним позовом зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача згідно реєстраційних відомостей, зазначених в копії паспорта громадянина України позивача, є АДРЕСА_1 .
Також і місцезнаходженням відповідача у цій справі - Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві є м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16.
За таких обставин дана справа має вирішуватися окружним адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування) позивача- фізичної особи/місцезнаходженням відповідача. Тому, ця справа не підсудна Чернівецькому окружному адміністративному суду, а її розгляд має здійснюватись окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
При цьому суд враховує, що 15 грудня 2022 року набрав чинності Закон України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX), яким ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Згідно статті 3 Закону №2825-IX територіальна юрисдикція Київського міського окружного адміністративного суду поширюється на місто Київ.
Водночас пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Враховуючи зазначене, за правилами територіальної підсудності дана адміністративна справа підсудна Київському окружному адміністративному суду.
Згідно пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для передачі даної справи на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 25, 29, 171, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Передати справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії до Київського окружного адміністративного суду (бульвар Лесі Українки, 26a, Київ, 01133).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суд у протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.П. Лелюк