30 вересня 2025 року м.Суми
Справа №587/2197/24
Номер провадження 22-ц/816/1130/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Нижньосироватська сільська рада Сумського району Сумської області, ОСОБА_2 ,
треті особи - ОСОБА_3 , Садівниче товариство «Об'єднаний садівничий кооператив «Красносільський»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стегнія Андрія Миколайовича
на рішення Сумського районного суду Сумської області від 12 грудня 2024 року, в складі судді Черних О.М., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 16 грудня 2024 року,
18 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Садівниче товариство «Об'єднаний садівничий кооператив «Красносільський», про визнання права власності на майно в порядку спадкування.
Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_4 , спадщину після його смерті прийняли дружина та діти ОСОБА_5 (мати позивачки), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дядько позивачки ОСОБА_6 , вона є його спадкоємицею за заповітом, яка прийняла спадщину у визначеному законом порядку. Однак, на даний час стало відомо про існування земельної ділянки, розташованої на території Нижньосироватської сільської ради, Сумського району Сумської області, яка на праві приватної власності належала померлому в 1999 році ОСОБА_4 та яку успадкував, шляхом вступу в управління та володіння, і фактично користувався ОСОБА_6 , але не оформив своїх спадкових прав.
Просила визнати за нею право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0490 га, яка розташована на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , який прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , але документально її за життя не оформив.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 12 грудня 2024 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Садівниче товариство «Об'єднаний садівничий кооператив «Красносільський», про визнання права власності на майно в порядку спадкування, відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Стегній А.М., посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають істотне значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вказує, що ОСОБА_1 не може оформити своє право на земельну ділянку розташовану на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 дядька ОСОБА_6 , який успадкував її після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу у володіння та управління, але за життя документально не оформив свої права на землю. Доводить, що на час відкриття спадщини ОСОБА_4 (23 березня 1999 року), в період чинності ЦК УРСР, було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини) (ст. 549 ЦК УРСР), а тому ОСОБА_6 вважається таким, що у визначеному законом порядку прийняв у спадщину земельну ділянку. Вважає, що належність ОСОБА_4 земельної ділянки доведена повністю і цей факт як і інші обставини справи ніхто з учасників справи не заперечив та не спростував.
Не погоджується із висновком суду про те, що рішення сільської ради, яка відповідно до своїх повноважень передала особі у приватну власність нерухоме майно - земельну ділянку, не вважається підтвердженням права власності цієї особи на таке майно.
Враховуючи, що позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 шляхом звернення до нотаріуса у визначений законом строк, та вчинила усі дії, які були необхідними для видачі свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку, але з незалежних від неї причин отримати його не може, тому за нею може бути визнано право власності на таке майно.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Стегнія А.М., який підтримав доводи скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а.с. 12).
За інформацією спадкової справи № 440/99, заведеної після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли його дружина ОСОБА_7 та діти: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 (а.с. 105-110).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 , після її смерті спадщину прийняли діти: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , що стверджується копією спадкової справи № 459/03 ( а.с. 112-116).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 ( а.с. 44).
За життя ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Каблучко О.М., яким все своє майно заповів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах (а.с. 45).
За даними спадкової справи №488/2023, заведеної 31 серпня 2023 року, ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 (а.с. 42-94)
Відповідно до архівного витягу з рішення виконавчого комітету Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області № 117 від 22 грудня 1993 року «Про приватизацію земельних ділянок території сільської ради» ОСОБА_4 , як члену об'єднаного садівничого кооперативу «Красносільський», була передана у приватну власність земельна ділянка за №700, площею 500 кв.м (а.с. 21).
Згідно з довідкою Садівничого товариства «Об'єднаний садівничий кооператив «Красносільський» №9 від 01 червня 2024 року, земельна ділянка за АДРЕСА_1 має уточнену площу - 0,0490 га. Зазначено, що після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначена земельна ділянка знаходилась в користуванні його сина ОСОБА_6 (а.с. 28)
Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що всупереч вимогам ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не надано належних та допустимих доказів реєстрації спадкодавцем ОСОБА_4 свого права власності на спірну земельну ділянку, тому вона не є об'єктом спадкування і не увійшла до спадкової маси його спадкоємця - сина ОСОБА_6 , спадкоємцем якого у подальшому стала позивачка ОСОБА_1 , тому відсутнє порушення її прав.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається, позивач ОСОБА_1 заявляє вимоги про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , спадщина якого відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Згідно з роз'ясненням п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Статтею 548 ЦК Української РСР 1963 року передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Стаття 549 ЦК Української РСР 1963 року, передбачає, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до змісту ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права і обов'язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).
До складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстроване в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.
Із викладеного вбачається, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі на земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.
До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.
Тобто, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
За встановлених обставин та вимог закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що посилаючись на прийняття ОСОБА_6 у порядку ст. 549 ЦК УРСР України спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном (користувався земельною ділянкою), ОСОБА_1 не надала суду належних доказів оформлення спадкодавцем ОСОБА_4 за життя свого права власності на спірну земельну ділянку чи ініціювання ним процедури її приватизації, тому його права на цю земельну ділянку не могли перейти до його спадкоємців, а в подальшому - до позивачки у цій справі як спадкоємиці його сина ОСОБА_6 .
Право на спадкування ОСОБА_1 земельної ділянки, право на яку могло входити до спадкової маси ОСОБА_4 , є похідним від прав на це майно її померлого дядька ОСОБА_6 , як спадкоємця після смерті батька.
Суд першої інстанції вивчивши зміст витягу з рішення Нижньосироватської сільської ради № 117 від 22 грудня 1993 року про приватизацію земельних ділянок та довідку садівничого товариства «Об'єднання садівничий кооператив «Красносільський» №9 від 01 червня 2024 року, дійшов обґрунтованого висновку, що вони не є правовстановлюючими документами на земельну ділянку.
Користування земельною ділянкою сином померлого спадкодавця ОСОБА_6 , не може свідчити про набуття ним її у власність у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , який за життя не оформив своє право власності на цю земельну ділянку, відповідно, права на неї не ввійшли до його спадкової маси.
Не заслуговують на увагу, як доказ прийняття спадщини її дядьком ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_4 , і доводи позивача про фактичне користування ним земельною ділянкою з 1999 року, оскільки за відсутності у спадкодавця ОСОБА_4 правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, вона не увійшла до його спадкової маси, що спростовує доводи про вступ ОСОБА_6 в управління спадковим майном батька у визначному ст. 549 ЦК УРСР порядку.
Із викладеного вбачається, що оцінивши докази у справі у їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не доведено факту, що земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0490 га, яка розташована на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, є об'єктом спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її дядька ОСОБА_6 , а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367-369, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стегнія Андрія Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 12 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складене 03 жовтня 2025 року.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
О. І. Собина