Справа № 273/68/25
Провадження № 2/273/322/25
01 жовтня 2025 року м.Баранівка
Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Бєлкіної Д.С., секретаря судового засідання Стаднюк В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» Мих Вікторія Олегівна звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором . Просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за Кредитним договором № 103394112 від 30.01.2023 року в розмірі 18025,00 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 30.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №103394112. Згідно умов договору відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 5 000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені кредитним договором. Кредитний договір був підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 27.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №102-МЛ/Т, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до боржників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» , зокрема і до відповідача ОСОБА_1 . Заборгованість відповідача становить 18025,00 грн., з яких 3800,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 13275,00 грн. - прострочена заборгованість за відсотками, 950,00 грн. - прострочена заборгованість за комісією. 19.12.2024 року відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості. Позивач посилаючись на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання згідно кредитного договору не виконує, чим порушує його права, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 14.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін .
В судове засідання представник позивача не з'явився, направив до суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує, відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, в установлений строк відзив на позов не подав, суд вважає за можливе на підставі ст. 211, 280 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності сторін за наявними в справі матеріалами та ухвалити заочне рішення.
У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 30.01.2023 року ОСОБА_1 підписав договір про споживчий кредит № 103394112, згідно якого отримав кредит: 5000,00 грн; строк кредиту: 105 днів з 30.01.2023 року і складається з пільгового і поточного періодів , пільговий період 15 днів, поточний період 90 днів. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 1500,00 грн, які нараховуються за ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду, та протягом поточного періоду - 13500,00 грн, які нараховуються за ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Комісія за надання кредиту - 950,00 грн., що нараховується одноразово в момент видачі кредиту( а.с. 8-13). Відповідачем також підписано Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту .
Кредитний договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором U95804, особу ідентифіковано, що підтверджується довідкою про ідентифікацію ( а.с.15).
Відповідачу банком були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1. кредитного договору шляхом безготівкового переказу на кредитний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням від 30.01.2023 року (а.с. 16 - зворотня сторона).
27.07.2023 року Товариств з обмеженою відповідальністю «Міолан» та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" уклали договір відступлення прав вимоги №102-МЛ/Т, відповідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Міолан», в тому числі і до відповідача (а.с.19-24).
Згідно Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №102-МЛ/Т від 27.07.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103394112 від 30.01.2023 року в розмірі 18025,00 грн., з яких 5000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 13275,00 грн. - прострочена заборгованість за відсотками, 950,00 грн. - прострочена заборгованість за комісією ( а.с.24 -зворотня сторона).
19.12.2024 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовою компанією «Кредит-Капітал» було направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення з вимогою негайно погасити вказану заборгованість за кредитним договором №103394112 від 30.01.2023 року (а.с. 25).
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7ст.11 Закону України «Про електронну комерція» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договорів недійсним не визнано.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зібрані докази вказують на те, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 30.01.2023 року було укладено кредитний договір №103394112 .
У подальшому ТОВ «Мілоан» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "… боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі".
За загальними принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства (статті12,13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подала, як і жодних доказів на спростування її обов'язку повернення кредитних коштів, процентів за користування ними та комісії у розмірі, зазначеному позивачем.
Оскільки позивач довів належними доказами факт укладення відповідачем кредитного договору, невиконання його умов відповідачем, факт укладення договору факторингу, а також розмір боргу, правильність якого відповідачем не оспорено, суд дійшов висновку про задоволення повністю позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором у розмірі 18025,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст.10,12,13,76,81,89,141,264,265,273,274,279,280-282,354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за кредитним договором №103394112 від 30.01.2023 року в розмірі 18025 (вісімнадцять тисяч двадцять п'ять) гривень 00 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236).
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236) сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя Бєлкіна Д.С.