01 жовтня 2025 рокусправа № 380/13928/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, інспектора прикордонної служби, відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (далі - відповідач-1), інспектора прикордонної служби, відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 (далі - відповідач-2), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України, складеного 29.05.2024 інспектором прикордонної служби-вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою перетину державного кордону України ОСОБА_1 разом зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_3 29.05.2024 на потязі сполучення Київ-Львів-Перемишль прямував до Республіки Польща.
У пункту прикордонного контролю "Львів" відповідач-2 склала рішення про відмову в перетинанні державного кордону з підстав відсутності документів, що підтверджують підстави для виїзду за кордон у період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та постанови Кабінету Міністрів № 57.
Позивач вважає оспорюване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню оскільки за правилами абз.13 п.2-3 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" у разі введення на території України надзвичайного чи воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України осіб чоловічої статті, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річого віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільненні від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів.
Позивач зауважує, що є військовозобов'язаним та 01.04.2024 взятий на облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також йому надана відстрочка від проходження військової служби у строк до 25.05.2030, про що внесена інформація в електронну систему "Оберіг". Це підтверджується наявністю унікального номера доступу до електронного кабінету вклеєного до його військового квитка серії НОМЕР_2 .
Також наголошує, що інспектор прикордонної служби - вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю 1, відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " штаб-сержант ОСОБА_2 не є начальником відділу прикордонної служби, тому у неї відсутні повноваження для складання рішення про відмову в перетинанні державного кордону.
Протиправним рішення про відмову в перетинання державного кордону позивач вважає також з тих підстав, що ОСОБА_1 надав інспектору ОСОБА_2 військово-обліковий документ встановлено зразка з відміткою про внесення відомостей до єдиної реєстраційної системи "Оберіг", яка містить всю необхідну інформацію щодо надання йому відстрочки від мобілізації.
Натомість інспектор ОСОБА_2 не встановила даних щодо оголошення позивача в розшук органами Національної поліції України. У рішенні про відмову в перетинанні державного кордону не міститься належного обґрунтування щодо причини його прийняття, а саме не заначено підстав для відмови у відповідності до ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду та в'їзду в Україну громадян України" та Постанови № 560, а лише заначено нормативні акти, які містять вимоги щодо підстав для перетину кордону особами чоловічої статті у віці від 18 до 60 років, що позбавило позивача можливості знати, що стало підставою для прийняття спірного рішення та в подальшому усунути відповідні недоліки, за їх наявності.
З огляду на вкладене, позивач вважає рішення відповідача-2 від 29.05.2024 таким, що суперечить чинному законодавству та порушує його конституційні права.
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою від 04.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи).
13.09.2024 відповідач-1 надіслав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Отже, конституційне право особи вільно залишати територію України може бути обмежене законом, при цьому відповідний державний орган повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ході перевірки документів було встановлено відсутність документу, який би посвідчував приналежність позивача до категорії осіб, які звільненні від мобілізації та підпадають під дію Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 № 57 (у редакції, на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до абз. 13 п. 2-3 Правил № 57 передбачено, що виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону.
При цьому, в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів.
Відповідач-1 зауважує, що законодавчі акти України вказують на відповідні військово-облікові документи з належними відмітками, які мають значення для прийняття відповідного рішення уповноваженою посадовою особою, яка здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України під час дії воєнного стану та проведення загальної мобілізації.
Втім, у військово - обліковому документі позивача, який доданий до позовної заяви, відсутня відмітка щодо приналежності позивача до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації.
Отже, при перетині державного кордону надані позивачем документи не давали підстав для прийняття рішення про надання дозволу на перетин державного кордону України, уповноваженими посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України.
Вище наведене, на переконання відповідача-1, свідчить про те, що відповідач-2 діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення є необґрунтованими.
Із наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 .
З метою перетину державного кордону України ОСОБА_1 29.05.2024 прибув до міжнародного пункту пропуску контролю "Львів" та надав посадовій особі відповідача-1 такі документи:
- паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
- військовий квиток;
-рішення Білгород-Дністровського районного суду від 21.12.2023 у справі №495/13415/23;
- свідоцтво про народження дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Зазначений перелік документів відповідачами не заперечується.
29.05.2024 інспектор прикордонної служби - вищої категорії І групи інспекторів прикордонного контролю І відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " 7 штаб-сержант ОСОБА_2 прийняла рішення про відмову ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону на виїзд з України, зазначивши у рішенні, що ОСОБА_1 не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають йому право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану, відповідно до Постанови КМУ від 27.01.1995 № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянками України".
Не погоджуючись із рішенням від 29.05.2024 про відмову в перетині державного кордону України, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини та застосовує такі положення законодавства.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 33 Конституції України закріплено право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, вільно залишати її територію, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Зазначеному кореспондує стаття 1 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 № 3857-XII (далі - Закон № 3857-XII), яка передбачає, що на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
За змістом ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону № 389-VIII).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану був неодноразово продовжений та діє на території України по теперішній час.
Пунктом 3 Указу № 64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Загальний порядок перетину державного кордону України визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" (далі - Правила № 57).
Згідно з п. 2 Правил № 57 у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.
За правилами абз. 13 п. 2-3 Правил № 57 виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону. При цьому в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів.
Згідно з п. 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 (далі - Порядок № 1455) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 стверджує, що має право на перетин державного кордону, як батько, що супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, оскільки в електронну систему "Оберіг" внесені відомості про надання позивачу відстрочки до 25.05.2030.
У свою чергу відповідачі стверджують, що позивачем при перетинанні державного кордону не наданий документ, що підтверджує належності ОСОБА_1 до категорії осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, як це передбачено абз 13. п. 2-3 Правил №57.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Поряд з цим, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Загальні правила постановлення осіб на військовий облік, ведення військового обліку врегульовані Законом України 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) та Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022№ 1487 (далі - Порядок № 1487).
Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За правилами ч. 1 ст. 34 Закону № 2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, зокрема, які вибувають в іншу місцевість, які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; в інших випадках.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до п. 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
За змістом п. 53 Порядку № 1487 визначено, що зняття з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які виїжджають за кордон на строк більше трьох місяців, здійснюється після особистого прибуття їх до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки з документами, що підтверджують виїзд за кордон.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які виїжджають за кордон на строк до трьох місяців, з військового обліку не знімаються.
За приписами п. 81 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.
Із аналізу наведених вище правових норм слідує, що законодавець виокремлює поняття "зняття з військового обліку" та "виключення з військового обліку".
При цьому, виключенню з військового обліку підлягають військовозобов'язані, які визнані непридатними до військової служби.
Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки для перетину кордону військовозобов'язаними особами.
Суд зауважує, що у разі звільнення особи з військової служби, до військово-облікових документів вноситься про це запис, як і у разі наявності підстав для виключення з військового обліку.
Як слідує з матеріалів справи, позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 та користується правом на відстрочку до 25.05.2030.
Отже, відповідно до військово-облікових електронної системи "Оберіг" позивач є військовозобов'язаним, що має право на відстрочку.
Втім, суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів про виключення позивача з військового обліку чи про звільнення від військової служби та мобілізації з піждстав, передбачених законом.
Так, частиною першою та третьою статті 23 Закону № 3543-ХІІ передбачений перелік військовозобов'язаних осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ особи, зазначені в абзацах четвертому-восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 № 1710-VI (далі - Закон № 1710-VI) пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
За приписами ч.1. ч. 2 ст. 14 Закону № 1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
Згідно з пунктом 26 Правил № 57 виїзд транспортних засобів, що перетинають державний кордон, з пункту пропуску здійснюється тільки з дозволу уповноважених службових осіб підрозділу охорони державного кордону.
Суд відмічає, що встановлення заборони виїзду військовозобов'язаних осіб пов'язана з проведенням комплексу заходів, здійснюваних, зокрема, з метою посилення обороноздатності держави та захисту її території від збройної агресії.
При цьому, законодавець визначив вичерпний перелік військовозобов'язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період чи звільнення з військової служби з підстав, передбачених законом.
Зі змісту спірного рішення від 29.05.2024 суд встановив, що підставою для прийняття цього рішення слугувала відсутність документів, які підтверджували право позивача на перетинання державного кордону, оскільки ОСОБА_1 не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану.
Так, згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону № 389-VIII .
Отже, на період дії правового режиму воєнного стану (строк дії обмежень) Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 передбачено можливість обмеження, у тому числі, встановленого статтею 33 Конституції України права вільно залишати територію України.
Суд зауважує, що станом на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежене законодавством.
Окрім того, позивач перебуває на військовому обліку, визнаний придатним до військової служби та є військовозобов'язаним.
Позивач помилково тлумачить норми законодавства, що регулюють порядок перетинання державного кордону громадянами України, і помилково пов'язує наявність у нього права на перетин кордону із наявністю відстрочки.
Беручи до уваги ту обставину, що позивач при перетині кордону не надав документів, які б підтверджували його право на перетин кордону, суд дійшов висновку про правомірність рішення від 29.05.2024 про відмову в перетині державного кордону України.
Також суд зауважує, що оскаржуване рішення про заборону виїзду є разовим і при пред'явленні позивачем повного пакету документів, які надають право на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину кордону України за наявності на це законних підстав.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
За правилами статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 293 КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, інспектора прикордонної служби, відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна