03 жовтня 2025 рокусправа № 380/8890/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 03.05.2024 по 09.04.2025 (включно);
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 03.05.2024 по 03.11.2024, але не більше як за шість місяців.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 у справі № 380/12736/24 (залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025), відповідач нарахував та виплатив позивачу 08.04.2025 індексацію грошового забезпечення у розмірі 102 944,05 грн. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі № 380/14696/24 (залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2025), відповідач нарахував та виплатив позивачу 09.04.2025 грошове забезпечення у розмірі 244 242,86 грн. Враховуючи несвоєчасний розрахунок при звільненні, позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за період затримки такого розрахунку.
Ухвалою від 19.05.2025 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, зазначив, що розрахунок при звільненні з військовослужбовцем проводиться до виключення наказом зі списків особового складу включно, тому всі вимоги , що стосуються виплати повинні висуватися до видачі наказу про виключення зі списків особового складу військової частини та зняття з усіх видів забезпечення. 08.04.2025 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 у справі № 380/12736/24 було виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 102 944,05 грн та 09.04.2025 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі № 380/14696/24 було виплачено грошове забезпечення у розмірі 244 242,86 грн. Окрім цього, відповідач зазначив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі №380/5930/25 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 003.05.2024 по 03.11.2024. Повторне стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виплати всіх сум при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України призведе до застосування до відповідача подвійної відповідальності за одне і те ж порушення. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представником позивача подано клопотання, в якому він просить врахувати доплату грошового забезпечення у розмірі 159 410,10 грн на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 у справі №380/12736/24 та долучив копію виписки про надходження на картку/рахунок АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Згідно витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про особовий склад» від 02.05.2024 №2006-ОС, ОСОБА_1 виключено зі списків особового ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення з 02.05.2024.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 у справі № 380/12736/24, відповідач нарахував та виплатив позивачу 08.04.2025 та 22.05.2025 індексацію грошового забезпечення у розмірі 102 944,05 грн та 159 410,10 грн.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі № 380/14696/24, відповідач нарахував та виплатив позивачу 09.04.2025 грошове забезпечення у розмірі 244 242,86 грн.
Позивач вважає, що має право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у зв'язку з затримкою виплати грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За правилами статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування за затримку розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, що нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямоване на захист прав звільненого працівника щодо отримання ним у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Цією нормою Кодексу на роботодавця покладено обов'язок виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум або в разі вирішення цього спору повністю на користь працівника. Окремо обумовлено, що в разі вирішення спору на користь працівника частково розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас невиконання роботодавцем в добровільному порядку обов'язку виплатити працівникові в зазначених випадках середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні зумовлює виникнення нового спору про стягнення відповідної суми відшкодування в судовому порядку.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX) положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: “У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті». Закон України №2352-ІХ та, відповідно, і нова редакція статті 117 КЗпП України набрали чинності з 19 липня 2022 року.
Водночас для правильного вирішення питання щодо визначення суми компенсації, що підлягає стягненню з роботодавця за невиконання ним приписів частини другої статті 116 КЗпП України, необхідно насамперед установити дату виникнення спірних правовідносин, пов'язаних з непроведенням повного розрахунку при звільненні.
Верховний Суд у постанові від 01 травня 2024 року у справі № 140/16184/23 висловив таку правову позицію “незважаючи на визначення приписами статті 117 КЗпП України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов'язані з обов'язком роботодавця розрахуватися з працівником в строк, встановлений приписами статті 116 КЗпП України, яким переважно є день звільнення.»
Спірний період тривав з 03.05.2024 (наступний день за датою звільнення позивача ) по 09.04.2025 (період з 03.05.2024 по 20.03.2025 вже вирішений у справі №380/5930/25 рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2025). Тобто спірні правовідносини охоплюють період, який виник після 19 липня 2022 року.
Отже, датою виникнення правовідносин, урегульованих статтею 117 КЗпП України у цій справі, є дата звільнення позивача та дата розрахунку з ним.
За таких обставин застосуванню до спірних правовідносин належать приписи статті 117 КЗпП України в редакції на момент їхнього виникнення, тобто до набрання чинності Законом № 2352-ІХ.
(Така правова позиції щодо застосування приписів ст. 117 КЗпП України наведена у постанові Верховного Суду від 01 травня 2024 року у справі № 140/16184/23)
ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення 02.05.2024, станом на цей день відповідач протиправно не виплатив позивачу у належному розмірі грошове забезпечення.
На виконання рішень суду відповідач виплатив позивачу: індексацію грошового забезпечення 08.04.2025 у розмірі 102944,05 грн, грошове забезпечення 09.04.2025 у розмірі 244242,86 грн та індексацію грошового забезпечення 22.05.2025 у розмірі 159 410,10 грн.
Суд зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі №380/5930/25 вирішене питання про нарахування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у період з 03.05.2024 по 02.11.2024 включно.
Обчислюючи період затримки розрахунку індексації грошового забезпечення суд враховує, що відповідач провів повний розрахунок при звільненні 09.04.2025.
Відповідно до наявної у матеріалах справи особистої картки на грошове забезпечення за 2024 рік ОСОБА_1 , виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , заробітна плата позивача у березні 2024 року становить 54328,80 грн., у квітні 2024 року - 54328,80 грн., разом 108 657,6 грн. Кількість календарних днів за березень 2024року - квітень 2024 року становить 61 днів. Відтак, середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням складає 1781,27 грн (108 657,6 грн/61 календарних дні).
Період за час затримки розрахунку при звільненні, за який у відповідача виникає обов'язок випалити позивачу середнє грошове забезпечення, з урахуванням статті 117 КЗпП України не більш як за шість місяців (період з 03.05.2024 по 02.11.2024 включно не береться, оскільки питання про нарахування та виплату середнього грошового забезпечення зв цей період вже вирішене у справі №380/5930/25).
Суд враховує, що обраний засіб захисту прав позивача повинен бути ефективним, а рішення суду таким, що не викликатиме на стадії його виконання нових спорів між сторонами. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі №380/5930/25 вирішене питання про нарахування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у період з 03.05.2024 по 02.11.2024 включно, суд вважає визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 03.11.2024 по 09.04.2025 (включно), а у задоволенні позову про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у період з 03.05.2024 по 02.11.2024 включно відмовити, оскільки неправомірно стягувати повторно середнє грошове забезпечення за той самий період.
Згідно з положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з врахуванням обраного способу захисту прав позивача та меж позовних вимог суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 03.11.2024 по 09.04.2025 (включно).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір на суму 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна