Подільський районний суд міста Полтави
Справа № 553/2580/25
Провадження № 2/553/1290/2025
Іменем України
29.09.2025м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави у складі головуючого судді Фоміної Ю.В., за участю секретаря судового засідання Долгової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №553/2580/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У червні 2025 року до суду надійшла позовна заява представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив суд ухвалити рішення на підставі якого, стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Ейс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 78 254,00 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 23.07.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір № 577542454 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
Позивач зазначає, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 23.07.2021 року перерахувало грошові кошти в сумі 22 000,00 грн на банківську карту позичальника № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Позивач зазначає, що відповідач виконував умови кредитного договору. Це свідчить про те, що він усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов'язання за ним. Таким чином, підтверджуючи факт укладення та розуміння його правил.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 зі строком дії якого 28 листопада 2019 року. В подальшому шляхом укладання Додаткових угод до договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 153 від 28.09.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 153 від 28.09.2021 до Договору факторингу 1 до позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги№ 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Відповідача. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно Договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року.
29.05.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором 023 до Договору факторингу 2.
Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 78 254,00 грн.
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 29.05.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3.
Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Позивача згідно Договору факторингу 3 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 29.05.2025 до Договору факторингу 3.
Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 78 254,00 грн, яка складається з: 22 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 56 254,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Позивач зазначає, що належним чином повідомив боржника про заборгованість за Кредитним договором № 577542454 від 23.07.2021, а саме відправив лист-повідомлення, в якому зазначив про намір стягнення заборгованості в судовому порядку. Проте, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання за вищевказаним кредитним договором. З метою захисту майнових прав, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з вищезазначеною позовною заявою.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 23.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилися, надала заяву про розгляд справи у її відсутність та надано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що Договір кредитної лінії № 577542454 від 23.07.2021 року начебто діяв у період з 23.07.2021 року по 22.08.2021 року строком 30 днів, а позовна заява по стягненню заборгованості по вказаному договорі була подана до суду у червні 2025 року, а, отже, враховуючи вищевикладене, прость застосувати строки позовної давності при розгляді позовної заяви. Договір № 577542454 від 23.07.2021 року, який начебто було укладено між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 , начебто діяв в період з 23 липня 2021 р. по 22 серпня 2021 р. строком 30 днів, проте відповідно до Виписки наданої до позовної заяви стягнення заборгованості проводиться за період з 23.07.2021 р. по дату подання позовної заяви, тобто заборгованість пропонується стягнути поза межам дії кредитного договору, який не було укладено. Стягувати заборогованість поза межами дії кредитного договору, який до того ж не було укладено та не було підписано, ТОВ «ФК «ЕЙС» не має права. Так, із аналізу вказаних договорів факторингу вбачається, що право вимоги від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до нових кредиторів починаючи ще 28.11.2018 року, а сам кредитний договір № 577542454 від 23.07.2021 року року було укладено пізніше, тобто більше ніж через 2 роки після укладення договору факторингу, що взаемовиключає одне одного, оскільки договір факторингу права вимоги є похідним від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги. Отже, позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 577542454 від 23.07.2021 року року від первісного кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», відповідно, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», відповідно, та від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕИС». Правовідносини між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» начебто виникли 23.07.2021, тобто значно пізніше, ніш був укладений договір факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», у якому предмет договору не був індивідуалізований належним чином, а отже, на час укладення договору факторингу у TOB «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до відповідача. Тому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не могло відступити ТОВ «Таліон плюс» право вимоги за кредитним договором, а ті, в свою чергу, ТОВ «Онлайн фінанс» та в подальшому ТОВ «ФК «ЕЙС». Позивачем не надані належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту переказу грошових коштів позичальнику, на надана виписка по картковому рахунку, з наданого розрахунку заборгованості не можливо встановити формування заборгованості та її складові, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному періоду. Тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача подав відповідь на заперечення, в якому надає наступні пояснення, а саме: позовна давність під час дії воєнного стану вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану. Отже, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, Позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Всі належні докази на підтвердження позовних вимог, були надані позивачем. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного Договору ІНІЦІЮЄ платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого їх зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача. Надані платіжні інструкції містять підпис та печатку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі Товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами Договору. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення. Первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують переказ коштів згідно договору № 577542454 від 23.07.2021 на платіжну картку Відповідача (маска карти № НОМЕР_1 ) знаходяться в АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО " УНІВЕРСАЛ БАНК". Варто зазначити, при поданні позовної заяви Позивач з метою отримання додаткових доказів, на підтвердження наступної інформації: належності платіжної картки № НОМЕР_5 Відповідачеві; факту перерахування коштів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та зарахування їх на картковий рахунок Відповідача, підтвердження належності номеру телефона: НОМЕР_2 . В позовній заяві Позивачем повідомлено, що оригінали вищезазначених документів перебувають у попередніх кредиторів - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»,ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». У разі необхідності суд може витребувати зазначені оригінали безпосередньо у первинного кредитора. При заповненні Заявки на кредит Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку. Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QRкод - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації Договору Позичальника. Одноразовий персональний ідентифікатор - НОМЕР_6 направлено Відповідачу 23.07.2021 о 07:11:00год. на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_3 , одноразовий персональний ідентифікатор введено Відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 23.07.2021 о 07:11:44. Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь- який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті. Враховуючи вищевикладене, Позивач надав беззаперечні докази того, що Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність Відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам Відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість. Підпис Боржника відображено шляхом накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Таким чином, наданий Позивачем кредитний Договір № 577542454 від 23.07.2021 року наданий до позовної заяви, є оригінальним документом. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов'язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 22000,00 грн. на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення № 10878430-979b-46b1-9945-1024542e21a3 від 23.07.2021 з відміткою Товариства.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ст. ст. 1054, 1049 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК Україна, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Судом було встановлено, що 23.07.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 577542454 у формі електронного документа шляхом використання позичальником ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора.
За умовами Кредитного договору № 577542454 від 23.07.2021 року кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
23.07.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 22 000,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 про що надана платіжне доручення банку (а.с.43) та на ухвалу суду «Універсал банк» надана інформація про власника зазначеної банковської картки та виписка по картковому рахунку відповідачки. Отже ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов'язання за Кредитним договором №577542454, надавши гроші ОСОБА_1 у позику.
Сторони на підставі ст. ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України визначили за цим Договором розмір та порядок погашення кредиту, сплати відсотків.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 зі строком дії якого 28 листопада 2019 року. В подальшому шляхом укладання Додаткових угод до договору факторингу Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 153 від 28.09.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 153 від 28.09.2021 до Договору факторингу 1 до позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги№ 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Відповідача. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно Договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року.
29.05.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №577542454.
Надані позивачем копії договорів факторингу, реєстри прав вимоги та платіжні інструкції щодо оплати за відступлення прав вимоги за договорами факторингу є належними та допустимими доказами відступлення прав вимоги у спірних правовідносинах та доказами того, що таке відступлення відбулося, а отже до позивача ТОВ «ФК Ейс» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №577542454 від 23.07.2021 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором 3577542454 від 23.07.201 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №577542454 від 23.07.2021 року становить загальну суму 78 254,00 грн., з яких: 22000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 56254,00 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом. Жодних оплат відповідачка на виконання умов Договору не здійснювала. Свого розрахунку заборгованості та нарахування процентів не надала.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, наявні в матеріалах справи письмові докази (розрахунок заборгованості) є належними та допустимими доказами у розумінні статей 76-78 ЦПК України, а отже підстав для його неприйняття у суду не має.
При цьому, суд зазначає, що нарахування процентів здійснювалося за період з 23.08.2021 року по 19.11.2021 року відповідно до умов п.1.12.2, 191.1,1.9.3 Правил та Паспорту споживчого кредиту, які є невід'ємною частину Договору, укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» та ОСОБА_1 . Судом перевірені розрахунки заборгованості, надані представником позивача, які суд вважає вірним.
Щодо заяви відповідачки про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 3ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України від 17 березня 2020 року №530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом №540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Також варто зазначити, що 17.03.2022 набув чинності Закон України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану», яким було внесені зміни до ЦК України, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк його дії».
Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено.
Отже, оскільки з 24 лютого 2022 року та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви в Україні діяв правовий режим воєнного стану, а 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, відповідно до п. 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, позивач не пропустив позовну давність, визначену статтею 257 ЦК України, а тому підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку з її пропуском не має.
Таким чином, на підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що обсяг заборгованості за кредитним договором №577542454 від 23.07.2021 року становить 78 254,00 грн., знайшов своє документальне підтвердження, тому підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Ейс».
Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
На підтвердження надання правової допомоги представником позивача надано договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 року, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Татаренко та Партнери», протоколом погодження вартості адвокатських послуг, додатковою угодою №25770504321, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги на загальну суму 7000,00 грн., з яких вартість складання позовної заяви становить 5000,00 грн., вивчення матеріалів справи становить 1000,00 грн., підготовка та складання адвокатського запиту та клопотання по 500,00 грн.
Проте, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
При цьому, суд зазначає, що чинний ЦПК України встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов'язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. є співмірним із складністю справи, наданами адвокатом послугами та витраченим адвокатом часу, а отже підстав для зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу не має.
Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 259, 264-265, ЦПК України, суд,-
Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за Кредитним договором № 577542454 від 23.07.2021 у розмірі 78 254,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956) судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03.10.2025 року.
Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. В. Фоміна