про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
02 жовтня 2025 року м. Київ справа № 320/48548/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., перевіривши заяву про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУМЮ (м.Київ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, в якій позивач просить суд:
- Визнати протиправною бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 34999049; місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9) щодо незакінчення виконавчого провадження №79025910 з примусового стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) виконавчого збору.
- Зобов'язати Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті КиєвіЦентрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 34999049; місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9) закінчити виконавче провадження №79025910 з примусового стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) виконавчого збору у розмірі 174 630,17 грн (сто сімдесят чотири тисячі шістсот тридцять гривень 17 копійок).
Одночасно позивачем 30.09.2025 подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- Зупинення стягнення, що здійснюється Святошинським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 34999049) у виконавчому провадженні №79025910 з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 07.12.2015, винесеної у ВП №44738122, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Позивач у заяві про забезпечення позову зазначає, що на виконанні Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №79025910 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору. Раніше на примусовому виконанні у Святошинському ВДВС у місті Києві перебувало виконавче провадження №44738122 з примусового виконання виконавчого листа №2-9545/10, виданого 24.01.2013 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 1 746 301,78 грн. У рамках цього провадження 07.12.2015 року було винесено постанову про стягнення виконавчого збору. 17.07.2025 року стягувач, ТОВ "СВІТ ФІНАНСІВ", подав заяву про повернення виконавчого документа. На підставі цієї заяви, 05.09.2025 року головним державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Цією ж постановою було вирішено виділити постанову про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження, яким і є провадження №79025910. Після повернення, стягувач повторно пред'явив той самий виконавчий лист №2- 9545/10 до примусового виконання, але вже приватному виконавцю виконавчого округу міста Київ Телявському Анатолію Миколайовичу. 09.09.2025 року приватним виконавцем було відкрито нове виконавче провадження №79057713. Одночасно з відкриттям провадження, приватний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 174 630,17 грн, що становить 10% від суми боргу. ОСОБА_1 09.09.2025 року звернулась до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про закінчення виконавчого провадження. Відповідно до листа Головного державного виконавця Святошинського ВДВС у м.Києві ЦМУМЮ ( м.Київ) Личика Ю.М. від 16.09.2025 № 12477 позивача повідомлено про відмову у закінченні виконавчого провадження. Керуючись висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.07.2022 року у справі №320/6215/19, позивач вважає, що відповідач мав застосувати за аналогією закону частину восьму статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» як спеціальну підставу та, відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, закінчити виконавче провадження №79025910 для уникнення подвійного стягнення з боржника.
Позивач зазначає, що примусового виконання, вже відбувається шляхом щомісячного примусового списання 20% із заробітної плати Позивача на підставі постанови від 09.09.2025 року, що завдає прямої шкоди її майновим правам ще до вирішення спору по суті. При цьому аналогічні стягнення в розмірі ще 20% здійснюються і приватним виконавцем, що створює для Позивача надмірний фінансовий тягар. Повернення безпідставно стягнутих коштів у випадку задоволення позову буде значно ускладнене.
Проаналізувавши матеріали справи, зваживши доводи представника позивача, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС , позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За правилами ч.2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №160/7350/19.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Вказані заявником доводи про наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідача є необгрунтованими, оскільки спірні правовідносини пов'язані з недостатньою їх законодавчою вругульованістю (на що звернуто увагу Верховним Судом у постанові від 21.07.2022 по справі № 320/6215/19, на яку покликається заявник).
Відтак, оцінка правомірності дій відповідача у даному випадку може бути виявлена судом тільки на підставі повного з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Аргументація заяви про забезпечення позову в тій частині, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, ґрунтується на припущеннях заявника без підтвердження того, що такі обставини настануть.
Суд, враховує висновки Верховного Суду викладених у постанові від 21.07.2022 по справі № 320/6215/19, проте в контексті розгляду заяви про забезпечення позову, зазначає, що можлива необхідність вжиття додаткових юридичних засобів для захисту прав позивача в даному разі не співмірна з застосуванням заявленого заходу забезпечення, що призведе до фактичного вирішення спору по суті.
Враховуючи вищезазначене, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
2 Копію ухвали про забезпечення позову надіслати всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Сас Є.В.