Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5623/25
Провадження № 2/711/2650/25
02 жовтня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Булгакової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кошубінської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
23.06.2025 директор ТОВ «Фінпром Маркет» Гедзь О.В. звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 3288932 в розмірі 21 238,00 грн., судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 18.11.2020 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник/відповідач) укладено договір позики № 3288932, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день. ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов'язання, перерахувавши 7 000,00 грн. на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Передача коштів здійснювалася через платіжну установу, оскільки пряме перерахування з банківського рахунку позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливе. 21.06.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 2106, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 3288932 від 18.11.2020. В подальшому, 03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 3288932 від 18.11.2020. Відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов'язання щодо повернення основної суми боргу та процентів за договором позики, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 21 238,00 грн., яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 7 000,00 грн.; заборгованість за процентами - 14 238,00 грн.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Булгаковій Г.В.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.06.2025 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
08.09.2025 представник відповідача - адвоката Пропадущого А.В. подав додаткові пояснення, в яких він просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту надання відповідачу кредитних коштів за договором позики № 3288932 від 18.11.2020, а також фактичного користування відповідачем цими коштами.
10.09.2025 представник позивача Ґедзь О.В. подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що доводи відповідача про ненадання доказів перерахування коштів не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи. На підтвердження факту перерахування коштів на картковий рахунок відповідача надано: електронну платіжну інструкцію № 4ed3e22a-d556-4f40-a031-ad3afa44e877 від 18.11.2020 року, видану ТОВ «ФІНЕКСПРЕС»; довідку від ТОВ «Фінекспрес» про перерахування коштів за цією платіжною інструкцією; лист ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджує видачу онлайн-позики на банківську карту відповідача. Крім того, представник позивача звернув увагу, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості у розмірі 2 478,00 грн., що додатково підтверджує отримання ним коштів за договором позики та його укладання.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У відповіді на відзив директор ТОВ «Фінпром Маркет» Гедзь О.В. просив розглядати справу у відсутність представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Пропадущий А.В. в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, про причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи без їх участі до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Згідно частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18.11.2020 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3288932, за умовами якого позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцю таку ж саму суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Згідно пункту 2 Договору сума позики - 7 000,00 грн., строк позики - 30 днів, процентна ставка - 1,99% в день, знижена процентна ставка - 0,59% в день, процента ставка за понадстрокове користування позикою за день - 2,70%, орієнтовна річна процента ставка - 215,36%, орієнтовна загальна вартість позики - 8 239,00 грн., дата повернення позики - 18.12.2020.
ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов'язання, перерахувавши 7 000,00 грн. на банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжною інструкцією № 4ed3e22a-d556-4f40-a031-ad3afa44e877 від 18.11.2020. Перерахування коштів здійснювалося через платіжну установу ТОВ «ФК «Фінекспрес».
Належність відповідачу банківської карти № НОМЕР_2 та перерахування на неї коштів у розмірі 7 000,00 грн. також підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-250710/31210-БТ від 16.07.2025 та випискою про рух коштів по картці від 16.07.2025.
З огляду на наведене, суд вважає, що факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами. Відтак, твердження представника відповідача - адвоката Пропадущого А.В. про ненадання позивачем доказів перерахування кредитних коштів є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами справи.
Згідно з розрахунком заборгованості, відповідач на виконання умов договору здійснив два платежі у загальному розмірі 2 478,00 грн., а саме 18.12.2020 у розмірі 1 239,00 грн. та 17.01.2021 у розмірі 1 239,00 грн. Однак, надалі оплати за договором позики не здійснював.
Таким чином, відповідач, всупереч умов договору позики, не виконав належним чином зобов'язання щодо повернення основної суми боргу та процентів за договором позики, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 21 238,00 грн., яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 7 000,00 грн.; заборгованість за процентами - 14 238,00 грн.
Судом також встановлено, що 21.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було укладено договір факторингу № 2106, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» зобов'язалося передати грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за плату, а ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язалося відступити ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права вимоги до боржників, зазначених в реєстру заборгованостей, в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» переходять всі права грошової вимоги, які належали ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за кредитними договорами.
Відповідно до пункту 5.2. договору факторингу № 2106 від 19.11.2025 перехід від ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» стає кредитором по відношенню до боржників.
21.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» підписано акт прийому-передачі інформації згідно реєстру заборгованості в електронному вигляді за договором факторингу № 2106 від 21.06.2021.
Відповідно реєстру прав вимоги № 1 від 21.06.2021 до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 3288932 від 18.11.2020.
В подальшому, 03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого ТОВ «Фінпром Маркет» зобов'язалося передати грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія управління активами» зобов'язалося відступити ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги до боржників, зазначених в реєстру заборгованостей, в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до ТОВ «Фінпром Маркет» переходять всі права грошової вимоги, які належали ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за кредитними договорами.
Відповідно до пункту 5.2. договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 перехід від ТОВ «Фінансова компанія управління активами» до ТОВ «Фінпром Маркет» за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого ТОВ «Фінпром Маркет» стає кредитором по відношенню до боржників.
03.04.2025 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» підписано акт прийому-передачі реєстру заборгованості за договором факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023.
Відповідно реєстру заборгованостей від 03.04.2025 до ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 3288932 від 18.11.2020.
З моменту отримання права вимоги позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінпром Маркет» за договором позики № 3288932 від 18.11.2020 у розмірі 21 238,00 грн.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведені положення закону та встановлені судом обставини справи, зважаючи на те, що відповідач отримав кредитні кошти, однак взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики № 3288932 в розмірі 21 238,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до частини 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).
Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом.
Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано: договір про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024, укладений між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «Фінпром Маркет»; витяг з акту № 14-П від 19.05.2025 приймання передачі надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024; платіжну інструкції № 579934713.1 від 19.05.2025; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 01.11.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2099 від 03.04.2018.
Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд враховує позицію Великої Палати ВС, висловлену у справі № 904/4507/18, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
У даному випадку, враховуючи складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), а також беручи до уваги, що відповідачем не заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат та правничу допомогу, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 509, 512, 514, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, оф. 204, м. Ірпінь, Київська обл.) заборгованість за договором позики № 3288932 від 18.11.2020 у розмірі 21 238,00 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн., а всього 27 160,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: Г. В. Булгакова