Справа № 344/17475/25
Провадження № 1-кс/344/6887/25
02 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області підполковника поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025091230000069 від 23.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 361, ч. 5 ст. 185, ч.2 ст.209 КК України, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено прокурором ОСОБА_3 , та просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28.10.2025 включно, в межах строку досудового розслідування.
В обґрунтування клопотання вказано про те, що в ході здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні встановлено, що у лютому 2025 року ОСОБА_5 , керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету особистого незаконного збагачення шляхом вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, створив та очолив злочинну групу обравши в якості джерела доходу діяльність, пов'язану зі вчиненням крадіжок коштів із банківських рахунків шляхом несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем у легальних суб'єктів господарювання, до складу якої завербував ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які також бажали систематично отримувати особисту матеріальну вигоду від учинення крадіжок коштів із банківських рахунків суб'єктів господарювання та громадян України.
Зорганізувавшись у злочинне об'єднання, ОСОБА_5 довів учасникам групи ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , детальний план спільної злочинної діяльності, а також розподілив між ними ролі та функції кожного співучасника, направлені на успішне його виконання й досягнення злочинної мети - отримання прибутку, визначив загальні правила поведінки та обумовив правила конспірації, з метою якої орендував житло учасникам групи в якому проживали ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , придбав необхідну цифорову техніку та засоби зв'язку.
ОСОБА_7 , відповідно до відведеної йому ролі, повинен був контролювати дії ОСОБА_8 , (дроповода) консультувати ОСОБА_8 по підшукуванню підставних осіб, реєстрації їх як фізичних осіб - підприємців, відкритті ними банківських рахунків та подальшій реєстрації в Інтернет банкінгу, надавати технічні засоби - мобільний телефон та сім картки операторів мобільного зв'язку, які для цього були придбані заздалегідь за вказівкою та кошти ОСОБА_5 , після реєстрації як фізичних осіб підприємців та відкриття рахунків у банку отримати від указаних осіб мобільні телефони з сім картами мобільних операторів, номери яких прив'язані як фінансові до вказаних банківських рахунків та інтернет банкінгу, отримувати від ОСОБА_5 реквізити рахунків та після поступлення на підконтрольний рахунок крадених коштів заповнювати платіжні доручення на переказ коштів на підконтрольні рахунки, звітувати про проведені дії організатору злочинної групи ОСОБА_5 та отримувати від останнього винагороду за свою участь.
ОСОБА_8 , відповідно до відведеної йому ролі, повинен був підшуковувати осіб (дропів), реєструвати їх як фізичних осіб підприємців, хоча реальної мети зайняття підприємницькою діяльністю не було, відкривати їм банківські рахунки, в подальшому проводити їх реєстрацію в Інтернет банкінгу, надавати для цього мобільні телефони та сім карти операторів мобільного зв'язку, які для цього були зазделегідь придбані за вказівкою ОСОБА_5 та користуватися мобільними телефонами із сім картами мобільних операторів, номери яких прив'язані як фінансові до банківських рахунків та інтернет банкінгу «дроперів» з метою ведення зазначеної злочинної діяльності та отримання незаконного прибутку.
З цією метою ОСОБА_8 за грошову винагороду підшукав ОСОБА_10 , якому 18.04.2025 допоміг зареєструватись фізичною особою - підприємцем, хоча ОСОБА_10 достовірно знав, що підприємницькою діяльністю займатись не буде, та 19.04.2025 відкрити рахунок у АТ КБ ПриватБанку, встановити програму із інтернет банкінгом у мобільний телефон зареєструвати сім карту як фінансовий номер до банківського рахунку. У подальшому ОСОБА_8 у відповідності до відведеної йому ролі передав ОСОБА_11 мобільний телефон із банківським рахунком фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 з фінансовим номером для подальшого використання їх у ході здійснення злочинної діяльності.
Досягнувши домовленості про спільне здійснення протиправної діяльності, члени злочинної групи - ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановлені в ході досудового розслідування особи, розпочали втілювати заздалегідь розроблений ними злочинний план, яким попередньо було розподілено функцій та ролі кожного члена злочинної групи.
Так, реалізовуючи мету здійснення спільної злочинної діяльності, направленої на таємне викрадення чужого майна шляхом несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчиненого злочинною групою, не пізніше 18.04.2025, з невстановленого в ході досудового розслідування пристрою ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інші невстановлені в ході досудового розслідування особи, відповідно до заздалегідь розподілених функцій та ролей, отримали інформацію про існування приватного підприємства «АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 30545846), а також інформацію про номер банківського рахунку вказаної юридичної особи, відкритого у банківській установі ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень».
Надалі, 18.04.2025 о 17:42:32 год., діючи відповідно до відведених ролей ОСОБА_9 , виконуючи настанови ОСОБА_8 , за вказівкою ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , не маючи на меті фактичного наміру зайняття легальною господарською діяльністю, виключно з метою прикриття своєї подальшої злочинної діяльності, з використанням електронного порталу «ДІЯ», здійснив державну реєстрацію себе як фізичної особи-підприємця, зазначивши про себе наступні відомості: ОСОБА_9 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце знаходження фізичної особи-підприємця - АДРЕСА_1 , основний вид економічної діяльності - 64:19 Інші види грошового посередництва та 19.04.2025 відкрив на себе як фізичну особу - підприємця банківський рахунок НОМЕР_2 у АТ КБ «ПриватБанк».
Продовжуючи свої злочинні дії, діючи в складі злочинної групи, невстановлені в ході досудового розслідування особи, відповідно до заздалегідь розподілених функцій та ролей, знаходячись у невстановленому в ході досудового розслідування місці, із використанням заздалегідь придбаного обладнання (технічних пристроїв), яке підключено до Всесвітньої мережі Інтернет, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, здійснили несанкціоноване втручання в роботу облікового запису ПП «АРОНІЯ» в комп'ютерній програмі «КлієнтБанк», в якій міститься інформація про юридичний банківський рахунок вказаного підприємства, з використанням якого здійснюються всі платіжні операції та грошові перекази, що призвело до несанкціонованого отримання співучасниками кримінальних правопорушень доступу до інформації, яка в них оброблювалась та зберігалась, зокрема, щодо здійснення клієнтом банківських операцій, інформації про рахунки/картки/вклади, а також інформації про клієнта, достатньої для його ідентифікації та аутентифікації, розміру грошових коштів, наявних на банківських рахунках № НОМЕР_3 , відкритого для ПП «Аронія», в банківській установі ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень».
В подальшому продовжуючи свої умисні злочинні дії, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужих коштів, співучасники кримінального правопорушення - ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та інші невстановлені в ході досудового розслідування особи, отримавши несанкціонований доступ до облікового запису ПП «АРОНІЯ» в комп'ютерній програмі «КлієнтБанк», безпідставно, незаконно, із використанням заздалегідь придбаного обладнання (технічних пристроїв), 22.04.2025 о 13:58 год., створили платіжні доручення №2359 та №2360 про перерахунок грошових коштів у розмірі 498 609 грн. та 499 760 грн. з банківського рахунку № НОМЕР_3 відкритого ПП «АРОНІЯ» в банківській установі ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» на банківський рахунок, який відкрито на фізичну особу - підприємця ОСОБА_9 НОМЕР_2 , після чого перерахували вказані суми грошових коштів на підконтрольний їм банківський рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 . В результаті вказаних дій ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та інші невстановлені в ході досудового розслідування особи незаконно заволоділи коштами ПП «Аронія» у загальній сумі 998 369 грн, чим заподіяли збитки потерпілій стороні в особливо великих розмірах.
Окрім того ОСОБА_5 , не пізніше 22.04.2025 маючи на меті легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, а саме коштів викрадених з рахунку ПП Аронія, можливості володіння і розпорядження майном шляхом подальшого зарахування коштів на підконтрольний ОСОБА_5 обліковий запис « ОСОБА_12 » на криптобіржі «Binance», до злочинної діяльності залучив ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яким довів свій злочинний план та розподілив ролі.
22.04.2025 в проміжок часу з 14:24 год. по 14:35 год., використовуючи месенджер «Telegram» повідомив ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про необхідність створення дев'ять платіжних доручень на підставі яких останніми із підконтрольного їм рахунку фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 , НОМЕР_2 , який не був усвідомлений у злочинній діяльності щодо легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, на підставі який повинні бути здійснені перекази коштів на загальну суму 356 370,00 грн на банківські рахунки фізичних осіб: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_5 , реквізити яких попередньо отримав ОСОБА_5 та надав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Надалі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у зазначений період часу, діючи за попередньою змовою групою осіб, виконуючи вказівки ОСОБА_5 , здійснили фінансові операції щодо перерахування коштів з рахунку фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 НОМЕР_2 на рахунки фізичних осіб вказаних ОСОБА_5 , про що, згідно попередньої злочинної змови, відзвітували ОСОБА_5 шляхом пересилення відповідних платіжних інструкцій через месенджер «Telegram».
У результаті вчинених злочинних дій, ОСОБА_5 діючи за попередьою групою осіб спільно із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 набув, володів, використовував та розпорядився майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснив фінансові операції щодо незаконно отриманих коштів у сумі 356 370,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційної (автоматизованої) системи, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що заподіяли значну шкоду, під час дії воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України;
У таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану у особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України;
У набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном (коштами) щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансових операцій, знаючи, що таке майно (кошти) прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.
За вказаними фактами вчинених кримінальних правопорушень, 01.10.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженцю м. Запоріжжя, проживає: АДРЕСА_2 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 361, ч.5 ст.185 ч.2 ст.209 КК України та його затримано в порядку ст. 615 КПК України.
В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні встановлено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним тяжких злочинів, за які передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування, що свідчить про неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу;
- п. 3 - незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, так як йому можуть бути відомі їхні анкетні дані та він може, змушувати їх змінити свої покази на неправдиві з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення. Також ОСОБА_5 може здійснювати переслідування щодо вказаних учасників кримінального провадження, з метою створення у них враження можливості застосування насильства, тим самим впливати на їх показання;
- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду, тим самим затягувати строки досудового розслідування чи судового розгляду;
- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того джерело існування ОСОБА_5 не відоме, на даний час він підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених з корисливих мотивів, а тому з метою отримання прибутку останній, перебуваючи на волі, може продовжити кримінальні правопорушення, аналогічні вчиненим.
Врахувавши характер кримінального правопорушення, вчиненого підозрюваним ОСОБА_5 , яке має високий ступінь суспільної небезпеки, та те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.
На думку сторони обвинувачення, вищенаведені ризики, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не являється за можливе.
Також на думку сторони обвинувачення застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не може запобігти зазначеним ризикам, оскільки до органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваного, покладених на неї обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язується, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
На думку сторони обвинувачення застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є недоцільним, оскільки останній вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а тому, як тільки ОСОБА_5 буде звільнено з під-варти, останній одразу ж може вчинити спробу втечі.
Окрім цього, для запобігання вищевказаним ризикам, необхідно врахувати суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Обставин, які є перешкодою для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, не встановлено.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали, просили задоволити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання з підстав, що викладені письмово. Вказав, що твердження викладені у повідомленні про підозру є надуманими, не доведеними. Жодним чином не окреслено заявлену роль організатора, того, яким чином здійснювалась координація дій. Ніхто конкретно із підозрювани у справі не вказав на Істоміна, окрім однієї фрази у протоколі допиту ОСОБА_9 (про те, що чоловік на ім'я ОСОБА_21 , прізвище ОСОБА_22 , сказав, що треба людина для того, щоб відкрити ФОПа для господарської діяльності). Ризики наведені у клопотанні носять формальний характер, не підтверджені та недоведені. Підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні неповнолітню дитину, є волонтером. Також, досудове розслідування проводиться 5 місяців, і за цей час підозрюваний не вчинив жодних дій, які б підтверджували вказані у клопотанні ризики. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Підозрюваний підтримав позицію захисника.
Слідчий суддя вислухавши пояснення учасників розгляду клопотання, перевіривши матеріали клопотання, дійшла наступного висновку.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відділом слідчого управління ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні під №12025091230000069 23.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 361, ч. 5 ст. 185, ч.2 ст.209 КК України.
01 жовтня 2025 року ОСОБА_5 затримано за підозрою у вчиненні злочину передбачених ч. 5 ст. 361, ч. 5 ст. 185, ч.2 ст.209 КК України.
01 жовтня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень: передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України, а саме у тому, що він підозрюється у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційної (автоматизованої) системи, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що заподіяли значну шкоду, під час дії воєнного стану; передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, а саме в тому, що він підозрюється у таємному викрадені чужого майна (крадіжці), за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану в особливо великих розмірах; передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, а саме в тому, що він підозрюється у набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном (коштами) щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансових операцій, знаючи, що таке майно (кошти) прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
21 серпня 2025 року ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області строк досудового розслідування продовжено до 6-ти місяців, тобто до 28.10.2025.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів, які містяться у матеріалах клопотання: протоколів допиту представника потерпілого від 24.04.2025, 25.04.2025, протоколу допиту свідка від 29.04.2025 ОСОБА_23 , заявою ОСОБА_9 від 29.04.205,, протоколом допиту ОСОБА_9 , протоколу огляду предметів та документів від 06.05.2025 мобільного терміналу вилученого у ОСОБА_9 , протоколу огляду предметів та документів від 07.08.2025 огляду банківської інформації, вилученої на підставі ухвали Івано-Франківського міського суду від 02.07.2025 у справі №344/11394/25.
Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним тяжких злочинів, за які передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування, що свідчить про неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу; незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду, тим самим затягувати строки досудового розслідування чи судового розгляду.
Разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показання речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як вказані вище особи не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали під час досудового розслідування.
Варто додати, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками можливого вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відтак, слідчий суддя дійшла висновку, що вказані ризики існують, оскільки відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.
Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування такого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження не відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.
Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови», заява №9190/03).
Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87).
При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі дані особи підозрюваного ОСОБА_5 , його вік, з вищою освітою, одружений з 04.10.2018, має на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий; займається продажем вживаних автомобілів ( зі слів), середній щомісячний дохід орієнтовано становить 1000-2000 доларів США ( зі слів).
Суд також бере до уваги те, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, зокрема за ч. 5 ст. 361 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зокрема за ч. 5 ст. 185 КК України за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, тяжкого кримінального правопорушення, зокрема за ч. 2 ст. 209 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, та застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Береться до уваги ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , фактичні обставини, які викладені у підозрі, зумовлює наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу під час дії воєнного стану.
Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, слід зазначити, що з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу, не може забезпечити належну процесуальну поведінку вказаної особи, тому не може бути застосований запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Застосування домашнього арешту, чи то особистого зобов'язання, не здатні запобігти ризикам, адже не зважаючи на те, що у підозрюваного є дружина, малолітня дитина, відсутні належні відомості про постійне місце проживання, та й належні відомості про стійкі соціальні зв'язки, вид його діяльності, матеріальний стан.
Жодних заяв про особисту поруку не надходило.
Крім того, характер інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, свідчить про наявність достатніх підстав для критичної оцінки моральних якостей підозрюваного, що підтверджує ймовірність його свідомої не процесуальної поведінки, більше того в умовах воєнного стану. Відтак, вимагає контролю за поведінкою підозрюваного.
На підставі наведеного, при вирішенні клопотання, слідчим суддею враховується тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваного підтверджують існування ризиків передбачених ст.177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч.4 ст.182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього». Також, суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою.
Частиною 5 ст.182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на вищевикладене, з врахуванням особи підозрюваного ОСОБА_5 , його майнового стану, сімейного стану ( наявність дитини та дружини), обставин інкримінованих кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив, слідчий суддя про застосування максимального розміру застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб що становить 908 400 ( дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень. При цьому, враховує, що відсутність офіційних доходів не завжди відображає реальний матеріальний стан, протилежне стороною захисту не спростовано. Крім цього, заставодавцем може бути відмінна від підозрюваного особа.
Разом з тим, у випадку сплати застави на підозрюваного, слід покласти, передбачені у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена, оскільки такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження, а визначений розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб вилучити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме його подальшу поведінку.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задоволити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28 жовтня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду.
Строк дії ухвали до 28 жовтня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначити заставу - 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 ( дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк : ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).
У разі внесення застави зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки на строк до 28 жовтня 2025 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утриматися від спілкування із потерпілими та свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області підполковника поліції ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення копії даної ухвали.
Повний текст ухвали 03 жовтня 2025 року.
Слідчий суддя
Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1