Справа № 462/2707/25 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О.Б
Провадження № 22-ц/811/2555/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
03 жовтня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 липня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в квітні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося в суд з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просили стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором № 25.09.2024-100000059 від 26 вересня 2024 року у розмірі 24 300, 00 грн та судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували на те, що 26 вересня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою було укладено кредитний договір (оферта) № 25.09.2024-100000059. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі - 9 000, 00 грн строком на 124 дні із встановленою датою повернення 27 січня 2025 року. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 2 періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів та процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0, 5 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 9 % від суми кредиту та дорівнює 810, 00 грн. 26.09.2024 року позивачем надано відповідачу кредит у розмірі 9 000, 00 грн, чим ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі. В свою чергу відповідачка свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 27.01.2025 утворилась заборгованість у розмірі 24 300, 00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 9 000, 00 грн, по процентам у розмірі 8 370, 00 грн, комісії у розмірі 810, 00 грн, неустойки у розмірі 4 500, 00 грн та додаткової комісії 1 620, 00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». З врахуванням вищенаведеного просили позов задовольнити.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04 липня 2025 року в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржило товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», подавши в липні 2025 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 липня 2025 року та постановити у справі нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Заявник вважає, що суд першої інстанції у даній справі встановив незвично високий та заздалегідь недосяжний стандарт доказування, нехтуючи принципами змагальності та рівності сторін, позбавив позивача права на справедливий суд. Суд, встановивши, що кредитний договір був укладений сторонами, прийшов до хибного висновку, що він не був виконаний саме позивачем. Крім того, судом першої інстанції неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, і внаслідок неправильної оцінки доказів ухвалено незаконне рішення.
Насамперед заявник звертає увагу на те, що наведені судом першої інстанції у рішенні правові позиції Верховного Суду, не є подібними до даних правовідносин, а відтак, не можуть бути застосовані до даної справи.
Вважає, що суд першої інстанції помилково посилається на Закон України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність», а також ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів. Позивач перерахував грошові кошти на зазначений відповідачем у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору, банківський рахунок. Факт перерахування коштів підтверджується листом ТОВ «УПР». Лист підтверджує не тільки ініціювання платіжної операції, але й її успішне здійснення.
Надані позивачем документи у своїй сукупності доводять як факт виконання ТОВ «Споживчий центр» своїх зобов'язань за кредитним договором, так і факт невиконання відповідачем його зобов'язання щодо повернення кредиту.
Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується Листом ТОВ «УПР» такого змісту: «Між нашими підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 2024-01-04. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 26.09.2024 20:02:17 на суму 9 000, 00 (дев'ять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки 5323431501113829, номер транзакції в системі iPay.ua - 521117520, призначення платежу: Видача за договором кредиту №25.09.2024-100000059». Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет- еквайрингу - iPay.
Відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.
Також до суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору №05.08.2024-100000383, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору №05.08.2024-100000383), підписані одноразовим ідентифікатором, які містить номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача, а саме: 5323-43XX-XXXX-3829.
Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею, якою володіє виключно Банк-емітент картки.
Окрім того, лист ТОВ «УПР» про перерахування коштів, що міститься в матеріалах справи, є також належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором. Водночас, незрозумілими є мотиви, з яких суд вважає е довідку-розрахунок заборгованості неналежним доказом наявності заборгованості за кредитним договором.
Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наведений позивачем у позовній заяві розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.
Заявник наголошує, що відповідач не надав до суду першої інстанції виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку 5323-43XX-XXXX-3829, який він зазначив в договорі як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов'язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог, а надані ним докази є недостатніми доказами та не дають підстави дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування. Тому прийшов до висновку, що позов є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Встановлено, що 26 вересня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) № 25.09.2024-100000059, шляхом підписання відповідачем заявки, що є невід'ємною частиною договору, електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Е784» ( а.с.10-16 ).
Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі - 9000, 00 грн строком на 124 дні. Датою повернення (виплати) кредиту вказано 27.01.2025 (п. 2-4 Заявки кредитного договору, п. 2-4 Акцепту).
У заявці, Пропозиції та Акцепті сторони узгодили:
- реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів - 5323-43хх-хххх-3829 ( а.с.10 зворот, 13, 14 зворот );
- фінансовий номер телефону відповідача - НОМЕР_1 , на який відправлено СМС для укладення Договору ( а.с.13,16 );
- дату надання (видачі) кредиту - 26.09.2024 ( п. 1 Заявки, п. 1 Акцепту) (а.с.13, 14 зворот );
- суму кредиту - 9 000,00 грн ( а.с.13, 14 зворот);
- строк кредитування - 124 дні з дати його надання ( а.с.13, 14 зворот );
- дату повернення - 27.01.2025 ( а.с.13, 14 зворот);
- процентну ставку «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 2 періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів та процентну ставку «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».
Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0, 97 % (денна процентна ставка) = (10800/9000)/124 х100%).
- комісію, пов'язану з наданням кредиту - 9 % від суми кредиту що дорівнює 810, 00 грн ( а.с.13 зворот, 14 зворот );
- графік платежів з визначенням кількості платежів та суми по кредиту (а.с.13 зворот, 15 ).
Згідно п. 3.1. Договору за цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Пунктом 3.2. Договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5323-43хх-хххх-3829.
Днем надання кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання кредиту, днем/датою надання кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої кредитодавцем платіжної операції з надання кредиту не з вини кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним договором, включаючи обов'язок кредитодавця з надання кредиту. Неможливість видачі кредиту готівкою у зв'язку з нез'явленням позичальника для її отримання у дату надання/видачі кредиту, зазначену в заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним договором, включаючи обов'язок кредитодавця з надання кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний договір є розірваним та припиненим з дати надання/видачі кредиту, зазначеної в заявці у випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу (п. 4.3. Договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором, - негайно, з моменту пред'явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Пунктами 7.6., 9.1. Договору сторони погодили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов'язань за договором кредитодавець має право нарахувати неустойку, розмір якої встановлено у заявці. У разі несплати кредиту таабо процентів таабо комісії у встановлені договором термінистроки сума зобов'язань по погашенню кредиту, процентів, комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка, згідно п. 7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України на вимогу кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - «Комісія за обслуговування», «Комісія») - 810, 00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит (п. 9 Заявки та Акцепту).
Згідно п. 10.1. Договору цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.
Відповідно до п. 11 Заявки та Акцепту протягом строку дії договору тарифи та комісія (ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.
Відповідачка ОСОБА_1 своїм електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором E784) підписала пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) та заявку на отримання кредиту, що підтвердило укладення кредитного договору та отримала на свій рахунок кошти у розмірі 9000,00 грн.
Отже, зі змісту Договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, строк, на який видається кредит, його підписано одноразовим ідентифікатором E784
З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» за вих. № 1-0404 від 04.04.2025 вбачається, що між ТОВ «Споживчий центр та ТОВ «УПР» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 та відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 26.09.2024 20:02:17 на суму 9 000,00 грн, номер карти НОМЕР_2 , номер транзакції в системі іPay.ua-521117520, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 25.09.2024-100000059 (а.с.8 ).
Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 25.09.2024-100000059 від 26.09.2024 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 24 300,00 грн та складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 9 000, 00 грн, по процентам у розмірі 8 370,00 грн, комісії у розмірі 810, 00 грн, неустойки у розмірі 4 500,00 грн та додаткової комісії 1 620,00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 26.09.2024 по 27.01.2025 ( а.с.21 ).
Доказів виконання відповідачкою зобов'язання за Договором матеріали справи не містять.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця. У разі якщо зазначені у частині першій цієї статті договори укладаються щодо фінансових послуг, такі договори укладаються відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».
Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина першта статті 14 Закону України «Про споживче кредитування»).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (тут і далі - в редакції, чинній на час укладення оспорюваного правочину) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною четвертою статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб'єкта електронної комерції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, що переглядається, встановлено, що кредитний договір №25.09.2024-100000059 від 26 вересня 2024 року укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідачкою не надано належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а не нею, а також доказів на підтвердження того, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка не належить їй, відтак, на останню покладено обов'язок по виконню умов кредитного договору.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року в справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22) від 04 грудня 2023 року в справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066св23), від 01 липня 2024 року в справі № 638/161/22 (провадження № 61-4022св24) та інших, що свідчить про усталеність судової практики у цій категорії спорів.
За встановлленими обставнами даної справи, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують отримання ОСОБА_1 кредитних коштів. В той же час відповідачкою, всупереч покладеного на неї процесуального обв'язку спростувати наведені обставини, не надано доказів того, що фінансовий номер телефону, який було вказано відповідачкою, а в подальшому використано сторонами для укладення Договору, та банківський картковий рахунок, на який перераховані кредитні кошти, їй не належить. При цьому, колегія суддів враховує, що цей номер телефону та рахунок надані самою відповідачкою під час укладення кредитного договору.
Щодо ненадання позивачем на підтвердження заборгованості за кредитними договорами належних доказів, а саме банківських виписок, які є первинними документами, колегія суддів звертає увагу на те, що видача кредиту відбулася одноразовим платежем, шляхом його перерахування на картковий рахунок, вказаний відповідачем про укладенні кредитного договору, неналежність якого відповідачу, останнім не спростована. Розмір процентів (загальний розмір процентів) та порядок їх сплати визначено сторонами в укладених кредитних договорах. Тому, за відсутності належних доказів погашення відповідачкою заборгованості як за тілом кредиту, так і за нарахованими відсотками, довідка про перерахування коштів, платіжна інструкція та розрахунок заборгованості, складений позикодавцем згідно з умовами укладеного між сторонами кредитного договору, на думку колегії суддів, підтверджує як факт наявності заборгованості, так і її розмір, включаючи усі складові такої.
Неустойка та комісія нараховані позивачем відповідно до умов договору і відповідачкою не спростовані.
Відтак, колегія суддів доходить висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» довело належними та допустимими доказами, зокрема, наданими електронними доказами в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору №05.08.2024-100000383, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору №05.08.2024-100000383), які підписані одноразовим ідентифікатором, які містять номер особистого електронного платіжного засобу відповідача, а саме: 5323-43XX-XXXX-3829, листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» за вих. № 1-0404 від 04 квітня 2025 року та довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №25.09.2024-100000059 від 26 вересня 2024 року, заявлені позовні вимоги до ОСОБА_1 та належне виконання ними умов кредитного договору, натомість відповідачка не спростувала доказів, наданих стороною позивача.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, відтак, таку слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).
За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, а саме неправильно витлумачив закон, що призвело до невірного вирішення справи. Тому наявні підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення з прийняттям нового про задоволення позову.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Згідно зі частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул. Саксаганського, 133- А, м. Київ, 01032 ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитним договором № 25.09.2024-100000059 від 26 вересня 2024 року у розмірі 24 300, 00 гривень (двадцять чотири тисячі триста гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул. Саксаганського, 133- А, м. Київ, 01032 ЄДРПОУ 37356833) 2 422, 40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3 633, 60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 коп.) судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 03 жовтня 2025 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич