Справа № 515/1189/25
Провадження № 1-кп/515/1535/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
30 вересня 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_4 (у режимі відео конференції),
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162240000512 від 13 квітня 2025 року, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Залізничне Болградського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Великомихайлівського районного суду Одеської області за ч.3 ст.15, ч.3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч.1 ст.70 КК України до чотирьох років позбавлення волі, звільненого по відбуттю строку покарання 19 травня 2023 року, який утримується в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор»,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України,
В провадженні Татарбунарського районного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України.
Згідно з ухвалою суду від 08 серпня 2025 року щодо ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 05 жовтня 2025 року, з визначенням застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб, що складає 454 200,00 грн.
19 вересня 2025 року від прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, не відпали та продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, що він може переховуватись від суду та покинути території України, в тому числі зв'язку з введенням воєнного стану на території України Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-1X, який триває на даний час, адже будучи обізнаним в тому, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання до 12 років позбавлення волі; незаконно виливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, оскільки ризик впливу на свідків існує не лише на початковому стані кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше тяжке кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, а закінчити розгляд кримінального провадження до спливу строку дії запобіжного заходу не є можливим.
30 вересня 2025 року від захисника обвинуваченого ОСОБА_6 до суду надійшло заперечення на клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обгрунтовуючи подане заперечення захисник ОСОБА_6 зазначає, що клопотання про продовження запобіжного заходу є безпідставним та подано з порушенням вимог КПК України, зокрема тому, що воно не відповідає дійсним обставинам справи та містить помилкові відомості щодо особи обвинуваченого. Перераховані стороною обвинувачення у її клопотанні ризики не відповідають дійсності, не підтверджені наданими стороною обвинувачення доказами та є нічим іншим, окрім як припущеннями та домислами сторони обвинувачення. Більше того, стороною обвинувачення не виконано вимоги п.1 ч.3 ст.199 КПК України та взагалі не зазначені обставини, які свідчили б про те, що заявлений ризик не зменшився. Обгрунтування заявленого клопотання про продовження запобіжного заходу у частині начебто наявних ризиків та підстав для застосування запобіжного заходу повністю ідентичне обґрунтуванню, яке застосовувалось стороною обвинувачення під час заявлення клопотання про застосування запобіжного заходу на стадії досудового розслідування. У клопотанні прокурора не обґрунтовано, чому застосування менш суворого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам. Крім того, в умовах воєнного стану ОСОБА_5 як особа чоловічої статі, мобілізаційного віку, без підстав для відстрочки та без бронювання, не може покинути Україну, будь-які відомості про те, що ОСОБА_5 раніше перебував у розшуку у матеріалах справи відсутні. Також ОСОБА_5 є працездатним, зобов'язаний забезпечувати свою сім'ю, наявність повноцінної сім'ї також підтверджує міцність соціальних зв'язків та його майновий стан, які ускладнюють та значно зменшують ризик переховування від суду.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявлене клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав.
Представник потерпілих ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав подане прокурором клопотання.
Обвинувачений та його захисник просили у задоволенні клопотання прокурора відмовити з підстав, наведених у запереченні на клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд дійшов до такого.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно із сформованою практикою Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 обвинувачується за ч.5 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану, вчинена в особливо великих розмірах, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Підставою для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім тяжкості покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, стало існування ризиків того, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, з метою зміни показів, що його викривають, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, у якому обвинувачується (п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України).
Як вбачається з матеріалів клопотання та встановлено судом заявлені в клопотанні ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися та існують на даний час.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину в умовах воєнного стан в особливо великих розмірах, є особою, яка раніше судима, на шлях виправлення не став та вчинив кримінальне правопорушення повторно, що свідчить про високу вірогідність вчинення ним ризиків, зазначених у клопотанні прокурора, а обставини, які б дали підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити більш м'який запобіжний захід, судом не встановлено, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.
На даний час триває стадія підготовчого провадження, письмові докази не досліджені, свідки та потерпілі не допитані, закінчити розгляд кримінального провадження до спливу строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою неможливо.
Ризик щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, заявлений прокурором у клопотанні, не враховується судом при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 , оскільки є неконкретним та недоведеним на теперішній час.
За такого, суд приходить до висновку про доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 28 листопада 2025 року (включно).
Доказів, які б підтверджували неможливість на даний час перебування ОСОБА_5 під вартою суду не надано.
Доводи сторони захисту, які наведені у запереченні на клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає необґрунтованими та передчасними. Обсяг обвинувачення ОСОБА_5 не зменшився. Судовий розгляд кримінального провадження триває, свідки та потерпілі не допитані. Питання обґрунтованості обвинувачення не вирішується судом під час підготовчого розгляду справи. Крім того, запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків у майбутньому, а тому посилання на відсутність доказів вчинення обвинуваченим дій, зазначених прокурором у підтвердження існування ризиків, необґрунтоване.
Враховуючи наведене, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 177, 183, 196, 197, 199, 331, 369-372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 28 листопада 2025 року (включно).
Дві копії ухвали направити для виконання до ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» та для вручення обвинуваченому.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 03.10.2025 р.
Суддя ОСОБА_1