Справа №295/7316/25
Категорія 17
2-о/295/189/25
23.09.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі головуючого судді Перекупка І.Г., при секретарі судового засідання Конончук Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Богунського районного суду м. Житомира справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності заповіту,-
До Богунського районного суду м. Житомира звернувся ОСОБА_1 з заявою про встановлення факту належності заповіту. В обгрунтування заяви вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його, ОСОБА_1 мати, ОСОБА_2 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 27.12.2007 року було складено відповідний актовий запис № 3303 (Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 ).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 241, номер спадкової справи № 439/2008, спадкоємицею 1/3 частки майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її мати, ОСОБА_3 .
16.05.2008 р. його бабусею, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було складено заповіт, посвідчений 16.05.2008 р., державним нотаріусом Другої житомирської державної нотаріальної контори Кулініч Н.А., зареєстрований в реєстрі за № 2-488, яким вона заповіла йому, онуку, ОСОБА_1 , все майно, належне їй на день смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його бабуся ОСОБА_3 , про що Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 22.02.2025 року було складено відповідний актовий запис №4744 (Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_2 ).
В заповіті, який був складений 16.08.2008 р., його, ОСОБА_1 , прізвище вказане як « ОСОБА_4 , що свідчить про наявність орфографічної помилки у написанні прізвища у заповіті.
Заявник просить встановити факт, що заповіт від імені його бабусі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений 16.05.2008 р., державним нотаріусом Другої житомирської державної нотаріальної контори Кулініч Н.А., зареєстровано в реєстрі за № 2-488 на ім'я ОСОБА_4 , належить йому, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 . адреса: АДРЕСА_1 .
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявника, ОСОБА_2 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 27.12.2007 року було складено відповідний актовий запис № 3303. (Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 ). (а. с. 13).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 241, номер спадкової справи № 439/2008, спадкоємицею 1/3 частки майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її мати, ОСОБА_3 . (а. с. 11).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 239, номер спадкової справи № 439/2008, спадкоємцем 2/3 часток майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у тому числі з урахуванням 1/3 частки майна, від якого відмовився чоловік померлої, ОСОБА_5 .
Відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом стосуються нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлій на підставі: договору дарування частини квартири посвідченого Ширінською Л.В., приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу, 27 грудня 2006 р. за реєстром № 3718, зареєстрованого Комунальним підприємством «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 28 березня 2007 року за номером запису: 12749 в книзі № 112, реєстраційний номер: 13106991; свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою житомирською державною нотаріальною конторою 16 березня 2006 року за реєстром № 2-367, зареєстрованого Комунальним підприємством «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 19 квітня 2006 р. за номером запису: 12749 в книзі № 112, реєстраційний номер: 13106991; свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Виконкому Житомирської міської Ради народних депутатів 27 жовтня 1993 р. за № 6938, зареєстрованого Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 19.11.1993 р. за №12749. Квартира складається з чотирьох житлових кімнат та службових приміщень, загальною площею 60.66 кв. м, в тому числі житловою площею - 46.30 кв. м.
16.05.2008 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було складено заповіт, посвідчений 16.05.2008 р., державним нотаріусом Другої житомирської державної нотаріальної контори Кулініч Н.А., зареєстрований в реєстрі за № 2-488, яким вона заповіла йому, онуку, ОСОБА_1 , все майно, належне їй на день смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , про що Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 22.02.2025 р. було складено відповідний актовий запис №4744 (Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_2 ). (а. с. 14).
В заповіті, який був складений 16.08.2008 р., прізвище ОСОБА_1 вказане як « ОСОБА_4 , що свідчить про наявність орфографічної помилки у написанні прізвища у заповіті.
В той же час, згідно копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 11.02.2012 р. Богунським РВ УМВС України в Житомирській області прізвище ім'я по-батькові записано саме як ОСОБА_1 . (а. с. 7-8).
Згідно Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_5 ОСОБА_1 , матір'ю вказана ОСОБА_2 . (а. с. 53).
У свідоцтві про народження Серія НОМЕР_6 , матір'ю ОСОБА_2 , записана ОСОБА_3 . (а. с. 54).
Наведене вище підтверджує наявність родинних відносин між заявником, ОСОБА_1 та його бабусею, ОСОБА_3 .
Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частини 1 та пункт 5 частини 2 ст.293 ЦПК України встановлюють, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності
неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з пунктом 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
За положеннями ст. ст. 1233. 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
У відповідності до ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Частиною 1 ст.1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, які визначені в заповіті. Відповідно до частин 1.2. З ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251- 1252 цього Кодексу.
Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб не допускається. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.
У п.71 рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, шо принцип належного врядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті. причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція бела б рівнозначною, іntег аііа санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, шо саме по собі суперечило б загальним інтересам. Разом з тим, потреба виправити допущену в минулому помилку не повинна непропорційним чином утручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки держоргану має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.03.2021 р. справа № 692/1164/18 провадження № 61-14767св20, розбіжності щодо прізвища, імені та батькові спадкодавця в свідоцтві про смерть та в заповіті на переконання суду, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви. Хоча заповіт містить технічні помилки, але вказаним правочином було оформлено дійсне волевиявлення спадкодавця на розпорядження належним йому майном на випадок його смерті у присутності уповноваженої на вчинення відповідних нотаріальних дій особи, яка засвідчила заповіт, та при посвідченні заповіту були дотримані вимоги щодо його форми - заповіт складено у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання, секретар сільської ради встановила особу заповідача, перевірила його дієздатність, роз'яснила заповідачу зміст статей 1241. 1307 ЦК України та посвідчила особистий підпис на заповіті. При складанні та посвідченні заповіту дотримано таємницю заповіту відповідно до статті 1255 ЦК України. Наявність технічних помилок не спростовує волевиявлення заповідача та не свідчать про порушення вимог щодо форми і порядку посвідчення заповіту.
Окрім того, наявність формальних помилок при складанні заповіту не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності правочину, якщо заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт відповідав волі заповідача, власноруч підписаний заповідачем, має письмову форму, посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2018 р. у справі № 522/904/16-ц та від 3 липня 2019 р. у справі № 725/2412/15-ц.)
Відповідно до вищевказаного, різне написання прізвища в заповіті спадкоємця, ОСОБА_1 , могло бути зумовлено допущеними орфографічними помилками, однак наведені заявником докази дозволяюсь встановити факт належності ОСОБА_1 заповіту від імені його бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений 16.05.2008 року, державним нотаріусом Другої житомирської державної нотаріальної контори Кулініч Н.А., зареєстровано в реєстрі за №2-488.
Керуючись ст. ст. 1258, 1259, 1261, 1264 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст. ст. 259, 260, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності заповіту, задовільнити.
Встановити факт, що заповіт від імені ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Воскресенка, Каслинського району. Челябінської області, проживала за адресою АДРЕСА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений 16.05.2008 р., державним нотаріусом Другої житомирської державної нотаріальної контори Кулініч Н.А.. зареєстровано в реєстрі за № 2-488 на ім'я ОСОБА_4 , належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 . адреса: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 02 жовтня 2025 р.
Суддя Богунського районного
суду міста Житомира І.Г. Перекупка