Справа № 344/12395/25
Провадження № 2-о/344/368/25
02 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Антоняка Т.М.,
секретаря Мрічко Н.І.,
представника заявника Павликівської Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду, цивільну справу за заявою Келер Хелени, заінтересована особа - ОСОБА_1 , про встановлення факту належності документу,
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Павликівська Галина Миколаївна, звернулася із заявою про встановлення факту належності документу.
В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір заявниці - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з 2-ох кімнат, житловою площею 30,2 кв.м., загальною площею 44,7 кв.м.
08 липня 2025 року ОСОБА_4 звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 . 14.07.2025 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Шпаргало О.В. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. У відповіді нотаріуса зазначено, що у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , виданому 26 серпня 1969 року Теністовською сільською радою Бахчисарайського району Кримської області, вказано, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , у графі «мати» зазначено ОСОБА_3 . У свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 30.07.1989 року відділом ЗАГС Івано-Франківського міськвиконкому, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 30.07.1989 року, за яким ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_6 , а заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої Івано-Франківської державної нотаріальної контори 12 листопада 1996 року, зареєстрований в реєстрі за № 2Д-490, складений на ім'я ОСОБА_7 . Нотаріус вказує, що в усіх вказаних документах вказано лише ім'я « ОСОБА_8 », а згідно паспорта громадянина Федеративної Республіки Німеччина № НОМЕР_3 , виданого Управлінням громадського порядку столиці землі Штугарт 01 грудня 2016 року, у графі «прізвище, ім'я» зазначено « ОСОБА_2 ». Інших документів, які підтверджують зміну імені з « ОСОБА_8 » на ім'я « ОСОБА_9 », не подано. Таким чином, нотаріус у відповіді на звернення у зв'язку з неспівпадінням імені у документах рекомендує у судовому порядку встановити факт, що померла ОСОБА_3 є матір'ю заявниці.
Зважаючи на вищезазначене, заявниця просить встановити факті належності їй даного заповіту, оскільки її ім'я у документах про народження та шлюбі не збігаються з паспортом громадянина Федеративної Республіки Німеччини № НОМЕР_3 , від 01 грудня 2016 року.
У судовому засіданні представник заявника підтримала доводи заяви. Просить заяву задовольнити.
Заінтересована особа не прибув у судове засідання, належно повідомлявся про розгляд справи.
Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно Свідоцтва про право власності на житло від 07.12.1995 року, ОСОБА_3 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 44,7 кв.м.
За життя ОСОБА_3 12.11.1996 року склала заповіт, відповідно до якого зробила розпорядження на випадок її смерті належну їй квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1 і ОСОБА_7 у рівних долях.
09 липня 2025 року Келер Хелена звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 .
У відповіді приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Шпаргало О.В. від 14.07.2025 за № 52/01-16 зазначено, що у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , виданому 26 серпня 1969 року Теністовською сільською радою Бахчисарайського району Кримської області, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , у графі «мати» зазначено ОСОБА_3 . У свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 30.07.1989 року відділом ЗАГС Івано-Франківського міськвиконкому, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 30.07.1989 року, за яким ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_6 , а заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої Івано-Франківської державної нотаріальної контори 12 листопада 1996 року зареєстрований в реєстрі за № 2Д-490, складений на ім'я ОСОБА_7 . В усіх вказаних документах вказано лише ім'я « ОСОБА_8 », а згідно паспорта громадянина Федеративної Республіки Німеччина № НОМЕР_3 , виданого Управлінням громадського порядку столиці землі Штугарт 01 грудня 2016 року, у графі «прізвище, ім'я» зазначено « ОСОБА_2 ». Інших документів, які підтверджують змін імені з « ОСОБА_8 » на ім'я « ОСОБА_9 », не подано.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 26.08.1969 року. У графі «Батьки» зазначено: батько - ОСОБА_10 , мати - ОСОБА_3 .
Згідно Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 30.07.1989 року відділом ЗАГС Івано-Франківського міськвиконкому, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 30.07.1989 року. Прізвище дружини змінено з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_6 ».
Закордонному паспорті громадянина Федеративної Республіки Німеччина № НОМЕР_3 , виданого Управлінням громадського порядку столиці землі Штугарт 01 грудня 2016 року, у графі «прізвище, ім'я» зазначено « ОСОБА_2 ».
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Як передбачено пунктом 6 частини 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім'я, по- батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім'я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.
Проте, сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджений документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту, це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Частинами 1 та 2 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні підстави для встановлення юридичного факту належності Келер Хелені заповіту, складеного на ім'я ОСОБА_7 від імені ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Другої Івано-Франківської державної нотаріальної контори 12 листопада 1996 року, зареєстрованого у реєстрі за № 2Д-490.
Зважаючи на вищенаведене, заява підлягає до задоволення, оскільки встановлення факту породить для заявника певні юридичні наслідки.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 76, 268, 293, 315, 259, 268, 317, 354, 355 ЦПК України,-
Заяву задовольнити.
Встановити факт належності Келер Хелені заповіту, складеного на ім'я ОСОБА_7 від імені ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Другої Івано-Франківської державної нотаріальної контори 12 листопада 1996 року, зареєстрованого у реєстрі за № 2Д-490.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Антоняк Т.М.
Повний текст рішення складено та підписано 03.10.2025 року.