Справа № 709/448/25
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів - Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на заочне рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02 червня 2025 року, ухвалене суддею Повідайчик О.І., в справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
встановив:
У березні 2025 року АТ «Таскомбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 28.06.2023 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-анкету № 3580888-515 про надання кредиту готівкою на власні потреби. Відповідно до розділу 1 даного Заяви-договору позичальнику було надано кредит в розмірі 26 725,00 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_1 .
Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши кредитні кошти в обсязі, обумовленому Кредитним договором, які отримані останнім у передбачений Кредитним договором спосіб, що підтверджується відповідними виписками по особовому рахунку.
Однак, позичальником було порушено норми чинного законодавства України та умови Кредитного договору, а саме п. 2, 3 розділу 2 Кредитного договору, Відповідач зобов'язався повертати кредит щомісячно згідно графіку, передбаченого Додатку № 1 до цієї Заяви-договору, що є її невід'ємною частиною. Платежі з повернення заборгованості за кредитом та сплати процентів та комісій за користування ним, оплата вартості усіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань позичальника здійснюються у сумах та в терміни, що передбачені графіком платежів, розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх послуг, що передбачені в Додатку № 1 до цієї Заяви-договору.
Таким чином, через неналежне виконання відповідачем умов Кредитного договору, станом на 05.03.2025, його загальна заборгованість перед позивачем складає 59 533,19 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 25 611,01 грн.; заборгованість по процентах (в т.ч. прострочені) 2,61 грн.; заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) 33 919,57 грн. що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по кредитному договору та виписками.
Позивач зазначає, що до теперішнього часу відповідачем заборгованість за договором № 3580888-515 від 28.06.2023 у добровільному порядку не погашена, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором та понесені ним судові витрати.
Заочним рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02 червня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» кредитну заборгованість за Заявою-договором №35808888-515 від 28.06.2023, в сумі 22 772,63 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» судовий збір в розмірі 926,57 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду АТ «Таскомбанк» подало апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції та просить скасувати таке, прийняти нове, яким заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Зазначає, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у стягненні з боржника комісії за кредитним договором. Позичальник ознайомився з істотними умовами кредитування, серед яких було зазначено сукупну вартість кредиту та умови нарахування відсотків та комісії.
Щомісячна комісія за обслуговування кредиту передбачена кредитним договором, який підписано сторонами. Позичальник погодився з усіма істотними умовами договору, а тому повинен сплачувати також і комісію.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 28.06.2023 між АТ «ТАСКОМБАНК» ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про надання кредиту готівкою на власні потреби шляхом підписання Заяви-договору про надання споживчого кредиту №3580888-515 (а.с. 24-26).
Пунктом 1.2.4. цього договору встановлено, що сума кредиту без комісії становить 25 000,00 грн. Загальна сума кредиту 26 725,00 грн (п.1.2.2. Договору).
Пунктом 1.2.3 Договору встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 6,9%, що складає 1 725,00 грн, яка є фіксованою, застосовується на весь строк кредиту, сплачується одноразово при наданні кредиту.
Пунктами 1.2.5.-1.2.9.1 договору регламентовані такі договірні умови. Кредитні кошти надаються шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Таскомбанк». Строк кредиту 24 місяці. Супровідні/додаткові послуги третіх осіб відсутні. Кредит надається без забезпечення, проведення оцінки не потрібно. Проценти за користування кредитом - 0,01% річних.
Пунктом 1.4. встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту в розмірі 6,9 % щомісячно, що складає 1 844,03 грн, комісія є фіксованою (незмінною), нараховується щомісячно, в перший робочий день розрахункового періоду на загальну суму кредиту, сплачується щомісячно протягом строку дії кредиту. Розрахунок суми/розміру комісії за надання кредиту залежить від загальної суми кредиту за цією заявою-договором.
Згідно з розділу 2 Кредитного договору Відповідач підтверджує, що ознайомлений зі змістом цієї Заяви-договору, Договору з всіма додатками до нього та повністю з ними згідний.
З розрахунку заборгованості станом на 05.03.2025 слідує, що заборгованість ОСОБА_1 за період з 29.06.2023 по 11.02.2025 становить 59 533,19 гривень, з яких: 25 611,01 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 2,61 грн. - заборгованість по річних процентах та 33 919,57 грн. - заборгованість по комісії.
20.01.2025 АТ «Таскомбанк» складено повідомлення-вимогу до ОСОБА_1 в якому зазначає про стан заборгованості, просить повернути таку. Рекомендованого повідомлення про вручення такого повідомлення чи опису вкладення про направлення такого поштовими засобами зв'язку позивач не надає.
Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 626 та статті 627 ЦК України договором
є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента
та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо
це встановлено законом або договором, або розірвання договору, сплата неустойки.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник
не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З матеріалів справи слідує та сторонами не оспорюється, що 28.06.2023 ОСОБА_1 подав заяву-договір про надання споживчого кредиту №3580888-515, що в розумінні ст. 638 ЦК України є офертою. Банк акцептує дану пропозицію укладення договору. Договір укладено в письмовій формі у відділенні АТ «Таскомбанк».
Разом з підписанням заяви-договору, яким сторони погодили між собою всі істотні умови, зокрема строки кредитування, розмір річної процентної ставки, графік погашення, тощо, споживачем також було підписано Довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Дозвіл на обробку персональних даних, заяву-анкету на оформлення банківських послуг та паспорт споживчого кредиту «Зручна Готівка Максимум».
В своїх доводах апеляційної скарги АТ «Таскомбанк» зазначає, що судом першої інстанції неправомірно було відмовлено у стягненні комісії за обслуговування кредиту, оскільки сторони погодили між собою дані умови кредитування та зокрема комісію за надання та обслуговування кредиту.
Апеляційний суд не погоджується з доводами АТ «Таскомбанк» з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 виснувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Умови кредитного договору щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
В Публічній пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, а також в кредитному договорі відсутнє формулювання, що за надані банком послуги слід стягувати комісію тільки в разі звернення споживача до банку більше одного разу на місяць.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суд увід 11.12.2024 у справі №753/25744/21 касаційний суд виснував, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.
Слід також погодитись з позицією суду першої інстанції щодо списання комісії за надання кредиту в розмірі 1 725 гривень.
Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Як виснував Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, стягнення з відповідача комісії за надання кредиту є неправомірним та не підлягає задоволенню, так само як і щомісячна комісія за обслуговування кредиту, оскільки банком не доведено факту звернення споживача щодо надання послуг банком з обслуговування кредитом більше одного разу на місяць.
Статтею 534 ЦК України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Тобто, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем було здійснено два платежі на загальну суму 2 229,99 гривень, яку слід віднести на рахунок сплати заборгованості.
З вищезазначеного колегія суддів апеляційного суду приходить до умовиводу, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а заочне рішення, яке є законним та обґрунтованим, не може бути скасоване.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 12, 18, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк», залишити без задоволення.
Заочне рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02 червня 2025 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: