справа № 563/1756/25
провадження № 1-кс/563/347/25
02 жовтня 2025 року м. Корець
Слідчий суддя Корецького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 за участю: прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника-адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СВ відділення поліції №7 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_4 , погодженого з прокурором Корецького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12025181140000157 від 01 жовтня 2025 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Новгородське Донецької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , одруженого, з середньою освітою, не працюючого, інваліда І-А групи, ветерана війни,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
Слідчий СВ відділення поліції №7 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рвненській області капітан поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання вказує, що у провадженні СВ ВП №7 Рівненського РУПГУНП в Рівненській області перебувають на досудовому розслідуванні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного Реєстру досудових розслідувань за №12025181140000157 від 01.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 30 вересня 2025 року приблизно о 17.00 годині ОСОБА_6 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на подвір'ї в господарстві ОСОБА_7 , що знаходиться в АДРЕСА_3 , під час раптово виниклого побутового конфлікту з ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння смерті особі, протиправно, з метою позбавлення життя іншої людини, наніс не менше одного удару обухом сокири по голові ОСОБА_7 в результаті чого спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді набряку-набухання та компресії головного мозку, відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння черепа, крововиливами в речовину та під оболонки головного мозку, внаслідок чого ОСОБА_7 помер.
01.10.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.
Слідчий зазначає, що є достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може впливати на свідків/потерпілого, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Зважаючи на тяжкість вчиненого умисного злочину ОСОБА_6 слідчий вважає, що утримати його від здійснення перешкод кримінальному провадженню, ухилення від виконання процесуальних рішень може лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини. Просив застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб. Вважає, що вказані обставини у клопотанні спростовують можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу. Зазначив, що підозрюваний фактично проживає з дружиною і падчеркою. І у разі незастосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він також може вчиняти насильство відносно них.
Слідчий ОСОБА_4 також підтримав клопотання та просив його задоволити. Також зазначив, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, ні члени його сім'ї, а ні жителі територіальної громади де звертались до правоохоронних органів із заявами про вчинення ОСОБА_6 протиправних (в тому числі насильницьких) дій.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні вину у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.115 КК України, не визнав. Вказав, що детально подій того дня не пам'ятає, однак, дійсно, 30 вересня 2025 року ще з самого ранку з сусідом ОСОБА_7 вживали алкогольні напої. Під час сварки, яка виникла на побутовому ґрунті вдарив кулаком ОСОБА_7 у район щоки, внаслідок чого останній впав на землю та вдарився головою об стіну будинку. ОСОБА_7 після падіння одразу встав, на його голові побачив кров. Сусіду запропонував викликали швидку допомогу, про те останній відмовився, вказав, що все і так пройде. Це було близько 17:00 години. Після чого пішов з двору ОСОБА_7 . Вказав, що після цього двічі бачив сусіда, перший раз побачив його в ганку, його голова була покрита зеленим рушником, тоді він знову запропонував викликати швидку, однак ОСОБА_7 сказав, що не потрібно, все гаразд. Згодом знову побачив ОСОБА_7 , який ходив по власному дворі, на голові в нього була кепка. Десь близько 19:00 год. зателефонував до ОСОБА_7 , який одразу не підняв слухавку, згодом все таки між ними відбулася телефона розмова, запропонував йому випити "по сто грам мирової", але ОСОБА_7 відмовився. Пропонував викликати для нього швидку медичну допомогу, але той також відмовився. Вважає, що від його удару не можливо було завдати таке тілесне ушкодження, що призвело до смерті ОСОБА_7 ..
Також повідомив, що внаслідок бойового поранення йому відірвало дві ноги та повноцінно не функціонує ліва кисть руки, частина якої відсутня. Щодня вживає ліки (таблетки, ін'єкції), без сторонньої допомоги себе обслужити не може. Періодично проходить курси з реабілітації. Будь якого наміру та навіть фізичної можливості переховуватися від органу досудового розслідування не має.
Захисник-адвокат підозрюваного ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив, просила застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Вважає, що для забезпечення виконання процесуальних обов'язків підозрюваним ОСОБА_6 буде співмірною міра запобіжного заходу така як домашній арешт, зважаючи на те, що ОСОБА_6 є особою з обмеженими можливостями (з ампутованими кінцівками), учасником бойових дій, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Вважає, що слідчим не доведено належними доказами ризиків, які є достатніми та переконливими для застосування найбільш суворого запобіжного заходу. Саме лише формальне перерахування положень ч.1 ст.177 КПК України для засування такого виняткового запобіжного заходу не є достатньою підставою для обґрунтування заявленого клопотання. Крім того, зазначив, що стороною обвинувачення не надано доказів, які поза розумним сумнівом доводять наявність в діях його підзахисного інкримінованого злочину. Після суперечки з його підзахисним, ОСОБА_7 більше чотирьох годин вільно ходив по своєму господарству, та чи знаходиться удар ОСОБА_6 в причино-наслідковому зв'язку зі смертю ОСОБА_7 .. Вважає, що в умовах Рівненського слідчого ізолятора не можливо утримувати його підзахисного з огляду на тяжкий стан його здоров'я.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених до нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно вплинути на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, так як санкція цієї статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність його особи.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
протоколами огляду місця події від 01.10.2025;
проколом допиту свідка ОСОБА_8 від 01.10.2025;
проколом допиту свідка ОСОБА_9 від 01.10.2025;
протоколом огляду трупа від 01.10.2025;
протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 01.10.2025;
протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 01.10.2025;
протоколом затримання ОСОБА_6 ;
повідомлення про підозру ОСОБА_6 ;
показаннями підозрюваного ОСОБА_6 ;
слідчим експериментом зі ОСОБА_6 ;
іншими матеріалами досудового розслідування.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ризик можливого переховуванням підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду обґрунтовується тим, що він підозрюється у вчиненні умисного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до п'ятнадцяти років.
Ризик можливого незаконного впливу на свідків або потерпілого у кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваний достеменно знає особу та місце проживання свідків зазначеної події, та зможе впливати на них шляхом застосуванням або погрозою застосуванням насильства.
Що стосується висновку органу досудового розслідування про наявність щодо підозрюваного ОСОБА_6 ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то їх слідчий суддя вважає обґрунтованим, оскільки останній небезпідставно підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді довготривалого позбавлення волі, що може спонукати підозрюваного до здійснення спроб переховування.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Тримання під вартою та подальше продовження перебування особи під вартою повинно бути законним і обґрунтованим. Законність полягає у дотриманні встановленої законом процедури застосування цього запобіжного заходу та на підставі рішення суду, а обґрунтованість у вимозі взяття особи під варту і подальше продовження перебування особи під вартою лише за наявності передбачених в законі підстав.
Загальною декларацією прав людини (статті 3,9) та Конвенцією (стаття 5) проголошено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. У Рекомендації підкреслюється, що з погляду на презумпцію невинуватості, тримання під вартою особи, яка підозрюється у вчиненні правопорушенні, має бути винятком, а не правилом. В окремих випадках тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньої необхідності і як останній захід; воно не повинно застосовуватися з каральних міркувань.
Наголос на винятковому характері застосування тримання під вартою до судового розгляду, коли йдеться про осіб, які підозрюються у вчиненні правопорушення та на застосуванні лише у тих випадках, коли цього суворо вимагають особливі обставини окремої справи, відображають вимоги статті 5 Конвенції, розвинені Судом. Ця практика, зокрема, встановила, що рішення про тримання будь-кого під вартою не може ґрунтуватися лише на минулому підозрюваної особи або на тому, що певні злочини, можливо були вчинені.
Не викликає сумніву, що особа повинна бути звільнена до суду, якщо держава не може продемонструвати, що є обґрунтовані та достатні причини для подальшого утримання під вартою (справа «Wemhoff v.FRG» за 1968 р.)
Таким чином у своїх рішеннях ЄСПЛ звертає увагу на те, що тяжкість злочину, та ризик ухилення обвинуваченого від слідства залишаються єдиними підставами для відмови суду у задоволенні клопотань про звільнення.
У відповідності з ч. 1 ст. 183 КПК України обов'язок довести, що особу, якої необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та який є винятковим запобіжним заходом, а також подальше продовження такого запобіжного заходу, покладений не на суди, а на прокурора, який повинен довести, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отримані якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявність доказів, якими обґрунтовується відповідні обставини.
Під винятковими випадками у цьому разі слід розуміти відсутність постійного місця проживання у підозрюваного, обвинуваченого, систематичні пияцтво та дебош у сім'ї, порушення запобіжного заходу, непов'язаного з позбавленням волі, вчинення конкретних дій, спрямованих на перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні, продовження злочинної діяльності, ухилення від відбування покарання тощо, про що на теперішній час відносно підозрюваного - суду невідомо.
Як вбачається з доданих до клопотання матеріалів та встановлених обставин ОСОБА_6 є інвалідом І групи з 95 відсотками втрати професійної працездатності (втрата обох нижніх кінцівок та частковою втратою кисті лівої руки, що пов'язана з отриманим пораненням у бойових діях з відсічі і стримування збройної агресії рф), учасником бойових дій, що в сукупності фізично значно обмежує його діяльність, зокрема і у частині можливим протидіям досудовому розслідуванню.
Тримання під вартою відповідно до статті 5 § 1 (с) має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, §§ 55-56).
Постанова про тримання під вартою повинна містити конкретні підстави і встановлювати точну тривалість такого заходу (Meloni проти Швейцарії, § 53).
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути альтернативні заходи забезпечення явки особи до суду (Idalov проти росії § 140). Це положення проголошує не тільки право на «розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», але також встановлює, що «звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання» (Khudoyorov проти Росії, § 183; Lelievre проти Бельгії, § 97; Shabani проти Швейцарії, § 62).
Отже, суд повинен розглянути можливість застосування менш інтрузивних заходів, ніж тримання під вартою (Ambruszkiewicz проти Польщі, § 32).
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Слідчим суддею враховано правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12 січня 2012 р. у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».
Також, у рішенні ЕСПЛ «Єлоєв проти України» від 6 листопада 2008 р., зазначено про те, що «навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину, тяжкість обвинувачення не можуть бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.»
При цьому враховується, що ризик незаконного впливу на свідків даному у кримінальному провадженню, існує, однак стороною обвинувачення будь-які докази щодо здійснення спроб незаконного тиску на свідків не надані та в матеріалах справи відсутні. Необхідно зауважити, що свідками цього кримінального правопорушення, серед інших, є дружина підозрюваного та його падчерка, які добровільно дали показання про відомі їм обставини кримінального правопорушення. Сам же підозрюваний також дав показання по цьому кримінальному провадженню, брав участь у слідчому експерименті, тобто бере активну участь у з'ясуванні всіх обставин кримінального правопорушення.
Враховуючи, що у справі проведені усі необхідні первинні слідчі дії, допитано свідків, речові докази перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення, реалізація підозрюваним вказаного ризику є мінімальною.
Доводи прокурора щодо необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення встановлених щодо останнього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК лише у такий спосіб.
Слідчий суддя вважає, що встановлені ризики хоча і існують, однак можуть бути мінімізованими, шляхом покладання на підозрюваного відповідних обов'язків, які полягають у забороні залишення його житла та обов'язку за першою вимогу з'явитися до слідчого, прокурора або суду, що з огляду на стадію досудового розслідування здатне забезпечити участь ОСОБА_6 у слідчих діях та потреби сторони обвинувачення.
Враховується, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, соціальні зв'язки, є особою з інвалідністю І-А групи, який потребує подальшої реабілітації та постійного стороннього догляду через отримане поранення та втрату кінцівок, що не спростовується прокурором та в своїй сукупності свідчить про наявність соціально-стримуючих факторів у запобіганні заявленим ризикам.
Також, при оцінці дій ОСОБА_6 , враховуючи його пояснення у засіданні та письмові пояснення свідка ОСОБА_12 слідчий суддя звертає увагу на той факт, що з моменту ймовірного завдання тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 і до моменту його смерті пройшло близько 4 годин. Сам ОСОБА_6 з його показань пропонував ОСОБА_7 викликати швидку, на що той відмовився.
Зокрема, згідно показань свідка ОСОБА_12 , яка проживає по сусідству з ОСОБА_7 . Вказала, що 30 вересня 2025 року близько 19:20 вона ішла з церкви та бачила ОСОБА_7 , який ходив по спільному подвір'ї, був дещо згорбленим. На голові мав кепку, а тому нічого дивного не побачила. Згодом, помітила, що він дещо погано себе почуває, відкрила йому двері до будинку, після чого він ліг на ліжко. Побачила каплі крові, а на його голові відкриту рану. Через декілька хвилин він знепритомнів. Після чого викликали поліцію та швидку.
Більше того, у матеріалах провадження на даний час відсутня судово-медична експертиза, яка б принаймні дала відповіді на питання щодо дійсних причин смерті, характер, локалізацію поранень, можливий спосіб їх отримання, наявність та характер причинно-наслідкових зв'язків між діями підозрюваного та наслідками у вигляді смерті ОСОБА_7 .
З огляду на викладене, керуючись Конвенцією, рішеннями ЄСПЛ, правовими нормами КПК України, а також з огляду на тяжкий стан підозрюваного, його інвалідність та фізичної його неможливості вчинення конкретних дій, спрямованих на перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні, продовження злочинної діяльності, ухилення від відбування покарання тощо, слідчий суддя вважає за можливе обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який, відповідно ст. 176 КПК України є найбільш суворим запобіжним заходом після тримання під вартою.
Слідчий суддя вважає, що на теперішній час саме цей запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є заходом, який забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_6 , покладених на нього процесуальних обов'язків, та правової норми, яку містить ст. 177 КПК України, та є втіленням щодо забезпечення дотримання конституційних прав і свобод людини та громадянина на такому ж рівні, як вони гарантуються Європейською Конвенцією з прав людини та основоположних свобод і практикою ЄСПЛ.
Керуючись ст. 176-178, 183, 184, 199, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задоволити частково.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Новгородське Донецької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , одруженого, з середньою освітою, не працюючого, інваліда І-А групи, ветерана війни, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю (браслету).
Визначити строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у 2 (два) місяці, тобто по 29 листопада 2025 року.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування/суду;
- не залишати без дозволу органу досудового розслідування, слідчого, прокурора, суду місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово;
- повідомляти орган досудового розслідування, прокурора про зміну місця свого проживання; утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися у житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Копію ухвали невідкладно вручити учасникам судового провадження та направити до ВП №7 РУП ГУНП в Рівненській області для негайного виконання.
Копію ухвали невідкладно вручити учасникам судового провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлено 03.10.2025.
Слідчий суддя