Справа №590/969/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/507/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Крадіжка
Іменем України
17 вересня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 590/969/24 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Ямпільського районного суду Сумської області від 30.10.2024 про закриття кримінального провадження № 12024200490000893 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, оскільки, зважаючи на спосіб вчинення обвинуваченим крадіжки, а саме скоєння її з проникненням до будинку потеріплої, дії ОСОБА_9 підлягали кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК, тому враховуючи вимоги ч. 3 ст. 337 КПК, суд першої інстанції повинен був перекваліфікувати дії ОСОБА_9 із ч. 4 ст. 185 КК на ч. 1 ст. 162 КК, призначивши покарання.
Згідно обвинувального акту, 10.07.2024 та 13.07.2024 близько 19-00 ОСОБА_9 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , таємно, повторно, в умовах воєнного стану, проник до вказаного будинку, звідки викрав належне потерпілій ОСОБА_12 майно на загальну суму 2 715 грн.
Ухвалою Ямпільського районного суду Сумської області від 30.10.2024 кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, було закрите на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК. Своє рішення суд першої інстанції умотивував тим, що вартість викраденого обвинуваченим майна є меншої двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що з 09.08.2024 не є кримінально-караним діянням.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи прокурора ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу прокурора, доводи обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 , які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити без змін рішення суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Зокрема, відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням; для здійснення цього завдання КК визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ст. 1 КК).
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК).
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ч. 1-2 ст. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Належна правова процедура - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
09.08.2024 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX, яким ст. 51 КУпАП викладено у новій редакцій та встановлено, що максимальний розмір викраденого майна для кваліфікації дій особи як дрібне викрадення чужого майна за ч. 2 ст. 51 КУпАП не може перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно п. 5 підрозділу 1 розділу XX ПК, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року (розмір, якої дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно обвинувального акту, діяння, які інкримінуються ОСОБА_9 вчинені ним 10.07.2024 та 13.07.2024.
Прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01.01.2024 становив 3 028 грн, тоді як вартість викраденого ОСОБА_9 майна становить 2 715 грн, що станом на день розгляду кримінального провадження судом першої інстанції дійсно було лише підставою для адміністративної відповідальності, що з урахуванням положень кримінального процесуального законодавства виключає кримінальну відповідальність обвинуваченого ОСОБА_9 за вчинення крадіжки.
Разом з тим, задовольняючи клопотання захисника та закриваючи кримінальне провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд першої інстанції не врахував інкримінований ОСОБА_9 спосіб вчинення правопорушення, а саме факт протиправного проникнення останнього до будинку та викрадення з нього належного потерпілій ОСОБА_12 майна.
Положеннями ч. 1 ст. 162 КК передбачено відповідальність за порушення недоторканності житла, тому дії обвинуваченого ОСОБА_9 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК, що узгоджується з правовими висновками Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеними в постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566821.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Водночас, враховуючи, що суд першої інстанції не проводив судовий розгляд із дослідженням і оцінкою доказів щодо висунутого ОСОБА_9 обвинувачення, не встановлював, чи знайшли підтвердження інкриміновані обвинуваченому фактичні обставини та не навів жодних висновків у цій частині, тому колегія суддів позбавлена можливості надати власну оцінку доказам у справі для вирішення питання про доведеність чи недоведеність вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК, у зв'язку із чим, суд апеляційної інстанції, на даному етапі розгляду кримінального провадження, не має повноважень щодо перекваліфікації дій обвинуваченого.
Окрім того, відповідно п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК, суд апеляційної інстанції має право ухвалити новий вирок лише за наслідками апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції, а наразі предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про закриття кримінального провадження.
Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, а згідно п. 3, 4 ст. 409 КПК підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону визнаються такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК). Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню (п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК).
З огляду на викладене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з призначенням нового розгляд у суді першої інстанції.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Ямпільського районного суду Сумської області від 30.10.2024 про закриття кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну діяльність і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4