02 жовтня 2025 року справа №320/16953/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Купріянова Володимира Борисовича в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Купріянов Володимир Борисович звернувся до Київського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації з адміністративним позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просить суд:
- зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» укласти з Департаментом культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір щодо нежитлової будівлі літ.«А-5», загальною площею 9932,2 кв.м, по вул. Великої Панасівської, 83-А в м. Харкові, що належить до об'єкта культурної спадщини та перебуває на державному обліку як пам'ятка культурної спадщини (містобудування та архітектури) місцевого значення «БК Залізничників» (охоронний № 7028-Ха) згідно з наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 № 1883,
- зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» привести до належного стану нежитлову будівлю літ.«А-5», загальною площею 9932,2 кв.м., по вул. Великої Панасівської, 83-А в м. Харкові, що належить до об'єкта культурної спадщини та перебуває на державному обліку як пам'ятка культурної спадщини (містобудування та архітектури) місцевого значення «БК Залізничників» (охоронний № 7292-Ха) згідно з наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 № 1883, шляхом здійснення консерваційних та ремонтних робіт.
В обґрунтування позовних вимог позивач, що Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова установлено порушення інтересів держави у сфері дотримання законодавства про охорону культурної спадщини. Згідно з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення «БК Залізничників» (вул. Велика Панасівська, 83-А (вул. Котлова, 83-А) у м. Харкові), яка перебуває на державному обліку як пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення Палац культури «Залізничник» зареєстрована на праві власності за Державою Україна в особі Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Водночас, пам'ятка архітектури перебуває в незадовільному стані та потребує проведення ремонтних робіт. З огляду на викладене, а також на те, що правопорушення у вигляді не укладення охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини місцевого значення, допущене відповідачем, є триваючим, на теперішній час існує обов'язок укласти охоронний договір з Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №32016953/24, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що станом на даний час пам'ятка архітектури «БК Залізничник» перебуває в пошкодженому вигляді після ракетного обстрілу, її актуальний технічний стан та її дійсна вартість після пошкодження не встановлені, документи, передбачені Порядком укладення охоронних договорів, відсутні, що в свою чергу унеможливлює з незалежних від відповідача обставин укладення охоронного договору в порядку, передбаченому чинним законодавством. А укладення охоронного договору на пам'ятку архітектури у майже зруйнованому вигляді без проведення додаткових робіт з обстеження її дійсного стану, виготовлення на неї документів, передбачених законодавством в сфері охорони культурної спадщини, проведення ремонтних та реставраційних робіт, протирічить вимогам чинного законодавства в сфері охорони культурної спадщини та не призведе до мети, визначеної Конвенцією в частині запобігання спотворення, руйнування або знищення об'єктів спадщини, що охороняються.
На переконання відповідача, заявлена керівником Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова вимога щодо зобов'язання відповідача привести до належного стану пам'ятку архітектури шляхом здійснення консерваційних, реставраційних та ремонтних робіт не може бути задоволена, оскільки така вимога має загальний характер і не враховує технічних особливостей приміщення «БК Залізничник» та реального стану, в якому перебуває зазначена пам'ятка, а отже є передчасною.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення «БК Залізничників» (вул. Велика Панасівська, 83-А (вул. Котлова, 83-А) у м. Харкові), 1932 року побудови, перебуває на державному обліку і має охоронний номер 53 згідно з переліком пам'яток містобудування та архітектури, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 за № 334.
Згідно з наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883 зазначена вище пам'ятка культурної спадщини занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України місцевого значення, а також їй присвоєно новий охоронний № 7028-Ха.
Згідно історичних даних Палац культури «Залізничник» (Палац робітника) пам'ятка містобудування та архітектури національного значення у стилі конструктивізму початку XX століття, почали зводити 1927 року за проектом архітектора Олександра Дмитрієва у стилі конструктивізму. В експлуатацію будівлю було зведено 1932 року. Весь час існування виконував функцію будинку культури. Мав первісну назву будинку культури залізничників імені Сталіна, а потім - будинку культури імені Івана Котлова. До повномасштабної війни в «БК Залізничників» працювали дитячі гуртки.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на нежитлову будівлю літ.«А-5», загальною площею 9 932,2 кв.м по вул. Котлова, 83-А в м. Харкові (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 307146163101) 08.08.2017 зареєстроване за Державою Україна в особі Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ: 40075815) на підставі: свідоцтва про право власності б/н від 22.04.2005, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі розпорядження Харківського міського голови від 30.03.2005 № 742; постанови Кабінету міністрів України № 200 від 25.06.2014; Зведеного переліку майна ДП «Південна залізниця», що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» б/н від 18.08.2015, затвердженого Мінінфраструктури України.
У технічному паспорті на вказану нежитлову будівлю 1932 року побудови, відповідну нежитлову будівлю вказано як «Центральний будинок науки і техніки Південної залізниці».
Ураховуючи викладене, Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації звернувся з відповідними вимогами (лист від 19.10.2023 за №05-25/1695) до Харківської регіональної філії АТ «Українська залізниця» щодо укладення охоронного договору та приведення пам'ятки до належного стану. Відповідь на вказаний лист не надходила.
Крім того, Департамент культури і туризму ХОВА звернувся з відповідними вимогами (лист від 14.02.2024 за №05-25/326) до АТ «Українська залізниця» щодо укладення охоронного договору та необхідності виконання невідкладних консерваційних робіт, які дозволяють забезпечити схоронність вказаної пам'ятки до початку реставраційних робіт та надано строк для вжиття відповідних заходів. Відповіді від АТ «Українська залізниця» не надходило, питання щодо укладання охоронного договору з Департаментом не ініціювалось.
З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави окружною прокуратурою направлено запити в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 06.12.2023 № 52-103-8782вих-23 та від 30.01.2024 № 52-103-713вих-24 до Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації та Харківської обласної військової адміністрації.
Згідно з інформації Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації від 12.01.2024 № 05-25/65, від 14.02.2024 № 05-25/326 та від 15.03.2024 № 05-35/732 вбачається, що на теперішній час на вимогу щодо укладання охоронного договору та приведення пам'ятки у належний стан відповіді від власника пам'ятки АТ «Українська залізниця» не надходило, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначаються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 р. № 1805-III (далі Закон № 1805-ІІІ), преамбулою якого встановлено, що об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1805-ІІІ, об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Згідно з частиною шостою статті 3 Закону № 1805-ІІІ рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними особами.
Статтею 6 Закону № 1805-ІІІ визначені повноваження інших органів охорони культурної спадщини, за змістом частини першої якої до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них (пункт 14).
Відповідно до пункту 11 частини другої статті 6 Закону № 1805-ІІІ до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, укладення охоронних договорів на пам'ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону.
Частиною першою статті 13 Закону № 1805-ІІІ передбачено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1805-ІІІ занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки:
а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання;
б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Статтею 23 Закону № 1805-ІІІ встановлено, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
При передачі пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Охоронний договір є актом за участю суб'єкта владних повноважень та співвласника пам'ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини.
Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму.
Отже, законодавством передбачено обов'язкове укладення власником або уповноваженим ним органом, користувачем пам'ятки чи її частини, охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини після переходу права власності.
Тобто, охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону №1805-III є адміністративним договором.
Наведений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №806/1536/18.
Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону. (ч. 4 ст. 23 Закону № 1805-ІІІ)
Порядок укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1768 (далі Порядок № 1768).
Пунктом 1 Порядку № 1768 передбачено, що охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини (далі - пам'ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1768 власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Суд звертає увагу, що саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об'єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 13.12.2018 у справі №826/4605/16.
Як вище встановлено судом, пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення «БК Залізничників» (вул. Велика Панасівська, 83-А (вул. Котлова, 83-А) у м. Харкові), 1932 року побудови, перебуває на державному обліку і має охоронний номер 53 згідно з переліком пам'яток містобудування та архітектури, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 за № 334.
Згідно з наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883 зазначена вище пам'ятка культурної спадщини занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України місцевого значення, а також їй присвоєно новий охоронний № 7028-Ха.
Аналіз наведених норм свідчить, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» протягом одного місяця з моменту набуття права власності на пам'ятку культурної спадщини повинно було укласти з Департаментом культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації охоронний договір на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, а саме: охоронний договір щодо нежитлової будівлі літ.«А-5», загальною площею 9932,2 кв.м, по вул. Велика Панасівська (Котлова), 83-А в м. Харкові, що належить до об'єкта культурної спадщини та перебуває на державному обліку як пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення «БК Залізничників» і має охоронний № 7028-Ха згідно з наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 № 1883.
Відповідно до п.п. 4, 5 Положення про Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 526 В від 23.08.2023, основними завданнями Департаменту є реалізація державної політики у сфері культури, мистецтва, охорони культурної спадщини, мистецької діяльності, кінематографії, релігії та церкви, туризму, а також державної мовної політики.
Департамент відповідно до покладених на нього завдань створює умови для розвитку інфраструктури у сфері культури, туризму та охорони культурної спадщини, проводить аналіз стану збереження нерухомих пам'яток та об'єктів культурної спадщини, здійснює державний контроль за додержанням законодавства з питань культури, мистецтва та охорони культурної спадщини, моніторинг стану збереження пам'яток культурної спадщини та дотримання власниками та уповноваженими ними органами виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», забезпечує захист об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування та пошкодження, видає дозволи на проведення робіт на пам'ятках культурної спадщини місцевого значення, їх територіях та в зонах охорони, укладає охоронні договори на пам'ятки культурної спадщини місцевого значення, проводить перевірку стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування у сфері культури та охорони культурної спадщини, тощо.
Також у п. 17 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" зазначено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам'ятки.
Отже, суд приходить до висновку, що Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, є уповноваженим органом на укладення охоронних договорів щодо об'єкту культурної спадщини місцевого значення.
Проте, суд зазначає, що й самим Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації допущена триваюча протиправна бездіяльність щодо вищезазначеного об'єкту охорони культурної спадщини, її збереження та захисту, а саме не вжиті заходи щодо своєчасного подовження строку дії охоронного договору, виданні відповідних розпоряджень та приписів відповідно до приписів ст. 27, 30 Закону України "Про охорону культурної спадщини" щодо належного утримання відповідного об'єкта культурної спадщини.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача відносно того, що Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації заходи щодо поновлення прав територіальної громади не вживаються та зазначені обставини є підставою для представництва прокуратурою інтересів держави у суді, відповідно до ст. 53 КАС України. Подання позову прокурором за таких умов є єдиним ефективним засобом поновлення порушених інтересів держави.
Як встановлено судом, у спірних правовідносинах така бездіяльність порушує інтереси держави, оскільки не вживаються передбачені законом заходи щодо збереження об'єкта культурної спадщини місцевого значення. Поряд з державним інтересом наявний також і суспільний інтерес, який полягає в охороні та збереженні культурних пам'яток для нинішнього і майбутніх поколінь.
При цьому, згідно з нормами міжнародного права, охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та місцевого самоврядування, захист таких пам'яток від руйнації, їх збереження для нинішнього і майбутніх поколінь становить безпосередній державний інтерес.
Саме охоронний договір є першочерговим документом, який встановлює гарантії збереження окремої пам'ятки культурної спадщини, з урахуванням її особливостей, стану, цінності та встановлює конкретні обов'язки власника щодо її збереження.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача укласти охоронний договір щодо нежитлової будівлі літ.«А-5», загальною площею 9932,2 кв.м., по вул. Велика Панасівська (Котлова), 83-А в м. Харкові з Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Акціонерне товариство «Українська залізниця» привести до належного стану нежитлову будівлю літ.«А-5», загальною площею 9932,2 кв.м., по вул. Великої Панасівської, 83-А в м. Харкові, що належить до об'єкта культурної спадщини та перебуває на державному обліку як пам'ятка культурної спадщини (містобудування та архітектури) місцевого значення «БК Залізничників» (охоронний № 7292-Ха) згідно з наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 № 1883, шляхом здійснення консерваційних та ремонтних робіт суд зазначає наступне.
Законом України від 20.09.2006 № 165-V "Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи" ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985 (далі - Конвенція), відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов'язується: 1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; 2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам'яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.
За змістом статті 1 Конвенції вираз "архітектурна спадщина" включає, зокрема, такі нерухомі об'єкти як пам'ятки, тобто усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення.
Статтею 4 цієї Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов'язується, зокрема, запобігати спотворенню, руйнуванню або знищенню об'єктів спадщини, що охороняються.
Положеннями статті 10 Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов'язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка заохочує програми реставрації та підтримання в належному стані архітектурної спадщини.
Відповідно до статті 15 Конвенції кожна Сторона зобов'язується утверджувати у громадській думці розуміння необхідності збереження архітектурної спадщини як елемента культурної самобутності і джерела натхнення і творчості для сьогоднішніх і прийдешніх поколінь.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон №1805-ІІІ.
Відповідно до статті 1 Закону №1805-ІІІ консервація - сукупність науково обґрунтованих заходів, які дозволяють захистити об'єкти культурної спадщини від подальших руйнувань і забезпечують збереження їхньої автентичності з мінімальним втручанням у їхній існуючий вигляд.
Ремонт - сукупність проектних, вишукувальних і виробничих робіт, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані об'єкта культурної спадщини без зміни властивостей, які є предметом охорони об'єкта культурної спадщини.
Реставрація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об'єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1805-ІІІ власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Крім того, за змістом статті 21 Закону №1805-ІІІ усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону №1805-ІІІ у разі, коли пам'ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов'язані привести цю пам'ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).
Отже, у разі небезпеки пошкодження, руйнування чи знищення пам'ятки архітектури обов'язок приведення її в належний стан в однаковій мірі покладається як на власника такої пам'ятки, так і на особу, в управлінні якої перебуває такий об'єкт.
За змістом частини першої статті 26 Закону №1805-ІІІ консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.
Розробленню проектів консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам'яток передує проведення необхідних науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних.
У складі організаційно-функціональної структури підприємства - виконавця робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам'яток мають передбачатися підрозділи та/або фахівці, які забезпечують виконання відповідних виробничо-технічних, виробничих функцій.
Вимоги до розроблення науково-проектної документації, які є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання у сфері збереження пам'яток архітектури визначені ДБН А.2.2-14-2016 "Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам'яток архітектури та містобудування", затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.12.2016 № 337 (далі - ДБН А.2.2-14-2016).
Підпунктом 3.11 пункту 3 ДБН А.2.2-14-2016 визначено, що науково-проектна документація - це сукупність текстових та графічних матеріалів, які на різних стадіях проектування визначають концептуальні чи принципові архітектурні, містобудівні, інженерні, конструктивні, технологічні та інші рішення, спрямовані на збереження пам'ятки.
Склад та зміст науково-проектної документації встановлюється в залежності від поставлених завдань, спрямованих на збереження пам'ятки (підпункт 4.13 пункту 4 ДБН А.2.2-14-2016).
За визначенням підпункту 4.6 пункту 4 ДБН А.2.2-14-2016 до науково-проектної документації, зокрема, належить проект.
Підпунктом 9.1 пункту 9 ДБН А.2.2-14-2016 передбачено, що проект розробляється на підставі вихідних даних для об'єкта реставрації, реставраційного завдання та на основі матеріалів комплексних наукових досліджень. Проект складається з текстових та графічних матеріалів, якими визначаються принципові архітектурні, містобудівні, інженерні, конструктивні і технологічні рішення, спрямовані на збереження пам'ятки.
З урахуванням наведеного, суд, не заперечуючи того факту, що власники пам'яток архітектури зобов'язані виконувати вимоги Закону №1805-ІІІ, зокрема, щодо підтримання належного стану таких пам'яток і в разі відсутності охоронного договору, зазначає, що аналіз положень Закону №1805-ІІІ та ДБН А.2.2-14-2016 свідчить про те, що приведення пам'ятки архітектури до належного стану є складним багатоетапним процесом, який передбачає необхідність розроблення відповідних проектів (консервації, реставрації, ремонту та ін.), яким передує проведення необхідних науково-дослідних робіт, з отриманням відповідних дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини та із залученням фахівців у відповідній сфері, які мають забезпечити виконання відповідних виробничо-технічних, виробничих функцій.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами візуального обстеження Департаментом культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації пам'ятки містобудування та архітектури місцевого значення «БК Залізничників», яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 83-а, складено відповідний акт від 23.01.2024, яким встановлено, що технічний стан будівлі зазначеної пам'ятки близький до аварійного, ознак консерваційних, протиаварійних, ремонтних робіт на об'єкті не виявлено, характери завданих пошкоджень внаслідок ракетного обстрілу створює загрозу для схоронності пам'ятки у разі несвоєчасного проведення консерваційних робіт.
Листом від 14.02.2024 №05-25/326 Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації просив відповідача вжити протягом місяця з дня отримання листа заходи реагування щодо виконання невідкладних консерваційних робіт, які дозволять забезпечити схоронність вказаної пам'ятки до початку реставраційних робіт (копія листа додається).
Листом від 03.04.2024 №НБС-02-06/87 відповідач повідомив Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації про те, що будівля Центрального Будинку науки і техніки, нажаль, не є єдиним нерухомим об'єктом, що знаходиться у власності АТ «Укрзалізниця», який був пошкоджений або знищений внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Під час дії правового режиму воєнного стану знищено і інше майно, що перебувало у власності підприємства критичної інфраструктури та забезпечувало безперебійність процесу перевезень. Зазначене не дозволяє оперативно вирішити питання виготовлення науково-проєктної документації, консерваційних робіт та укладення охоронного договору, так як за попередніми оцінками, станом на кінець 2022 року орієнтовна вартість першочергових протиаварійних робіт складає близько 150 000 000, 00 грн, а станом на 2024 рік примірний розмір таких витрат вже перевищує 250 000 000,00 грн.
При цьому, в листі від 03.04.2024 №НБС-02-06/87 відповідач повідомив Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації про невідкладне ініціювання проведення проектних та підготовчих робіт, які мають передувати укладенню охоронного договору, після формування сприятливих безпекових обставин та отримання цільового фінансування від міжнародних фінансових органів.
Враховуючи викладене, суд не ставить під сумнів ту обставину, що пам'ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, що в свою чергу, обумовлює виникнення у відповідача обов'язку привести таку пам'ятку до належного стану.
Разом з тим, суд наголошує, що спосіб виконання такого обов'язку має визначатися власником пам'ятки архітектури та відповідним органом охорони культурної спадщини, залежно від результатів обстеження та фахових висновків, на підставі погодженої науково-проектної документації.
Слід зауважити, що заявлена прокурором вимога щодо зобов'язання відповідача привести до належного стану пам'ятку архітектури шляхом здійснення консерваційних, реставраційних та ремонтних робіт не може бути задоволена, оскільки така вимога має загальний характер і не враховує технічних особливостей пам'ятки культурної спадщини (містобудування та архітектури) місцевого значення Палаца культури «Залізничник» та реального стану, в якому перебуває зазначена пам'ятка.
Крім того, суд враховує той факт, що охоронний договір ще не укладено, види та терміни виконання реставраційних та інших робіт не визначено, відповідне розпорядження органом охорони культурної спадщини не видавалось та письмового дозволу органу виконавчої влади обласної державної адміністрації, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації відповідачу надано не було, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність можливості визначати конкретні способи виконання рішення в цій частині - шляхом здійснення консерваційних, реставраційних та протиаварійних робіт, як це просить заявник.
З урахуванням викладеного, суд погоджується з аргументами відповідача про те, що у контексті встановлених в цій справі обставин, відсутні підстави для задоволення вимоги прокурора про зобов'язання Акціонерне товариство «Українська залізниця» привести до належного стану нежитлову будівлю літ.«А-5», загальною площею 9932,2 кв.м., по вул. Великої Панасівської, 83-А в м. Харкові, що належить до об'єкта культурної спадщини та перебуває на державному обліку як пам'ятка культурної спадщини (містобудування та архітектури) місцевого значення «БК Залізничників» (охоронний № 7292-Ха) згідно з наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 № 1883, шляхом здійснення консерваційних та ремонтних робіт, оскільки фактично така вимога є передчасною.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом в постанові від 25 листопада 2024 року у справі № 520/10611/23.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи, що позивачем понесені судові витрати лише зі сплати судового збору, відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Купріянова Володимира Борисовича в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» укласти з Департаментом культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір щодо нежитлової будівлі літ.«А-5», загальною площею 9932,2 кв.м, по вул. Великої Панасівської, 83-А в м. Харкові, що належить до об'єкта культурної спадщини та перебуває на державному обліку як пам'ятка культурної спадщини (містобудування та архітектури) місцевого значення «БК Залізничників» (охоронний № 7028-Ха) згідно з наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 № 1883.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 2 жовтня 2025 року.
Суддя Кочанова П.В.