Іменем України
03 жовтня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1528/25
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Захарової О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Михалевич Оксани Василівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
29.07.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Михалевич Оксани Василівни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій представник позивача просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення: додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я після тяжкого поранення у період з 09.01.2025 по 21.01.2025 у розмірі по 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я після тяжкого поранення у період з 09.01.2025 по 21.01.2025 у розмірі по 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 позивач 05.10.2023 отримав поранення (травму) під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 1475 від 05.11.2023, виданою Військовою частиною НОМЕР_2 .
Листом за вих. №1/7641 від 12.05.2025 позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн за період лікування з 09.01.2025 по 21.01.2025 з обґрунтуванням, що підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн за період лікування позивача з 09.01.2025 по 21.01.2025 у Військової частини НОМЕР_1 відсутні.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 04.08.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову з таких підстав.
ОСОБА_1 отримав поранення 05.10.2023, після чого перебував на стаціонарному лікування після поранення у 2023, 2024 та у 2025 роках.
Пунктом 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» визначено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Підпунктом 3 пункту 11 розділу ХХХІV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Статтею 9 Закону № 2011-XII, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та постановою № 168 врегульовано питання виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Отже, одним із видів додаткової винагороди на період дії воєнного стану є додаткова винагорода військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Відповідач зазначає, що призначення та виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану у зв'язку з пораненням відбувається за настання особливого юридичного факту: поранення під час захисту Батьківщини, що зумовлює лікування (по тривалості часу воно може бути різним) або потребу у відпустці для лікування у зв'язку з отриманням тяжкого поранення. При цьому обидва наслідки поранення є обмеженими в часі, оскільки і лікування, і відпустка відбуваються упродовж певного (необхідного, визначеного) часу. Тому й зазначена винагорода повинна здійснюватися упродовж цього часу - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Таким чином, додаткова винагорода за час лікування після поранення носить тимчасовий порядок, діє тільки в часі, в якому відбувається лікування після поранення та припиняється з часу закінчення лікування, а тому безперечно відноситься до виду одноразової додаткової винагороди.
Таким чином, відповідач вважає, що підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн за період лікування позивача з 09.01.2025 по 21.01.2025 у Військової частини НОМЕР_1 відсутні.
На підставі викладеного, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки про обставини травми від 05.11.2023 №1475 солдат ОСОБА_1 , під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, а саме 05.10.2023 близько о 04.25, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Часів Яр, Донецької області, Бахмутського району, потрапив під артилерійський обстріл противника в результаті чого отримав поранення: Стан після мінно-вибухової травми (05.10.2023). Вогнепальне уламкове сліпе непроникаюче поранення м'яких тканин лівої тім'яної ділянки. Закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку легкого ступеню, перелом зовнішньої пластинки тім'яної кістки зліва. Вогнепальне уламкове непроникаюче поранення м'яких тканин правої лобно-скроневої ділянки з наявністю стороннього тіла. Гостра двобічна приглухуватість за кондуктивним типом легкого ступеню. Травмування/поранення отримане військовослужбовцем під час виконання ним бойового завдання гри захисті Батьківщини, не пов'язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
У зв'язку з отриманням поранення позивач проходив лікування та перебував на стаціонарному лікуванні.
Так, відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №891/п позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 05.10.2023 по 06.10.2023.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №16319/20072 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 06.10.2023 по 13.10.2023.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №20476 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 13.10.2023 по 07.11.2023.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1567 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 13.06.2024 по 14.07.2024.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №297 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 17.02.2024 по 02.03.2024.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №54 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 09.01.2025 по 21.01.2025 з діагнозом: С44.3 - Хронічний посттравматичний головний біль, опис діагнозу: Наслідки ВТ (05.10.2023) у вигляді стійкого цефалгічного, вестибуло-атактичного, астеноневротичного синдромів.
Згідно з довідкою ВЛК від 03.08.2024 №12925/1 позивачу встановлено діагноз: Наслідки мінно-вибухової травми (05.10.2023): закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, вогнепального осколкового сліпого поранення м'яких лівої тім'яної ділянки, правої лобно-скроневої ділянки з наявністю сторонніх тіл, лікованих оперативно: 05.10.2023 - первинна хірургічна вогнепальних ран. 25.10.2023 - вторинна хірургічна обробка, видалення осколка, у вигляді зміцнілих післяопераційних рубців, цефалгічного, вестибуло-атактичного та астено-невротичного синдромів, хронічної двосторонньої приглухуватості легкого ступеню важкості, суб'єктивного шуму в вухах (Н90.3 Н93.1 190).
Травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини. Довідка про обставини травми від 05.11.2023 № 1475, видана командиром військової частини НОМЕР_2 . Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 № 370 травма кваліфікується як тяжка.
29.04.2025 адвокат Мандрик Владислав Володимирович в інтересах позивача звернувся до відповідача з заявою про виплату додаткової винагороди пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після перенесених травм з 09.01.2025 по 21.01.2025.
Відповідач листом вих. № 1/7641 від 12.05.2025 повідомив позивача, що підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн за період лікування ОСОБА_1 з 09.01.2025 по 21.01.2025 у військової частини НОМЕР_1 відсутні.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення виплати додаткової винагороди в повному обсязі у спірний період, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята Постанова «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану № 168» (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
5 постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
01 квітня 2022 року до постанови № 168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого).
При цьому суд зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.
Тобто у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Як встановлено судом згідно з матеріалами справи, у період з 09.01.2025 по 21.01.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №54.
Доказів виплати збільшеної додаткової винагороди у період з 09.01.2025 по 21.01.2025 матеріали справи не містять.
Відтак, позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні у період з 09.01.2025 по 21.01.2025, а тому дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, слід визнати протиправними.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладені обставини суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Питання про розподіл судових витрат із сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно із пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
При цьому позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Положеннями частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст.134 КАС України).
Частинами 4, 5, 6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст.4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як убачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Михалевич Оксаною Василівною укладено договір про надання правничої допомоги № 07/04 від 28 липня 2025 року.
Згідно з п. 1.4 договору, адвокатська допомога надається за даним договором оплатно. Вартість та порядок оплати за надані послуги проводиться на підставі наданих рахунків та актів наданих послуг, що є невід'ємною частиною до цього договору.
Згідно рахунку № 05/07 від 28 липня 2025 року вартість послуги з надання правничої (підготовка позовної заяви про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії до Луганського окружного адміністративного суду) складає 5 000,00 грн (додаток 2).
Відповідно до акту від 29 липня 2025 року наданих послуг № 1 за договором №07/04 від 28 липня 2025 року про надання правової допомоги, передбаченої договором, адвокат за період з 28.07.2025 по 29.07.2025 витратив 2 год. 30 хв. Загальна вартість правової допомоги становить 5 000,00 грн (додаток 3).
Суд вважає за необхідне зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
Отже, виходячи з предмета та підстав позову, наявну судову практику в аналогічних спорах, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт, що включає в себе тільки підготовку позовної заяви, суд дійшов висновку, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Михалевич Оксани Василівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні з 09.01.2025 по 21.01.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини з 09.01.2025 по 21.01.2025, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова