Справа № 461/6966/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/2405/25 Доповідач: ОСОБА_2
22 вересня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26 серпня 2025 року, якою у кримінальному провадженні № 112023141360001585 від 06.06.2023 застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного за ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 190 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
встановила:
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26 серпня 2025 року клопотання старшого слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 задоволено частково.
Продовжено підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 24.10.2025 , з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» з визначенням розміру застави у розмірі 1750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят) прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 5 299 000 (п'ять мільйонів двісті дев'яносто дев'ять тисяч) гривень 00 копійок.
У разі застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді застави - на строк до 24.10.2025 покладено на нього наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
-не відлучатися із Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими у цьому кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави та встановити її у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн., або ж домашній арешт з обов'язком носіння електронного засобу контролю.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник покликається на відсутність доказів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зокрема не погоджується, що ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду підтверджується лише тяжкістю передбаченого покарання. Звертає увагу, що кримінальне провадження, у якому підозрюється ОСОБА_6 , було розпочато 06.06.2023, та за цей період її підзахисний не переховувався від правоохоронних органів.
Вважає, що слідчий суддя не мотивував, яким чином вищевказаному ризику не може запобігти носіння електронного браслету.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків, потерпілих, зазначає, що з протоколів допиту потерпілих не вбачається ситуацій, на які міг би вплинути підозрюваний. Окрім цього вказує, що усі потерпілі допитані та висловили свою позицію.
Не наведено, на думку захисника, доказів того, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також, наголошує, що застава в розмірі 5 299 000,00 грн є непомірною для підозрюваного та його сім'ї і така застава призводить до безальтернативного ув'язнення підозрюваного на невизначений час.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу, покликаючись на викладені в ній мотиви, просили апеляційну скаргу задовольнити.
Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти доводів апеляційної скарги захисника. Вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, виступ захисника ОСОБА_7 , підозрюваного ОСОБА_10 , думку прокурора ОСОБА_8 , обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали клопотання, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1202314130001585 від 06.06.2023, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2, ч.3, ч.4 ст. 19, ч. 2 ст. 367 КК України.
07 травня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих та особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.05.2025 щодо підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 1900 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 5 753 200 грн.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого й правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, врахувавши при цьому те, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке належить до категорії особливо тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Слідчий суддя вважає, що ризики, передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати, є працездатною особою, тяжкими захворюваннями не страждає, а відтак відсутні підстави, які б перешкоджали продовженню підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Жоден інший більш м'який запобіжний захід, як про це просить сторона захисту, на даному етапі досудового розслідування, на думку суду, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Тому з урахуванням обставин клопотання та долучених до матеріалів клопотання письмових документів, а також враховуючи стадію кримінального провадження, слідчий суддя вважає виправданим та обґрунтованим клопотання прокурора про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з наявністю обґрунтованої підозри та з метою уникнення ризиків.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 слідчий суддя належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальше перебування підозрюваного під вартою.
Отже, існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, що відповідає та є співрозмірним тяжкості і характеру діяння, яке інкримінується останнньому.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також бере до уваги практику ЄСПЛ, зокрема те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Такий висновок також не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Твердження сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також про неврахування судом даних про особу підозрюваного, на думку колегії суддів, є необґрунтовані, оскільки вказані факти були взяті до уваги слідчим суддею в сукупності з іншими доказами у справі та їм було надано належну оцінку.
Крім цього, постановляючи ухвалу про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя дійшов правильного висновку (з яким погоджується колегія суддів) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 190 КК України,яка на даному етапі досудового розслідування підтверджується достатньою кількістю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 - Європейський Суд з прав людини зазначив, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в підсумку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.
А відтак апеляційна скарга захисника в цій частині задоволенню не підлягає.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
За змістом приписів ч. 4 ст. 182 КПК України при визначенні розміру застави слідчий суддя зобов'язаний врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу; встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України; можливість достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків; те, що такий розмір не може бути завідомо непомірним для підозрюваного.
Визначаючи розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини кримінальних правопорушень, майнового та сімейний стан підозрюваного та дійшов помилкового висновку про визначення останньому надмірно великого розміру застави.
Колегія суддів враховує, що підозрюваний ОСОБА_6 одружений, має постійне місце проживання, на утриманні у нього троє дітей, мати, 1953 року народження, яка хворіє.
Окрім цього, як вбачається з матеріалів провадження, на майно ОСОБА_6 та його дружини накладено арешт, а відтак у власності підозрюваного не встановлено достатньо цінного майна чи інших активів, які зможуть забезпечити можливість внесення ним застави.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що визначена слідчим суддею застава ОСОБА_6 у розмірі 5 753 200 грн є завідомо непомірною для неї та може порушити права особи на свободу та особисту недоторканість, які гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Беручи до уваги характер і обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , враховуючи дані про його особу, його майновий стан та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір застави до 300 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що у даному випадку буде пропорційним щодо його особи, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного у разі внесення такої застави, що буде достатнім стримуючим фактором, який зможе запобігти таким ризикам та не є завідомо непомірною для підозрюваного з урахуванням викладеного вище.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_11 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали судом апеляційної інстанції про часткове задоволення клопотання слідчого про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб та визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів
постановила :
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 задоволити частково.
Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26 серпня 2025 року, якою застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного за ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 190 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 задоволити частково.
Продовжити підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 24.10.2025, з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» з визначенням застави у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Львівського апеляційного суду: IBAN: UA788201720355239002000085066, банк отримувача: ДКС України, м. Київ, ЄДРПОУ 42262398, код банку отримувача (МФО) 820172.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.
У разі застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави - на строк до 24.10.2025 покласти на нього наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
-не відлучатися із Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими у цьому кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: