29 вересня 2025 року Справа №640/3139/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., перевіривши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві, Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку, -
24.01.2022 року до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві, Національної поліції України, в якій позивач просить:
- прийняти постанову, якою визнати протиправною бездіяльність Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві щодо затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2017 р. у справі №826/26698/15 за період з 24.01.2017 р. по 01.11.2021 р. включно;
- стягнути солідарно з Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справу місті Києві та Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2017 р. у справі №826/26698/15 за період з 24.01.2017 р. по 01.11.2021 р. включно в розмірі 775181 (сімсот сімдесят п'ять тисяч сто вісімдесят одну) гривню 44 копійки.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 11.12.2009 р., а з 03.07.2015р. в Управлінні патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві. Відповідно до витягу з наказу Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві від 06.11.2015 №66 о/с «По особовому складу», згідно з п.10 та п. 11 розд. ХІ ЗУ «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції, ОСОБА_1 , інспектора відділу моніторинга та аналізу, звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів). Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2017р. у справі № 826/26698/15, залишеною без змін Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.08.2020р., задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Департаменту патрульної поліції, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України, про визнання протиправними дій, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві від 06 листопада 2015 року №66 о/с "По особовому складу" в частині звільнення позивача та поновлено останнього на посаді інспектора відділу моніторингу та аналізу Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві.Крім того, стягнуто з Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зобов'язано Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві провести нарахування та виплатити позивачеві заробітну плату за серпень-вересень 2015 року. Зобов'язано Департамент патрульної поліції розглянути питання щодо прийняття позивача на службу до поліції відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію".В іншій частині адміністративного позову відмовлено. При цьому, наказом Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві №1 о/с від 01.11.2021 позивача було поновлено на посаді інспектора відділу моніторингу та аналізу Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві із збереженням спеціального звання лейтенанта та скасовано наказ Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві від 06 11,2015р. № 66 о/с "По особовому складу" у частині звільнення ОСОБА_1 , а отже, за твердженням позивача, у період часу з 23.01.2017р. по 01.11.2021р. відповідач-1 безпідставно та протиправно не виконував Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2017р. у справі № 826/26698/15. Крім того, у період часу з 23.01.2017р. по дату подачі цього позову, відповідач-1 безпідставно та протиправно не виконує Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2017р. у справі № 826/26698/15 в частині виплати на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заробітної плати за серпень-вересень. Враховуючи вищезазначене, на підставі вимог ст. 236 КЗпП України, відповідачі зобов'язані виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2017 р. у справі №826/26698/15 за період з 24.01.2017 р. по 01.11.2021 р. включно в розмірі 775181,44 грн. Зазначене стало підставою звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
26.04.2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив Національної поліції України, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Так відповідачем наголошується, що Національна поліція України не була учасником справи № 826/26698/15 та на неї не покладалося жодного обов'язку щодо вчинення на користь ОСОБА_1 чи Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві жодних дій. Окремо відповідач зазначає, що ОСОБА_1 у трудових відносинах з Національною поліцією України ніколи не перебував та на даний час не існує жодного судового рішення, яким би дії (бездіяльність) Національної поліції України по відношенню до ОСОБА_1 були визнані протиправними. Крім того, Національна поліція України не являється правонаступником органів внутрішніх справ. Також зазначено, що у даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 236 КЗпП України, оскільки судовим рішенням у справі № 826/26698/15 вже гарантовано позивачу виплату зарплати за період з 24.01.2017 по 01.11.2021. Фактично у справі, шо розглядається, позивач повторно просить стягнути на його користь грошове забезпечення за період з 24.01.2017 по 01.11.2021, що є неприпустимим і може бути розцінено як намагання збагатитися за рахунок державних коштів. Серед іншого відповідач також наголошує, що наведені у позовній заяві розрахунки середньоденного грошового забезпечення позивача є безпідставними та необгрунтованими.
20 квітня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від Національної поліції України надійшла заява про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2022 року було задоволено заяву Національної поліції України про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та поновлено останньому строк на подання відзиву.
23 травня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2017 в адміністративній справі №826/26698/15 не було визначено середньомісячної заробітної плати позивача згідно з Порядком та кількості фактично відпрацьованих днів, а зобов'язано стягнути з Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві середній заробіток без зазначення конкретної суми. Таким чином твердження Позивача про визначення судом першої інстанції не виплаченої заробітної плати у сумі 27313 грн 41 коп. є помилковим, оскільки згідно довідки № 17/33 від 19.05.2022 про доходи ОСОБА_1 середньоденна заробітна плата останнього складала 51 грн 05 коп. Крім того, зазначено, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувана шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2022 року було задоволено клопотання Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та поновлено останньому строк на подання відзиву.
09 червня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій останнім підтримано власні позовні вимоги у повному обсязі та наведено обґрунтування щодо того, що Національна поліція України є належним відповідачем у цій справі.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/3139/22.
31.01.2025 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/3139/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 адміністративна справа розподілена судді Луніній О.С. для розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року, прийнято матеріали справи №640/3139/22 та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
05 березня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Національної поліції України надійщла заява, в якій повідомлено про направлення до Окружного адміністративного суду міста Києва відзиву та заяви про залишення позову без розгляду.
27 березня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві надійшла заява до якої долучено відзив, наданий до Окружного адміністративного суду міста Києва - 23.05.2022 року.
Так судом встановлено, що Національна поліція України в обґрунтування заяви про залишення позову без розгляду зазначалоено, що позивачем пропущено строк звернення до суду, враховуючи, що з моменту видання наказу Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві від 06 листопада 2015 року №66 о/с "По особовому складу" та ознайомлення позивача з ним до моменту подання ним позовної заяви до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2017 р. у справі №826/26698/15, місячний строк, передбачений чинним законодавством України для звернення до суду за захистом своїх прав у вказаній категорії справ, минув, а з клопотанням про поновлення строків звернення до суду ОСОБА_1 не звертався, отже, вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, а позовна заява має бути залишена без розгляду.
Так, згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому абз.1 ч.2 ст.122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас ч.3 ст.122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За змістом приписів п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
При цьому, як слідує з аналізу наведених вище приписів ст.122 КАС України, шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами, водночас, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.07.2021 у справі № 1340/4393/18 (провадження № К/9901/18688/20) зазначив наступне.
За змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі №522/13736/15 (провадження №61-25545сво18).
Отже, законодавством встановлено обмеження права особи на звернення до суду з таким адміністративним позовом певним строком.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час звернення позивача до суду) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі № 240/532/20 (постанова від 11.02.2021) за схожих фактичних обставин сформулював такі висновки:
Установлений у частині першій статті 233 Кодексу законів про працю України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір.
Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України.
Ухвалюючи таке рішення (постанова від 11.02.2021 у справі № 240/532/20), Верховний Суд одночасно відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в його постановах, а також погодився з висновком щодо застосування частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у подібних правовідносинах, викладеному в інших його постановах, зокрема, від 04.12.2019 (справа № 815/2681/17) і від 22.01.2020 (справа № 620/1982/19).
Враховуючи те, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (частина п'ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Означений висновок викладено Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.07.2021 у справі №1340/4393/18 (провадження №К/9901/18688/20).
Верховний Суд у цій постанові зауважив, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
У справі, що розглядається, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення солідарно з Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справу місті Києві та Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2017 р. у справі №826/26698/15 за період з 24.01.2017 р. по 01.11.2021 р. включно в розмірі 775181 (сімсот сімдесят п'ять тисяч сто вісімдесят одну) гривню 44 копійки.
При цьому право на звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 24.01.2017 р. по 01.11.2021 р. у ОСОБА_1 виникло з часу видання Управлінням патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві наказу №1 о/с від 01.11.2021, яким позивача було поновлено на посаді інспектора відділу моніторингу та аналізу Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві із збереженням спеціального звання лейтенанта та скасовано наказ Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві від 06 11,2015р. №66 о/с "По особовому складу" у частині звільнення ОСОБА_1 .
Так у власній позовній заяві, ОСОБА_1 зазначає, що про видання вищевказаного наказу йому стало відомо - 15.11.2021 року.
Враховуючи, що ОСОБА_1 з позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2017 р. у справі №826/26698/15 за період з 24.01.2017 р. по 01.11.2021 р. звернувся до суду лише 24.01.2022р., що підтверджується штемпелем реєстрації Окружного адміністративного суду міста Києва, проставленого на вказаній позовній заяві, позивачем було порушено встановлений ч.5 ст.122 КАС України місячний строк звернення до суду з такою позовною заявою, який у даному випадку сплинув 15.12.2021р.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому згідно з частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як зазначалося вище, позивачем пропущено встановлений ч.5 ст.122 КАС України строк звернення до суду з цим позовом.
Разом з цим, заяви про поновлення строку звернення до суду з цією позовною заявою, позивач, в порушення вищенаведених приписів ч.6 ст.161 КАС України, не надав.
Натомість, відповідачем наголошено на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом у поданому ним клопотанні про залишення позову без розгляду, при цьому Окружним адміністративним судом міста Києва при відкритті провадження у цій справі питання поновлення строку звернення до суду не вирішувалося.
Водночас, ч.3 ст.123 КАС України визначено, що у разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При цьому, з урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України, обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).
За таких обставин, позивачеві необхідно подати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.
Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно з ч.14 ст.171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Частиною 15 статті 171 КАС України встановлено, що у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Зважаючи на те, що у даному випадку судом після відкриття провадження у справі №640/3139/22 встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 подана без додержання вимог, встановлених ст.160 КАС України, а саме: позивачем пропущено встановлений ч.5 ст.122 КАС України строк звернення до суду з цим позовом, проте заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом подано не було, суд, керуючись приписами ч.13 ст.171 КАС України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві, Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку - залишити без руху.
Встановити позивачеві строк п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до ч.ч.14, 15 ст.171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Копію ухвали направити особі, що звернулася із адміністративним позовом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає
Суддя О.С. Луніна