про відмову в забезпеченні позову
02 жовтня 2025 року Київ №320/49052/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника заявника ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла заява представника заявника ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти будь-які мобілізаційні дії щодо ОСОБА_1 , в тому числі щодо його призову на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним та скасування Рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 оформленого Протоколом №128 від 16.09.2025 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізацію, на особливий період відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки ним постійно здійсненюється догляд за матір'ю ОСОБА_2 , 1945 року народження, яка є особою з інвалідністю 1 групи внаслідок психічного розладу.
До вказаної заяви було додано документи передбачені Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затверджений постановою КМУ №560 від 16.05.2024. Рішенням Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 оформленої Протоколом №128 від 16.09.2025 ОСОБА_1 було відмовлено в наданні відстрочки на підставі його заяви про, що йому сформовано Повідомлення від 16.09.2025 №27. 26.09.2025 ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де останньому було вручено вищевказане повідомлення про відмову у наданні відстрочки.
Позивач вважає, що Рішення Комісії є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. У зв'язку з цим має намір оскаржити Рішення Комісії про надання йому відстрочки в судовому порядку шляхом звернення із позовною заявою до Київського окружного адміністративного суду. Ураховуючи вищевикладене, позивач з метою забезпечення свого майбутнього позову щодо оскарження Рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 оформленої Протоколом №128 від 16.09.2025 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Дослідивши викладені у заяві мотиви, а також з урахуванням поданих до заяви матеріалів, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи приписи ст. 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Частиною 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).
Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Крім того, суд наголошує, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17.
Суд з огляду на докази, надані позивачем, для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При вирішенні питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позовувраховується й специфіка правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у цьому конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які заявник посилається у заяві про забезпечення позову.
Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.
Аналогічний правовий висновок викладений в абзаці 4 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2, згідно із яким вказано, що судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Предметом оскарження у цій справі є, зокрема, рішенням Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 оформленої Протоколом №128 від 16.09.2025, яким ОСОБА_1 було відмовлено в наданні відстрочки на підставі його заяви.
Як слідує із заяви про забезпечення позову, її вимоги фактично обґрунтовано посиланням на очевидну протиправність оскаржуваних дій та рішень відповідача щодо ймовірного призову позивача на військову службу під час мобілізації, оскільки позивачу неправомірно відмовлено у наданні відстрочки від призову.
Разом з тим суд зазначає, що забезпечення позову не може підміняти собою подання позову та має іншу мету, а все обґрунтування заяви зводиться до незаконності дій відповідача. Протиправність оскаржуваних дій та рішень відповідача може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті. Без такого дослідження доказів твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.
Спосіб забезпечення позову, про який просить позивач, не є нерозривно пов'язаним з підставами та предметом адміністративного позову, оскільки ніяк не вплине на можливість припинення юридичної сили індивідуальними актами у разі набрання законної сили рішенням суду, якщо позов буде задоволено.
Натомість в заяві про забезпечення позову, яка подана до подачі позову, не наведено обставин, які є підставою для забезпечення позову, а саме обставин, які б свідчили про існування вже очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтовано причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрито у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішень чи дій відповідача, тому суд вважає відсутніми підстави для задоволення даної заяви про забезпечення позову.
Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову до подачі позовної заяви не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суддя
У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Я.В. Горобцова