Справа №278/2952/22
Категорія 42
2/295/20/25
02.10.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира
в складі: головуючого судді Лєдньова Д.М.
при секретарі Желєвій Т.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що 29.09.2020 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 укладено договори позики, згідно якого ОСОБА_1 як позикодавець надала, а ОСОБА_2 , що виступив позичальником, отримав грошові кошти в сумі 1000,00 доларів США із зобов'язанням повернення до 29.08.2021 року.
Позивач зауважує на ухиленні відповідача від повернення отриманої грошової суми, а тому просить стягнути 46 004,10 грн., що включає: основну суму боргу в розмірі 36 568,60 грн. як еквівалент 1000 доларів США, а також передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 8200,18 грн., 3 % річних у розмірі 1235,32 грн.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути на свою користь заборгованість за договором позики в загальній сумі 46 004,10 грн., відшкодувати витрати з оплати судового збору - 992,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 7000,00 грн.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому відповідний учасник не визнає обставини укладення договору позики із позивачем, заперечує фактичне отримання грошових коштів.
Відповідач акцентує, що текст розписки, долучений до матеріалів справи, ним не складався, а саме по собі зазначенні у такому документі особи « ОСОБА_2 » без зазначення інших ідентифікуючих даних унеможливлює чітке встановлення особи. Відповідач звертає увагу, що наявні у розписці паспортні дані не відповідають його паспортним даним в частині інформації про дату видачі паспорта та повноважної особи видачі.
Сторона також зауважує на неприпустимості стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за сумою позики, визначеною в іноземній валюті, зауважує на тому, що матеріали справи не містять акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги, складення якого передбачено п.4.3 договору від 11.10.2022 року.
Посилаючись на відповідні обставини, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
На стадії судового розгляду стороною відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності відносно вимог про стягнення неустойки. В разі відмови у задоволені такого клопотання учасник просить вирішити питання про зменшення суми неустойки на підставі ст. 551 ЦК України.
В судовому засіданні від 23.09.2025 року позивач підтримала наведені вимоги.
Відповідач, представник відповідача в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
За умови завчасного повідомлення учасників про дату судового розгляду повідомлена представником відповідача причина неявки (від'їзд за межі м. Житомира) не визнається судом поважною.
Суд вважає за можливе ухвалити рішення на підставі п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України.
Вирішуючи питання грунтовності заявлених вимог суд виходить з таких міркувань.
Стаття 1046 ЦК України визначає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16-ц (провадження № 61-42076св18).
За наслідком встановлення характеру спору, який виник між позивачем та відповідачем, судом здобуто висновок про існування між сторонами правовідносин, заснованих на договорі позики, підтверджено факт отримання грошових коштів, з'ясовано строк та порядок їх повернення, підтверджено неналежне виконання боржником взятих на себе зобов'язань.
Так, зі змісту дослідженої судом розписки, яку учасники склали 29.08.2020 року (а.с. 152 том 1-й) на підтвердження укладення договору позики, слідує, що позичальник ОСОБА_2 взяв у борг 1000,00 доларів США у ОСОБА_1 , зобов'язується повернути до 29.08.2021 року.
Розписка містить підпис особи, інформацію про номер паспорту позичальника - НОМЕР_1 , орган, який видав документ - Богунський РВ УМВС України в Житомирській області, що відповідає таким даним паспорту, долученим стороною відповідача до відзиву.
Відмінність у даті видачі паспорту суд сприймає за сукупною оцінкою доказів по справі, що здійснюється в порядку ст. 89 ЦПК України.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Є необхідним звернути увагу, що відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з'являвся, що унеможливлювало отримання від особи експериментальних зразків підпису для призначення експертизи.
З приводу висловлених відповідачем заперечень щодо факту передання грошових коштів суд вважає необхідним додатково звернути увагу на такому.
З метою захисту майнових інтересів позичальника від недобросовісного позикодавця згідно зі статтею 1051 ЦК України позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Обставину стосовно передання, чи навпаки, непередання грошових коштів або речей доводить та сторона, яка посилається на таку обставину. При встановленні судом факту неотримання позичальником від позикодавця грошей або речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається неукладеним. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Вказаний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року по справі № 559/2587/19 за аналогічними обставинами спору між кредитором та боржником.
Верховний Суд звернув увагу, що сам факт підписання боргової розписки за умови відсутності належних та допустимих доказів на спростування цього факту, свідчить про укладення сторонами договору позики, на зазначених у ньому умовах, а також засвідчує отримання боржником від кредитора обумовленої цим договором суми грошових коштів.
У виниклому спорі відповідачем не надано достатніх та належних доказів на спростування факту отримання грошових коштів.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В порушення умов договору щодо строків повернення коштів відповідач вказану суму позики не повернула. У відповідності до ч. 2 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. В матеріалах справи наявний оригінал розписки, наданий відповідачем.
За ч.2 ст. 533 ЦК України вказано, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
З врахуванням офіційного курсу валюти - долара США, що на день ухвалення рішення становить 41,22 грн., розмір заборгованості становить 41 220,00 грн.
Стягення відповідної суми основного боргу суд не вважає виходом за межі заявлених вимог, оскільки, звертаючись із позовом в жовтні 2022 року, позивач керувалась офіційним курсом відповідної валюти на дату подання позову. Курс валюти є величиною постійно змінюваною, а тому суд застосовує вимоги ч.2 ст. 533 ЦК України без додаткового звернення сторони про зміну позовних вимог.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022 року. На час вирішення спору воєнний стан є продовженим.
Приймаючи до уваги період прострочення виконання зобов'язання, що починається з 30.08.2021 року та обмежений періодом до 23.02.2022 року включно, сума визначених ч.2 ст. 625 ЦК України трьох відсотків річних від суми простроченого зобов'язання становитиме: 1000 доларів США * 3 % * 177 (днів прострочення) / 365 / 100 = 14,55 долари США (602,08 грн.).
Відповідна сума підлягає стягненню з відповідача.
З приводу стягнення інфляційних збитків суд вважає необхідним зазначити.
Як передбачено нормами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача 41 220,00 грн. суми боргу за договором позики, 602,08 грн. як 3 % відсотків річних внаслідок прострочення виконання зобов'язання, а всього - 41 822,08 грн.
Суд відхиляє доводи сторони відповідача щодо застосування строків позовної давності, зменшення суми неустойки, оскільки стягнуті на користь позивача грошові суми не охоплюються положеннями ст. 549 ЦК України.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стягнута грошова сума в розмірі 602,08 грн. грунтується на заявлених стороною позивача вимогах про відшкодування окремо визначених ч.2 ст. 625 ЦК України компенсаційних втратах, пов'язаних із простроченням виконання зобов'язання.
На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача судовий збір пропорційно до задоволених вимог в сумі 800,32 грн.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п.4.1.1 - 4.2.2 договору про надання правової допомоги від 11.10.2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Хільчевський», розмір гонорару за надання правової допомоги, передбачений договором, становить 7000,00 грн.
Розмір гонорару, сплачений клієнтом, не підлягає поверненню у разі дострокового припинення, розірвання договору, відмови клієнта від подальшого виконання умов даного договору.
Розмір гонорару підлягає перегляду у разі необхідності представлення інтересів клієнта в судових інстанціях. Такий перегляд проводиться шляхом проведення переговорів. Закріплення нового розміру гонорару за результатами перегляду не потребує підписання додаткового договору.
Остаточний розрахунок між сторонами має бути проведений не пізніше 7 календарних днів з моменту надання адвокатським бюро актів про надання правової допомоги.
Отже, положення договору вказують на необхідність дотримання умов про складення акту виконаних робіт, у тому числі, у випадку відсутності перегляду обсягу наданих послуг.
Саме з часу складення акту виконаних робіт у клієнта (протягом 7 днів) виникає обов'язок з оплати наведеної суми.
Судом не отримано даних про складення акту виконаних робіт за укладеним договором про надання правової допомоги або про фактичну сплату позивачем таких витрат.
Вимоги про відшкодування витрат у відповідній частині не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 258-279 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає: АДРЕСА_2 , заборгованість за договором позики від 29.08.2020 року, в сумі 41 822,08 грн., що включає: суму основного боргу - 41 220,00 грн., 3 % річних - 602,08 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 902,18 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: Д.М.Лєдньов