Справа №949/2224/25
Провадження №1-кс/949/413/25
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
02 жовтня 2025 року слідчий суддя Дубровицького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши в режимі відеоконференцзв'язку клопотання слідчої СВ ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 , по матеріалах кримінального провадження № 12025181110000252, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 вересня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Берестя Сарненського району Рівненської області, зареєстрованої по АДРЕСА_1 та фактично проживаюча по АДРЕСА_2 , з середньою освітою, неодруженої, має малолітню дитину, громадянки України, раніше не судимої,
Слідча СВ Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 , за погодженням із прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернулася до суду з клопотанням про застосування підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з утриманням в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
В обґрунтування клопотання слідча посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що у зв'язку з початком 24 лютого 2022 року військової агресії російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України ОСОБА_7 (далі - Указ) № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, тривав станом на дату вчинення кримінального правопорушення й триває на даний час відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 478/2025 від 14.07.2025 р.
Одночасно із введенням в Україні військового стану з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України ОСОБА_7 № 69/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджено Законом України від 3 березня 2022 року № 2105-ІХ, оголошено проведення загальної мобілізації на території України строком 90 діб, яка неодноразово продовжувалася, тривала станом на дату вчинення кримінального правопорушення й триває на даний час відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» № 479/2025 від 14 липня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII, перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
Частиною другою вказаної статті, визначено, що правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
У відповідності до абз. 1 п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 р. № 724), перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу.
Водночас, згідно абз. 4 п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, які затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 р. № 724), у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.
Окрім того, перелік осіб, які мають право виїзду з України, визначено п. 2-1, 2-18, п. 3, 4, 5, 6 зазначених вище Правил перетинання державного кордону громадянами України.
У разі не підтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль».
Зокрема, встановлено, що ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із іншою, на даний час не встановленою досудовим розслідуванням особою, 01 жовтня 2025 року в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, переслідуючи корисливі мотив і мету, направлені на отримання грошової винагороди, достовірно знаючи про тимчасові обмеження щодо виїзду військовозобов'язаних чоловіків з території України, організували незаконне переправлення через державний кордон України громадян України призовного віку, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску, у воєнний час за грошову винагороду, не зважаючи на діючі обмеження воєнного стану.
Зокрема, в період з середини вересня 2025 по 30 вересня 2025 року, ОСОБА_6 , в ході телефонних розмов та переписок в месенджері «Whats App» роз'яснила ОСОБА_8 , що він зможе разом із ОСОБА_9 безперешкодно перетнути державний кордон України у період дії воєнного стану, в напрямку республіки білорусь, за грошову винагороду в сумі 7000 доларів США з кожного, після чого вказала останнім прибути 01 жовтня 2025 року в с. Орв'яниця Сарненського району Рівненської області, де вона мала їх зустріти.
В подальшому, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виконуючи вказівки ОСОБА_6 , 01 жовтня 2025 року близько 09 години, прибули до с. Орв'яниця Сарненського району Рівненської області, де їх зустріла ОСОБА_6 та обвела їх повз блок-пост ДПСУ, який розміщений між селами Орв'яниця та Берестя Сарненського району Рівненької області, після чого разом з ними прибула до житлового будинку матері за адресою: АДРЕСА_2 , де провела інструктаж ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо порядку переходу через державний кордон України, надавши при цьому їм відповідні поради та вказівки і зазначила, що вони повинні передати їй грошові кошти в сумі 14000 доларів США та чекати в цьому ж житловому будинку, доки вона не передасть дані грошові кошти невстановленій досудовим розслідуванням особі (організатору) в м. Дубровиця, після чого організує доставлення ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , до с. Біле Сарненського району Рівненської області, де їх повинні були зустріти дві особи на мотоциклах, котрих мала підшукати невстановлена досудовим розслідуванням особа, котрій вона повинна була передати частину із отриманих 14000 доларів США грошей та доставити безпосереднього до лінії державного кордону України із республікою білорусь.
Так, 01 жовтня 2025 року близько 09 години, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , виконуючи вказівки невстановленої на даний час досудовим розслідуванням особи та ОСОБА_6 , передали останній 14000 доларів США, після чого та була затримана на місці отримання грошових коштів.
Протиправні, умисні дії ОСОБА_6 , які виразились в сприянні та організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненому щодо кількох осіб та за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, органом досудового розслідування кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами та доказами.
01 жовтня 2025 року о 10 годині 23 хвилин, в порядку статті 208 КПК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано та останній повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Слідча зазначає, що з точки зору достатності та взаємозв'язку обставин справи, у даному кримінальному провадженні наявні докази, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно пов'язують його з нею, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана, могла вчинити дане кримінальне правопорушення.
Крім того, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_6 може переховуватись від органу досудового розслідування, оскільки санкцією ч. 3 ст. 332 КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 9 років, тому враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винуватою у вчиненні цього злочину, остання може переховуватися від органів досудового розслідування, слідчого та прокурора. Крім цього, ОСОБА_6 обізнана про методи і способи незаконного перетину державного кордону, у зв'язку з чим сама може перетнути державний кордон. Може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 має мобільний номер свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з якими неодноразово спілкувалася. Перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може незаконно на них впливати із метою зміни ними показів та покращення свого становища, у зв'язку з чим лише перебування її в слідчому ізоляторі унеможливить їх спілкування. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
З огляду на вказані обставини, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваної ОСОБА_6 , які зможуть забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігти виникненню ризиків передбачених у ст. 177 КПК України, окрім як тримання під вартою, на думку слідчої, неможливе.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав доводи клопотання, просив його задоволити з мотивів, на які посилається слідча. Додатково вказав, що підозрювана обгрунтовано підозрюється у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а зазначені у клопотанні ризики є реальними. При цьому, застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваної не зможуть запобігти виникненню ризиків передбачених у ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні підозрювана ОСОБА_6 пояснила, що переправити за кордон громадян України її попросили знайомі. Будь-якої матеріальної зацікавленості вона не мала, адже отримані кошти вона мала передати іншій особі. Просила обрати їй запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 вказав, що підозрювана має постійне місце проживання, тобто міцні соціальні зв'язки, раніше не судима, позитивно характеризується, є інвалідом третьої групи загального захворювання, має малолітню дитину, на підтвердження чого долучив відповідні докази (а.с.23-26). Також просив обрати підозрюваній менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши учасників розгляду клопотання та дослідивши матеріали клопотання, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За визначенням, яке міститься в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділення поліції № 1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області перебувають матеріали кримінального провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025181110000252 від 15 вересня 2025 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України (а.с.8).
Причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, підтверджується вже зібраними під час досудового розслідування матеріалами та доказами, а саме:
-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 16 вересня 2025 року (а.с.9);
-протоколом повторного допиту свідка ОСОБА_8 від 01 жовтня 2025 року (а.с.10-11);
-протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 01 жовтня 2025 року (а.с.12-13);
-протоколом затримання ОСОБА_6 від 01 жовтня 2025 року (а.с.14-19);
-іншими доказами, зібраними у ході досудового розслідування.
Як вбачається із протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 01 жовтня 2025 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано о 10 годині 23 хвилин в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України (а.с.14-19).
01 жовтня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України (а.с.20-24).
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 , а виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в клопотанні, на даному етапі досудового розслідування даного кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а відтак слідчий суддя бере до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Разом з тим, обставиною, яка враховується слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу, є наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, коли підозрюваний намагається вчинити дії, передбачені вимогами ч. 1 ст.177 КПК України.
Слід зауважити, що ризиком, у контексті кримінального провадження, є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» від 23 січня 2012 року №30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, встановлено, що надані слідчим докази доводять обставини, які свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в сприянні та організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненому щодо кількох осіб та за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Так, на думку слідчого судді, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стверджується тяжкістю покарання, що їй загрожує у випадку визнання ОСОБА_6 винуватою, адже санкцією ч.3 ст.332 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 9 років. Також суд приймає до уваги, що ОСОБА_6 обізнана про методи і способи незаконного перетину державного кордону, у зв'язку з чим сама може перетнути державний кордон. Вказані обставини, у сукупності з тяжкістю можливого покарання, свідчать про можливість переховування підозрюваної. Також ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 має мобільний номер свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з якими неодноразово спілкувалася. Перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може незаконно на них впливати із метою зміни ними показів та покращення свого становища, у зв'язку з чим лише перебування її в слідчому ізоляторі унеможливить їх спілкування. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Сукупність вказаних обставин, на переконання слідчого судді, свідчить про недостатність застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам та гарантування її належної процесуальної поведінки.
Так, згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
При цьому, пунктом 5 ч.2 ст.183 КПК передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Як передбачено ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ("Летельє проти Франції").
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства", зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має й тримання під вартою.
Слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваної ОСОБА_6 , яка має постійне місце проживання та позитивно характеризується, про що свідчить характеристика №07-1515 видана 02 жовтня 2025 року, виконавчим комітетом Дубровицької міської ради, де значиться, що скарг та нарікань від сусідів та жителів села до міської ради не надходило (а.с.27). ОСОБА_6 раніше не судима (а.с.28). На "Д" обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває (а.п26).
Також слідчим суддею досліджено долучені захисником підозрюваної до початку розгляду клопотання довідку про склад сім'ї від 01 жовтня 2025 року, де значиться, що сім'я ОСОБА_6 складається із п'яти осіб (а.с.33); має малолітню дочку (а.с.34), є інвалідом третьої групи загального захворювання (а.с.35-39).
Слідчий суддя, дослідивши їх зміст, вважає, що наведені доводи не можуть свідчити на користь зменшення встановлених вказаних вище ризиків.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 враховуються вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практика Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Отже, тяжкість, характер і ступінь суспільної небезпеки інкримінованого злочину та особа підозрюваної, є підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке може бути виправдане в тому випадку, якщо є конкретні ознаки реальної необхідності охорони інтересів суспільства.
Підстав для застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою, слідчий суддя не вбачає, беручи до уваги вагомість наявних доказів вини підозрюваної у скоєнні злочину, сумнівів у достовірності яких не виникає, враховуючи наявність ризиків та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_6 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
З огляду на вказане, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, а тому клопотання слідчого слід задовольнити та застосувати до ОСОБА_6 тримання під вартою на строк 60 днів, який слід обраховувати з моменту її затримання, тобто з 10-23 год. 01 жовтня 2025 року.
Крім того, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжких, а злочин вчинений з корисливих мотивів, за який як свідчать матеріали досудового розслідування, підозрювана отримала грошову винагороду у розмірі 14000 доларів США, слідчий суддя вважає відповідно до ч.4 ст.182 КПК України доцільним визначити розмір застави в обсязі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваної альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану наступні обов'язки: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчиненого нею кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 202, 205, 395 КПК України, слідчий суддя; -
Клопотання слідчої СВ ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 , по матеріалах кримінального провадження № 12025181110000252, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 вересня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - задоволити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Берестя Сарненського району Рівненської області, зареєстрованої по АДРЕСА_1 та фактично проживаючої по АДРЕСА_2 , з середньою освітою, неодруженої, має малолітню дитину, громадянки України, раніше не судимої, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 10-23 год. 01 жовтня 2025 року до 10-23 год. 29 листопада 2025 року.
Визначити місцем утримання підозрюваної ОСОБА_6 під вартою ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» за адресою: вул. Дворецька, 116, м. Рівне.
Одночасно визначити розмір застави для забезпечення виконання ОСОБА_6 обов'язків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Розмір застави визначити у 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 605600,00 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду за наступними реквізитами:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26259988;
Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ;
Код банку отримувача (МФО): 820172;
Рахунок отримувача: UA048201720355229002000010559.
Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Покласти на підозрювану ОСОБА_6 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчиненого нею кримінального правопорушення;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_6 , що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Рівненського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_6 з-під варти, повідомивши усно та письмово Дубровицький районний суд Рівненської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана ОСОБА_6 зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрювана ОСОБА_6 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 29 листопада 2025 року.
Виконання даної ухвали в частині контролю за виконанням підозрюваною покладених на неї обов'язків доручити Відділенню поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії ухвали.
Слідчий суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Слідчий суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1