Подільський районний суд міста Полтави
Справа № 553/1933/25
Провадження № 2/553/1092/2025
Іменем України
02.10.2025м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави в складі головуючого судді Фоміної Ю.В., за участю секретаря судового засідання Долгової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №553/1933/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «Санфорд Капітал» у травні 2025 року звернулось до Подільського районного суду міста Полтави з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором №22031000525595 від 05.08.2021 року в загальному розмірі 22 199,5 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7200,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.08.2021 року між Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено було комплексний договір про надання банківських послуг №22031000525595, на підставі якого за заявою ОСОБА_1 банк відкрив їй поточний рахунок, видав платіжну карту і надав їй кредит у формі кредитної лінії на строк 12 місяців з наступною автопролонгацією на кожні наступні 12 місяців, у випадку відсутності повідомлення від Банку про закінчення строку кредиту.
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплаті відсотків та комісії належним чином не виконав, має заборгованість, яка станом на 10.04.2024 року становить 22 199,5 грн. з якої: залишок простроченого кредиту: в сумі 12 305,54 гривень; залишок прострочених відсотків: в сумі 9 893,96 гривень; залишок прострочених комісій: в сумі гривень.
11.04.2024 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та позивачем ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №11/04/24, згідно якого до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги за Кредитним договором №22031000525595 від 05.08.2021 року. Всі нарахування, які відбулися до дати отримання позивачем права грошової вимоги, здійснювалися безпосередньо АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» станом на день відступлення права вимоги 11.04.2024 року. Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 08.07.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Представник позивача в судове засідання не з'явився, подана заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного винесення рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини не явки суду не відомі, відзив до суду не подавав.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).Суд постановив проводити заочний розгляд справи, ухваливши заочне рішення. За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ст. ст. 1054, 1049 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК Україна, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Судом встановлено, що 05.08.2021 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений комплексний договір про надання банківських послуг №22031000525595, відповідно до якого за заявою ОСОБА_1 банк відкрив останній поточний рахунок, видав платіжну картку.
Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов'язання виконав і зарахував на банківський поточний рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12 524,00 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором, зробленим первісним кредитором АТ «Банк кредит Дніпро», станом на 10.04.2024 року за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 22 199,5 грн. з якої: залишок простроченого кредиту в сумі 12 305,54 гривень; залишок прострочених відсотків в сумі 9893,96 гривень.
Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «Санфорд Капітал» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО». ТОВ «Санфорд Капітал» та ТОВ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали.
Відповідно до банківських виписок по особовому рахунку, відповідач активно користувався кредитними коштами.
11.04.2024 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та позивачем ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №11/04/24, згідно якого до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги за Кредитним договором №22031000525595.
Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч. 1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним. Така позиція викладена і Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року № 6-979цс15.
Отже, позивач як новий кредитор набув прав вимоги до відповідача за кредитним договором №26255056673701, а тому має право звернутись із вимогами про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, наявні в матеріалах справи письмові докази: банківські виписки, зведений розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором, є належним та допустимим доказом наявносі суми заборгованості у розумінні статей 76-78 ЦПК України.
Встановивши зазначені обставини у справі, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений письмовий кредитний договір, за умовами якого відповідачка отримала грошові кошти та зобов'язалася повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами, розмір процентів узгоджений сторонами письмово, а тому заперечення відповідачки щодо відсутності письмового договору про сплату певного розміру відсотків та як наслідок відсутності заборгованості, не беруться судом до уваги. Доказів повернення в повному обсязі грошових сум первісному або новому кредитору у вигляді тілу кредиту та відсотків матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Так, представник позивача просить стягнути витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
На підтвердження надання правової допомоги представником позивача надано договір про надання правничої допомоги № 4 від 16.12.2024 року, укладений між позивачем та АО «Альянс ДЛС», вартість послуг (прейскурант) від 01.04.2024 року, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 4 від 16.12.2024 року, реєстр боржників.
Проте, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
При цьому, суд зазначає, що чинний ЦПК України встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов'язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7200 грн. є співмірним із складністю справи та наданами адвокатом послугами. При цьому суд зазначає, що відповідачка також понесла витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн., що є співмірним із розміром послуг іншого адвоката сторони позивача, а отже підстав для зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу не має.
Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7200,00 грн.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача витрати понесені позивачем по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 76- 81, 89, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-1 поверх, приміщення 68,69, ідентифікаційний код: 43575686, заборгованість за кредитним договором №22031000525595 від 05.08.2021 року в загальному розмірі 22 199,5 грн. (двадцять дві тисячі сто дев'яносто дев'ять грн. 96 коп.) з яких: 12 305,54 грн. - залишок простроченого кредиту; 9893,96 грн. - залишок прострочених відсотків.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-1 поверх, приміщення 68,69, ідентифікаційний код: 43575686, судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7200,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. В. Фоміна