14 квітня 2025 рокуСправа №640/28636/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» до Головного управління ДПС України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
17.11.2020 року до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» до Головного управління ДПС України у м. Києві в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0716960410 від 04.08.2020 року щодо порушення терміну подання податкової декларації з плати за землю за 2020 рік ПАТ «Трест «Київелектромонтаж» до контролюючого органу та застосування штрафу в розмірі 340 грн. (триста сорок гривень 00 копійок), скасувати в повному обсязі.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві була проведена фактична перевірки своєчасності подання податкової декларації з плати за землю за 2020 рік ПАТ «Трест «Київелектромонтаж», за результатами якої складено акт від 17.07.2020 р. №3071/26-15-04-10/04012750, в якому, зокрема, було встановлено порушення позивачем п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України. Так позивач посилається на відсутність у нього обов'язку щодо подання податкової декларації з плати за землю за 2020 рік до контролюючого органу, оскільки ним, як Іпотекодавцем було укладено іпотечний договір від 13.07.2017 р. з ТОВ «ФОРБС ЕНД МАНХЕТТЕН УКРАЇНА», який є Іпотекодержателем, а, вподальшому, 14.12.2017 між сторонами вказаного договору був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, а отже відповідно до вказаних договорів Іпотекодавець передав, а Іпотекодержатель прийняв у власність за вартістю і на умовах, визначених Договором, належний Іпотекодавцю на праві приватної власності об'єкт нерухомого майна - майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 67, загальною площею 1 390,30 кв.м., а отже саме до нового власника перейшов й встановлений податковим законом обов'язок зі сплати податку на земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно. З огляду на викладене, нарахування штрафної санкції є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/28636/20.
28.01.2025 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/28636/20.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 адміністративна справа розподілена судді Луніній О.С. для розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року, прийнято матеріали справи №640/28636/20 та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року, замінено відповідача в адміністративній справі №640/28636/20 - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Трест «Київелектромонтаж» (код ЄДРПОУ 04012750) є юридичною особою, зареєстрованою 14.06.1995, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.12.2005 року, внесено запис - 1 068 120 0000 008761, взято на облік контролюючим органом ГУ ДПС у м. Києві, ДПІ у Святошинському районі (Святошинський район м.Києва) Основний вид діяльності: 43.21 Електромонтажні роботи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДПС у м. Києві на підставі пп. 191.1.2 п. 191.1 ст. 191, п.п.20.1.4 п. 20.1 ст.20, п. 75.1 ст.75, згідно порядку встановленого ст. 76 та п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової декларації з плати за землю за 2020 рік ПАТ «Трест «Київелектромонтаж» (код ЄДРПОУ 04012750)
За результатами проведеної перевірки складено акт від 17.07.2020 р. №3071/26-15-04-10/04012750 відповідно до висновків якого, зафіксовано неподання ПАТ «Трест «Київелектромонтаж» (код ЄДРПОУ 04012750) звітної податкової декларації з плати за землю за 2020 рік. Відповідальність платника податку передбачена п. 120.1. ст. 120 розд. ІІ Податкового кодексу України.
Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки №3071/26-15-04-10/04012750 від 17.07.2020 р., звернувся до Головного управління ДПС у м. Києві в порядку ст. 44 та ст. 86 Податкового кодексу України із запереченнями від 27.07.2020 року №155(вх. ГУ ДПС у м. Києві від 28.07.2020 №85931/10), проте листом від 03.08.2020 року №108478/10/26-15-04-10-18 ГУ ДПС у м. Києві повідомив, що висновки викладені у акті правомірні, відповідають нормам чинного законодавства та залишаються без змін.
На підставі вищевказаного акта камеральної перевірки, ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0716960410 від 04.08.2020 року, яким до ПАТ «Трест «Київелектромонтаж» (код ЄДРПОУ 04012750) за порушення терміну подання податкової декларації з плати за землю за 2020 рік застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн.
Позивач, не погодившись із податковим повідомленням-рішенням форми «ПС» №0716960410 від 04.08.2020 року, звернувся до ДПС України зі скаргою від 19.08.2020 вих. №172.
Рішенням про результати розгляду скарги від 05.11.2020 року №31874/6/99-00-06-02-06-06 ДПС України скасувало податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0716960410 від 04.08.2020 року в частині застосування штрафу у сумі 680 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишило без змін, а скаргу ПАТ «Трест «Київелектромонтаж» - частково задовольняє.
Незгода позивача з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у м. Києві форми «ПС» №0716960410 від 04.08.2020 року стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані положеннями Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України)
Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1. статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути: 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; 4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні"; 5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу; 6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки; 7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу; 8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу; 9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу; 10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу; 11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
Т.ак, пунктами 76.1. та 76.2. статті 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
З аналізу вказаних положень Податкового кодексу України слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально-зобов'язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу, тому камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданій платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Щодо суті встановленого порушення, то суд вважає на наступне.
Згідно із підпунктом 14.1.34 пункту 14.1 статті 14 ПК України власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно.
Платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України).
Відповідно до приписів пунктів 49.1, 49.2 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Згідно із пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (п. 270.1 ст. 270 ПК України).
Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (п. 271.1 ст. 271 ПК України).
Відповідно до пунктів 285.1, 285.2 статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до п. 286.3 ст. 286 ПК України платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
Відповідно до п. 286.4 ст. 286 ПК України за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.
З матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2000 року між Київською міською радою (орендодавець) та ВАТ «Київелектромонтаж» (перейменовано на ПАТ «Трест «Київелектромонтаж») (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, місце розташування якої на вул. Саксаганського, 67 в м. Києві, розміром 0,3040 га для експлуатації та обслуговування будівель і споруд (кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:72:083:0009), строком на 24 роки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., 30 червня 2000 року за реєстровим № 2128, зареєстрованого Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 04 серпня 2000 року за №72-6-00011 у книзі записів державної реєстрації договорів.
Таким чином, термін подання податкової декларації з плати за землю за 2020 рік - 20.02.2020 року.
Як встановлено судом, ПАТ «Трест «Київелектромонтаж» податкову декларацію з плати за землю за 2020 рік не подано.
13 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРБС ЕНД МАНХЕТТЕН УКРАЇНА» (надалі за текстом - Іпотекодержатель) та Публічним акціонерним товариством «Трест «Київелектромонтаж» (надалі за текстом - Іпотекодавець) був укладений іпотечний довогір, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колупаєвою Ю.П. та зареєстровано в реєстрі за №537.
14 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРБС ЕНД МАНХЕТТЕН УКРАЇНА» (надалі за текстом - Іпотекодержатель) та Публічним акціонерним товариством «Трест «Київелектромонтаж» (надалі за текстом - Іпотекодавець) був укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до п.1.1 якого Іпотекодавець зобов'язується передати, а Іпотекодержатель зобов'язується прийняти у власність за вартістю і на умовах, визначеним цим Договором, належний Іпотекодавцю на праві приватної власності об'єкт нерухомого майна - майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 390,30 кв.м.
Крім того, п. 1.10 зазначеного Договору передбачено, що підписанням цього Договору Іпотекодавець надає свою беззастережну безвідкличну згоду та здійснює волевиявлення. Спрямоване на набуття Іпотекодержателем на умовах, визначених цим Договором, право власності на предмет іпотеки.
Право власності на предмет іпотеки виникає у Іпотекодержателя з моменту державної реєстрації. Цей договір про задоволення вимог іпотекодержателяє правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки згідно з ч.1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» (п. 4.1- п. 4.2.Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 14.12.2017)
Вищевказаний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 390,30 кв.м. розташований на земельній ділянці, загально площею 0,3040 га для експлуатації та обслуговування будівель і споруд (кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:72:083:0009), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 67, яка перебуває користуванні у ПАТ «Трест «Київелектромонтаж» згідно договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., 30 червня 2000 року за реєстровим № 2128, зареєстрованого Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 04 серпня 2000 року за №72-6-00011 у книзі записів державної реєстрації договорів.
Частиною 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
У разі набуття частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об'єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об'єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об'єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.
При вчиненні правочину, який передбачає перехід права власності на частку у праві спільної власності на такий об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Статтями 125 і 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта на праві оренди, до набувача такого об'єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об'єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об'єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.
Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1, п. 269.2 ст. 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 п. 270.1 ст. 270, п. 287.7 ст. 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 08.06.2016 у справі №21-804а16 та постанові від 12.09.2017 у справі №21-3078а16, а також Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 у справі №825/308/17.
Отже, до нового власника об'єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно. При цьому, несплата земельного податку новим власником майна не є підставою для нарахування відповідного податку попередньому власнику, який фактично припинив користуватися земельною ділянкою.
Згідно правового висновку сформованого Верховним Судом у постанові від 28.02.2023 у справі №160/16529/21, у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.6 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
Така правова позиція є сталою та вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16), а також Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року (справа №825/308/17), від 19 червня 2018 року (справа №822/2696/17), від 17 грудня 2019 року (справа № 804/4739/16).
До того ж, така позиція відповідає висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 7 липня 2015 року у справі 826/12388/13-а: «Незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно».
Таким чином, на усіх власників чи користувачів земельними ділянками покладається обов'язок із плати за землю, зокрема у вигляді земельного податку. При цьому у разі набуття права власності чи оренди на нерухоме майно обов'язок із сплати земельного податку або орендної плати покладається на власника/орендаря нерухомого майна, незалежно від факту оформлення права власності чи користування відповідною земельною ділянкою.
Отже, у зв'язку з відчуженням позивачем нерухомого майна до покупця в силу закону перейшов встановлений податковим законом обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.
Відтак, позивач у даному випадку, починаючи з 14.12.2017, не є землекористувачем земельної ділянки, на якій розташоване відчужене нерухоме майно і не може бути належним платником орендної плати за землю, а відповідно у нього відсутній обов'язок щодо подання податкової звітності з плати за землю (орендної плати).
Зазначене свідчить про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №0716960410 від 04.08.2020 року про нарахування штрафних санкцій за за порушення терміну подання податкової декларації з плати за землю за 2020 рік застосовано штрафні санкції у розмірі 340,00 грн.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій та прийнятого рішення.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які вона посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 2102,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» до Головного управління ДПС України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0716960410 від 04.08.2020 року, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві, яким застосовано до Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» штраф в розмірі 340 грн. (триста сорок гривень 00 копійок).
Стягнути з Головного управління ДПС України у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» (код ЄДРПОУ 04012750, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна