Справа № 548/1970/25
Провадження № 2/548/905/25
03.10.2025 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді - Коновод О. В.
за участю : секретаря судового засідання - Матвієнко О.А.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про встановлення факту належності спадкодавцю майна та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом
Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.
Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.
На обґрунтування позову зазначив, що Позивач, ОСОБА_1 , є:
- рідною донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_1 від 04.08.1984;
- рідною онукою ОСОБА_3 (мати батька позивача), що підтверджується свідоцтвом про народження батька позивача ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 25.04.1949.
ІНФОРМАЦІЯ_1 бабуся позивача ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 21.05.2013.
Згідно довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Хорольської міської ради № 09-08/1/635 від 12.08.2025. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 батько позивача ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 21.09.2015.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема, на:будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: житлового будинку, Літ. А-1, загальною площею 62,1 кв.м., житловою площею 31,6 кв.м.; прибудови, Літ. а; сараю, Літ. Б; погріба, Літ. В; колодязю №1; огорожі № 2, воріт з хвірткою № 3, газопроводу № 4; земельну ділянку площею 0,47 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована у с. Вергуни Хорольської територіальної громади Лубенського району Полтавської області.
Спадщину щодо вищевказаного майна померлої ОСОБА_3 , прийняв її син ОСОБА_2 , але за життя не оформив своїх спадкових прав у зв'язку із смертю.
При цьому, будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав померлій ОСОБА_3 відповідно до виписки із погосподарської книги № 2 села Вергуни Хорольського району Полтавської області за 2011-2015 роки (справа № 02-17 том 6, арк. 57). Особовий рахунок - НОМЕР_5 , адреса житлового будинку - АДРЕСА_1 . Прізвище, ім'я, по батькові голови домогосподарства - ОСОБА_3 , 1927 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Хорольської міської ради № 09-08/1/651 від 18.08.2025, вулиця «Крупської» в с. Вергуни Лубенського району Полтавської області (Хорольської ТГ) перейменовано на вулицю «Зелена» згідно рішення № 42 від 22.01.2016 четвертої сесії VII скликання Клепачівської сільської ради Хорольського району Полтавської області «Про перейменування вулиць та провулків населених пунктів Клепачівської сільської ради Хорольського району Полтавської області».
18.08.2025 на вищевказаний будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами ФОП ОСОБА_4 на замовлення позивача ОСОБА_1 розроблено технічний паспорт (ідентифікатор об'єкта нерухомого майна 01.3334884.4986203.20250818.53.0000.05) та внесено інформацію до Реєстру будівельної діяльності №: TI01:1844:5581:8785:7420.
Згідно вказаних вище документів, будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: житлового будинку, Літ. А-1, загальною площею 62,1 кв.м., житловою площею 31,6 кв.м.; прибудови, Літ. а; сараю, Літ. Б; погріба, Літ. В; колодязя №1; огорожі № 2, воріт з хвірткою № 3, газопроводу № 4.
Згідно звіту про оцінку майна - житлового будинку, загальною площею 62,1 м.кв. з господарськими будівлями і спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість об'єкта оцінки, станом на дату оцінки становить 115800 гривень.
Відповідно до довідки № 11472, виданої 27.08.2025 КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», станом на 31.12.2012, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано в КП «Лубенське МБТІ».
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 439175628 від 12.08.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , нерухоме майно не зареєстроване.
Земельна ділянка загальною площею 0,47 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована у с. Вергуни Хорольської територіальної громади Лубенського району Полтавської області належала ОСОБА_3 на підставі рішення Клепачівської сільської ради народних депутатів Хорольського району Полтавської області № 34 від 24.12.1993 «Про безоплатну передачу в приватну власність громадянам земельних ділянок».
03.09.2025 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.
В судове засідання позивач та його представник не з"явилися, але в позовній заяві прохали суд провести розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача у підготовче судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, протягом строку, встановленого судом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить розглянути справу у відсутність їх представника та не заперечує проти задовлення позову.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Врахувавши позицію позивачки, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Позивач, ОСОБА_1 , є:
- рідною донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_1 від 04.08.1984;
- рідною онукою ОСОБА_3 (мати батька позивача), що підтверджується свідоцтвом про народження батька позивача ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 25.04.1949.
ІНФОРМАЦІЯ_1 бабуся позивача ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 21.05.2013.
Згідно довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Хорольської міської ради № 09-08/1/635 від 12.08.2025. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 батько позивача ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 21.09.2015.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема, на:будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: житлового будинку, Літ. А-1, загальною площею 62,1 кв.м., житловою площею 31,6 кв.м.; прибудови, Літ. а; сараю, Літ. Б; погріба, Літ. В; колодязю №1; огорожі № 2, воріт з хвірткою № 3, газопроводу № 4; земельну ділянку площею 0,47 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована у с. Вергуни Хорольської територіальної громади Лубенського району Полтавської області.
Спадщину щодо вищевказаного майна померлої ОСОБА_3 , прийняв її син ОСОБА_2 , але за життя не оформив своїх спадкових прав у зв'язку із смертю.
При цьому, будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав померлій ОСОБА_3 відповідно до виписки із погосподарської книги № 2 села Вергуни Хорольського району Полтавської області за 2011-2015 роки (справа № 02-17 том 6, арк. 57). Особовий рахунок - НОМЕР_5 , адреса житлового будинку - АДРЕСА_1 . Прізвище, ім'я, по батькові голови домогосподарства - ОСОБА_3 , 1927 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Хорольської міської ради № 09-08/1/651 від 18.08.2025, вулиця «Крупської» в с. Вергуни Лубенського району Полтавської області (Хорольської ТГ) перейменовано на вулицю «Зелена» згідно рішення № 42 від 22.01.2016 четвертої сесії VII скликання Клепачівської сільської ради Хорольського району Полтавської області «Про перейменування вулиць та провулків населених пунктів Клепачівської сільської ради Хорольського району Полтавської області».
18.08.2025 на вищевказаний будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами ФОП ОСОБА_4 на замовлення позивача ОСОБА_1 розроблено технічний паспорт (ідентифікатор об'єкта нерухомого майна 01.3334884.4986203.20250818.53.0000.05) та внесено інформацію до Реєстру будівельної діяльності №: TI01:1844:5581:8785:7420.
Згідно вказаних вище документів, будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: житлового будинку, Літ. А-1, загальною площею 62,1 кв.м., житловою площею 31,6 кв.м.; прибудови, Літ. а; сараю, Літ. Б; погріба, Літ. В; колодязя №1; огорожі № 2, воріт з хвірткою № 3, газопроводу № 4.
Згідно звіту про оцінку майна - житлового будинку, загальною площею 62,1 м.кв. з господарськими будівлями і спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість об'єкта оцінки, станом на дату оцінки становить 115800 гривень.
Відповідно до довідки № 11472, виданої 27.08.2025 КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», станом на 31.12.2012, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано в КП «Лубенське МБТІ».
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 439175628 від 12.08.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , нерухоме майно не зареєстроване.
Земельна ділянка загальною площею 0,47 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована у с. Вергуни Хорольської територіальної громади Лубенського району Полтавської області належала ОСОБА_3 на підставі рішення Клепачівської сільської ради народних депутатів Хорольського району Полтавської області № 34 від 24.12.1993 «Про безоплатну передачу в приватну власність громадянам земельних ділянок».
Нормативно грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки становить 16813,16 грн.
З метою оформлення спадщини на вищевказане нерухоме майно ОСОБА_1 звернулася до Хорольської державної нотаріальної контори, яка листом № 351/02-14 від 06.06.2020 повідомила про наступне.
Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом, що прийняла спадщину до майна батька ОСОБА_2 , 1949 року народження, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнім місцем проживання та реєстрації якого було: АДРЕСА_2 , про що 29.02.2016 у Хорольській державній нотаріальній конторі було відкрито спадкову справу № 54/2016 до мана ОСОБА_2 , 1949 року народження, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 . У даній спадковій справі маються подані в строки визначені ст. 1270 Цивільного кодексу України заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини та заяви про відмову від прийняття спадщини подані дружиною спадкодавця ОСОБА_5 , 1953 року народження, та сином спадкодавця ОСОБА_6 , 1981 року народження; інших заяв про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини у дану спадкову справу не подано.
ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, яка прийняла спадщину до майна ОСОБА_2 .
Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати спадкодавця - ОСОБА_3 , останнійм місцем проживання якої було с. Вергуни Хорольського району Полтавської області. 12.07.2013 у Хорольській державнй нотаріальній конторі на підставі заяви про прийняття спадщини поданої сином спадкодавця ОСОБА_2 та заяви про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 поданої сином спадкодавця ОСОБА_7 , було відкрито спадкову справу № 246/2013 до майна ОСОБА_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину після своєї матері ОСОБА_3 .
Позивачем, у зв'язку з відсутністю таких, не надано нотаріусу документів щодо житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 та з яких би слідувало що ОСОБА_3 є власником цього будинку, що свідчить про те, що право власності на даний будинок спадкодавець за життя не оформила та не зареєструвала відповідно до вимог законодавства, тому оформленого належним чином документа, який би посвідчував право власності спадкодавця на вищевказаний житловий будинок немає. Відповідно до ст. 182 та 331 ч. 2 абз. 3 Цивільного кодекс України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, право власності на це майно виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до вимог ст. 68 ЗУ «Про нотаріат», видача свідоцтва про право власності на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що підтверджують право власності спадкодавця на це майно. Право власності на житловий будинок можу бути підтверджено зокрема одним з таких документів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна, свідоцтвом про право на спадщину, рішенням суду та ін.
У разі якщо документ, який підтверджує право власності спадкодавця, відсутній і реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, який спадкодавець бажає успадкувати не була проведена, питання належності цього нерухомого майна його попередньому власнику (спадкодавцю) та визнання права власності за наступним його власником (спадкоємцем) може бути вирішено у судовому порядку.
У зв'язку з вищевикладеним нотаріус роз'яснив позивачу право звернутися до суду для вирішення питання про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на вищевказаний об'єкт нерухомого майна.
Разом з тим, позивач ОСОБА_1 не може надати до нотаріальної контори будь-які з вищевказаних документів, що підтверджують належність житлового будинку з госпораськими будівлями та спорудами спадкодавцям оскільки за життя такі документи спадкодавцями не виготовлялися.
Крім того, ОСОБА_1 не може надати нотаріусу відповідні документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку, оскільки за життя спадкодавці не виділили в натурі земельну ділянку, не присвоїли їй кадастровий номер не здійснили державну реєстрацію права власності на землю.
У зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно та у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не оформив свої спадкові права після смерті матері ОСОБА_3 позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Норми права, застосовані судом.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У ст. 1268 ЦК України вказано, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1275 ЦК України передбачено, що якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.
Відповідно до ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Пунктом 4.18. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, передбачено, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. Видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
З листа Міністерства юстиції від 21.02.2005 року за № 19-32/319 у разі смерті власника нерухомого майна, правовстановлювальний документ на який відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватись у судовому порядку.
Згідно роз'яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Аналогічні роз'яснення викладені у п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», а саме, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 37 постанови пленуму «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 вказав, що оскільки позови про визнання права власності, що пред'явлені на підставі статті 392 ЦК, пов'язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 2 вищевказаної статті ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені будь-які інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Факт належності спадкового майна спадкодавцю має юридичне значення, оскільки надає позивачу, як спадкоємцю за законом, можливість реалізувати право на вказане спадкове майно та дозволить використувати своє право, як власника, на розпорядження належним майном.
Відповідно до роз'яснень, викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 7 грудня 1990 року № 533-XII, Законом України «Про державний нотаріат» від 25 грудня 1974, постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11березня 1985року №105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Таким чином, виписка з погосподарської книги № 2 села Вергуни Хорольського району Полтавської області (Справа № 02-17 том 6) за особовим рахунком - 0585 підтвержує право власності померлої ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Статтею 81 ЗК України визначено, що громадяни набувають право власності на земельні ділянки, крім іншого, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, прийняття спадщини.
Відповідно до п.7 Перехідних положень ЗК України, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Згідно з абзацом 2 пункту 1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до ст. 6 Земельного кодексу України 1991 року, громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, у тому числі для ведення особистого підсобного господарства. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян, у тому числі, для: ведення особистого підсобного господарства.
Згідно ст. 56 Земельного кодексу України 1991 року, для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.
Відповідно до декрету Кабінету Міністрів України № 15-92 від 15.01.1993 «Про приватизацію земельних ділянок», сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.
Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
Відповідно до п. 10 розділу VII ЗУ «Про державний земельний кадастр», документи. якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.
Згідно п. 2 розділу VII ЗУ «Про Державний земельний кадастр», земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру.
Правова позиція щодо права власності на земельні ділянки, приватизовані згідно з декретом Кабінету Міністрів України № 15-92 від 15.01, висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 372/2626/15-ц.
Таким чином, рішення Клепачівської сільської ради народних депутатів Хорольського району Полтавської області № 34 від 24.12.1993 «Про безоплатну передачу в приватну власність громадянам земельних ділянок» підтверджує право власності померлої ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,47 га, для ведення особистого селянського господарства. Однак за життя ОСОБА_3 технічну документації щодо інвентаризації вказаної ділянки не виготовила, кадастровий номер земельній ділянці не присвоєно, межі земельної ділянки в натурі не виділені, державна реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 та її спадкоємцем ОСОБА_2 не була проведена, у зв'язку з чим ОСОБА_1 може визнати право власності на земельну ділянку лише в судовому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України. У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.
Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження, крім іншого, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у тому числі, родинних відносин між фізичними особами.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ), представник позивача: адвокат Пасюта Анатолій Анатолійович ( свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність № 3933, видане 26 жовтня 2021 року; правнича (правова) допомога надається відповідно до договору від 06.08.2024; місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ; офіційна електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_6 ; адреса електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ) до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області ( код ЄДРПОУ: 22528612, адреса знаходження: м. Хорол, вул. Соборності буд. 4, Лубенського району Полтавської області) про встановлення факту належності спадкодавцю майна та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом- задовольнити.
Встановити факт належності померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 об'єкта нерухомого майна - будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: житлового будинку, Літ. А-1, загальною площею 62,1 кв.м., житловою площею 31,6 кв.м.; прибудови, Літ. а; сараю, Літ. Б; погріба, Літ. В; колодязя №1; огорожі № 2, воріт з хвірткою № 3, газопроводу № 4.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_6 , у порядку спадкування за законом право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: житлового будинку, Літ. А-1, загальною площею 62,1 кв.м., житловою площею 31,6 кв.м.; прибудови, Літ. а; сараю, Літ. Б; погріба, Літ. В; колодязя №1; огорожі № 2, воріт з хвірткою № 3, газопроводу № 4, що належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , спадкоємцем після смерті якої був її син ОСОБА_2 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_6 , у порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку загальною 0,47 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована у с. Вергуни Хорольської територіальної громади Лубенського району Полтавської області, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , спадкоємцем після смерті якої був її син ОСОБА_2 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 03.10.2025 року.
Суддя : О.В. Коновод