Справа №295/13535/25
1-в/295/971/25
02.10.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі подання начальника Державної установи «Житомирська виправна колонія №4» про приведення вироку суду відносно засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до чинного законодавства,
Начальник Державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)» звернувся в суд із поданням в порядку п.13 ч.1 ст.537, п.1 ч.2 ст.539 КПК України, ст. 5, ч.2 ст.74 КК України, про приведення вироку суду у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 (далі за текстом Закон № 3886-ІХ) щодо засудженого ОСОБА_3 .
Засуджений ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду подання, матеріали справи містять його заяву про розгляд справи без його участі, у зв'язку з чим суд проводить розгляд справи у його відсутність.
Представник ДУ «ЖВК (№ 4)» подав заяву, вказавши, що подання підтримує, судове засідання просить проводити у його відсутність.
Прокурор ОСОБА_4 підтримав подання.
Дослідивши матеріали справи, матеріали особової справи засудженого, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 04.06.2018 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят ) гривень в дохід держави.
Згідно вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 04.06.2018 року, ОСОБА_3 , вчинив крадіжку майна, зокрема : 11.11.2017 на загальну суму 6600,00 грн.
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05.09.2019 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік. Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Згідно вироку Святошинського районного суду м. Києва від 05.09.2019 року, ОСОБА_3 , вчинив закінчений замах на крадіжку майна, зокрема : 19.05.2019 на загальну суму 317,24 грн.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 14.03.2025, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186; ч. 2 ст. 289 КК України, та призначено йому покарання: - за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років; - за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено до відбуття, покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, без конфіскації майна. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року та остаточно визначено до відбуття ОСОБА_3 покарання у виді позбавленні волі строком на 6 (шість) років 1 (один) місяць без конфіскації майна. Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 04.06.2018, яким ОСОБА_3 призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. - визначено виконувати самостійно. Строк відбування покарання ОСОБА_3 визначено рахувати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши йому в строк покарання, строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження з 15 грудня 2020 року по 19 квітня 2021 року та з 15 травня 2024 року по день набрання цим вироком законної сили.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених, зокрема, пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
9 серпня 2024 року набрав чинності Закон України 3886-IX від 18.07.2024р. «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким ст. 51 КУпАП викладено в новій редакції, відповідно до якої дрібним вважається викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У силу ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць станом на 01 січня встановлений в розмірі - 1600 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць станом на 01 січня встановлений в розмірі - 1921 грн.
Розмір одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян станом на 2017 в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, становить - 800 грн. (1600/100*50).
Розмір одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян станом на 2019 в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, становить - 960,50 грн. (1921/100*50).
Таким чином, дрібним вважається викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала у 2017 році - 1600 грн. (880*2).
Таким чином, дрібним вважається викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала у 2019 році - 1921 грн. (960,50*2).
Зміна розміру вартості викраденого чужого майна, за яким таке викрадення вважається дрібним з 0,2 нмдг до 2 нмдг є зміною кримінального закону в частині кваліфікації кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185, 190 КК України, оскільки у тексті кримінального закону цей розмір не визначений і він вказаний в ст.51 КУпАП.
За таких обставин, вчинене 19.05.2019 ОСОБА_3 правопорушення за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05.09.2019 року підлягає декриміналізації та за його вчинення особа підлягає звільненню від покарання, оскільки сума викраденого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому не є кримінально - караним діянням.
Кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_3 за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 04.06.2018 року декриміналізації не підлягає, оскільки вартість майна, яким незаконно заволодів останній перевищувала 2 неоподатковуваних мінімуму доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.
З урахування цього, суд звільняє ОСОБА_3 від покарання, призначеного йому вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05.09.2019 року, та приводить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14.03.2025 у відповідність до вимог Закону №3886-IX від 18.07.2024р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України №3886-ІХ, -
Подання ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,від покарання, призначеного йому вироком Святошинського районного суду м.Києва від 05.09.2019 року за вчинення кримінального правопорушення передбаченого за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК Українина підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14.03.2025 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , привести у відповідність до вимог Закону України №3886-IX від 18.07.2024р., виключивши з даного вироку застосування ч.1 ст. 71 КК України для визначення остаточного покарання.
Вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 14.03.2025 за ч. 2 ст. 186; ч.2 ст. 289, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, без конфіскації майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 28.07.2025, зарахувавши йому в строк покарання, строк попереднього ув'язнення з 15.12.2020 року по 19.04.2021 року та з 15.05.2024 року по 28.07.2025 з розрахунку день за день.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 04.06.2018, виконувати самостійно.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1