03 жовтня 2025 рокусправа № 380/16838/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув у місті Львові в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), від імені якого діє представник Сотник І.Е., звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Ухвалою № 380/16838/25 від 22.08.2025 суд роз'єднав позовні вимоги в самостійні провадження, в провадженні цієї справи будуть розглядатися такі вимоги:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо застосування, починаючи з 01 лютого 2023 року, при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення, з обмеженням пенсії максимальним розміром, на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 березня 2024 року № 11/19816-суд;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві провести ОСОБА_1 з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% від сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 березня 2024 року № 11/19816-суд, з урахуванням раніше проведених виплат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив, що отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262), призначену в 2010 році в розмірі 90% грошового забезпечення (вислуга 40 років). На виконання рішення суду орган ПФУ здійснив перерахунок пенсії, визначивши її основний розмір як 70% відповідних сум грошового забезпечення, а також обмежив її розмір «максимальним». Позивач обґрунтовує протиправність таких обмежень розміру його пенсії та наводить такі аргументи: 1) внесені Законом №3668 VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років визначають норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним; 2) з 20.12.2016, з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, у Законі №2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Тому до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7 рп/2016, а не норми Закону№3668-VI. Цей висновок сформовано в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №127/4267/17, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17, від 14.05.2019 у справі №591/2109/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17, від 16.12.2021 у судовій справі№400/2085/19. Тому обмеження розміру нарахованої пенсії максимальним є протиправним.
Ухвалою від 22.08.2025 суд відкрив провадження у цій справі, а також витребував у відповідача докази, необхідні для встановлення обставин справи, що входять в предмет доказування у цьому спорі. Територіальна підсудність справи визначена з урахуванням наданих позивачем доказів реєстрації його місця проживання на території Львівської області (а.с.12).
Відповідач ГУ ПФУ у м. Києві:
- відзиву на позов та будь-яких доказів на спростування аргументів позивача не надало, про причини неподання відзиву суд не повідомило;
- на виконання вимог ухвали суду від 22.08.2025 про витребування доказів надало запитувані судом документи (а.с. 59-64).
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами, а неподання відповідачем - суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин на підставі частини четвертої статті 159 КАС України кваліфікує як визнання позову.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у м.Києві та отримує пенсію за вислугу років підставі Закону №2262, пенсія призначена з 01.05.2010 у розмірі 90% грошового забезпечення (вислуга років - 40) (а.с. 17,62).
На виконання рішення у справі №240/18567/23 Адміністрація Державної прикордонної служби України склала довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними станом на 01.01.2023, що враховується для перерахунку пенсії від 22.03.2024 №11/19816-суд (а.с.18), відповідно до якої грошове забезпечення для перерахунку розміру пенсії становить 66893,10 грн.
На звернення позивача щодо перерахунку пенсії на підставі цієї довідки ГУ ПФУ в м.Києві відмовило у його задоволенні. 23.01.2025 суд прийняв рішення у справі №240/11315/24, відповідно до якого задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 частково, зобов'язав ГУ ПФУ в м.Києві здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки виданої Адміністрацією ДПСУ від 22.03.2024 №11/19816-суд, з урахуванням раніше проведених виплат (а.с. 19-21). В задоволенні позовних вимог щодо здійснення виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром та у розмірі 90% від сум грошового забезпечення суд відмовив з мотивів їх передчасності, оскільки оцінка розміру щомісячних виплат пенсії може бути зроблена лише після проведення пенсійним органом перерахунку пенсії на виконання цього рішення суду.
На виконання рішення суду у справі №240/11315/24 ГУ ПФУ у м. Києві здійснило перерахунок пенсії позивача на підставі довідки від 22.03.2024 №11/19816-суд (а.с.63 зворот), в процесі якого орган ПФУ:
- основний розмір пенсії визначив в розмірі 70% грошового забезпечення (66893,1*70%);
- обмежив підсумок нарахованої пенсії у сумі 46825,17 грн. «з урахуванням максимального розміру пенсії» до 38051,37 грн.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та мотивами щодо їх застосування до спірних правовідносин:
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Частиною першою статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
1. стаття 13 Закону №2262 у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; […] Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Відповідно до Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри 90 замінено цифрами 80 . Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166- VII (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри 80 замінено цифрами 70 . Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року. Таким чином, Законами №3668-VI та №1166-VII були внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ, яким змінено відсоток грошового забезпечення, з якого розраховується розмір пенсії. Статтею 63 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній з 1 січня 2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій - перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. […] Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
При прийнятті рішення суд враховує висновки щодо застосування статей 13, 63 Закону № 2262-ХІІ при перерахунку пенсій за вислугу років, призначених відповідно до цього закону, висловлені Верховним Судом у рішенні від 04.09.2020 за наслідками розгляду зразкової адміністративної справи №240/5401/18, а надалі підтримані ним як касаційним судом (напр., постанови КАС ВС від 02.03.2023 у справі № 300/5520/21, від 16.03.2023 у справі №580/8568/21). Так, Верховний Суд виснував, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом - у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії; відсутні підстави для застосування механізму, передбаченого частиною другою статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується при призначенні пенсії, при здійсненні її перерахунку. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262, при призначенні пенсії за вислугу років її основний розмір визначено в розмірі 90% від суми грошового забезпечення заявника. Норми Закону №2262, що регламентують порядок проведення перерахунку пенсії за вислугу років, не передбачають зміни (зменшення) відсоткового розміру основного розміру пенсії при проведенні її перерахунку. Отже, відсотковий розмір грошового забезпечення при перерахунку пенсії повинен залишатися сталим (не зменшуватися) та застосовуватися у розмірі, визначеному на момент призначення пенсії. Застосування відповідачем частини другої статті 13 Закону №2262 при перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023 (на виконання рішення суду №240/11315/24) є помилковим; це помилкове правозастосування зумовило визначення пенсії позивача у розмірі, суттєво меншому за визначений Законом, що свідчить про протиправність оскаржених дій відповідача. Оскільки при перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2023 відповідач невірно визначив (занизив) її основний розмір (70% від суми грошового забезпечення замість 90%), то суд дійшов висновку про порушення права позивача на соціальне забезпечення у розмірі, визначеному Законом №2262.
2. Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011:
- внесені зміни у статтю 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (підпункт 8 пункту 6 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI), зокрема, частину п'яту цієї статті викладено в такій редакції: “Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність»;
- пунктом 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
З 01.01.2016 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (далі - Закон №911-VIII), відповідно до якого внесені зміни у частину п'яту статті 43 шляхом доповнення реченням такого змісту: “Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень». Пунктом 2 розділу II “Прикінцеві положення» цього закону визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
В статтю 43 Закону №2262-XII Законом України №1080-VIII від 12.04.2016 вносилися зміни (статтю 43 після частини третьої доповнено двома новими частинами), відповідно до яких наведена вище частина п'ята статті 43 Закону №2262-XII з 06.05.2016 (з дати набрання чинності Закону №1080-VIII) стала частиною сьомою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частин статті, що регламентувала обчислення пенсій особам із числа військовослужбовців.
Конституційний Суд України 20.12.2016 за результатами розгляду справи №1-38/2016 прийняв рішення № 7-рп/2016 та, серед іншого, вирішив таке: - визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень; - положення частини сьомої статті Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України в цьому рішенні зазначив, що оспорюваними положеннями Закону №2262 тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, обмежено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) сумою, що не може перевищувати 10740 гривень (друге речення частини сьомої статті 43).
Конституційний Суд України ствердив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Відтак, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 суперечать статті 17 Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ з 20.12.2016 є нечинною.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІII (далі - №1774-VІII), який набрав чинності з 01.01.2017, внесені зміни у частину сьому статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри “у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року».
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ слова і цифри “у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року».
Суд на підставі частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує усталенні висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (зокрема, від 16.12.2021 (справа №400/2085/19), від 20.07.2022 (справа № 340/2476/21), від 25.07.2022 (справа №580/3451/21), від 30.08.2022 (справа № 440/994/20), від 17.03.2023 (справа №340/3144/21) та інших) щодо застосування Закону №2262-ХІІ у питанні обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців про те, що: «[…] буквальне розуміння змін внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Отже, внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження […]
[…] застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI».
Отже, дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача з 01.02.2023 максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) є протиправними та такими, що призводять до заниження належного йому розміру пенсійного забезпечення.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених протиправними діями ГУ ПФУ у м. Києві прав позивача є спонукання (зобов'язання) відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років з 01.02.2023 у розмірі 90% грошового забезпечення, визначеного в довідці №11/19816-суд від 22.03.2024, та без обмеження розміру нарахованої пенсії «максимальним розміром» (десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб), враховуючи при цьому раніше виплачені за цей період суми пенсії.
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у м. Києві є обгрунтованими та підлягають до задоволення.
Суд, враховуючи висновок по суті спору, на підставі частини першої статті 139 КАС України стягує понесені позивачем судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9,90,139,229,241-246,251,255,257-258,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 березня 2024 року №11/19816-суд з 01 лютого 2023 року: - виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення (замість 90%); - із застосуванням до нарахованого розміру пенсії обмеження «максимальним розміром» (десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше проведених виплат) пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.02.2023:
1) шляхом обчислення її основного розміру як 90% суми грошового забезпечення, вказаного в довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 березня 2024 року №11/19816-суд;
2) без зменшення суми нарахованої пенсії («підсумок пенсії (з надбавками)») шляхом її обмеження «максимальним розміром» («з урахуванням максимального розміру пенсії»).
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211 одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович