про визнання заяви про відвід судді необґрунтованою
02 жовтня 2025 року № 320/10379/25
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про відвід судді у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна установа «Науково-методичний центр вищої освіти та фахової передвищої освіти» про визнання протиправним та нечинним наказу, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна установа «Науково-методичний центр вищої освіти та фахової передвищої освіти» про визнання протиправним та нечинним наказу, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд:
- визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства освіти і науки України від 25.11.2024 № 1658, яким затверджено графік проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту у 2025 році;
- cкасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 25.11.2024 № 1658, яким затверджено графік проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту у 2025 році;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України забезпечити проведення атестації здобувачів вищої освіти за спеціальностями, визначеними Переліком спеціальностей у сфері відповідальності Міністерства освіти і науки України, за якими атестація здобувачів ступеня фахової передвищої освіти та ступенів вищої освіти на першому (бакалаврському) та другому (магістерському) рівнях здійснюється у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту, виключно вимогам освітньої програми закладу вищої освіти.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2025, у задоволенні заяви ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про забезпечення позову (вх. від 04.03.2025 №15997) - відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 внесено виправлення до ухвал Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 про залишення позовної заяви без руху та про відмову у забезпеченні позову в адміністративній справі №320/10379/25, а саме: в резолютивній частині ухвали від 05.03.2025 про залишення позовної заяви без руху зазначити правильно прізвище, ім'я та по батькові позивача « ОСОБА_1 » замість помилково зазначеного « ОСОБА_1 »; в резолютивній частині ухвали від 05.03.2025 про відмову у забезпеченні позову зазначити правильно прізвище, ім'я та по батькові позивача « ОСОБА_1 » замість помилково зазначеного « ОСОБА_2 ».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про забезпечення позову (вх. від 14.04.2025 №26097) - відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Зобов'язано Міністерство освіти і науки України опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі №320/10379/25 про визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства освіти і науки України від 25.11.2024 № 1658, яким затверджено графік проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту у 2025 році у виданні, в якому вказаний наказ був або мав бути офіційно оприлюдненим.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про забезпечення позову (вх. від 06.05.2025 №30561) - відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.06.2025 о 16:00 год.
У судове засідання, призначене на 11.06.2025, учасники справи не з'явились, проте від позивача та третьої особи до суду надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 суд перейшов до розгляду справи №320/10379/25 у порядку письмового провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 відвід судді Перепелиці А.М. у справі №320/10379/25 визнано необґрунтованим. Передано матеріали справи №320/10379/25 для вирішення питання про відвід судді Перепелиці А.М. суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу та визначений відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 (суддя Войтович І.І.) у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Перепелиці А.М. у справі №320/10379/25 - відмовлено.
На адресу суду 01.10.2025 від представника позивача надійшла заява про відвід судді Перепелиці А.М.від розгляду адміністративної справи №320/10379/25, в обґрунтування якої заявник в черговий раз посилається на незгоду з процесуальними діями та рішеннями судді, ухваленими під час розгляду цієї та інших адміністративних справ, що, на її думку, свідчить про упередженість судді та порушення принципів справедливого судочинства.
Перевіривши доводи та аргументи заяви представника позивача про відвід судді, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Так, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою регламентовано, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.
Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставин, суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
При цьому, частиною четвертою статті 36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Таким чином, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що головною метою відводу/самовідводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи; запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 у рішенні Європейського суду з прав людини «Ветштайн проти Швейцарії» викладено правовий висновок відповідно до якого суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2009 у справі «Білуха проти України» зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.
Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.
З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової цього поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Зазначені в обґрунтування заяви про відвід судді у даній справі доводи і аргументи не підтверджують наявності обов'язкових підстав відводу, встановлених чинним процесуальним законодавством, та не вказують на наявність обставин, які викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.
Жодних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді справи, позивачем суду не надано і з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не встановлено.
У заяві про відвід не наведено доводів, які б викликали сумнів в неупередженості судді Перепелиці А.М. Незгода представника позивача з процесуальними рішеннями та діями судді під час розгляду інших справ не може бути самостійною підставою для відводу судді.
При цьому, у випадку незгоди сторони у справі з процесуальними рішеннями суду така сторона не позбавлена можливості оскаржити судове рішення в апеляційному та касаційному порядку за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що розгляд судом даної справи поза межами строків, визначених КАС України, зумовлений надмірною навантаженістю суддів Київського окружного адміністративного суду внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва. Так, після ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва виникла потреба у розподілі справ, які перебували у його провадженні, між суддями Київського окружного адміністративного суду. Цей процес призвів до значного збільшення навантаження на суддів, які вже й так мали у провадженні справи.
Крім того, поточне надходження нових позовів та матеріалів, у зв'язку зі зміною територіальної підсудності, збільшилося в декілька разів.
Так, наприклад, лише за 9 місяців 2025 року безпосередньо до суду надійшло, близько 50 тис. нових справ.
За інформацією Ради суддів України, розміщеною на офіційному веб-сайті, орієнтовна нормативна чисельність суддів Київського окружного адміністративного суду за даними звітності за І півріччя 2025 року - 355 (https://rsu.gov.ua/oas-2025_1-maps). У той же час, чисельність суддів відповідно до наказів ДСА та рішення ВРП - 25.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 3237/0/15-20 від 24 листопада 2020 року рекомендовано Державній судовій адміністрації України та Раді суддів України застосовувати показники середньої тривалості розгляду судових справ при ухваленні рішень та здійсненні заходів з питань організаційного забезпечення діяльності судів. Так, відповідно до вказаних показників середній час, необхідний для розгляду окружними адміністративними судами, зокрема, справ адміністративного судочинства становить 597 хв (9 год 57 хв).
Отже, з урахуванням 8 годинного робочого дня, при середній кількості робочих днів на місяць - 21, нормою розгляду за календарний місяць є 17 справ (8 год х 21 день : 9 год 57 хв).
Із наведеного розрахунку убачається, що дотримання засад своєчасності розгляду справи не може не корелювати із кількістю справ у провадженні судді, при цьому, виходячи із розрахункового часу, визначеного Вищою радою правосуддя, кількість розглянутих справ значно перевищує рекомендовані норми, навіть без урахування щорічної відпустки та тимчасової втрати працездатності.
Наразі судді Київського окружного адміністративного суду знаходяться в ситуації, в якій вони не можуть дотримуватися процесуальних строків розгляду справ з об'єктивних причин. Усі судді Київського окружного адміністративного суду докладають значних зусиль та роблять все можливе, щоб забезпечити справедливий, якісний і своєчасний розгляд справ.
Відтак, порушення строків розгляду даної справи не може свідчити про упередженість чи зацікавленість судді під час розгляду справи
Заявлені підстави для відводу не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки не стосуються особистого відношення судді до результатів розгляду даної справи, а тільки відображають власну позицію позивача, яка ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджена жодними доказами.
Суд зауважує, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17, від 01.10.2018 в адміністративній справі №9901/673/18 та від 04.10.2018.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, з урахуванням викладеного, суд вважає, що зазначені позивачем обставини в обґрунтування заяви про відвід не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, які б містили належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду "суб'єктивного критерію", так і з погляду "об'єктивного критерію", яким керується Європейський суд з прав людини, у вирішенні даної адміністративної справи, у зв'язку з чим заява про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Перепелиці А.М. є необґрунтованою.
Частиною одинадцятою статті 40 КАС України передбачено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність передати справу для вирішення питання про відвід.
Керуючись статтями 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відвід судді Перепелиці А.М. у справі №320/10379/25 визнати необґрунтованим.
2. Передати матеріали справи №320/10379/25 для вирішення питання про відвід судді Перепелиці А.М. суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу та визначений відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та оскарженню не підлягає.
Суддя Перепелиця А.М.