02 жовтня 2025 рокусправа № 380/18921/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправними та скасування рішення.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 12.02.2024 №0373359-2411-1305-UA61060030000070527, відповідно до якого Головним управлінням ДПС у Львівській області визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2023 рік у розмірі 13394,64 грн., а саме на нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 666,40 кв.м.
Ухвалою суду від 13.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна є об'єктами сільськогосподарського призначення та безпосередньо використовуються за призначенням братом позивача для зберігання вирощеної продукції та сільськогосподарського реманенту. Тому, такий об'єкт не підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Також, зауважив, що Більче-Золотецька сільська рада Борщівського району Тернопільської області відповідно до положень Податкового кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 №483 «Про затвердження форм типових рішень про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», прийняла рішення №351 від 04.06.2021, яким встановила на території Більче-Золотецької сільської територіальної громади місцеві податки і збори, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також, пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які вводяться в дію з 01.01.2022. Вказаним рішенням встановлено нульову ставку податку для «будівель сільськогосподарського призначення інші». Однак відповідач не взяв таке до уваги і продовжує нараховувати позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що відповідно до статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Основним критерієм для віднесення до категорії сільськогосподарських товаровиробників є виробництво сільськогосподарської продукції, її переробка на власних чи орендованих потужностях та постачання такої продукції. У матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 займається постачанням будь-якої продукції, а також, позивач не заперечує вказаного у позовній заяві. Також, вказав, що ставка податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються в залежності від місця розташування та типів таких об'єктів нерухомості (підпункт 266.5.1 ПК України), а об'єкт оподаткування залежить від виду діяльності та типу будівель чи споруд за ДК 018-2000 (пункт 266.2 ПК України). Тип об'єктів нерухомості визначається в залежності від його коду за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000. Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 (ДК 018-2000), встановлено, що органом уповноваженим на ведення класифікатора визначено Державне підприємство «Державний науководослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» (ДНДІАСБ). Документом підтверджуючим приналежність об'єктів нерухомості до певного класу будівель за Класифікатором є експертний висновок, виданий органом, уповноваженим на ведення Класифікатора. Однак в матеріалах справи відсутній експертний висновок щодо приналежності об'єкту нерухомості до певного класу будівель, виданий ДНДІАСБ. Також, відповідач вказав, що хоча правовідносини, що склались між позивачем ОСОБА_1 та його братом ОСОБА_2 не оформлені в письмовій формі, проте містять характер орендних правовідносин. Даний факт може слугувати додатковою підставою щодо того, що до позивача не може застосовуватись пільга встановлена підпунктом «ж» підпункту.266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України на яку він посилається як на підставу своїх позовних вимог. Отже, позивачем не надано достатніх та належних доказів, які дали б змогу застосувати податкову пільгу.
Позивач подав до суду відповідь на відзив,в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Додатково вказав, що у позовній заяві основна увага приділена на нульову ставку, а не на податкову пільгу. Також, зауважив, що спірне нежитлове приміщення використовується в сільськогосподарській діяльності, що підтверджує його сільськогосподарське призначення. При цьому, жодних договорів із братом ОСОБА_2 , який є головою СФГ «Веселка», позивач не укладав та не здійснював державної реєстрації.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, що знаходиться в с. Юр'ямпіль, вул. Горішній кут, 70, Борщівський район, Тернопільська область, площею 666,40 кв.м, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.
Згідно з актом прийому-передачі від 05.02.2010 Приватне агропромислове підприємство «Юр'ямпіль» в особі директора Іванишина С.В. з однієї сторони, та ОСОБА_1 з другої сторони, провели прийом-передачу приміщення ремонтної майстерні.
Рішенням виконавчого комітету Більче-Золотецької сільської ради від 15.03.2010 №11 задоволено заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення ремонтної майстерні, яке знаходиться в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
На підставі вказаного рішення видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05.05.2010, яким засвідчено право власності ОСОБА_1 на «нежиле приміщення, ремонтна майстерня» загальною площею 666,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Викладене встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі №380/25742/23, яке скасоване постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
ГУ ДПС У Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 12.02.2024, якими позивачу визначено суми податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період - 2023 рік, на загальну суму 13394,64 грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення безпідставним та протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи справу, суд застосовує такі норми права.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України), яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені вказаним Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених вказаним Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з пунктом 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Статтею 15 ПК України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.
Згідно з статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Згідно з статтею 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 01.01.2019) не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, який набрав чинності 01.01.2019, внесено зміни до ПК України й підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: «не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».
Тобто, умовою звільнення подібних об'єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Отже, застосування підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.
Згідно з вимогами часини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З доказів у справі суд встановив, що відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 12.02.2024, яким визначено суми податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період - 2023 рік, на загальну суму 13394,64 грн. Об'єкт оподаткування в спірному податковому повідомленні-рішенні вказано нерухоме майно (нежитлове приміщення) площею 666,40 кв.м, що знаходиться за адресою Тернопільська область, Борщівський район, с. Юр'ямпіль, вул. Горішній кут, 70.
Щодо спірного питання про належність спірної будівлі до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі промислові та склади, господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до згаданого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 1271) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Отже, на підставі вищевикладеного, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.02.2020 у справі №820/3706/17.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Так, суд встановив, що згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.05.2010 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.05.2010 у власності позивача перебуває «нежиле приміщення, ремонтна майстерня» загальною площею 666,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Борщівський район, с. Юр'ямпіль, вул. Горішній кут, 70.
Вказане також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.
Однак виключно на підставі документів, що підтверджують право власності, неможливо встановити приналежність спірного приміщення до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271), оскільки таке приміщення як ремонтна майстерня там не зазначено.
Водночас встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського призначення.
Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівлі сільськогосподарського призначення (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі сільськогосподарського призначення, тобто будівлі, які використовуються для сільського господарства.
Тобто, ключовим питанням в цій справі є встановлення факту функціонального використання будівлі (ремонтної майстерні) в сільськогосподарській діяльності позивача.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.05.2024 у справі №600/5153/23-а.
У розділі 4 КВЕД визначено, що виробництво - це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Термін «виробництво» призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості. Його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.
Процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», С «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», Е «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
Тобто, ремонтна майстерня за функціональним призначенням є промисловою будівлею та віднесена до складських приміщень згідно коду ДК БС 1252.9.
Однак відповідачем не надано, а судом не встановлено, що позивач використовував належні йому на праві власності об'єкт нерухомості (ремонтної майстерні) для промислового виробництва чи у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності спосіб.
При цьому, позивач вказує, що спірний об'єкт нерухомості за усною домовленістю використовується його братом ОСОБА_2 , який є головою СФГ «Веселка», як будівля сільськогосподарського призначення та для задоволення сільськогосподарських потреб іншої сторони.
Крім того, до суду не надано доказів того, що зазначений об'єкт нерухомості здається позивачем в оренду чи лізинг.
Суд також зазначає, що як на день прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, так і на день прийняття рішення у цій справі, у справі відсутні докази віднесення належного позивачу нерухомого майна до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» або будь-якого іншого класу відповідно до ДК 018-2000.
При цьому, згідно з позиціє Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.05.2023 у справі №380/10802/22, норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов'язку отримати від Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об'єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000, проте такі дії платника могли б спростити процес податкового адміністрування податку на нерухомість.
Обов'язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень положеннями частини 2 статті 77 КАС України покладається саме на відповідача.
Відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівля нерухомості, яка належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення. Здійснюючи донарахування податку контролюючий орган не довів: чим він керувався при визначенні позивачу розміру податкового зобов'язання, який документ щодо класифікації будівель і споруд використав, чому на стадії податкового адміністрування (контролю) не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, що вказує на не дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 8 частини 2 статті 2 КАС України при прийнятті рішень.
Отже, враховуючи висновки Верховного Суду та обставини цієї справи, суд висновує, що відсутність експертного висновку щодо правильності класифікації наявного у власності позивача об'єкта нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000, не свідчить про те, що таке не використовується у сільськогосподарської діяльності.
Таким чином, у випадку позивача суд вважає помилковим висновки контролюючого органу щодо розрахунку податку на нерухоме майно із застосовуванням ставки податку за 1 кв.м. для фізичних осіб у розмірі 0,3%.
Викладене узгоджується із позицією Восьмого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 26.08.2025 у справі №380/25742/23.
Враховуючи викладене та встановленій обставини справи, суд висновує, що відповідач при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення діяв без врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії) що призвело до безпідставного прийняття податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Тому, позов слід задовольнити повністю.
Судовий збір згідно з частиною 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 12.02.2024 №0373359-2411-1305-UA61060030000070527.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79026, вул. Стрийська, 35, м. Львів; ЄДРПОУ 43968090) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяКравців Олег Романович